Рішення

від 24.05.2023 по справі 360/96/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 травня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/96/23

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Качанка О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Попової Н.І.,

представника позивача ОСОБА_3 (адвокат)

представника відповідача Панасенка Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) «Про звільнення ОСОБА_1 » від 22.12.2022 № 6528/к;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу оплати праці Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 31 грудня 2022 року;

- стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2022 по дату винесення судового рішення;

- стягнути із Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що в листопаді 2022 року позивача повідомлено про наступне звільнення із займаної посади та припинення державної служби.

Разом із попередженням про звільнення позивачу надано лист-пропозицію та запропоновано переведення на посаду заступника начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (з розташуванням у місті Суми).

Представник позивача вказує, що під час звільнення позивачу було запропоновано значно вужчий перелік посад, які були вільними на той час в межах внутрішньої штатної структури відповідача та інших державних органів, а саме запропоновано лише посаду заступника начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (розташування в місті Суми).

Запропоновану позивачу посаду, як ввважає представник позивача, не можна вважати рівнозначною попередній посаді, оскільки вона є нижчою за рівнем заробітної плати. Окрім того, місце роботи запропонованої посади є значно віддаленим від місця проживання позивача (враховуючи той факт, що позивач має статус ВПО). Тому позивач відмовилась у прийнятті вказаної пропозиції відповідача.

22.12.2022 відповідачем було видано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » № 6528/к, яким останню звільнено з посади начальника відділу оплати праці Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) з 30 грудня 2022 року. Підставою такого звільнення була реорганізація Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Відповідач мав можливість перевести позивача на рівнозначну посаду, оскільки такого роду посади були вакантними на момент її звільнення.

Також представник позивача вказує, що в порушення приписів статті 42 КЗпП України відповідачем не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, зокрема, тривалий безперервний стаж роботи в даній установі.

Отже, на думку представника позивача, наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22 грудня 2022 року № 6528/к «Про звільнення ОСОБА_1 » є незаконним та має бути скасованим.

29.03.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обгрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач вказав таке.

Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що підставою для припинення державної служби є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

ОСОБА_1 обіймала посаду начальника відділу оплати праці Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» та наказу Міністерства юстиції від 22.09.2022 № 4011/5, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

З огляду на зазначене, відбулася реорганізація Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яка вимагала проведення комплексу організаційно-розпорядчих дій, в тому числі кадрових.

Листом за підписом голови комісії з реорганізації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) позивачу направлено попередження про звільнення разом з пропозицією керівника державної служби у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції від 24.11.2022 № 10.1/30/203/22/СЛІ про зайняття посади заступника начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з розташуванням робочого місця у місті Суми.

З огляду на відсутність згоди на переведення на запропоновану посаду, наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 22.12.2022 № 6528/к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з займаної посади у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», з 30 грудня 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» визначено належність до підкатегорії Б3 категорії Б обох посад і попередньої, яку обіймала позивач, і тієї, яка була запропонована для переведення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2022 року № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» визначено, що до складу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції входить 6 областей: Донецька, Луганська, Полтавська, Сумська, Харківська та Чернігівська.

Зі змісту структури та штатного розпису попереднього та новоствореного державних органів вбачається, що центральний апарат міжрегіонального управління перенесено до м. Суми, отже, з метою належного вирішення кадрових й організаційних питань, наявністю вакантних посад у новоствореному органі, ОСОБА_1 і було запропоновано рівнозначну вакантну посаду відповідно до її професійних компетентностей.

Щодо врахування переважного права під час звільнення позивача, відповідач вказує, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року № 378-IX та Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-ІХ у разі вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу законів про працю України переважне право на залишення на роботі для таких працівників не враховується.

Відтак, відповідач вважає, що оскаржуваний наказ відповідає критеріям правомірності, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.04.2023 представником позивача до суду надано пояснення по справі, в яких вказано, що пропозиція відповідача мала містити не лише посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (з розташуванням робочого місця у місті Суми), а й інші рівнозначні/нижчі вакантні посади в тому самому державному органі та рівнозначну або нижчу посаду в іншому державному органі.

На думку представника позивача, відповідач, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 обрав найбільш несприятливі наслідки для неї, хоча мав можливість сприяти реалізації її права на переведення.

Також представником позивача наведено попередній розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 13.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 17.04.2023 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.04.2023 долучено до матеріалів справи відповідні докази, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 27.04.2023 запропоновано учасникам справи надати пояснення з питань, визначених частиною другою статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України, а також заяви щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, долучено до матеріалів справи додаткові докази.

Ухвалою суду від 04.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалами суду від 04.05.2023, 12.05.2023 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.05.2023 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.05.2023 без виходу до нарадчої кімнати долучено до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялась належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у період з 05.08.2022 по 30.12.2022 проходила державну службу в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків) на посаді начальника відділу оплати праці Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що підтверджується записами в трудовій книжці позивача від 26.09.2005 серії НОМЕР_2 (записи № 24, 25), наказами Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 04.08.2022 № 3963/к «Про переведення ОСОБА_1» та від 22.12.2022 № 6528/к «Про звільнення ОСОБА_1».

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2022 № 912 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції», постановлено реорганізувати, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. Установлено, що здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції.

Разом з тим, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 22.09.2022 № 4011/5 «Про реорганізацію міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції» Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) реорганізовано шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. Встановлено, що правонаступниками міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції, які реорганізовуються, є відповідні міжрегіональні управління Міністерства юстиції, до яких вони приєднуються. Утворено комісії з реорганізації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції та призначено голів цих комісій, на яких між іншого покладено обов`язок забезпечити дотримання порядку вивільнення, звільнення, переведення державних службовців та інших працівників, встановленого Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу».

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) з 23.09.2022 перебуває в стані припинення.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.10.2022 № 438/к «Про затвердження структури та штатної чисельності» затверджено структуру та штатну чисельність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно структури та штатної чисельності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, утворено Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення (кількість штатних одиниць 97), до складу якого входить відділ оплати праці (кількість штатних одиниць 14) (підпункт 16.3).

Листом за підписом голови комісії з реорганізації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Тетяни Філатової від 25.11.2022 № 10.1-40-402/С3 позивачу направлено попередження про звільнення та пропозиція від 24.11.2022 № 10.1/30/203/22/СЛІ про зайняття посади заступника начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (з розташуванням робочого місця у місті Суми) за підписом начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_4

Вказані листи направлені на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказану у заяві ОСОБА_1 від 27.07.2022 (вих. № 34/Зп/12.3). Отримання листів позивачем не заперечується.

Позивач від пропозиції Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовилась у зв`язку з проживанням у місті Харків, про що свідчить її заява від 21.12.2022, наявна в матеріалах справи.

Відповідно до службової записки начальника Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.03.2023 № 12669/11748-10-23/13.1, наданої відповідачем на виконання ухвали суду від 13.03.2023, з переліком всіх вакантних посад в Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції станом на 24.11.2022 та 30.12.2022, рівнозначними до посади начальника відділу оплати праці Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції були такі посади:

заступник начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення (2 посади);

заступник начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення;

начальник відділу ресурсного забезпечення Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення;

заступник начальника відділу договірної роботи та публічних закупівель Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення;

завідувач сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій області Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення;

завідувач сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення.

Також вказано, що всі зазначені посади були запропоновані працівникам Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) як рівнозначні посади тим посадам, які вони обіймали.

Наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.12.2022 № 6528/к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника відділу оплати праці Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 30.12.2022, відповідно до пункту 1 частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з реорганізацією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, з припиненням державної служби.

Вважаючи цей наказ протиправним, а право на працю порушеним, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статті 38, 43 Конституції України передбачають, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889 VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Відповідно до частини першої - третьої статті 5 Закону № 889-VIII (тут і надалі положення Закону наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наведені у статті 87 Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

За змістом частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Редакція статті 87 Закону № 889-VIII станом на день попередження позивача про звільнення та на день її звільнення з державної служби, визначала підставу для звільнення державного службовця (зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу), особливості її застосування (попередження про наступне вивільнення одночасно направляється з пропозицією рівнозначної посади або як виняток нижчої посади відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей) і наслідок відмови від запропонованих посад (у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87). При цьому, вказівка на застосування загальної процедури вивільнення працівників, установленої законодавством про працю, відсутня.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин процедура звільнення повністю врегульована положеннями Закону № 889-VIII, що виключає застосування до спірних правовідносин положень Кодексу законів про працю України, окрім врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю, про що вказано в абзаці другому частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII.

Таким чином, виключною підставою для звільнення державного службовця з причини реорганізації державного органу та за умови існування іншої вакантної рівнозначної посади державної служби або, як виняток, нижчої посади державної служби, на яку можливо переведення державного службовця за його згодою, є відмова від такого переведення.

Під час дослідження доказів судом встановлено, що відбулася реорганізація Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) шляхом його приєднання до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з перейменуванням у Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Із затвердженої наказом Міністерства юстиції України структури Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції слідує, що у складі Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення створено, в тому числі, відділ оплати праці.

Згідно зі статтею 9-1 Закону № 889-VІІІ доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

В контексті наведених вимог Закону № 889-VІІІ суд зазначає, що роботодавець вважається таким, що виконав свій обов`язок щодо належного доведення інформації або документів до відома державного службовця після спливу п`яти календарних днів, з дати їх направлення.

Як зазначалось вище, відповідачем одночасно з попередженням про звільнення, позивачу, яка обіймала посаду начальника відділу оплати праці Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) електронною поштою направлено пропозицію про зайняття посади заступника начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (з розташуванням робочого місця у місті Суми). Згідно з заявою від 21.12.2022, позивач відмовилась від запропонованої посади.

Стосовно тверджень позивача про те, що запропоновану посаду не можна вважати рівнозначною попередній посаді, суд зазначає таке.

В розумінні пункту 6 частини першої статті 2 Закону № 889-VІІІ рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 889-VІІІ посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 889-VIII, визначено такі категорії посад державної служби: категорія «А», категорія «Б», категорія «В».

Пунктом 2 частини другої статті 6 Закону № 889-VІІІ встановлено категорія "Б" - посади:

керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення;

керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.

Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (частина 4 статті 6 Закону № 889-VІІІ).

Разом з тим, Законом № 889-VIII не визначено поняття «нижча посада» та «вища посада».

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» визначено Перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій.

За змістом положень Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, до підкатегорії «Б3» категорії посад державної служби «Б» належать, зокрема, посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів та їх заступники територіальних органів цих державних органів (інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів) та їх структурних підрозділів.

Відтак, вказаним Переліком посад державної служби визначено належність до категорії «Б» підкатегорії «Б3», як посади начальника відділу оплати праці Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності (посада, яку обіймала позивач), так і заступника начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення (запропонована позивачу посада).

Щодо відмінності розмірів посадових окладів, то суд вважає за необхідне зауважити, що розмір посадового окладу у розумінні Закону № 889-VIII не визначений критерієм віднесення посади державної служби до певної категорії та підкатегорії.

Разом з тим, на користь висновків суду про рівнозначність обох посад свідчить належність їх до категорії «Б» підкатегорії «Б3» і за Схемою посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2022 році (також у 2023 році), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (зі змінами та доповненням).

За вище наведеного нормативного регулювання суд дійшов висновку, що оскільки посада, яку обіймала позивач, та посада, яку їй запропоновано до переведення, належать до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів, тому такі посади у розумінні Закону № 889-VIII є рівнозначними.

Чинним законодавством не встановленого інших критеріїв визначення рівнозначності посад, тому твердження щодо нерівнозначності запропонованої посади по відношенню до посади, яку позивач займала перед звільненням, з огляду на її розташування у м. Суми, є помилковим.

Посилання представника позивача на необхідність направлення працівнику пропозиції саме усіх вакантних посад, наявних у державному органі, суд відхиляє як такі, що суперечать абзацу другому частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, в якому визначений обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби, або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Позиція позивача щодо надання працівнику пропозиції саме усіх вакантних посад, наявних у державному органі, спростовується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 січня 2023 року в справі № 340/2871/21, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України має бути врахованим під час вирішення спору.

Водночас, як вже вказувалось вище, відповідно до службової записки начальника Управління персоналу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.03.2023 № 12669/11748-10-23/13.1, наданої відповідачем на виконання ухвали суду від 13.03.2023, наявні рівнозначні до посади начальника відділу оплати праці Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності вакантні посади були запропоновані працівникам Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) як рівнозначні посади тим посадам, які вони обіймали. Вказані доводи відповідача позивачем не спростовані.

Правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16 червня 2021 року у справі № 440/1964/20, від 15 липня 2021 року у справі № 140/6353/20 та від 13 жовтня 2021 року у справі № 240/10996/20, на які посилається представник позивача в позовній заяві, не можуть бути застосовані судом до спірних правовідносин, оскільки вони стосувалися застосування статті 87 Закону № 889-VIII в іншій редакції ніж та, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо доводів представника позивача про віддаленість запропонованого робочого місця від фактичного місця проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи, суд дійшов таких висновків.

Як визнають сторони, робоче місце позивача до реорганізації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) територіально знаходилось у місті Харкові.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжений Указами Президента України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789 (чинного до 27.12.2022), було затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або, які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Згідно з цим наказом на момент направлення попередження про звільнення з пропозицією на зайняття вакантної посади, Харківська міська територіальна громада (м. Харків) була розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій. В свою чергу, Сумська міська територіальна громада (м. Суми) не розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій, отже переведення на роботу в іншу місцевість, де не ведуться бойові дії не може вважатися підставою визнання не рівнозначною посаді, що пропонувалася позивачу.

Як вказано у пропозиції, робоче місце заступника начальника відділу оплати праці Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції територіально розташоване у місті Суми.

Вказані обставини підтверджують, що запропонована позивачу рівнозначна вакантна посада дійсно територіально віддалена від фактичного місця проживання ОСОБА_1 станом на дату надіслання їй попередження про звільнення.

Проте, обов`язку суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби за місцем його проживання (перебування) не передбачено чинним законодавством. Тому суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано в цій частині процедуру звільнення позивача, визначену положеннями статті 87 Закону № 889-VIII.

До того ж, суд зазначає, що відповідно до штатного розпису Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на 2022 рік, затвердженого 26.07.2022 Державним секретарем ОСОБА_2, організаційна структура Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності (разом з керівником - головним бухгалтером, всього 52 особи) складалась з: відділу планово-фінансової діяльності - 12 осіб; відділу бухгалтерського обліку та звітності - 14 осіб; відділу оплати праці - 12 осіб; відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій області - 7 осіб; відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Луганській області - 6 осіб.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.10.2022 № 438/к затверджено структуру та штатну чисельність Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, згідно з яким у складі нового державного органу утворено Управління бухгалтерського обліку, планово-фінансової діяльності та ресурсного забезпечення з чисельністю - 97 посад, з них відділ планово-фінансової діяльності - 14 осіб; відділ бухгалтерського обліку та звітності - 15 осіб; відділ оплати праці - 14 осіб; відділ ресурсного забезпечення - 8 осіб; відділ договірної роботи, публічних закупівель - 8 осіб; сектори фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Донецькій, Луганській, Полтавській та Чернігівській областях - по 3 особи у кожному; відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у Харківській області - 5 осіб та сектори ресурсного забезпечення у Донецькій, Луганській, Полтавській, Харківській, Чернігівській областях - по 4 особи у кожному.

Відтак, дослідженням змісту структури та штатного розпису попереднього та новоствореного державних органів, встановлено, що на території Харківської області структурою не передбачено створення відділу оплати праці.

Твердження про наявність у позивача переважного права на залишення на державній службі, оскільки вона має тривалий безперервний стаж роботи в даній установі, не підтверджені належними доказами, оскільки позивачем не доводиться, що саме вона мала переважне право на призначення її на інші рівнозначні посади в порівнянні з іншими державними службовцями.

Так, в матеріалах справи наявна копія наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 04.08.2022 № 3963/к та трудової книжки позивача, з яких вбачається, що позивач з 05.08.2022 з посади заступника начальника відділу оплати праці переведена на рівнозначну посаду начальника відділу оплати праці Управління фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності.

Разом з тим, в органах юстиції позивач працювала з 12.02.2015.

Однак, факт наявності в позивача переважного права на залишення на державній службі, на який посилається представник позивача у позові, має доводити суду саме сторона позивача відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України.

Крім того, право переважного залишення на роботі, передбачене статтею 42 Кодексу законів про працю України, застосовується при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва та надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а при рівності таких показників, за наявності зазначених в цій нормі обставин, в тому числі з урахуванням тривалого безперервного стажу роботи в даній установі.

Тому, для висновку про те, що таке право позивача порушене, мають бути доведені ті обставини, що відповідач безпідставно запропонував іншій особі, яка не має такого права, порівняно з позивачем, відповідну посаду державної служби, на яку претендувала позивач, з урахуванням наявного в неї переважного права залишення на роботі (більш тривалого безперервного стажу роботи в цій установі порівняно з іншою особою).

Матеріалами справи не підтверджується той факт, що позивач порівняно з іншими особами, що вивільнялися, мала переважне право на пропозицію певної посади, оскільки мала вищу кваліфікацію і продуктивність праці, а також більш тривалий безперервний стаж роботи в даній установі (порівняно з іншими), а відповідач порушив це право позивача та безпідставно запропонував таку посаду іншому працівнику під час їх вивільнення. Тому суд визнає зазначені аргументи сторони позивача безпідставними.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

При цьому судом враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вище викладене, виходячи із встановлених обставин у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що відповідачем у повній мірі дотримано порядок звільнення позивача з державної служби, визначений статтею 87 Закону № 889-VIII, а наказ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) «Про звільнення ОСОБА_1» від 22.12.2022 № 6528/к є таким, що відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, підстави для задоволення таких позовних вимог у суду також відсутні.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання до суду цього позову в сумі 2147,20 грн, що підтверджено наявною в матеріалах справи квитанцією від 30.01.2023 № 32528798800006235479, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Вказане свідчить, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду цього позову та нею помилково сплачено судовий збір в сумі 2147,20 грн.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на її право щодо повернення сплаченого судового збору в сумі 2147,20 грн.

Керуючись статтями 6, 14, 72-77, 90, 241-247, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 02.06.2023.

Суддя О.М. Качанок