Рішення

від 01.06.2023 по справі 705/963/18

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/963/18

2/705/151/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2023 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Годік Л.С.

за участю:секретаря судового засідання Гученко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в подальшому уточненим, доЛадижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власникомземельної ділянки площею 0,6603 га (складається з двох ділянок площею 0.288 га та 0,3723 га) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Ропотуської сільської ради, згідно державного акту ЯА №472135 на підставі рішення Ропотуської сільської ради №45 від 28.09.1995 року.

Вона звернулась до ДП «Черкаський науково-дослідний інститут землеустрою» з метою виготовлення технічної документації для перереєстрації права власності на належне їй майно, але листом № 3 від 26.10.2017 року їй було повідомлено, що земельна ділянка, кадастровий номер7124387000:01:001:0116, ввійшла разом з землями Ропотуської сільської ради до обсягу земель, які були передані в оренду ОСОБА_2 ..

Оскільки вона, як власник земельної ділянки не давала нікому згоди на передачу її в оренду, в порядку досудового врегулювання спорів звернулась до Ропотуської сільської ради та ОСОБА_2 з претензією, якою просила внести зміни до договору оренди від 27.03.2017 року реєстраційний номер 712438704004190, якими виключити з обсягу земель оренди, належні їй на праві приватної власності земельні ділянки.

Листом №02-29/228 від 04.12.2017 року їй було повідомлено, що дійсно належна їй земельна ділянка площею 0,288 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , була передана Ропотуською сільською радою в особі сільського голови Форостянка П.І. в оренду ОСОБА_2 . Згідно даного листа зазначається, що під час розмови представника Ропотуської сільської ради та ОСОБА_2 , останній зазначив, що «умови договору оренди виконуються, порушень немає, орендна плата сплачується своєчасно», однак, зазначене не відповідає дійсності, жодної плати за землю вона не отримувала і не отримує, жодних дозволів не давала на укладення договорів оренди. Дані дії щодо використання чужого майна без дозволу власника є порушенням чинних законів України, котрі для орендаря неочевидні.

В результаті того, що ОСОБА_2 незаконно захопив земельну ділянку без її згоди, як власника, користується нею та відмовляється повертати в добровільному порядку, вимушена звернутись за захистом своїх порушених прав до суду та просить:1) визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію, починаючи з дати його державної реєстрації, договору оренди землі від 07.02.2012 року укладений між Ропотуською сільською радою Уманського району Черкаської області в особі сільського голови Форостянка Петра Івановича та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8840 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124387000:01:001:0195; 2)визнати незаконним та скасувати рішення № 6-19/VI від 15 лютого 2011 року Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди земельної ділянки в межах с. Ропотуха» орієнтовною площею 3.0 га із земель вільного присадибного фонду Ропотуської сільської ради - в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує охоронювані Законом інтереси ОСОБА_1 ;3) стягнути з відповідачів у рівних частинах на її користь судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 705 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн..

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ульченко С.О.в судове засідання не з`явились, однак, на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій просила розглядати справу без її участі,зазначила, що позовні вимоги підтримуєв повному обсязі та надала письмові пояснення в яких зазначила, щовона отримала земельну ділянку 0,2880 га за рішенням Ропотуської сільської ради від 28.09.1995 року № 45, що підтверджується державним актом серії ЯА № 472135 від 30.05.2005 року. ОСОБА_2 отримав дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки орієнтовною площею 3,0 га., з земель вільного присадибного фонду, згідно рішення тієї ж Ропотуської сільської ради від 15.02.2011 року № 16-19/6. Договір оренди підписано 07.02.2012 року, зареєстровано 27.03.2012 року № 712438704004190.Отже, фактично відповідач отримав земельну ділянку в 2012 році до складу якої ввійшла ділянка ОСОБА_1 яку вона отримала в 1995 році, що порушило право власності позивача. Дана ситуація стала можлива через порушення процедури надання/отримання земельної ділянки в користування ОСОБА_2 та Ропотуською сільською радою.Земельний кодекс України в редакції від 05.02.2011 року, яка є актуальною на момент отримання земельної ділянки ОСОБА_2 , фактично передбачає два варіанти надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування: 1.Встановлений для земельних ділянок межі якої не встановлені в натурі(на місцевості), або надання ділянок зі зміною її цільового призначення.2.Встановлений для земельних ділянок, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), або надання ділянок зі зміною її цільового призначення.Фактично відповідач отримавши земельну ділянку в оренду на підставі технічноїдокументації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, чим порушив процедуру надання/отримання земельної ділянки в оренду передбачену ст. 123 Земельною кодексу в редакції від 05.02.2011 року, оскільки дана земельна ділянка не була сформована, а межі її не виділені в натурі. Тому вона повинна була надаватись на підставі п.п.2 п.1 ч.1 ст. 123 Земельного кодексу, яка передбачає надання земельних ділянок у користування за рішенням органів місцевою самоврядування, прийнятим на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.Саме через це Ропотуська сільська рада в повному обсязі визнала позовні вимоги по даній справі. Вважає, що спірний договір оренди порушує її право власності на земельну ділянку, тому просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Ладижинської сільської радив судове засідання не з`явився, однак,від сільського голови Цоколенка С. надійшла заява про розгляд справи безучасті представника Ладижинської сільської ради за наявними в справі матеріалами. Щодо вирішення спору покладається на розсуд суду та просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач ОСОБА_2 ,будучи належним чином повідомленим, про що свідчать рекомендовані повідомлення про виклик до суду, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відгуку щодо позову не надав.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Каленська С.С.,будучи належним чином повідомленою, про що свідчать підтвердження про доставку викликів до суду на електронну пошту адвоката, в судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0,6603 га (складається з двох ділянок площею 0.2880 га та 0,3723 га) за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Ропотуської сільської ради, згідно державного акту ЯА №472135 на підставі рішення Ропотуської сільської ради №45 від 28.09.1995 року (а.с.11).

Рішенням № 6-19/VI від 15 лютого 2011 року Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди земельної ділянки в межах с. Ропотухаорієнтовно 3.0 га із земель вільного присадибного фонду Ропотуської сільської ради (а.с.12).

Згідно Договору оренди землі від 07.02.2012 року укладеного між Ропотуською сільською радою Уманського району Черкаської області в особі сільського голови Форостянка Петра Івановича та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8840 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124387000:01:001:0195, ОСОБА_2 передано в оренду зазначену земельну ділянку (а.с.13-15).

Згідно відповіді, наданої ОСОБА_1 , начальником Уманського міськрайонного відділу ДП «Черкаський науково-дослідний інститут землеустрою»№ 3 від 26.10.2017 неможливовиготовити технічну документацію для перереєстрації права власності на належне ОСОБА_1 майно, оскільки належна їй земельна ділянка, кадастровий номер 7124387000:01:001:0116, ввійшла разом з землями Ропотуської сільської ради до обсягу земель, які були передані в оренду ОСОБА_2 (а.с.16).

Згідно відповіді сільського голови Ропотуської сільської ради № 02-29/228 від 04.12.2017, наданої на лист-претензію ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 0,288 га, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , була передана Ропотуською сільською радою в особі сільського голови Форостянка Петра Івановича в оренду ОСОБА_2 . Згідно даного листа зазначається, що під час розмови представника Ропотуської сільської ради та ОСОБА_2 , останній зазначив, що «умови договору оренди виконуються, порушень немає, орендна плата сплачується своєчасно» (а.с.17).

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 № 6-127цс13 зазначено, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин першої та сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачами жодного доказу на спростування тверджень позивача не надано, суд вважає, що наведені позивачем обставини, підтверджені належними і допустимими доказами, вказують на відсутність у позивача ОСОБА_1 волевиявлення на укладення оспорюваногодоговору, що є підставою для визнання такої угоди недійсною відповідно до частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України. ОСОБА_1 отримала земельну ділянку 0,2880 га за рішенням Ропотуської сільської ради від 28.09.1995 року № 45, що підтверджується державним актом серії ЯА № 472135 від 30.05.2005 року. ОСОБА_2 отримав дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки орієнтовною площею 3,0 га., з земель вільного присадибного фонду, згідно рішення тієї ж Ропотуської сільської ради від 15.02.2011 року № 16-19/6. Договір оренди підписано 07.02.2012 року, зареєстровано 27.03.2012 року № 712438704004190. Отже, фактично відповідач ОСОБА_2 отримав земельну ділянку в 2012 році до складу якої ввійшла ділянка ОСОБА_1 яку вона отримала в 1995 році, що порушило право власності позивача.

Зазначене кореспондується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 131/47/18 (провадження № 61-6974св19).

Відтак зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

На підставі ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу позивачем надано: Договір № 3 про надання юридичних послуг від 20.10.2017; Квитанцію до прибуткового касового ордеру № 5 від 20.10.2017.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, потребу у вчинені запитів адвоката, тощо, та приходить до висновку щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн..

Керуючись ст. ст. 19, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію від 27.03.2012 року № 712438704004190, договору оренди землі від 07.02.2012 року укладений між Ропотуською сільською радою Уманського району Черкаської області в особі сільського голови Форостянка Петра Івановича та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8840 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124387000:01:001:0195.

Визнати незаконним та скасувати рішення № 6-19/VI від 15 лютого 2011 року Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди земельної ділянки в межах с. Ропотуха» орієнтовною площею 3.0 га із земель вільного присадибного фонду Ропотуської сільської ради.

Стягнути з Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 , солідарно, на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 705,00 грн..

Стягнути з Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 ,солідарно, на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Суддя Леся Сергіївна Годік