Постанова

від 05.12.2023 по справі 705/963/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Черкаси

справа № 705/963/18 провадження № 22-ц/821/1503/23 категорія 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 ,Ладижинська сільськарада Уманськогорайону Черкаськоїобласті

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

03 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона є власником земельної ділянки площею 0,6603 га (складається з двох ділянок площею 0.288 га та 0,3723 га) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Ропотуської сільської ради, згідно державного акту ЯА № 472135 на підставі рішення Ропотуської сільської ради № 45 від 28 вересня 1995 року.

ОСОБА_1 звернулась до ДП «Черкаський науково-дослідний інститут землеустрою» з метою виготовлення технічної документації для перереєстрації права власності на належне їй майно, однак листом № 3 від 26 жовтня 2017 року їй було повідомлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 7124387000:01:001:0116, ввійшла разом з землями Ропотуської сільської ради до обсягу земель, які були передані в оренду ОСОБА_2 ..

Оскільки позивач, як власник земельної ділянки не давала нікому згоди на передачу її в оренду, в порядку досудового врегулювання спорів звернулась до Ропотуської сільської ради та ОСОБА_2 з претензією, якою просила внести зміни до договору оренди від 27 березня 2017 року реєстраційний номер 712438704004190, якими виключити з обсягу земель оренди, належні їй на праві приватної власності земельні ділянки.

Листом № 02-29/228 від 04.12.2017 року їй було повідомлено, що дійсно належна їй земельна ділянка площею 0,288 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , була передана Ропотуською сільською радою в особі сільського голови Форостянка П.І. в оренду ОСОБА_2 .

Згідно даного листа зазначається, що під час розмови представника Ропотуської сільської ради та ОСОБА_2 , останній зазначив, що «умови договору оренди виконуються, порушень немає, орендна плата сплачується своєчасно», однак, зазначене не відповідає дійсності, жодної плати за землю вона не отримувала і не отримує, жодних дозволів не давала на укладення договорів оренди. Дані дії щодо використання чужого майна без дозволу власника є порушенням чинних законів України, котрі для орендаря неочевидні.

В результаті того, що ОСОБА_2 незаконно захопив земельну ділянку без її згоди, як власника, користується нею та відмовляється повертати в добровільному порядку, вимушена звернутись за захистом своїх порушених прав до суду та просила:

1) визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію, починаючи з дати його державної реєстрації, договору оренди землі від 07 лютого 2012 року укладений між Ропотуською сільською радою Уманського району Черкаської області в особі сільського голови Форостянка П.І. та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8840 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124387000:01:001:0195;

2)визнати незаконним та скасувати рішення № 6-19/VI від 15 лютого 2011 року Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди земельної ділянки в межах с. Ропотуха» орієнтовною площею 3.0 га із земель вільного присадибного фонду Ропотуської сільської ради - в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує охоронювані Законом інтереси ОСОБА_1 ;

3) стягнути з відповідачів у рівних частинах на її користь судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 705 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію від 27 березня 2012 року № 712438704004190, договору оренди землі від 07 лютого 2012 року укладений між Ропотуською сільською радою Уманського району Черкаської області в особі сільського голови Форостянка П.І. та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8840 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124387000:01:001:0195.

Визнано незаконним та скасовано рішення № 6-19/VI від 15 лютого 2011 року Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди земельної ділянки в межах с. Ропотуха» орієнтовною площею 3.0 га із земель вільного присадибного фонду Ропотуської сільської ради.

Стягнуто з Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 , солідарно на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 705 грн..

Стягнуто з Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 , солідарно, на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн..

Рішення суду мотивоване тим, що під час розгляду справи судом було встановлено, що наведені позивачем обставини підтверджені належними і допустимими доказами та вказують на відсутність у позивача ОСОБА_1 волевиявлення на укладення оспорюваного договору, що є підставою для визнання такої угоди недійсною відповідно до частини третьої статті203та частини першої статті 215 ЦК України.

Суд врахував, що ОСОБА_1 отримала земельну ділянку 0,2880 га за рішенням Ропотуської сільської ради від 28 вересня 1995 року № 45, що підтверджується державним актом серії ЯА № 472135 від 30 травня 2005 року. ОСОБА_2 отримав дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки орієнтовною площею 3,0 га., з земель вільного присадибного фонду, згідно рішення тієї ж Ропотуської сільської ради від 15 лютого 2011 року № 16-19/6. Договір оренди підписано 07 лютого 2012 року, зареєстровано 27 березня 2012 року № 712438704004190. Отже, фактично відповідач ОСОБА_2 отримав земельну ділянку в 2012 році до складу якої ввійшла ділянка ОСОБА_1 яку вона отримала в 1995 році, що порушило право власності позивача

Відтак, суд зробив висновок, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеля іній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2023 року як незаконне та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скаргамотивована тим,що під час розгляду справи судом не враховано, що рішенням № 6-19/VІ від 15 лютого 2011 року Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки в межах с. Ропотуха, орієнтовно 3 га із земель вільного присадибного фонду Ропотуської сільської ради.

07 лютого 2012 року між Ропотуською сільською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держколмзему Уманського району, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 березня 2012 року.

Згідно договору оренди землі, земельна ділянка площею 1,8840 га з кадастровим номером 7124387000:01:001:0195 передана ОСОБА_2 для користування. Вказана земельна ділянка передана відповідачу із земель запасу сільської ради.

Про належність права власності частини земельної ділянки ОСОБА_1 , яка ввійшла до складу земель, наданих ОСОБА_2 згідно договору оренди відповідач не знав.

В матеріалах справи не міститься доказів, що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів зі скаргами чи заявами щодо відновлення її порушених прав. Відсутні також докази, що позивач зверталася до сільської ради з питанням виключення належної їй на праві власності земельної ділянки з договору оренди землі від 07 лютого 2012 року, укладеного між Ропотуською сільською радою та ОСОБА_2 .

Місцевий суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 не приймав участі у вирішенні питання правомірності надання та виділення земель сільської ради в оренду, не є посадовою особою чи органом владних повноважень, який надавав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки в межах с. Ропотуха орієнтовно 3 га. Із земель вільного присадибного фонду сільської ради, а тому у даній справі ОСОБА_2 не може бути відповідачем.

Крім того, договір оренди землі від 07 лютого 2012 року укладений між сільською радою та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8840 га.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,6603 га, яка складається х двох земельних ділянок 0,288 га та 0,3723 га.

Лише одна з цих двох земельних ділянок площею 0,288 га входить до земель, наданих ОСОБА_2 , спору щодо іншої частини земельної ділянки 1,8840 га, наданих ОСОБА_2 немає, тому суд безпідставно визнав повністю недійсним договір оренди землі.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_2 вважає, що суд безпідставно ухвалив рішення про задоволення позовних вимог і таке рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_1 зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду.

Зазначено, що позивач отримала у власність земельну ділянку площею 0,2880 га за рішенням Ропотуської сільської ради від 28 вересня 1995 року, що підтверджується державним актом на землю.

Відповідач отримав дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою та складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки 15 лютого 2011 року, договір оренди було укладено 07 лютого 2012 року.

Земельна ділянка, надана в оренду ОСОБА_2 повністю поглинає земельну ділянку, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 та позбавляє права останню користуватися нею.

Крім того, передача земельної ділянки площею 1,8840 га ОСОБА_2 була здійснена з порушенням порядку, передбаченого Земельним кодексом України.

За таких обставин, рішення суду про задоволення позовних вимог вважає законним та обґрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0,6603 га (складається з двох ділянок площею 0.2880 га та 0,3723 га) за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Ропотуської сільської ради, згідно державного акту ЯА № 472135 на підставі рішення Ропотуської сільської ради №45 від 28 вересня 1995 року (а.с.11).

Рішенням № 6-19/VI від 15 лютого 2011 року Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право оренди земельної ділянки в межах с. Ропотуха орієнтовно 3.0 га із земель вільного присадибного фонду Ропотуської сільської ради (а.с.12).

Згідно Договору оренди землі від 07 лютого 2012 року укладеного між Ропотуською сільською радою Уманського району Черкаської області в особі сільського голови Форостянка П.І. та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,8840 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ропотуської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124387000:01:001:0195, ОСОБА_2 передано в оренду зазначену земельну ділянку (а.с.13-15).

Згідно відповіді, наданої ОСОБА_1 , начальником Уманського міськрайонного відділу ДП «Черкаський науково-дослідний інститут землеустрою» № 3 від 26 жовтня 2017 року неможливо виготовити технічну документацію для перереєстрації права власності на належне ОСОБА_1 майно, оскільки належна їй земельна ділянка, кадастровий номер 7124387000:01:001:0116, ввійшла разом з землями Ропотуської сільської ради до обсягу земель, які були передані в оренду ОСОБА_2 (а.с.16).

Згідно відповіді сільського голови Ропотуської сільської ради № 02-29/228 від 04 грудня 2017 року, наданої на лист-претензію ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 0,288 га, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , була передана Ропотуською сільською радою в особі сільського голови Форостянка П.І. в оренду ОСОБА_2 . Згідно даного листа зазначається, що під час розмови представника Ропотуської сільської ради та ОСОБА_2 , останній зазначив, що «умови договору оренди виконуються, порушень немає, орендна плата сплачується своєчасно» (а.с.17).

Звертаючись досуду зпозовними вимогамипро визнаннянедійсним договоруоренди земліта скасуванняйого державноїреєстрації,позивач ОСОБА_1 зазначила,що вона,як власниксвоєї земельноїділянки площею 0.2880 га, кадастровий номер 7124387000:01:001:0116, яка ввійшла в земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 площею 1,8840 га, кадастровий номер 7124387000:01:001:0195 наданої йому Ропотуською сільською радою для ведення особистого селянського господарства, не надавала нікому згоди на передачу її в оренду, тому вважає, що договором оренди порушено її права як власника земельної ділянки. Сторони у справі визнають порушене право позивача, однак у позасудовому порядку вирішити спір не вдалося.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що відповідачі не спростували доводів позивача на відсутність у неї волевиявлення на укладення оспорюваного договору, що є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та мотиви судового рішення, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 807/2076/17 зазначено, що відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина третя статті 79-1 ЗК України). Відповідно до частини четвертої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (частина п`ята статті 79-3 ЗК України). Відповідно до частини першої статті 186 -1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій і форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 червня 2020 року під час розгляду справи № 922/2155/18 зазначив, що позивачі у спорах відносно земельних ділянок можуть застосувати загальні положення статті 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України. Крім того зазначено, що визначення способів захисту на землю врегульовано спеціальними нормами статті 152 Земельного кодексу України і позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі й шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто є ефективним способом захисту.

З матеріалів справи встановлено, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 підтверджено Державним актом серія ЯА № 472135 від 30 травня 2003 року.

Вказаний Державний акт видано на підставі рішення Ропотуської сільської ради № 45 від 28 вересня 1995 року.

Більше того, право власності позивача на земельну ділянку площею 0,2880 га кадастровий номер 7124387000:01:001:0116 сторонами не оскаржується.

ОСОБА_2 отримав дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки орієнтовною площею 3,0 га, з земель вільного присадибного фонду згідно рішення Ропотуської сільської ради від 15 лютого 2011 року № 16-19/6.

Згідно договору оренди землі від 07 лютого 2012 року укладеного між відповідачами у справі вбачається, що такий договір був укладений на земельну ділянку площею 1,8840 га кадастровий номер 7124387000:01:001:0195 для ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка позивача ОСОБА_1 0,2880 га протиправно без її волі ввійшла в земельну ділянку 1,8840 га.

Згідно листа ДП «Черкаський науково-дослідний інститут землеустрою» № 3 від 26 жовтня 2017 року (а.с. 16 Т.1) внести зміни в технічну документацію на земельну ділянку для отримання Витягу неможливо, в зв`язку з вищевикладеними обставинами. Для вирішення спірного питання, а саме для внесення земельної ділянки ОСОБА_1 до єдиної бази НКС та отримання витягу рекомендовано провести розірвання договору оренди землі або внести зміни до такого договору.

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Ропотуської сільської ради з листом претензією.

Згідно відповіді Ропотуської сільської ради № 02-29/228 від 04 грудня 2017 року (а.с. 17 Т.1) вбачається, що сільська рада визнала ту обставину, що ОСОБА_1 дійсно являється власником земельної ділянки 0,2880 га, яка була передана сільською радою в оренду ОСОБА_2 згідно договору від 07 лютого 2012 року. Однак, в односторонньому порядку розірвати договір оренди неможливо, що передбачено п. 12.5 договору, а ОСОБА_2 відмовився вносити зміни в даний договір, мотивуючи відмову належним виконання умов договору.

Вподальшому, Ропотуську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Ладижинської сільської ради відповідно до рішення сесії сільської ради від 10 грудня 2020 року і Ладижинська сільська рада є правонаступником майна, прав та обов`язків Ропотуської сільської ради.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статі 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що права ОСОБА_1 були порушені під час процедури надання земельної ділянки ОСОБА_2 в користування, тому, фактично земельна ділянка позивача перебуває в оренді відповідача за відсутності будь-яких правових підстав.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Посилання відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на ту обставину, що він є добросовісним орендарем, належно виконує свої обов`язки згідно договору оренди не є в даному конкретному випадку підставою для визнання відсутності підстав для задоволення позову, оскільки підставами для визнання договору оренди землі недійсним є порушення права власності позивача ОСОБА_1 .

Позивач, яка не є стороною договору не може вносити зміни до договору, натомість ОСОБА_2 відмовився від внесення змін, що підтверджується листом Ропотуської сільської ради. Крім того, позивач має право для заявлення відповідної вимоги по визнання його недійсним до суду, оскільки статтею 203 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша сторона заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі з наступного.

Оскільки позовні вимоги як наслідок передбачають припинення використання земельної ділянки площею 1,8840 га, кадастровий номер 7124387000:01:001:0195 ОСОБА_2 , тому належними відповідачами у справі правомірно визначено ОСОБА_2 та Ладиженської сільської ради Уманської сільської ради (як правонаступник Ропотуської сільської ради).

Відтак, висновок районного суду про те, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для задоволення позову є правильним, оскільки іншого способу захисту порушених прав позивача не вбачається.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір районний суд правильно визначився з характером позовних вимог та прийняв обгрунтоване рішення в частині вирішення заявлених позовних, яке відповідає вимогам чинного законодавства.

Європейський суд з прав людининаголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, врахувавши складність справи, обсяг наданої правничої допомоги, правильно визначивши розмір витрат, що підлягають до стягнення помилково стягнув їх з відповідачів у солідарному порядку, що не передбачено чинним законодавством, оскільки такі витрати в разі задоволення позову стягують в рівних частках з кожного з відповідачів.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено до суду судовий збір в розмірі 705 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 1, 2 Т.1).

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Тому, у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2 та Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області підлягають до стягнення на користь ОСОБА_1 судовий збір в рівних частках в розмірі 352 грн. 50 коп. з кожного з них.

Крім того, з відповідачів ОСОБА_2 та Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області підлягають до стягнення на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в рівних частках в розмірі 2000 грн. з кожного з них.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення судових витрат до скасування з прийняттям в цій частині нового висновку, а в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації в частині вирішення про стягнення судових витрат скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 та Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 705 грн. в рівних частках по 352 грн. 50 коп. з кожного з них.

Стягнути з ОСОБА_2 та Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. в рівних частках по 2000 грн. з кожного з них.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повногосудового рішення, в порядку та за умов визначенихЦПК України.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2023 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко