Ухвала

від 18.05.2023 по справі 758/2356/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/2356/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Якимець О.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,

учасники справи не з`явились,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Регіональна філія міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Віксор», Територіальний сервісний центр 4641 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області про скасування запису про обтяження автомобіля,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача ТОВ «Кредит-фінанс» у якому просить скасувати приватне обтяження у вигляді заборони відчуження транспортного засобу марки «Renault Magnum AE 390», VIN код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , накладеного державним реєстратором Регіональної філії міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи`Новейко-Вадіс Оксаною Георгіївною 09 листопада 2020 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та зареєстровано за № 28270530; вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що 27 жовтня 2018 року придбав автомобіль за договором купівлі-продажу та цього ж дня отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, як власник відповідного транспортного засобу. У 2021 році мав намір продати автомобіль, однак було установлено, що 09.11.2020 зареєстровано приватне обтяження у зв`язку із заставою рухомого майна на підставі договору факторингу від 02.02.2012, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Капітал» (назва змінена на ТОВ «Кредит Фінанс») із забороною відчуження. Жодного відношення до заборгованості колишнього власника транспортного засобу позивач немає, під час купівлі автомобіль жодних обтяжень не було у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, а відтак є добросовісним набувачем транспортного засобу. У відповідності до ЦК України та ЗУ «Про заставу», ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору, адже на підставі їх заяви, 10.04.2023 реєстратором було внесено відомості про припинення обтяження щодо спірного автомобіля. Разом із тим, просить відмовити у стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача, адже такий не є співмірним із складністю справи, ціною позову, обсягом затраченого часу, відсутністю розгляду справи по суті у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Позивачем подано до суду письмову відповідь на заперечення відповідача в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат понесених на професійну правничу допомогу, просить такі відхилити та здійснити розподіл судових витрат, які понесені позивачем на професійну правничу допомогу, провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 09 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

28 квітня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

19 травня 2023 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи у їх відсутності. Просить вирішити питання розподілу судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча повідомлялись про дату, час та місце цього засідання. З урахуванням поданих заяв по суті, думки сторони позивача щодо можливості проведення розгляду справи у їх відсутності, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності осіб, що не з`явились.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Звертаючись до суду за захистом свого порушеного права позивач заявив вимогу про скасування приватного обтяження у вигляді заборони відчуження транспортного засобу марки «Renault Magnum AE 390», VIN код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , накладеного державним реєстратором Регіональної філії міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи» Новейко-Вадіс Оксаною Георгіївною 09 листопада 2020 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та зареєстровано за № 28270530.

Відповідно до відомостей з Витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація припинення обтяження) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна припинено обтяження з реєстраційним номером запису 28270530 та контрольною сумою Д58Е0А63АБ: документ підстава: договір факторингу від 02.02.2012 № 11, видавник ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Капітал»; дата та час реєстрації: 10.04.2023 12:48:51; реєстратор: Новейко-Вадіс Оксана Георгіївна, Регіональна філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи», Київська область.

Отже, суд прийшов до переконання про те, що відсутній предмет спору на момент розгляду справи у суді, адже оскаржуване обтяження припинено на підставі заяви обтяжувача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року № 638/3792/20.

Враховуючи наведене вище та думку сторін щодо можливості закриття провадження у справі, суд прийшов до висновку про те, що провадження у справі за позовом про скасування приватного обтяження у вигляді заборони відчуження транспортного засобу марки «Renault Magnum AE 390», VIN код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , накладеного державним реєстратором Регіональної філії міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи`Новейко-Вадіс Оксаною Георгіївною 09 листопада 2020 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та зареєстровано за № 28270530, необхідно закрити у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат понесених стороною позивача, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1073,60 грн, який ним сплачено при подані позов до суду, що підтверджено платіжним документом.

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, у разі закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, сплачений судовий збір повертається позивачу у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» та не підлягає розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

У зв`язку із наведеним, суд прийшов до передання про те, що у розподілі судового збору, про що просить позивач, необхідно відмовити.

Разом із тим суд зазначає, що будь-яких клопотань щодо повернення сплаченого судового збору від сторони позивача до суду не подано, а відтак питання про повернення судового збору судом не вирішується.

Щодо розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що між позивачем та ТОВ «Юридичний центр захисту прав власників» укладено договір-доручення на правове обслуговування (представництво) від 28 лютого 2023 року.

Позивач сплачує юридичній фірмі кошти у розмірі 12000,00 грн (п. 4.1 договору).

Відповідно до детального опису виконаних робіт (наданих послуг) по справі № 758/2356/23 від 24.04.2023 позивачу надано наступні роботи та послуги: вивчення предмету позову та матеріального права ,яке регулює спірні правовідносини, з`ясування обставин справи та збір доказів, подання адвокатських запитів, підготовка скарг та звернень у різні органи та установи для захисту прав та інтересів позивача - витрачено 8 год; підготовка позовної заяви, викопіювання документів та їх оформлення - витрачено 7 год; підготовка відповіді на відзив відповідача та третьої особи - витрачено 3 год; складання інших процесуальних документів (зав, пояснень, клопотань) та викопіювання документів для надання їх учасникам справи - витрачено 1 год.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, підтверджено платіжними документами від 13.03.2023 № 1 та від 29.03.2023 № 1.

Відповідачем подано до суду заяву по суті у якій просить відмовити у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу. Розмір таких витрат повинен відповідати принципу розумності, складності даної категорії справ та витраченої часу на підготовку заяв по суті у цій справі.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за немайновою вимогою, яка стосується скасування приватного обтяження у вигляді заборони відчуження транспортного засобу, закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору під час розгляду справи у суді, враховуючи, складання заяв по суті та відсутність судових засідань у цій справі; з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 3000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 255, 258-261, 353, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Регіональна філія міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Віксор», Територіальний сервісний центр 4641 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області про скасування запису про обтяження автомобіля - закрити згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 розділ ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала проголошена суддею, що вважається днем її підписання, 18 травня 2023 року.

Суддя О. І. Якимець