Постанова

від 20.11.2023 по справі 758/2356/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/2356/23 головуючий у суді І інстанції Якимець О.І.

провадження № 22-ц/824/11848/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Регіональна філія міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Віксор», Територіальний сервісний центр 4641 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області про скасування запису про обтяження автомобіля,-

В С Т А Н О В И В:

У березня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ «Кредит-фінанс» у якому просить скасувати приватне обтяження у вигляді заборони відчуження транспортного засобу марки «Renault Magnum AE 390», VIN код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , накладеного державним реєстратором Регіональної філії міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи» Новейко-Вадіс Оксаною Георгіївною 09 листопада 2020 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що зареєстровано за № 28270530; вирішити питання розподілу судових витрат.

У обґрунтування позову покликається на те, що 27 жовтня 2018 року придбав автомобіль за договором купівлі-продажу та цього ж дня отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, як власник відповідного транспортного засобу. У 2021 році мав намір продати автомобіль, однак було установлено, що 09.11.2020 зареєстровано приватне обтяження у зв`язку із заставою рухомого майна на підставі договору факторингу від 02.02.2012, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Капітал» (назва змінена на ТОВ «Кредит Фінанс») із забороною відчуження. Жодного відношення до заборгованості колишнього власника транспортного засобу позивач немає, під час купівлі автомобіля жодних обтяжень не було у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, а відтак є добросовісним набувачем транспортного засобу. У відповідності до ЦК України та ЗУ «Про заставу», ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», просить позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов та аргументи про те, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку із відсутністю предмету спору, адже на підставі їх заяви, 10.04.2023 реєстратором було внесено відомості про припинення обтяження щодо спірного автомобіля. Разом із тим, просить відмовити у стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача, адже такий не є співмірним із складністю справи, ціною позову, обсягом затраченого часу, відсутністю розгляду справи по суті у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Позивачем подано до суду письмову відповідь на заперечення відповідача в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат понесених на професійну правничу допомогу, просить такі відхилити та здійснити розподіл судових витрат, які понесені позивачем на професійну правничу допомогу, провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 09 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

28 квітня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

19 травня 2023 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи у їх відсутності. Просить вирішити питання розподілу судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Регіональна філія міста Києва та Київської області ДП «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Віксор», Територіальний сервісний центр 4641 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області про скасування запису про обтяження автомобіля - закрито згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив ухвалу суду першої інстанції у оскаржуваній частині змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 12 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що розмір витрат на правничу допомогу, стягнутий судом першої інстанції, є заниженим. Апелянт вважає, що ним дотримано діючі рекомендації обчислення розрахунку за надання послуг по правничій допомозі, зокрема, здійснено розрахунок по нижчому тарифу, який встановлено рекомендованим при здійсненні розрахунку за надання правової допомоги. Наголошує, що наданими до справи доказами, обставинами справи підтверджується реальність надання, вартість цих послуг та здійснення позивачем оплати за ці послуги.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

24 серпня 2023 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу. У вказаних запереченнях відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям фактичності понесених витрат позивачем, розумності, обґрунтованості, неминучості, не відповідає ринковим цінам адвокатів по аналогічним справам, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги, на думку відповідача, задоволенню не підлягають.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Юридичний центр захисту прав власників» укладено договір-доручення на правове обслуговування (представництво) від 28 лютого 2023 року.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що Позивач сплачує юридичній фірмі кошти у розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до детального опису виконаних робіт (наданих послуг) по справі № 758/2356/23 від 24.04.2023 позивачу надано наступні роботи та послуги: вивчення предмету позову та матеріального права, яке регулює спірні правовідносини, з`ясування обставин справи та збір доказів, подання адвокатських запитів, підготовка скарг та звернень у різні органи та установи для захисту прав та інтересів позивача - витрачено 8 год; підготовка позовної заяви, викопіювання документів та їх оформлення - витрачено 7 год; підготовка відповіді на відзив відповідача та третьої особи - витрачено 3 год; складання інших процесуальних документів (заяв, пояснень, клопотань) та викопіювання документів для надання їх учасникам справи - витрачено 1 год.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, підтверджено платіжними документами від 13.03.2023 № 1 та від 29.03.2023 № 1.

Відповідачем подано до суду заяву по суті, у якій він просив відмовити у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, оскільки розмір таких витрат повинен відповідати принципу розумності, складності даної категорії справ та витраченого часу на підготовку заяв по суті у цій справі.

Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за немайновою вимогою, яка стосується скасування приватного обтяження у вигляді заборони відчуження транспортного засобу, закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору під час розгляду справи у суді, враховуючи складання заяв по суті та відсутність судових засідань у цій справі; з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачав наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для зміни розміру правничої допомоги, визначеного судом першої інстанції, виходячи з такого.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18 передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 757/60277/18-ц (провадження № 61-15924св20).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін.

Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, провадження № К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 640/10548/19, провадження № К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, провадження № К/9901/22452/20.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правничу допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду договір-доручення на правове обслуговування (представництво) від 28 лютого 2023 року, згідно якого позивач сплачує юридичній фірмі кошти у розмірі 12000,00 грн (п. 4.1 договору).

Окрім того, матеріали справи містять детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) по справі № 758/2356/23 від 24.04.2023, зі змісту якого вбачається, що позивачу надано наступні роботи та послуги: вивчення предмету позову та матеріального права ,яке регулює спірні правовідносини, з`ясування обставин справи та збір доказів, подання адвокатських запитів, підготовка скарг та звернень у різні органи та установи для захисту прав та інтересів позивача - витрачено 8 год; підготовка позовної заяви, викопіювання документів та їх оформлення - витрачено 7 год; підготовка відповіді на відзив відповідача та третьої особи - витрачено 3 год; складання інших процесуальних документів (зав, пояснень, клопотань) та викопіювання документів для надання їх учасникам справи - витрачено 1 год.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, підтверджено платіжними документами від 13.03.2023 № 1 та від 29.03.2023 № 1.

Переглядаючи висновки суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат, апеляційний суд бере до уваги, що у даній справі судом першої інстанції було закрито провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору на момент розгляду справи в суді.

Так, ст.255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

- відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої);

- позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).

Згідно з частиною другою статті 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Частина третя статті 142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

З матеріалів справи убачається, що судом першої інстанції провадження у справі закрито саме на підставі пункту 2 частини першої ст. 255 ЦПК України (відсутній предмет спору), а не у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої).

Позивач не оскаржував в апеляційному порядку ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року у частині закриття провадження у справі, що свідчить про те, що позивач погодився з мотивами закриття провадження, зокрема щодо визначеної правової підстави закриття провадження у справі - відсутність предмета спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції зазначеного, а також положень частини третьої статті 142 ЦПК України у поєднанні із статтею 255 ЦПК України не урахував, а тому помилково вважав, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №199/9188/16-ц.

Утім, відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки встановлені апеляційним судом порушення суду першої інстанції норм процесуального права не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, колегія суддів обмежена доводами та вимогами апеляційної скарги.

Окрім того, апеляційний суд також бере до уваги, що ухвала суду першої інстанції переглядається лише за апеляційною скаргою позивача, який за результатами розгляду своєї скарги з огляду на принцип заборони повороту до гіршого не має потрапити в гірше становище порівняно з тим, яке він досяг у попередній інстанції (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 361/9386/21 (провадження № 61-12289св23)).

Ураховуючи встановлені апеляційним судом обставини щодо відсутності підстав для відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на межі апеляційного розгляду (лише у частині розміру таких витрат за апеляційною скаргою саме позивача), апеляційний суд не вбачає підстав для зміни ухвали Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року шляхом збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс» на користь ОСОБА_1 судових витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 грудня 2023 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова