Постанова

від 30.05.2023 по справі 567/1042/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2023 року

м. Рівне

Справа № 567/1042/22

Провадження № 22-ц/4815/652/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Вейтас І. В., Майданіка В. В.

секретар судового засідання Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2023 року у складі судді Василевича О. В., ухвалене в м. Острог Рівненської області, повний текст рішення складено 06 березня 2023 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вонає власникомземельної ділянкиз кадастровимномером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №027282 від 10.09.2001 року. 16.08.2022 року з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що відносно належної їй вищевказаної земельної ділянки зареєстровано право оренди за відповідачем ТОВ «Західна агровиробнича компанія», та підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки вказано договір оренди землі № б/н від 25.07.2018 року, укладений між нею як орендодавцем та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» як орендарем. Зазначала, що право оренди вищевказаної земельної ділянки було зареєстроване за відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С.М. від 06.08.2018 року, індексний номер рішення 42397666, на підставі договору оренди землі № б/н від 25.07.2018 року. Вказувала, що договір оренди землі вона не отримувала, особисто його не підписувала та не уповноважувала інших осіб на його підписання, із нею як власником земельної ділянки не узгоджувались умови цього правочину, а відтак він неукладеним. Зазначала, що факт реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі спірного правочину за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не може бути підтвердженням її волевиявлення на укладення такого договору. На даний час відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користуватися належною їй земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує її права на користування та розпорядження належним їй майном. Просила суд повернути належну їй на праві власності земельну ділянку та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 42397666 від 06 серпня 2018 року, номер запису про інше речове право 27354798, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,5654 га, кадастровий номер 5624287100:06:001:0158.

Рішенням Острозькогорайонного судуРівненської областівід 23лютого 2023року вказанийпозов задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 42397666 від 06.08.2018 року, номер запису про інше речове право 27354798, щодо державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га, з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га.

Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі по 1984,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване гарантованим законом правом власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, та обґрунтоване тим, що оскільки відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 и без відповідної правової підстави, адже відповідна угода між ними не укладалась, то земельна ділянка підлягає поверненню позивачці. Судом враховано, що в даному спорі належним способом захисту, який забезпечить реальне відновлення порушених прав позивачки, є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за відповідачем, які не ґрунтуються на укладеному договорі оренди землі, порушують права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про те, що позивач не підписувала та не укладала договору оренди належної їй земельної ділянки. Додає, що підставою для висновку суду про те, що позивач не підписувала договір оренди, слугує виключно те, що про це стверджує сама позивачка, а також та обставина, що у неї відсутній оригінал цієї угоди. Звертає увагу, що при цьому пояснення та покликання позивачки не є доказами у справі в розумінні ст. 76 ЦПК України, тобто фактично є недопустимим доказом. Будь-яких інших даних, які встановлювали б факт непідписання позивачем спірних договорів оренди землі в матеріалах справи не міститься. Зазначає, що при цьому у справі не проводилася почеркознавча експертиза з метою визначення належності позивачу підпису на оспорюваних угодах, і таку обставину мав би підтвердити висновок експерта як один із доказів. Звертає увагу на факт виконання договорів, зокрема шляхом сплати орендодавцю орендарем орендної плати за користування земельними ділянками, чого позивач не заперечував, і що підтверджується платіжними документами. Доводить, що за положеннями цивільного законодавства, якщо договір виконувався обома сторонами, що мало місце в даному випадку, кваліфікація такого договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним. Зауважує, що ненадання відповідачем оригіналу угоди не дає підстав для висновку про визнання цієї угоди неукладеною, адже вона була нотаріально посвідчена та пройшла державну реєстрацію, яка здійснюється на підставі оригіналів документів. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,5654 га, кадастровий номер 5624287100:06:001:0158, що знаходиться на території Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області (колишня Сіянцівська сільська рада Острозького району Рівненської області), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ № 027282 від 10.09.2001 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.08.2022 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16.08.2022 року вбачається, що державним реєстратором виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюком С. М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.08.2018 р., індексний номер рішення 42397666, номер запису про інше речове право 27354798, зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем якої вказано позивачку ОСОБА_1 , та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено договір оренди землі №б/н від 25.07.2018 року.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 заперечувала факт підписання та укладення нею договору оренди землі, отримання нею будь-яких пропозицій від відповідача щодо укладення таких договорів та погодження між сторонами їх істотних умов, а також стверджувала про відсутність у неї примірника договору оренди землі, за якою орендарем належної їй земельної ділянки строком на сім років став відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Згідно ст.9 0 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Згідно ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Наведені норми законодавства вказують на те, що користування чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливе на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди. Разом з тим, позивачка стверджує, що договір оренди землі №б/н від 25.07.2018 року вона не укладала та не підписувала, інших осіб на їх укладення та підписання не уповноважувала, істотні та інші умови договору оренди землі з нею як з власником земельної ділянки не узгоджувались.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивачки відсутній примірник (оригінал) договору оренди землі №б/н від 25.07.2018 року.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 10.11.2022 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувано у державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С.М. копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку кадастровий номер 5624287100:06:001:0158, а також оригінальний примірник договору оренди землі № б/н від 25.07.2018 року щодо вищевказаної земельної ділянки.

Державний реєстратор виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюк С. М. ухвалу суду про витребування доказів від 10.11.2022 року виконав частково та надав сканкопію витребуваної судом реєстраційної справи на вищевказану земельну ділянку, разом з тим повідомив про відсутність в його розпорядженні оригіналу витребовуваного судом правочину.

Згідно ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Отже, судом встановлено, що оспорюваний договір оренди землі від 25.07.2018 року відсутній як у позивача, так і у відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Позивачкою заперечується факт укладення, і відповідно, підписання оспорюваного правочину, а відповідачем такі твердження не спростовані відповідно до принципу змагальності сторін, і більш того, на вимогу суду не надано оригіналу вказаного правочину, про існування якого відповідач стверджує, а тому за таких умов саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення договору оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц висловила правовий висновок, згідно якого правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

Згідно з ч.4 cт.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з наведеного, суд дійшов переконання, що оспорюваний правочин договір оренди землі №б/н від 25.07.2018 року є неукладеним, а відповідач ТОВ «Західна агровиробничакомпанія» недовів увстановленому закономпорядку законності підстав користування належноюпозивачці земельноюділянкою, якою він продовжує користуватися, чим порушується право позивачки ОСОБА_1 на користування та розпорядженняналежним їймайном.

Покликання апелянта на те, що оспорюваний правочин був перевірений державним реєстратором при проведенні державної реєстрації, а тому він існує та є законними, апеляційним судом оцінюються критично як підстава для скасування рішення суду першої інстанції.

Так, відповідно до положень Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно абц.1 ч.3 ст.10 вказаного Закону реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно; відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом.

Згідно положень п.2, 3 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заява подана неналежною особою або подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Таким чином, до кола повноважень реєстратора входить перевірка повноважень особи заявника, дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження.

Відповідно до положень ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки судом було встановлено, що вищевказаний договір оренди землі №б/нвід 25.07.2018року щодо належної позивачці земельної ділянки є неукладеними, а відтак відповідні записи про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельних ділянок за ТОВ «Західна агровиробнича компанія») порушують права позивачки щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном. За таких обставин позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.08.2018 року, індексний номер рішення 42397666, номер запису про інше речове право 27354798, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо вищевказаної земельної ділянки, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо такої земельної ділянки.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом

на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2023 року залишити без зміни.

Поновити дію рішення Острозького районного суду Рівненської області від 23 лютого 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 червня 2023 року.

Головуючий Н. М. Ковальчук

Судді: І. В. Вейтас

В. В. Майданік