Постанова

від 27.09.2023 по справі 567/1042/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 567/1042/22

провадження № 61-9773 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Нікітюк Павло Михайлович,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районного суду Рівненської області

від 23 лютого 2023 року у складі судді Василевича О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Вейтас І. В., Майданіка В. В,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який

в подальшому уточнила, до товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора.

Позов мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №027282 від 10 вересня 2001 року.

У серпні 2022 року з відомостей, одержаних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, їй стало відомо, що відносно належної їй вищевказаної земельної ділянки зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а підставою для державної реєстрації права оренди земельної ділянки вказано договір оренди землі № б/н від 25 липня 2018 року, начебто укладений між нею, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем.

Право оренди вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158 зареєстровано за відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М. від 06 серпня 2018 року, індексний номер рішення 42397666, на підставі договору оренди землі № б/н від 25 липня

2018 року.

Позивач зазначала, що вищевказаний договір оренди землі нею не підписувався, у неї його немає, інші особи на його підписання не уповноважувалися, з нею як з власником земельної ділянки не узгоджувались умови вищевказаного правочину, а відтак, позивач вважала договір неукладеним. Крім того, вказувала, що факт державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі спірного договору за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не може бути підтвердженням волевиявлення на укладення такого договору.

Вважала, що між нею та відповідачем існує спір щодо користування належною їй на праві власності земельною ділянкою, оскільки на підставі неукладеного договору оренди землі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача повернути належну їй на праві власності земельну ділянку та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 42397666

від 06 серпня 2018 року, номер запису про інше речове право 27354798, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія»,

з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо належної їй земельної ділянки площею 2,5654 га, кадастровий номер 5624287100:06:001:0158.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 23 лютого

2023 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 30 травня 2023 року,позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано

ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення - 42397666 від 06 серпня 2018 року, номер запису про інше речове право - 27354798, щодо державної реєстрації права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га, з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га.

Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 984,80 грн.

Судові рішення судів мотивовано тим, що відповідачем не було спростовано доводи позивача стосовно відсутності підпису останньої у договорі оренди земельної ділянки. Районний суд зазначив, що у зв`язку із ненаданням на вимогу ухвали Острозького районного суду Рівненської області

від 10 листопада 2022 року ні відповідачем, ні державним реєстратором оригіналу оспорюваного договору оренди земельної ділянки, неможливе проведення експертного дослідження, у зв`язку із відсутністю об`єкта дослідження. Таким чином суд першої інстанції визнав обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, а саме визнав факт відсутності підпису позивача під спірним договором оренди.

Доводи відповідача про наявність договірних правовідносин сторін, так як позивачка отримувала орендну плату за користування її земельною ділянкою, безпідставні, оскільки договір оренди нею, з її слів, не підписувався, орендну плату вона не отримувала.

Сам по собі факт державної реєстрації зазначеного договору не свідчить про наявність волевиявлення позивача на укладення такого договору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за

ТОВ «Західна агровиробнича компанія», які не ґрунтуються на укладеному договорі оренди землі, порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 на користування та розпорядження земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки у матеріалах справи відсутній оригінал оспорюваного договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 рокудо Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 567/1042/22 та витребувано її матеріали

з Острозького районного суду Рівненської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.

21 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Західна агровиробнича компанія» мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту непідписання договору оренди землі позивачем.

Вказує, що суди помилково в порядку, встановленому частиною десятою статті 84 ЦПК України, встановили факт непідписання договору позивачем, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначених обставин. Крім того, матеріали справи не містять клопотання сторони позивача про призначення у справі відповідної експертизи.

Також посилається на наявні у матеріалах справи докази на підтвердження сплати відповідачем на користь позивача орендної плати за договором оренди земельної ділянки, що на переконання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» свідчить про виконання умов договору та волевиявлення позивача на його укладення.

Крім того, зазначає, що справа має виняткове значення, так як у різних судових інстанціях розглядаються близько 185 аналогічних цивільних справ у цих самих правовідносинах, а задоволення позовних вимог може спричинити вибуття з користування значної кількості земельних ділянок, що негативно вплине на обсяги виробництва.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нікітюк П. М., подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувані судові рішення є законні і обґрунтовані, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. При цьому, зазначає, що позивач була позбавлена можливості надати до суду оригінал оскаржуваного договору, оскільки у розпорядження ОСОБА_1 останній відсутній, на підтвердження позовних вимог позивачем надано інші докази, а саме Державний акт на право власності на землю та інформаційну довідку із Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, із якого вона дізналася про існування зареєстрованого права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія».

Крім того, заявник погоджується із висновком судів стосовно того, що проведення судової почеркознавчої експертизи є неможливим без дослідження оригіналу оскаржуваного договору, відповідно стороною позивача питання про призначення вказаної експертизи не порушувалося.

Щодо посилань ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо обов`язковості проведення почеркознавчої експертизи не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки питання про призначення експертизи порушувалося у суді першої інстанції, проте експертизу судом призначено не було у зв`язку із ухиленням сторони відповідача від надання доказів для проведення такої експертизи, а саме предмета дослідження.

Також посилається на те, що саме по собі здійснення оплати за спірним договором не підтверджує волевиявлення орендаря щодо укладення договору. Зміст статті 19 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість укладення договору оренди земельної ділянки шляхом конклюдентних дій, тобто шляхом здійснення самої по собі оплати договору, оскільки у разі вчинення таких дій договір не може бути зареєстрований у встановленому законом порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-РВ №027282

від 10 вересня 2001 року (а. с. 11).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 16 серпня 2022 року вбачається, що державним реєстратором виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюком С. М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 серпня 2018 року, індексний номер рішення 42397666, номер запису про інше речове право 27354798, зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158 за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем якої вказано ОСОБА_1 . Підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено договір оренди землі №б/н

від 25 липня 2018 року (а. с. 12-13).

До відзиву на позовну заяву (а. с. 39-42) ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надало суду такі докази. На а. с. 43-48 наявна копія договору оренди землі від 25 липня 2018 року на спірну земельну ділянку. Сторони: орендодавець - ОСОБА_1 , орендар - ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Наявні підписи сторін.

На а. с. 49-53 наявні платіжні докази сплати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на ім`я ОСОБА_1 готівки із зазначенням «виплата орендної плати».

Ухвалою районного суду від 10 листопада 2022 року витребувано у державного реєстратора Бабинської сільської ради копії реєстраційної справи та оригінал договору оренди землі, укладений між сторонами у справі (а. с. 79-80).

Бабинська сільська рада надала суду копії реєстраційної справи про реєстрацію речового права (права оренди земельної ділянки) й зазначила, що реєстрація вчинена на підставі письмового договору оренди землі, укладеного між сторонами. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено право державного реєстратора зберігати оригінал договору оренди, тому після сканування він був повернутий, а у справі зберігається його сканована електронна копія

(а. с. 85-95).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також суди встановили обставини, що мають суттєве значення у справі на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «Західна агровиробнича компанія»підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуваннямвимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі -

це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України

і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони

в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень щодо спірної земельної ділянки з посиланням на те, що договір оренди земельної ділянки нею не підписувався, а отже, договір

є неукладеними.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 10 листопада 2022 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Нікітюка П. М., про витребування доказів відмовлено.

Клопотання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про витребування доказів задоволено.

Витребувано у державного реєстратора Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка С. М.:

- належним чином завірену копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га, належну ОСОБА_1 , яка розташована на території Острозької міської територіальної громади Рівненської області, в тому числі відомості, які містяться в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- оригінал договору оренди землі № б/н від 25 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0158, площею 2,5654 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району знаходилася на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Водночас, ні відповідачем, ні державним реєстратором не було надано витребуваний оригінал спірного правочину.

Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, у змагальному процесі позивач повинен довести вимоги, на які він посилається, а суд повинен забезпечити змагальність сторін процесу.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_1 не порушувала питання про проведення у справі судово-почеркознавчої експертизи для дослідження договору оренди землі від 25 липня 2018 року, зокрема на предмет наявності/відсутності її підпису на зазначеному правочині.

Відповідно, обставини справи встановлені судом першої інстанції неповно. Зокрема, судом не встановлено на підставі належних та допустимих доказів обставини, на які посилалася у позовній заяві ОСОБА_1 , зокрема щодопідписання або непідписання договору оренди землі.

По суті, висновки судів ґрунтуються на припущеннях позивача, а згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установлення факту непідписання договору, як правило, можливе за допомогою відповідної судово-почеркознавчої експертизи.

У змагальному процесі обов`язки мають як сторони, так і суд, який зобов`язаний забезпечити змагальність процесу.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно, призначення експертизи можливе з власної ініціативи суду, що відрізняє новий ЦПК України від ЦПК України у редакції до 15 грудня

2017 року.

Таким чином, виключно у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі

в проведенні експертизи, якщо без цього таку експертизу провести неможливо, суд залежно від того, хто із зазначених осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні

(стаття 109 ЦПК України).

Аналогічні за своїм змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 18 січня 2023 року у справі № 601/2139/21, (провадження № 61-9158св22), від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22, (провадження № 61-431св23), від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22, (провадження № 61-2665св23).

Натомість, суди, по суті, передчасно визнали наведений у статті 109 ЦПК України факт без призначення відповідної судової експертизи.

Посилання апеляційного суду на положення частини десятої статті 84 ЦПК України, згідно з якою у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду, є помилковим.

Так, як уже було зазначено, районний суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів (оригіналу договору оренди) у ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а витребував доказ у державного реєстратора, який не є учасником справи. Проте зазначена вище норма процесуального права стосується виключно неподання доказів учасником справи.

Крім того, зазначена норма права не є імперативною (наявний вислів «може»), а передбачає кілька умов її застосування, а саме про оцінку цього доказу для справи. При цьому, можливе / неможливе проведення експертизи по сканованому з оригіналу договору оренди експерт відповідь не надавав, так як відповідна експертиза не лише не була проведена, а й не була призначена, при цьому суд не є експертом і не володіє спеціальними пізнаннями у цій сфері.

Щодо доводів ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що між сторонами тривалий існували договірні орендні правовідносини, позивачка отримувала орендну плату, надавши відповідні платіжні документи, суди взагалі відповіді не надали, що є порушенням вимог статей 265, 382 ЦПК України, пославшись лише на те, що немає підпису позивачки під договором оренди і, за її словами, вона орендну плату не отримувала, не уточнивши, які кошти їй надсилалися товариством і за які її дії та чому вона їх отримувала.

При цьому Верховний Суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:

«6.18. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

6.19. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

6.20. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

6.21. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказано, що:

«6.37. Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

6.38. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

6.39. Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

При новому розгляді справи, у разі неможливості отримання оригіналу договору оренди землі та проведення відповідної експертизи, суду необхідно встановити, чи існувало волевиявлення сторін договору щодо фактичного укладення правочину, чи виконується він сторонами, а саме, чи використовується товариством, як орендарем, спірна земельна ділянка і чи отримує позивачка, як орендодавець, відповідну орендну плату. Тобто чи виконуються сторонами свої зобов`язання за договором.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 567/1437/19, провадження № 61-18670св21.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

Суди у порушення статей 12, 89, 263 ЦПК України на зазначене уваги не звернули; не з`ясували належно фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не перевірили доводів позивача й не надали належної правової оцінки поданим ним доказам.

Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що на підставі положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів вважає, що посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Нікітюка П. М., на необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки правових й обґрунтованих підстав для такої передачі заявником не наведено, а Верховним Судом їх не встановлено. Судова практика за пред`явленими позивачем вимогами є незмінною й виключна правова проблема заявником не мотивована. У цій справі існує лише одна проблема, це виконання сторонами і судом своїх обов`язків зі змагального процесу та виконання вимог ЦПК України.

Таким чином, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Щодо судових витрат

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 402, 403, 409, 411, 416, 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Нікітюка Павла Михайловича, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» задовольнити частково.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 23 лютого

2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 травня

2023 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець