Рішення

від 09.05.2023 по справі 548/1918/21

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1918/21

Провадження №2/548/65/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.05.2023 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання - Калініченко А.В.,

адвокатів - Чубенко Ж.А., Горевої В.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами від 20.01.2012 р та 29.02.2012 р. процентів, штрафу та інфляційних в зв"язку з цим (станом на 01 серпня 2021 року),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що у січні - лютому 2012 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено два договори позики грошових коштів, які оформлено у вигляді розписок на загальну суму 40 000,00 грн. Згідно вказаних розписок ОСОБА_2 зобов`язувалася повернути ОСОБА_1 грошові кошти у 2018 році, однак до теперішнього часу їх не повернуто, у зв`язку із чим він був вимушений звернутися до суду.

Позивач вказує, що сторонами було обумовлено, що ці кошти підуть у рахунок передоплати за користування земельною ділянкою відповідача, яка була в обробітку у «ТОВ «Гая-Агро», співзасновником та керівником якого був і є позивач. Наприкінці 2020 року відповідач звернулася до суду із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки із вказаним товариством, 16.06.2021 р. позов відповідача було задоволено, договір розірвано (цивільна справа №548/123/21). Оскільки, на думку позивача, відповідач знехтувала домовленостями сторін, то 25.06.2021 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про негайні платежі. 28.07.2021 року відповідач, на думку позивача, зробила декілька поштових переказів по 200,00 грн. кожний в рахунок погашення боргів за позиками, в тому числі по розпискам з сумами позики по 20 000,00 грн. кожна. Однак до теперішнього часу залишок боргу не повернуто, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду із позовом про стягнення із відповідача боргу за договорами від 20.01.2012 року та від 29.02.2012 року, процентів, штрафу, а також інфляційних в зв`язку з цим (станом на 01.08.2021 року).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 20.08.2021 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та накладено заборону на відчуження земельної ділянки № 5324882600:00:015:0033, належної відповідачу до розгляду справи по суті та вступу рішення суду по ній в законну силу.

Ухвалою судді від 20.08.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 12.10.2021 року підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 14.12.2021 року поновлено відповідачу строк на подання відзиву по даній цивільній справі. Прийнято та долучено до матеріалів справи відзив відповідача.

Ухвалою суду від 09.02.2022 року призначено по справі судово-технічну експертизу.

Ухвалою суду від 24.10.2022 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08.11.2022 року на 15 годину 00 хвилин.

Ухвалами суду від 26.12.2022 року та 01.02.2023 року відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.04.2023 року задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Горева Ю.В. у судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у ньому, і пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 власноручно писала розписки від 20.01.2012 року та від 29.02.2012 року про отримання від ОСОБА_1 коштів в сумі по 20 000,00 грн. кожна, на загальну суму 40 000,00 грн. Згідно розписок строк виконання зобов`язання щодо повернення боргу - «до вимоги». 25.06.2021 року позивач направив на адресу відповідачки вимогу негайних платежів. 28.07.2021 року відповідач відреагувала на вимогу позивача, а саме: здійснила поштові перекази на адресу позивача в розмірі по 200,00 грн. кожний в рахунок погашення боргів за розписками. Такі дії відповідача, на думку представника позивача, свідчать про переривання перебігу строку позовної давності, та, відповідно, не можуть слугувати підставою для відмови у позові через сплив строку позовної давності. Враховуючи, що до теперішнього часу залишок боргу не повернуто, позивач в межах строку позовної давності вимушений був звернутися до суду із позовом про стягнення із відповідача боргу, процентів, штрафу та інфляційних в зв`язку з цим станом на 01.08.2021 року - дату звернення із позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Чубенко Ж.А. в судовому засіданні заперечували проти позову і визнали, що дійсновідповідач у січні 2012 року отримувала від позивача - ОСОБА_1 у борг кошти в сумі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) строком до 21.09.2013 року. Про це 20.01.2012 року була написана відповідна розписка. Відповідач стверджувала, що позичені кошти в повному обсязі були повернуті позивачу у встановлений розпискою строк (до 21.09.2013 року). У зв`язку із давністю подій у відповідача не залишилося ніяких документів стосовно даної позики. Відповідач та її представник стверджували, що розписка сфальшована позивачем: у році кінцевого строку позики маються виправлення: цифра «8» наведена зверху іншої цифри - «3». На думку представника відповідача - адвоката Чубенко Ж.А., позивач намагався ввести суд в оману, що нібито строк повернення позики згідно договору установлено сторонами до 21.09.2018 року, таке виправлення вчинено позивачем умисно, з метою уникнення можливості застосування до відносин за розпискою трирічного строку позовної давності. Згідно висновку судового експерта №СЕ-19/17-22/11040 від 30.09.2022 року за результатами судової технічої експертизи підтверджено, що у первинний зміст розписки ОСОБА_2 від 20.01.2012 року вносились зміни шляхом нанесення наявної цифри «8» поверх цифри «3», без попереднього видалення штрихів, рукописний запис «2013» змінено на наявний «2018», дата виконання позики до внесення змін у документ становила «21 вересня 2013 року». Щодо розписки від 29.02.2012 року відповідач показала, що дана розписка була написана нею на особисте прохання позивача- ОСОБА_1 , який просив переписати раніше написану (у січні 2012 року) розписку, оскільки, вона була начебто втрачена. Фактично ж, зазначені у цій розписці кошти в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень, позивач не передавав відповідачу, а відповідач, їх не отримувала. Згідно розписки від 29.02.2012 року чітко прописано строк повернення позики - 12 (дванадцять) місяців з моменту їх отримання.

Враховуючи обумовлені згідно розписок між позичальником та позикодавцем строки повернення позики: у першому випадку - до 21 вересня 2013 року, в другому випадку - до 28 лютого 2013 року, відповідач та представник відповідача заявили, що позивачем пропущено строк, протягом якого він міг би звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів згідно боргових розписок і просили відмовити у позові через сплив строку позовної давності згідно ст.ст. 256, 267 ЦК України.

Представник відповідача - адвокат Чубенко Ж.А. проказа суду про неправильний обрахунок позивачем додаткових нарахувань: інфляційних, 3 % річних, штрафу та пені і пояснила, що відповідальність за грошові зобов`язання у вигляді нарахування інфляційних та 3% річних настає лише в разі просроченого зобов`язання. Згідно розписки від 20.01.2012 року зобов`язання стало просроченим з 22.09.2013 року, а згідно розписки від 29.02.2012 року - з 01.03.2013 року. На думку представника відповідача позивачем неправомірно обраховано інфляційні та 3% річних починаючи з лютого 2012 року. Щодо обрахунку пені представник відповідача - адвокат Чубенко Ж.А. заперечувала з тих підстав, що згідно ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Під час складання розписок між позичальником та позикодавцем не встановлювалася умова щодо сплати пені у разі прострочення повернення позичених коштів, тому вимога про стягнення пені є неправомірною.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав суду, що він є чоловіком відповідачки і підтвердив, що дійсно у зв`язку із сімейними обставинами у січні 2012 року відповідач отримала від позивача - ОСОБА_1 у борг кошти в розмірі 20 000,00 грн. строком до 21.09.2013 року. Про це була написана розписка. Свідок підтвердив, що позичені кошти в повному обсязі були повернуті позивачу у 2013 році. Також свідок показав суду, що через місяць його дружиною була написана друга розписка на прохання позивача - ОСОБА_1 , який просив переписати раніше написану ррозписку, оскільки вона була начебто втрачена ним. Другий раз дружина ніяких коштів не отримувала. Перша і друга розписка були написані у безпосередній присутності свідка. Кошти передавалися також у присутності свідка. Всього ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 лише 20 000,00 грн., які були своєчасно повернуті.

Суд, з`ясувавши позицію позивача та його представника, відповідача та її представника, перевіривши доводи відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , доводи відповіді на відзив позивача ОСОБА_1 , пояснення свідка ОСОБА_3 , дослідивши висновок судового експерта № СЕ-19/117-22/11040 від 30.09.2022 року за результатами судової технічої експертизи та інші письмові докази, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України з`ясувавши всі обставини справи та надавши їм правову оцінку, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до наявних у справі розписок судом встановлено, що ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 гроші в сумі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень згідно розписки від 20.01.2012 року та 20000,00 (двадцять тисяч) гривень згідно розписки від 29.02.2012 року. У розписці від 20.01.2012 року є виправлення: у році кінцевого строку повернення позики цифра «8» наведена зверху іншої цифри - «3». Згідно висновку судового експерта №СЕ-19/117-22/11040 від 30.09.2022 року за результатами судової технічої експертизи, проведеної згідно ухвали від 09.02.2022 року, встановлено що у первинний зміст розписки ОСОБА_2 від 20.01.2012 року вносились зміни шляхом нанесення наявної цифри «8» поверх цифри «3» без попереднього видалення штрихів, рукописний запис «2013» змінено на наявний «2018», дата виконання позики до внесення змін у документ становила «21 вересня 2013 року».

Строк виконання зобов`язань згідно розписки від 29.02.2012 року - 12 (дванадцять) календарних місяців, які слід обраховувати з моменту написання розписки та отримання коштів, тобто до 28.02.2013 року.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України).

Договір позики укладено між сторонами у письмовій формі.

Отже, наявність у позивача оригіналів розписок, які надані суду, свідчить про отримання відповідачем позики в сумі, зазначеній в розписках та свідчить про неповернення відповідачем коштів позивачу.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, процесуальний обов`язок доведення факту повернення відповідачем коштів позивачу у 2013 році покладено на відповідача.

А тому суд відхиляє доводи відповідача про повернення коштів позивачу як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.ст. 257, 268 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУкраїни)

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України заяву про захист цивільного права або інтересу суд приймає до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Термін повернення позики за розпискою від 20.01.2012 року визначено до «21 вересня 2013 року».

Строк повернення позики за розпискою від 29.02.2012 року визначено 12 (дванадцятьма) місяцями з дати отримання позики.

Таким чином, трирічний строк позовної давності щодо строків виконання зобов`язання за позикою від 20.01.2012 року в сумі 20 000,00 грн. сплив 21.09.2016 року, а за позикою від 29.02.2012 року в сумі 20 000,00 гривень сплив 28.02.2016 року. До суду позивач звернувся 16.08.2021 року, тобто пропустивши строк звернення до суду.

Направлення позивачем вимоги відповідачу про повернення позики та здійснення дій по визнанню боргу, вчинені поза межами строків позовної давності, не свідчать про переривання цих строків.

Докази повернення позики повністю або у частині, чи інші докази, які б свідчили про переривання строку позовної давності у справі відсутні.

Враховуючи зазначене, оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що у позові слід відмовити через сплив строку позовної давності, про що суду заявлено відповідачем.

Твердження позивача, що строк позовної давності слід обраховувати із дати звернення до відповідача із вимогою про повернення боргу, є безпідставними, так як в розписці зазначено строк виконання зобов`язання, з якого і повинен обраховуватися строк позовної давності.

Виходячи з вишенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у зв`язку із спливом строку позовної давності.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-14, 76-81, 141, 209-211, 213, 216, 221, 228, 229, 235, 240-242, 258, 259,263-265,268, 354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами від 20.01.2012 р та 29.02.2012 р. процентів, штрафу та інфляційних в зв"язку з цим (станом на 01 серпня 2021 року) відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Сторони справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1

Представник позивача - адвокат Горева Вікторія Юріївна, адреса АДРЕСА_2 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Представник відповідача - адвокат Чубенко Жанна Анатоліївна, адреса АДРЕСА_4.

Повний текст судового рішення складено 22.05.2023 року.

Суддя: Н.С.Миркушіна