Постанова

від 29.05.2023 по справі 917/15/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року м. Харків Справа № 917/15/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.,

за участі представників сторін:

прокурора - Горгуль Н.В.

1-го відповідача - не з`явився

2-го відповідача - не з`явився

3-го відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Аматор-Є" (вх.№511П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2023 у справі №917/15/21 (суддя Д.Сірош, повний текст складено та підписано 13.02.2023)

за позовом Першого заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Грущака Дмитра Миколайовича, м.Полтава

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полава

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

3. Фермерського господарства "Аматор-Є", м.Ромни Сумської області

за участю третьої особи на стороні позивача Комишнянської селищної ради,

про визнання недійсними договорів оренди землі, припинення договорів суборенди землі, скасування державної реєстрації прав користування та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області Грущак Дмитро Миколайович звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 та ФГ "Аматор-Є", у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20.01.2016 № 565-СГ, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 59,00 га для ведення фермерського господарства в оренду, розташованої на території Комишнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20.01.2016 №566 - СГ, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 57,00 га для ведення фермерського господарства в оренду, розташованої на території Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 15.02.2016 №1235 - СГ, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 30,00 га, для ведення фермерського господарства в оренду, розташованої на території Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.02.2016 №1289 - СГ, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку розташовану на території Комишнянської сільської ради Миргородського району, кадастровий номер 5323255400:00:003:0102, площею 58,0618 га ріллі земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду на 7 років;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.02.2016 №1290 - СГ, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану на території Остапівської сільської ради Миргородського району, кадастровий номер 5323284600:00:001:0016 площею 56,8652 га пасовищ земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду на 7 років;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.03.2016 №1843 - СГ, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану на території Остапівської сільської ради Миргородського району, кадастровий номер 5323284600:00:007:0111, площею 29,9980 га ріллі земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду на 7 років;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323255400:00:003:0102 площею 58,0618 га ріллі, що розташована на території Комишнянської сільської ради Миргородського району, укладений 18.02.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2016, номер запису про інше речове право 13697701 та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323284600:00:001:0016, площею 56,8652 га пасовищ, що розташована на території Остапівської сільської ради Миргородського району, укладений 18.02.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2016, номер запису про інше речове право 13705729 та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323284600:00:007:0111 площею 29,9980 га ріллі, що розташована на території Остапівської сільської ради Миргородського району, укладений 18.03.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.03.2016, номер запису про інше речове право 13857228 та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки;

- визнати припиненим договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 5323255400:00:003:0102 площею 58,0618 га ріллі, що розташована на території Комишнянської сільської ради Миргородського району, укладений 14.06.2016 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Аматор-Є", зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.06.2016, номер запису про інше речове право 15111934 та скасувати запис про державну реєстрацію права суборенди вказаної земельної ділянки;

- визнати припиненим договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 5323284600:00:001:0016 площею 56,8652 га пасовищ, що розташована на території Остапівської сільської ради Миргородського району, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.06.2016, номер запису про інше речове право 15111224 та скасувати запис про державну реєстрацію права суборенди вказаної земельної ділянки;

- визнати припиненим договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 5323284600:00:007:0111 площею 29,9980 га ріллі, що розташована на території Остапівської сільської ради Миргородського району, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.06.2016, номер запису про інше речове право 15111592 та скасувати запис про державну реєстрацію права суборенди вказаної земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ "Аматор-Є", шляхом підписання акту приймання - передання земельної ділянки, повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельні ділянки: кадастровий номер 5323255400:00:003:0102, площею 58,0618 га ріллі, що розташована на території Комишнянської сільської ради Миргородського району, кадастровий номер 5323284600:00:001:0016, площею 56,8652 га пасовищ, що розташована на території Остапівської сільської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що у поданих до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заявах про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 не вказано кількості членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, а також неналежно обґрунтовано бажання для отримання великих розмірів земельних ділянок, до того ж окремими масивами та на території різних сільських рад, районів з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства. Крім того, не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.02.2023 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323255400:00:003:0102 площею 58,0618 га ріллі, що розташована на території Комишнянської сільської ради Миргородського району, укладений 18.02.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2016, номер запису про інше речове право 13697701 та скасовано запис про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323284600:00:001:0016 площею 56,8652 га пасовищ, що розташована на території Остапівської сільської ради Миргородського району, укладений 18.02.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2016, номер запису про інше речове право 13705729 та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323284600:00:007:0111 площею 29,9980 га ріллі, що розташована на території Остапівської сільської ради Миргородського району, укладений 18.03.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.03.2016, номер запису про інше речове право 13857228 та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки. Зобов`язано ОСОБА_1 та ФГ "Аматор-Є" шляхом підписання акту приймання - передавання земельної ділянки, повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельні ділянки: кадастровий номер 5323255400:00:003:0102, площею 58,0618 га ріллі, що розташована на території Комишнянської сільської ради Миргородського району; кадастровий номер 5323284600:00:001:0016, площею 56,8652 га пасовищ, що розташована на території Остапі

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фермерське господарство "Аматор-Є", звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора.

Підставами скасування рішення скаржник вважає:

- відсутність порушення земельного законодавства при передачі у користування спірних земельних ділянок;

- пропуску позовної давності при зверненні з відповідним позовом до суду.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скрагу ФГ "Аматор-Є" залишено без руху через неповну сплату судового збору та витребувано матеріали справи №917/15/21.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.04.2023) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Аматор-Є". Встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України. Запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено її до розгляду на 29.05.2023; явку сторін визнано не обов`язковою.

Відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 18.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/15/21.

На адресу Східного апеляційного господарського суду від Миргородської окружної прокуратури Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яких прокуратура погоджується з рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.02.2023 у справі №917/15/21, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси та на електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копії ухвали суду від 21.04.2023).

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвала суду у даній справі була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направлені на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 29.05.2023 прокурор проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші представники сторін не скористались процесуальним правом на участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.

Представники апелянта та Держгеокадастру звернулися до Східного апеляційного господарського суду з клопотаннями про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Проте, судове засідання 29.05.2023 розпочалося без участі представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - Купки Н. В. та представника ФГ "Аматор-Є" - Усика М.Г. через відсутність можливості встановити зв`язок з ними.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Під час моніторингу даних Публічної кадастрової карти України на офіційному веб-сайті (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) та, у подальшому, вивченням питання щодо правомірності передачі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, розташованих на території Миргородського району для ведення фермерського господарства, Миргородської окружною прокуратурою Полтавської області встановлено наступне:

- наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №565-СГ від 20.01.2016 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 59,00 га для ведення фермерського господарства в оренду, розташованої на території Комишнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів.

- наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1289-СГ від 17.02.2016 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану на території Комишнянської сільської ради Миргородського району, кадастровий номер 5323255400:00:003:0102 площею 58,0618 га ріллі земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду на 7 років.

18.02.2016 на підставі зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323255400:00:003:0102, площею 58,0618 га ріллі, для ведення фермерського господарства. Право оренди земельної ділянки зареєстровано приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу 11.03.2016, номер запису про речове право 13697701.

- наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №666-СГ від 20.01.2016 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 57,00 га для ведення фермерського господарства в оренду, розташованої на території Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів.

- наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1290-СГ від 17.02.2016 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану на території Остапівської сільської ради Миргородського району, кадастровий номер 5323284600:00:001:0016, площею 56,8652 га пасовищ земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду на 7 років.

18.02.2016 на підставі зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323284600:00:001:0016, площею 56,8652 га пасовищ для ведення фермерського господарства. Право оренди земельної ділянки зареєстрував приватний нотаріус Полтавського нотаріального округу 11.03.2016, номер запису про речове право 13705729.

- наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1235-СГ від 15.02.2016 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 30,00 га для ведення фермерського господарства в оренду, розташованої на території Остапівської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів.

- наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1843-СГ від 17.03.2016 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану на території Остапівської сільської ради Миргородського району, кадастровий номер 5323284600:00:007:0111 площею 29,9980 га ріллі земель запасу, для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду на 7 років.

18.03.2016 на підставі зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323284600:00:007:0111 площею 29,9980 га ріллі для ведення фермерського господарства. Право оренди земельної ділянки зареєстрував приватний нотаріус Полтавського нотаріального округу 21.03.2016, номер запису про речове право 13857228.

Отже, протягом 2015 - 2016 років в межах Полтавської області ОСОБА_1 передано в оренду для ведення фермерського господарства 11 окремих земельних ділянок загальною площею 323 га в адміністративних межах двох районів Полтавської області, включаючи вказані земельні ділянки (дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області).

Зокрема, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали наступні договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства, а саме:

- 09.06.2015 договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5320255100:00:010:1159, площею 51,9213 га, розташованої на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району;

- 18.03.2016 три договори оренди земельних ділянок кадастровий номер 5323288900:00:002:1042, площею 39,3482 га, 5323288900:00:010:0086, площею 24,7224 га, 5323288900:00:011:1065, площею 49,998 га, розташовані на території Черкащанської сільської ради Миргородського району.

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надало згоду на укладення договорів суборенди зазначених земельних ділянок, що підтверджується відповідними листами від 06.06.2016 № 4362/6 - 16, № 4363/6 - 16 та № 4364/6 - 16

14.06.2016 ОСОБА_1 та ФГ "Аматор - Є" уклали договори суборенди землі №14/06 - 1 та 14/06. Право суборенди земельних ділянок за кадастровими номерами 5323284600:00:001:0016, 5323284600:00:007:0111, 5323255400:00:003:0102 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є одним із засновників, а на момент отримання в оренду спірних земельних ділянок керівником та підписантом фермерського господарства "Господар - 5" (код ЄДРПОУ 38756120) з моменту його створення - 31.07.2013, та одним із засновників та керівником ТОВ "Господар" (код ЄДРПОУ 32191216), види економічної діяльності яких пов`язані із веденням сільського господарства та виробництва сільськогосподарської продукції.

Матеріали справи містять ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17.01.2019 у справі №54/954/18, якою суд закрив провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Грущака Д.М. до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ФГ "Аматор-Є" в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та зобов`язання повернути земельні ділянки, мотивовану тим, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Звертаючись до Господарського суду Полтавської області, прокурор зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не враховувало, що протягом 2015 - 2016 років у межах Полтавської області ОСОБА_1 передано в оренду для ведення фермерського господарства 11 окремих, розташованих на значній відстані земельних ділянок загальною площею 323 га в адміністративних межах двох районів Полтавської області, включаючи вказані земельні ділянки. З огляду на статті 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Можливість передачі земельних ділянок державної власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про фермерське господарство", без проведення земельних торгів, чинним законодавством України, як на момент прийняття відповідних рішень, так і на даний час, не передбачена.

Господарським судом Полтавської області частково визнано позовні вимоги прокуратури обґрунтованими. Суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, пославшись на положення статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, виходячи з яких громадянин має право на безкоштовне отримання земельної ділянки державної власності та може використати його один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Врахувавши правові висновки Великої палати Верховного суду, Касаційного господарського суду у складі Верховного суду, зазначив, що оскільки громадянин ОСОБА_3 використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, отримання наступної земельної ділянки за спрощеною процедурою є порушенням законодавства. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру в Полтавській області місцевий господарський суд виходив з того, що вказані вимоги є неефективним способом захисту, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення володіння позивачем спірними земельними ділянками.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Щодо правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі № 924/831/17).

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема в господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган. Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Зміст частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018р. у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019р. у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019р. у справі № 912/2529/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18).

Звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави прокурор зазначав, що державний інтерес у цій справі полягає у поверненні спірних земельних ділянок у відання та розпорядження держави та подальшу їх передачу в користування за призначенням за результатами земельних торгів та визначенням максимальних надходжень до місцевого бюджету від господарської діяльності на земельних ділянках комунальної власності, з подальшим спрямуванням отриманих коштів на потреби територіальної громади.

Крім того, метою захисту інтересів держави є забезпечення законності та справедливої рівноваги у сфері земельних відносин, відновлення порушених прав держави на вільне володіння та розпорядження земельними ділянками у відповідності до вимог закону, дотримання принципу раціонального використання землі та отримання максимального доходу від її оренди.

Зважаючи на викладене, судова колегія, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, проаналізувавши наведені правові норми, вважає, що прокурор належними чином обґрунтував правові підстави для представництва інтересів держави в суді в особі компетентних органів для здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, оскільки прокурор виконав свою субсидіарну роль, замінивши в судовому провадженні відповідний державний орган, щоб інтереси держави не залишилися без відповідного захисту.

Щодо правової кваліфікації спірних правовідносин по суті спору, судова колегія зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За правилом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство - є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89, 91, 92 ЦК України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

З аналізу вказаних правових норм випливає, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014р. у справі №922/4817/13.

Отже, враховуючи вимоги статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності 3 метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (ч.1 ст. 7 Закону).

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2,4 ст. 7 Закону).

Таким чином, спеціальний Закон визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обгрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства, зазначеним в ст.5 ЗК України, та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону).

За змістом статей І, 7, 8 Закону заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених ч. 1 ст. 7 Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обгрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих

для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Проте, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не надано належної оцінки обставинам і умовам, зазначеним у клопотаннях ОСОБА_1 , відсутності належного обгрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, Не перевірено та не враховано обставини, які спростовують дійсність волевиявлення заявника, наявність в нього бажання здійснювати фермерську діяльність та спроможність вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Як вже зазначалось, за інформацією, отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є одним із засновників, а на момент отримання в оренду земельних ділянок керівником та підписантом фермерського господарства «Господар - 5» з 31.07.2013, та одним з засновників та керівником ТОВ «Аматор-Є» види економічної діяльності яких пов`язані із веденням сільського господарства та виробництва сільськогосподарської продукції.

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області при передачі у користування спірних земельних ділянок не враховано той факт, що протягом 2015-2016 років у межах Полтавської області ОСОБА_1 вже передано в оренду для ведення фермерського господарства 11 окремих, розташованих на значній відстані земельних ділянок загальною площею 323 га в адміністративних межах 2-х районів Полтавської області, включаючи вищевказані земельні ділянки.

Саме для забезпечення реальної можливості ведення фермерського господарства, як об`єднання членів сім`ї та родичів для спільного здійснення сільськогосподарської підприємницької діяльності положеннями ст.ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного Кодексу передбачено право громадян на отримання не на конкурентних засадах у власність або в оренду земельної ділянки державної власності, але не в будь-якій кількості та не в будь-яких розмірах.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам та членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Із системного аналізу вищевказаних норм слідує, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин, або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Таким чином, твердження ФГ «Аматор-Є» в апеляційній скарзі про законність передачі земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 без проведення земельних торгів є необгрунтованими.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, приймаючи спірні накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області проігнорувало вимогу закону щодо обов`язковості проведення нормативної грошової оцінки земель та передало в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства без її проведення.

Щодо вимог про визнання недійсними договорів оренди землі слід зазначити наступне.

Підстави недійсності правочинів встановлені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Укладення спірних договорів здійснено без дотримання порядку встановленого статтями 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", а відтак з порушенням вимог законодавства, що стало підставою для визнання їх недійсними з чим погоджується колегія суддів.

Щодо вимог про скасування права оренди, то з урахуванням задоволення основних позовних вимог щодо визнання недійсними спірних договорів оренди землі, як підстави для отримання земельних ділянок в оренду, задоволенню підлягають також і похідні вимоги про скасування державної реєстрації прав оренди.

Щодо пропуску строку позовної давності при зверненні до суду з вказаною позовною заявою, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом вказаних норм для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Частиною 2 ст.2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин Є Держава, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що правила позовної давності поширюються і на державу, початок перебігу позовної давності якої пов`язується з виникненням у відповідного державного органу права на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу держави.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Вимоги прокурора є похідними від вимог державного органу, а тому перебіг строку позовної давності починається з часу, коли про порушення державних інтересів дізнався, або міг дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор.

Зі змісту листів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вбачається, що орган не визначив порушень при передачі ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок, укладенні договорів суборенди та не звертався до суду з відповідними позовами.

Миргородській окружній (місцевій) прокуратурі стало відомо про порушення вимог законодавства при надані земельних ділянок у користування ОСОБА_1 в ході збирання інформації в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» в січні 2018 року, а саме шляхом аналізу наданих ГУ Держгеокадастру у Полтавській області супровідними листами від 22.12.2017 за №10-16-0.6-9903/2-17 (надійшов до прокуратури 03.01.2018), від 04.01.2018 №10-16-0.6-82/2-18 (надійшов до прокуратури 12.01.2018), від 18.01.2018 №10-16-0.3-281/2-18 (надійшов до прокуратури 25.01.2018) копій договорів оренди земельних ділянок, укладених з ОСОБА_1 , та наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Також, прокуратурою 11.01.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018171260000004 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. І ст. 367 КК України по факту неналежного виконання своїх службових обов`язків службовими особами ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, які з метою обходу передбаченої законом обов`язкової процедури - без проведення земельних торгів, надали: ОСОБА_4 в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, площею 98,0737 га, розташовані на території Миргородського району, які в подальшому були передані в суборенду ФГ «Терра Хортус» (код ЄДРПОУ 40940181), та ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, площею 144,925 га, розташовані в Миргородському районі, які в подальшому були передані в суборенду ФГ «Аматор - Є»» (код ЄДРПОУ 33197617).

На момент видання оспорюваних наказів Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області, укладення з ОСОБА_1 договорів оренди земельних ділянок та укладення договорів суборенди ФГ «Господар-5», засновником якого він був, вже набуло статус юридичної особи, тобто, у правовідносинах щодо користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельних ділянок перейшли до фермерського господарства, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи, а справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. За змістом статей І, 5, 7, 8 1 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Також, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.07.2020 було відкрито провадження у справі №917/935/20 за позовом першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах Держгеокадастру України до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ФГ «Аматор-Є» про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, припиненими договорів суборенди землі, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та суборенди землі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.10.2020 закрито провадження у вказаній справі у зв`язку з тим, що звертаючись з позовом, зокрема, до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію за якої позивачем та одним із відповідачів у справі є одна і так ж особа - Держгеокадастр.

Відповідно до ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи те, що в провадженні судів перебували вищевказані справи за позовами прокуратури до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ФГ «Аматор-Є» про: визнання незаконними та скасування наказів №505-СГ від 20.01.2016, №1289 - СГ від 17.02.2016, №666-СГ від 20.01.2016, №1290 - СГ від 17.02.2016, №1235 - СГ від 15.02.2016, №1843 - СТ від 17.03.2016; визнання недійсним договір оренди та припиненими договорів суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 5323255400:00:003:0102, 5323284600:00:001:0016, 5323284600:00:007:0111, скасування реєстрації цих прав; зобов`язання ОСОБА_1 та ФГ «Аматор-Є», шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, повернути вищевказані земельні ділянки; прокуратурою не пропущено строк позовної давності.

Таким чином, звернення Миргородською окружною прокуратурою 30.12.2020 до господарського суду Полтавської області з даним позовом відбулося в межах строку позовної давності.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини щодо визнання недійсними додаткових угод - є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до вимог ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити та залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2023 у справі №917/15/21 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 18.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, - оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Аматор-Є" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.02.2023 у справі №917/15/21 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.06.2023

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка