Постанова

від 30.05.2023 по справі 20/156-09

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 року м. Дніпро Справа № 20/156-09

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.) від 21.02.2023р. у справі № 20/156-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Фізичної особи - підприємця Приймак Олександра Анатолійовича

про стягнення 45 773 грн. 88 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у справі № 20/156-09: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено повністю; стягнуто з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49128, м. Дніпро, вул. Ю. Кондратюка, буд. 108, ідентифікаційний код 44896456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, ідентифікаційний код 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 050 грн.

Не погодившись з вказаною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у справі № 20/156-09 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує наступне:

- суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу без участі представників сторін та без їх повідомлення про розгляд заяви, чим грубо порушив процесуальні права скаржника та норми процесуального права;

- позивачем не доведено належними доказами виконання робіт, зазначених в акті здачі-приймання від 27.01.2023р., з надання професійної правничої допомоги згідно з відповідним договором, а розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у справі № 20/156-09, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 30.05.2023р.

29.05.2023р. у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є. суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на те, що ним подані усі необхідні докази на підтвердження надання позивачу професійної правничої допомоги у погодженому позивачем та адвокатом розмірі, тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні його заяви про розподіл витрат на правову допомогу під час оскарження дій органу державної виконавчої служби.

Скаржник та відповідач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Скаржник звернувся до апеляційного суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності свого представника.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що неявка представників скаржника та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а апеляційним судом не визнавалася явка в судове засідання представників учасників справи обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників скаржника та відповідача.

Перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.09р. у справі № 20/156-09 позов задоволено повністю: стягнуто з ФОП Приймака Олександра Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 32964,62 грн. - основного боргу, 2898,08 грн. - пені, 2 124,65грн.- інфляційні втрати, 340,29 грн. - 3% річних, 744,62 грн. - штраф, 457,62 грн.- витрати на оплату державного мита, 118,00грн.- витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, про що 22.06.09р. видано наказ.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2010 задоволено заяву Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції, видано дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.09 у справі № 20/156-09.

Ухвалою господарського суду від 17.04.2013р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", замінено Позивача у справі № 20/156-09 (стягувача у виконавчому провадженні за наказом № 20/156-09 виданим 22.06.09р. Господарським судом Дніпропетровської області) Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

01.08.2022 року на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Новокадацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні № 43880815 щодо виконання наказу (дублікату) Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 20/156-09 від 22.06.2009 року.

За змістом зазначеної скарги Позивач (Стягував) просив суд:

- визнати неправомірними дії Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №43880815 щодо виконання наказу (дублікату) Господарського суду Дніпропетровської області по справі №20/156-09 від 22 червня 2009 року, котрі виразились у винесені Постанови Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 14 липня 2022 року про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі №20/156-09 від 22 червня 2009 року без виконання Стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати Постанову Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 14 липня 2022 року про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі №20/156-09 від 22 червня 2009 року без виконання Стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023р. залучено до участі у справі правонаступника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №43880815 щодо виконання наказу (дублікату) Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 20/156-09 від 22 червня 2009 року, котрі виразились у винесені Постанови Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 14 липня 2022 року про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі №20/156-09 від 22 червня 2009 року без виконання Стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

В решті вимог за скаргою провадження закрито.

Після постановлення вищенаведеної ухвали Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про покладення на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій позивач просив стягнути з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 050 грн. згідно договору № 26-04-2022/2 про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 26.04.2022р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у справі № 20/156-09: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено повністю; стягнуто з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49128, м. Дніпро, вул. Ю. Кондратюка, буд. 108, ідентифікаційний код 44896456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, ідентифікаційний код 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 050 грн.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 21.02.2023 року, яка і є предметом апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно з ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За ч. 1 ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частинами 1, 2 ст. 342 ГПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно з ст. 344 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З вищенаведених норм процесуального права вбачається, що розгляд заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця, тобто ухвалення додаткового судового рішення, має здійснюватися судом в судовому засіданні з повідомленням сторін справи.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не призначав заяву позивача про покладення на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу до розгляду в судове засідання та не повідомляв учасників справи про прийняття її до розгляду, чим позбавив скаржника права на участь у судовому засіданні та подання своїх заперечень проти поданої позивачем заяви.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у справі № 20/156-09 та ухвалити нове рішення з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу, під час розгляду якої враховує наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та Адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем підписано Договір № 26-04-2022/2 про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 26.04.2022р. (далі Договір).

За цим Договором Виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між Замовником, ФОП Приймак Олександр Анатолійович- далі за текстом договору - Боржник, та Новокодацьким ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції, котрі виникли у виконавчому провадженні № 43880815 щодо виконання наказу (дублікату) Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 20/156-09 від 22.06.2009р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та Адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем підписано акт прийому-передачі документів від 26.04.2022р.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та Адвокатом Грищенко Олександром Миколайовичем підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 27.01.2023р. Згідно вказаного акту загальна вартість вказаних послуг склала 12 050,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Оцінюючи суму судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на професійну правничу допомогу за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірною, у порівнянні з ринковими цінами, вартістю адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вже було зазначено зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в апеляційній скарзі заперечує проти покладення на нього витрат на правничу допомогу у повному обсягу з підстав їх необгрунтованості та неспівмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, тощо.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами скаржника, адже дана справа є малозначною, правовідносини не складними (не містять окремих нетипових обставин), тому складення скарги на дії органу державної виконавчої служби та участь в судових засіданнях, виходячи з обставин справи, не потребувало від адвоката значного обсягу часу та зусиль.

Таким чином, час зазначений адвокатом у Акті здачі-прийманні виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг, який було витрачено останнім для підготовки скарги на дії органу державної виконавчої служби з огляду на обставини справи, її складність та предмет позову не відповідає критеріям розумності, співмірності та є завищеним.

З огляду на викладене, надаючи оцінку наведеному позивачем розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих доказів, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг, враховуючи принцип пропорційності, диспозитивності та змагальності, колегія суддів, вважає, обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду в суді першої інстанції скарги на дії органу державної виконавчої служби у розмірі 8 000,00грн., яка і підлягає присудженню до стягнення з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 52, 123, 124, 126, 129, 130, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у справі № 20/156-09 - задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023р. у справі № 20/156-09 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечеловському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49128, м. Дніпро, вул. Ю. Кондратюка, буд. 108, ідентифікаційний код 44896456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, ідентифікаційний код 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Видачу наказу, на виконання даної постанови, згідно зі ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 05.06.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз