Рішення від 05.06.2023 по справі 567/1387/22

Справа № 567/1387/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2023 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

при секретарі - Пономаренко Р.А.

за участю

представника позивача Плакси В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Західна агровиробнича компанія", ТОВ "Захід Агро" про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

встановив :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ТОВ "Західнаагровиробнича компанія",ТОВ "ЗахідАгро"про скасуваннярішення державногореєстратора таусунення перешкодв користуванніземельною ділянкою звернувся ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0064 площею 2,24га, яка розташована на території Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області.

В серпні2022року з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався, що щодо належної йому земельної ділянки було зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Підставою для державної реєстрації державним реєстратором вказані договір оренди землі від 10.03.2014 та додаткова угода від 21.09.2017, укладені між ТзОВ «Захід-Агро», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та нею. Строк дії оренди: 7 років з правом пролонгації.

Посилається на те, що між ним та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» наявний спір про право користування земельною ділянкою, належною йому, оскільки вищевказаної додаткової угоди щодо передачі земельної ділянки він не підписував, її умови не погоджував та на укладення такої угоди нікого не уповноважував, з ним не узгоджувалися умови вказаної угоди, а тому вона є неукладеною.

Зазначає, що наразі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується належною йому земельною ділянкою, чим порушує його права на користування та розпорядження належним йому майном.

Вказуючи нате,що відповідачкористується земельноюділянкою безвідповідної правовоїпідстави,оскільки додатковаугода додоговору орендиземлі позивачемне укладалася,просить зобов`язатиТОВ «Західнаагровиробнича компанія»повернути належнуйому земельнуділянку з кадастровим номером 5624287100:06:001:0064 площею 2,24га, яка розташованана територіїСіянцівської сільськоїради Острозькогорайону Рівненськоїобласті, а також скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 09.11.2022 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачам було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано ТОВ «Захід Агро» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надати оригінали договору оренди та додаткової угоди щодо спірної земельної ділянки та оригінали підтверджуючих документів про виплату ОСОБА_1 орендної плати за 2017-2022 роки.

Ухвалою від 07.03.2023 витребувано від Управління забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради копію реєстраційної справи на спірну земельну ділянку та від ТОВ "Західна агровиробнича компанія", оригінал договору оренди землі иа додаткової угоди, укладені щодо спірної земельної ділянки. Інших процесуальних дій не вчинялося.

Відповідно до норм ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» позов не визнав, заперечив проти позову та просив у його задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що право оренди на належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 5624287100:06:001:0064, зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі договору оренди землі від 20.04.2014 із внесеними згідно додаткової угоди змінами. Факт реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наданих позивачем разом з позовом. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач також вказує на те, що позивач отримував від відповідача орендну плату, та сплата відповідачем орендної плати спростовує доводи позивача щодо не підписання ним вищевказаної додаткової угоди, що вказує на те, що цей правочин ним підтверджувався.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить його задоволити.

Представники відповідачів в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у встановленому законом порядку, відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України та шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).

Також сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5624287100:06:001:0064, площею 2,24 га, що знаходяться на території Острозької МТГ Рівненського району Рівненської області (колишня Сіянцівська сільська рада Острозького району Рівненської області), що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.08.2022.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.08.2022 вбачається, що державним реєстратором КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Рівненської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.12.2017, індексний номер рішення 38819923, зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», орендодавцем якої вказано позивача ОСОБА_1 , та підставою для реєстрації права оренди такої земельної ділянки зазначено додаткову угоду до договору оренди землі. (а.с.10-12)

Державний реєстратор виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області ухвалу суду про витребування доказів виконав частково та надав скан-копію витребуваної судом реєстраційної справи на вищевказану земельну ділянку, разом з тим повідомив про відсутність в його розпорядженні оригіналу витребовуваного судом правочину. (а.с.85-101)

Згідно з ст.90ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Згідно з ч. 2 ст.792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст.2Закону України«Про орендуземлі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст.124ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно положень Закону України«Про орендуземлі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ст.16Закону України«Про орендуземлі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст.407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися чужою земельною ділянкою, яка належить особі на праві приватної власності, можливо на праві оренди, підставою для якої є відповідний договір оренди.

З доводів позивача судом встановлено, що вищевказану додаткову угоду до договору оренди землі він не укладав та не підписував, інших осіб на її укладення та підписання не уповноважував, істотні та інші умови вищевказаної угоди з ним, як з власником земельної ділянки, не узгоджувались.

Відповідач не спростував вищевказані доводи позивача та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування договірних правовідносин з позивачем, предметом яких є належна останньому на праві власності земельна ділянка.

Згідно з ч. 4 ст.81ЦПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Ні відповідач, ні державний реєстратор не надали витребуваний судом оригінальний примірник спірного правочину та повідомили про його відсутність. Відповідачем надано оригінал додаткової угоди від 21.09.2017 до договору оренди землі від 20.04.2014. Натомість як вбачається з інформаційної довідки державну реєстрацію права оренди на належну позивачу земельну ділянку було проведено на підставі договору оренди землі від 10.03.2014. На запити суду договору оренди землі від 20.04.2014 надано не було.

Таким чином, вжиті судом заходи щодо витребування оригінального примірника вищевказаного правочину виявилися безуспішними.

Оскільки для проведення почеркознавчої експертизи документа необхідний його оригінал, який на вимогу суду ні відповідачем, ні державним реєстратором не наданий, а відтак суд приходить до висновку про неможливість проведення експертного дослідження у зв`язку з відсутністю об`єкта дослідження.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 21.09.2017, як і не доведено відповідачем обставин укладення такого правочину.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, на підтвердження факту існування орендних правовідносин у зв`язку із сплатою на корись позивача орендної плати суд до уваги не приймає виходячи з наступних підстав.

Як вже вище зазначалося, згідно вимог чинного законодавства договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.18Закону України«Про орендуземлі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, оскільки у разі вчинення таких дій договір не може бути зареєстрований у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст.205ЦК України конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною першою статті 205ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Позивач заперечує факт підписання ним додаткової угоди до договору оренди землі, отримання ним будь-яких пропозицій від відповідача щодо укладення такого правочину та погодження між сторонами його істотних умов.

У позивача відсутній примірник додаткової угоди до договору оренди землі, за яким орендарем належної йому земельної ділянки строком на сім років став відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія», разом з тим вжиті позивачем заходи щодо його отримання були безуспішними.

З огляду на те, що позивач стверджує про не укладення ним додаткової угоди до договору оренди землі та на відсутність у нього відповідного примірника такого правочину, а відтак на переконання суду саме на відповідача покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення договору оренди землі.

Згідно з ч. 4 cт. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Окрім того, Великою палатою Верховного Суду зазначено, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

З урахуванням того, що відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не надав витребовуваний судом доказ оригінал договору оренди землі № б/н ні від 10.03.2014, ні від 20.04.2014, а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для визнання неукладеною додаткову угоду до договору оренди землі №б/н від 10.03.2014 щодо належної позивачу земельної ділянки площею 2,24 га з кадастровим номером 5624287100:06:001:0064.

Встановивши, що спірна додаткова угода до договору оренди позивачем не підписувалася, тобто не є укладеною, суд вбачає, що власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення правочину в мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що вищевказаний правочини є неукладеним, а відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не довів у встановленому законом порядку правомірності користування належною позивачу земельною ділянкою та надалі продовжує нею користуватися, чим порушує його права на користування та розпорядження належним йому майном, а відтак існують підстави для зобов`язання відповідача повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку.

При вирішенні позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора на підставі якого було зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» суд виходить з наступного.

Відповідно до положень Закону України«Про орендуземлі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно абц. 1 ч. 3 ст.10вказаного Закону реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно; відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом.

Згідно положень п.2, 3 ч. 1 ст.24Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заява подана неналежною особою або подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Таким чином, до кола повноважень реєстратора входить перевірка повноважень особи заявника, дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження.

Відповідно до положень ч. 2 ст.26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», які не ґрунтуються на укладеному договорі оренди землі, порушує права та законні інтереси позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом передання її в оренду іншим особам, то ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав оренди на земельну ділянку за відповідачем, що забезпечить реальне відновлення порушених прав.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.06.2020 у справі №922/3130/19.

Разом з тим, скасування рішення про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є способом захисту права позивача на спірну земельну ділянку від його порушення іншою особою, за якою зареєстроване право щодо оренди.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до наданих доказів вбачається, що 27.04.2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Плаксою В.А. було укладено договір №27-10/22 про надання правової допомоги. Згідно з п.5.1.1 договору, вартість послуг адвоката по зазначеній справі становить 5000 грн. (в тому числі з розрахунку за 3 судові засідання, а вартість участі в кожному наступному судовому засідання 2000 грн), а відповідно до п.5.2.1 договору, між сторонами договору було досягнуто домовленість про оплату додаткової винагороди за позитивний результат у справі (гонорар успіху) в розмірі 5000 грн.

Згідно детального опису наданих послуг до договору №27-10/22 вбачається, що замовнику ОСОБА_1 була надана наступна правнича допомога: консультація, вивчення документів, підготовка адвокатських запитів, підготовка позовної заяви, клопотання про витребування доказів та заяви про забезпечення позову, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, участь в судових засіданнях 03.05.2023. Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 29.05.2023, загальна вартість зазначених послуг становить 5000 грн.

Таким чином, сума судових витрат, заявлених до відшкодування в цій частині, відповідає умовам договору про надання професійної (правничої) допомоги та підтверджена відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Також вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Оскільки позов було задоволено, то відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідачів підлягають витрати, пов`язані з розглядом справи і понесені позивачем, зокрема на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Водночас, представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача 5000 грн. додаткової винагороди за позитивний результат (гонорар успіху).

Виходячи із змісту вказаного вище договору, розмір гонорару визначається в залежності від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, у той час як "гонорар успіху" від вказаних критеріїв не залежить, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.11.2021 у справі №873/137/21, від 18.08.2022 у справі №873/33/22, від 31.08.2022 у справі №873/27/32.

При цьому, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих приписів та встановлених судом обставин справи і досліджених доказів, оскільки судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі стосовно "гонорару успіху" мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 142, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до "ТОВ "Захід Агро" (місце знаходження: с. Тесів Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 32843893), ТОВ "Західна агровиробнича компанія" (місце знаходження: м. Дубно пров. Центральний,1 Рівненської області, ЄДРПОУ 41099127) про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Власенка В.І., індексний номер рішення: 38819923 від 19.12.2017, номер запису про інше речове право №7877874 від 28.11.2014 про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624287100:06:001:0064 площею 2,24 га.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624287100:06:001:0064 площею 2,24 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Острозької міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області (до ліквідації Острозького району Сіянцівської сільської ради Острозького району Рівненської області).

Стягнути з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 1240,50 грн., 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ТОВ "Захід Агро" на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в сумі 1240,50 грн., 2500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.06.2023.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.