Постанова

від 31.05.2023 по справі 707/2452/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/622/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/2452/22 Категорія: 302000000 Баронін Д. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,

секретар Пойнер В.В.,

учасники справи:

позивач: заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації,

відповідачі: Свидівоцька сільська рада, ОСОБА_1 ,

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Будищенська сільська рада,

особа, що подає апеляційну скаргу: перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 березня 2023 року у складі судді Бароніна Д.Б., у справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку,

вс та но ви в:

У жовтні 2022 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації звернувся до суду з вказаним позовом. Просив усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022668) у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», в частині відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах АДРЕСА_1 та зміни її цільового призначення;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022668) у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності № 31211216 від 16.04.2019 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути її на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 7443,00 грн.

В обґрунтування позову прокурор вказав, що рішенням сесії Свидівоцької сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» № 61-25 від 10.04.2019 у приватну власність громадянам відведено 8 земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема: 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_2 ), 7124986000:03:001:0383 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_3 ), 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_4 ), 7124986000:03:001:0380 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_5 ), 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_6 ), 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_1 ), 7124986000:03:001:0376 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_7 ), 7124986000:03:001:0378 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_8 ).

Пунктом 9 даного рішення вказані земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, що будуть використуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. В подальшому, на підтвердження виниклого у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Дудіновою - Богдановою К.О. на підставі рішення від 17.04.2019 №46504645 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності від 16.04.2019 за №31211216.

Позивач вказував, що рішення сесії Свидівоцької сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» № 61-25 від 10.04.2019, в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га та зміни її цільового призначення на землі рекреації підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного та лісового законодавства, а саме з підстав: перевищення Свидівоцькою сільською радою, наданих законом повноважень під час передачі у приватну власність земель державної власності - ліси 1 групи; передачі у приватну власність земельної ділянки без розроблення землевпорядної документації; відведення земельної ділянки без попереднього її вилучення у постійного лісокористувача - ДП «Черкаське лісове господарство»; порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення; не відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку із фактичним вилученням земель із постійного користування; не відшкодування збитків завданих постійному лісокористувачу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства на відведення у власність земельної ділянки.

Зокрема, прокурор наголошує на тому, що спірна земельна ділянка в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» на момент прийняття сесією Свидівоцької сільської ради спірного рішення перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» та відносилась до земель державноголісовогофонду (лісогосподарського призначення), та після передачі у приватну власність своє цільове призначення не змінила.

Прокурор вказує, що в порушення законодавчо визначеної процедури, Свидівоцькою сільською радою без прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та розроблення відповідного проекту землеустрою, яким мали б бути передбачені розрахунки розміру втрат лісогосподарського виробництва та збитків, завданих постійному лісокористувачу, на підставі спірного рішення, у приватну власність, передано спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, тобто для нелісогосподарських потреб.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено, у зв`язку з тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає характеру порушення прав та спричиненим цим діянням наслідкам.

Не погоджуючись з рішенням суду, перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, судовий збір стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення Черкаського районного суду від 15.03.2023 прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до помилковості висновків суду, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права.

Прокурор наголошує на тому, що законний володілець земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права користування на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку, що є негаторним позовом.

Разом з тим, скаржник вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з обранням неналежного способу захисту, здійснивши власне тлумачення правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/ї3373/16-ц, вказавши, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є пред`явлення віндикаційного позову.

Натомість, у разі доведення належними доказами того, що громадянин чи юридична особа в силу обставин може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісом, належним способом захисту може бути усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном і звернення до суду в порядку ст. 391 ЦК України (негаторний позов).

Вказує, що факт приналежності земельної ділянки, що є предметом спору у даній справі до земель лісогосподарського призначення доведено матеріалами справи, з чим погодився суд першої інстанції, та встановлено, що спірна земельна ділянка передана у приватну власність з порушенням частин 3, 4 ст. 142 та ч.9 ст. 149 ЗК України.

Скаржник зазначає, що оскільки обставини спірних правовідносин не є подібними правовідносинам у справі №359/3373/16-ц, застосування до них судом першої інстанції висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у цій справі, є помилковим.

Звертає увагу колегії суддів, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права є пред`явлення негаторного позову в порядку ст. 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України, з метою усунення перешкод державі в особі Черкаської військової державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 №61-25, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення та зобов`язання повернути її.

Заслухавши суддю - доповідача, міркування прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги за наведених у ній підстав, позицію адвоката Тищенка Ю.П., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити законне рішення суду в силі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення дотримався вказаних вимог закону.

Судом встановлено,що 16.05.2001 Черкаською районною радою за клопотанням Свидівоцької сільської ради було прийнято рішення № 16-3 про розширення меж с. Свидівок та с. Сокирно. Зокрема, вирішено включити в межі с. Сокирно земельні ділянки загальною площею 110,80 га.

Спірна земельна ділянка розташована саме серед вказаних земельних ділянок, що не заперечується учасниками справи.

Згідно зрішенням Свидівоцької сільської ради № 7-21 від 24.04.2003 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку» у короткострокову оренду строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» надано земельну ділянку площею 4,1036 га в тому числі: 1,8845 га за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, 2,2191 га за рахунок земель загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку.

На підставі вказаного рішення між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна» 03.05.2003 укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 зазначеного договору оренди, земельна ділянка загальною площею 4,1036 га передається без зміни цільового призначення строком на 5 років без права рубки дерев під розміщення бази відпочинку. Проте, згідно п. 1.3 договору з моменту державної реєстрації цього договору земельна ділянка зараховується до земель, які використовуються для відпочинку. На останньому аркуші договору наявний запис про державну реєстрацію договору 07.08.2003 за № 3 у Черкаському районному відділі земельних ресурсів.

При цьому, директором Черкаського держлісгоспу було надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки в користування строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку, а також було підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки.

15.02.2008 було проведено розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь з лісових земель Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» в адмінмежах Свидівоцької сільської ради ТОВ «Сокирно» під розміщення бази відпочинку. Вказаний розрахунок був затверджений заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації та підписаний начальником відділу земельних ресурсів у Черкаському районі, представником ТОВ «Сокирна» та начальником головного управління земельних ресурсів у Черкаській області.

Згідно зрішенням Свидівоцької сільської ради № 20-11 від 25.04.2008 надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки площею 4,1036 га під розміщення бази відпочинку в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Сокирно терміном на 49 років з правом подальшого викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки згідно зі ст. 61 ЗК України.

04.06.2008 Свидівоцька сільська рада та ТОВ «Сокирна», на підставі вказаного рішення сільради, уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 49 років. Відповідно до п.4 договору земельна ділянка передається в оренду як забудовані землі (землі, що використовуються для відпочинку). Саме так визначено цільове призначення земельної ділянки у пункті 12 договору. Даний договір оренди зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040879600018 від 04.06.2008.

Згідно зрішенням Свидівоцької сільської ради № 92 від 25.06.2008 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» доручено ЧОБТІ провести реєстрацію та видати свідоцтво на право власності ТОВ «Сокирна» на об`єкти нерухомого майна існуючої бази відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно технічної документації на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І), будинок відпочинку з мансардою (Б-І), будинок відпочинку з мансардою (В-І), будинок відпочинку з мансардою (Г-І), будинок відпочинку з мансардою (Д-І), будинок відпочинку з мансардою (Ж-І), будинок відпочинку з мансардою (З-І), будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д), вбиральня (И), навіс (М), трансформаторна підстанція (Л), огорожа 1-5, 6, фонтан № 1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 23.07.2008 Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради на підставі рішення Свидівоцької сільської ради № 92 від 25.06.2008, за ТОВ «Сокирна» зареєстровано право власності на базу відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І) площею 65,6 м2, будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 м2, будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 м2, будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 м2, будинок відпочинку з мансардою (З-І) площею 63,7 м2, будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д) площею 65,8 м2, вбиральня (И), навіс (М), трансформаторна підстанція (Л), огорожа 1-5, 6, фонтан № 1.

25 липня 2014 року директор ТОВ «Сокирна» Арагажан В.А. звернувся до Свидівоцької сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу орендованої земельної ділянки загальною площею 4,1036 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 29.08.2014 № 42-27 було надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,1036 га і формування нових земельних ділянок без зміни їх цільового призначення в АДРЕСА_1 , в тому числі і земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площами 0,9755 та 0,8951 га.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, які розташовані в с. Сокирно Черкаського району Черкаської області, вказані земельні ділянки з 16.01.2015 перебувають у комунальній власності. Державна реєстрація ділянок здійснена на підставі технічної документації із землеустрою від 22.12.2014, складеної ПП «Гарант» та ОСОБА_9 .

У якості цільового призначення вищевказаних ділянок вказано, що вони призначені для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель землі рекреаційного призначення.

Рішенням Свидівоцької сільської ради №50-13 від 07.06.2018 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок площею 0,9755 га та площею 0,8951 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення в АДРЕСА_1 .

Згідно з копією технічної документації, виготовленої 19.10.2019 ФОП ОСОБА_10 , передбачено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 га та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, які сформовано за рахунок земель відведених у довгострокову оренду ТОВ «Сокирна» на підставі договору оренди землі № 040879600018 від 04.06.2008, на 12 нових земельних ділянок.

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 № 61-23 розірвано шляхом укладання додаткової угоди договір оренди, укладений 04.06.2008 між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна».

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 № 61-24 затверджено ТОВ «Сокирна» технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, на окремі земельні ділянки.

Внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293 площею 0,9755 га сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0373 площею 0,1219 га та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0374 площею 0,8536 га.

За рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га сформовано 10 нових земельних ділянок, зокрема: за кадастровим номером 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0381 площею 0,0688 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0383 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0380 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0376 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0385 площею 0,0263 га.

Відповідно до рішення сесії Свидівоцької сільської ради № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» від 10.04.2019, у приватну власність громадянам відведено 8 земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема: 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_2 ), 7124986000:03:001:0383 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_3 ), 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_4 ), 7124986000:03:001:0380 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_5 ), 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_6 ), 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_1 ), 7124986000:03:001:0376 площею 0,1000. Дані земельні ділянки віднесено до категорії земель - землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га, слугували витяг з рішення Свидівоцької сільської ради №61-25 від 10.04.2019, відомості з Державного земельного кадастру № 9669411 від 16.04.2019.

Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1298/02 від 10.10.2019, земельні ділянки 7124986000:03:001:0299, 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0377, 7124986000:03:001:0300, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0377 перебувають на території лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство (квартал 5, виділ 1, 19 Свидівоцького лісництва), в той час як управлінням погодження, щодо можливості вилучення з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» земельних ділянок, не надавалось.

Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1084/10 від 18.11.2019 земельні ділянки 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0377, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0385 відповідно до планово -картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва, належать до категорії земель лісогосподарського призначення, та перебувають у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». До адміністрації ДП «Черкаське лісове господарство» звернень від фізичних чи юридичних осіб (в тому числі -від Свидівоцької сільської ради) щодо відчуження (вилучення) зазначених ділянок із постійного користування чи зміну їх цільового призначення не надходило. Дозволів чи погоджень про їх вилучення підприємством не надавалося. За вказаним фактом незаконного вилучення земельних ділянок до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення № 42019251010000123 від 10.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно з протоколом огляду місця події від 19.02.2020 та додатків до нього, який був складений у кримінальному провадженні№ 42019251010000123 від 10.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,інженером ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», в присутності представника ДП «Черкаське лісове господарство», слідчого ГУНП в Черкаській областібуло здійснено огляд земельних ділянок із кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0299, 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0377, 7124986000:03:001:0300, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0377, які знаходяться в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував, що Свидівоцькою сільською радою всупереч вимог статей 18-20,122, 149 ЗК України та статей 27, 57 ЛК України прийнято рішення, яким спірна земельна ділянка надана у приватну власність ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (ЛК України) обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 було, зокрема, утворено Черкаську обласну військову адміністрацію та постановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

В пункті 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції яка була чинною з 29.03.2006 до 16.01.2020) вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У чинній редакції вищевказаного пункту зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У частинах 1, 4, 5 статті 6 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення першого договору оренди у спірних правовідносинах в 2003 році) вказано, що усі ліси в Україні є власністю держави.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

У статтях 5, 8-11 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) вказано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 56, ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу

Відповідно до частин 1, 2, 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення договору оренди від 04.06.2008) зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, пункти 40 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 387, ч. 3 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц вказано, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

У силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки,але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Тому ВП ВС підтвердила свій висновок про те, щовимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним.Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного вище нормативно-правового регулювання, враховуючи правовий висновок ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, а також встановлені судом фактичні обставини з яких слідує, що право власності на спірну земельну ділянку, яка першочергово входила до земель лісового фонду, зареєстроване за відповідачем, а прокурор заявляє негаторний позов про усунення державі перешкод у користуванні цією земельною ділянкою, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, щодо земельних ділянок лісового фонду ефективним способом захисту порушеного права власності ВП ВС визначає віндикаційний позов, оскільки за вимогами законодавства землі лісового фонду за певних обставин можуть перебувати у приватній власності, відтак, саме вимоги про витребування земельної ділянки (а не усунення власнику перешкод у здійсненні права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, сприятимуть дійсному захисту права власності особи щодо земель лісового фонду.

У разі задоволення таких вимог спірна земельна ділянка лісового фонду буде повернута у власність особі, яка доводить про порушення своїх прав.

При цьому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх правє самостійною підставою для відмови в позові правовий висновок ВП ВС від 06.04.2021 у справі №910/10011/19.

Суд першої інстанції, встановивши, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, саме з викладених підстав дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у справі.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника, що суд у цій справі помилково послався на висновки ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, які зроблено за інших фактичних обставин, оскільки у справі №359/3373/16-ц спір виник в результаті вилучення сільською радою з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земельної ділянки лісогосподарського призначення за його згодою, а у даній справі спірну земельну ділянку не було вилучено у законного користувача. Так, як в цій справі, так і в справі №359/3373/16-ц відсутні докази надання згоди Управлінням лісгоспу на переведення земельних ділянок з лісових земель на землі іншого цільового призначення.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що згідно ст.1 ЛК України земельні ділянки вкриті лісом, які знаходяться в єдиному лісовому масиві та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства (як у даній справі), за жодних обставин не можуть переходити у приватну власність, отже належним способом захисту права є саме негаторний позов, а не віндикаційний, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки за правовим висновком ВС у постанові від 18.01.2023 у справі №369/10847/19, на який посилається прокурор у своїй скарзі, є неналежним віндикаційний спосіб захисту у разі, якщо спірна земельна ділянка лише частково накладалася на землі лісового фонду, у зв`язку з чим неможливо було витребувати всю земельну ділянку, в той час як у цій справі вся земельна ділянка належить до земель лісового фонду, що свідчить про можливість захисту порушеного права саме шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції обгрунтовано застосував у справі, що переглядається, правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, згідно яких володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

Відповідно до висновків даної постанови особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тобто належним способом захисту в такому випадку буде пред`явлення власником нерухомого майна, в даному випадку земельної ділянки, віндикаційного позову для витребування майна у фактичного володільця, за яким зареєстроване право власності, однак, який не є власником такого майна.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 №488/2807/17.

В справі, рішення у якій переглядається, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем ОСОБА_1 16.04.2019 зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку, отже, останній є фактичним володільцем даного нерухомого майна (а.с.227-228 т. 1), а тому єдиним ефективним способом захисту для відновлення порушених прав держави, у випадку наявності такого порушення, є пред`явлення прокурором саме віндикаційного позову, як вірно зазначив суд першої інстанції.

Скаржник на підтримку своїх доводів звертає увагу колегії суддів на пункт 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, натомість, даний пункт підтверджує вищенаведені висновки, так як дійсно особа, за якою зареєстровано право власності є його володільцем, та у випадку незаконного заволодіння таким майном не стає його власником, а власником продовжує бути законний власник. Однак, для відновлення своїх законних прав власник повинен звернутися із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, а не про усунення перешкод у користуванні майном шляхом його повернення.

Доводи скаржника про правильність обраного ним способу захисту для відновлення порушених прав держави, шляхом звернення саме з негаторним позовом, колегія суддів вважає хибними, оскільки негаторний позов є належним способом захисту, у випадку, якщо особою здійснено фактичне зайняття земельної ділянки, без реєстраційного підтвердження володіння, що не позбавляє власника (державу) фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У такому випадку підлягає до застосування ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним всіх правомочностей власника.

З огляду на те, що за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку, тобто він є її фактичним володільцем, тому обраний прокурором спосіб захисту, передбачений ст. 391 ЦК України, тобто пред`явлення негаторного позову до фактичного володільця земельною ділянкою не є належним способом захисту.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених підстав, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повного з`ясування фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків не спростовують, а тому рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15.03.2023 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 березня 2023 року у даній справі без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2023 року.

Судді: Ю.В. Сіренко

Н.І. Гончар

Т.Л. Фетісова