Постанова

від 26.01.2024 по справі 707/2452/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року

м. Київ

справа № 707/2452/22

провадження № 61-9518св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації,

відповідачі: Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Будищенська сільська рада Черкаського району Черкаської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Бароніна Д. Б., та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2022 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Свидівоцька сільська рада), ОСОБА_1 , третя особи: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України») в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Будищенська сільська рада Черкаського району Черкаської області (далі - Будищенська сільська рада), про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовну заяву прокурор мотивував тим, що рішенням сесії Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 року № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» у приватну власність громадянам відведено 8 земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокирна» (далі - ТОВ «Сокирна»), зокрема: 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_2 ), 7124986000:03:001:0383 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_3 ), 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_4 ), 7124986000:03:001:0380 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_5 ), 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_6 ), 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_1 ), 7124986000:03:001:0376 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_7 ), 7124986000:03:001:0378 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_8 ).

Пунктом 9 цього рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, що будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. У подальшому, на підтвердження виниклого у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради на підставі рішення від 17 квітня 2019 року № 46504645 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності від 16 квітня 2019 за № 31211216.

Позивач указував, що рішення сесії Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 року № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», у частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га та зміни її цільового призначення на землі рекреації підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного та лісового законодавства, а саме з підстав: перевищення Свидівоцькою сільською радою, наданих законом повноважень під час передачі у приватну власність земель державної власності - ліси 1 групи; передачі у приватну власність земельної ділянки без розроблення землевпорядної документації; відведення земельної ділянки без попереднього її вилучення у постійного лісокористувача - ДП «Черкаське лісове господарство»; порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення; невідшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку із фактичним вилученням земель із постійного користування; невідшкодування збитків, завданих постійному лісокористувачу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства на відведення у власність земельної ділянки.

Прокурор наголошував на тому, що спірна земельна ділянка в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» на момент прийняття сесією Свидівоцької сільської ради спірного рішення, перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» та відносилась до земель державного лісового фонду (лісогосподарського призначення), та після передачі у приватну власність своє цільове призначення не змінила.

Прокурор указував, що в порушення законодавчо визначеної процедури, Свидівоцькою сільською радою без прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та розроблення відповідного проекту землеустрою, яким мали б бути передбачені розрахунки розміру втрат лісогосподарського виробництва та збитків, завданих постійному лісокористувачу, на підставі спірного рішення, у приватну власність, передано спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, тобто для нелісогосподарських потреб.

Прокурор просив суд:

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022668) у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 року № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», у частині відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах АДРЕСА_1 та зміни її цільового призначення;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022668) у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності від 16 квітня 2019 року № 31211216 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути її на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 березня 2023 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав позивача до даних правовідносин, оскільки заявлений негаторний спосіб захисту не відповідає характеру порушення права та спричиненим цим діянням наслідкам.

При цьому судами встановлено, що відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду (квартал 5, виділи 1, 19 Свидівоцького лісництва) та перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року перший заступник Черкаської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Черкаського районного суду Черкаської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 219 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14 (провадження № 14-740цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц ( провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17, 911/3574/17, 911/3897/17, від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19 (провадження № 61-15370св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21), від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц (провадження № 61-22890св19).

Суди не врахували, що землі лісогосподарського призначення відносяться до земель з особливим режимом захисту та не можуть передаватися у приватну власність, тому, вважає, що для захисту державних інтересів та повернення таких земель державі строк позовної давності не визначено, оскільки такі позовні вимоги мають негаторний характер.

Вказує, що суди попередніх інстанцій помилково застосували правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), оскільки обставини у справах не є релевантними, а у цій справі відсутня згода ДП «Черкаське лісове господарство» на вилучення землі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Тищенка Ю. П. надійшов відзив на касаційну скаргу, з порушенням строків, визначених частиною першою статті 395 ЦПК України, тому до уваги Верховним Судом не береться.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 травня 2001 року Черкаською районною радою за клопотанням Свидівоцької сільської ради було прийнято рішення № 16-3 про розширення меж с. Свидівок та с. Сокирно Черкаського району Черкаської області. Зокрема, вирішено включити в межі с. Сокирно земельні ділянки загальною площею 110,80 га.

Спірна земельна ділянка розташована саме серед вказаних земельних ділянок, що не заперечується учасниками справи.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради від 24 квітня 2003 року № 7-21 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку» ТОВ «Сокирна» надано у короткострокову оренду строком на 5 років без права рубки дерев земельну ділянку площею 4,1036 га у тому числі: 1,8845 га - за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, 2,2191 га - за рахунок земель загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку.

На підставі вказаного рішення між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна» 03 травня 2003 року укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 зазначеного договору оренди, земельна ділянка загальною площею 4,1036 га передається без зміни цільового призначення строком на 5 років без права рубки дерев під розміщення бази відпочинку. Проте, згідно пункту 1.3 договору з моменту державної реєстрації цього договору земельна ділянка зараховується до земель, які використовуються для відпочинку. На останньому аркуші договору наявний запис про державну реєстрацію договору 07 серпня 2003 року за № 3 у Черкаському районному відділі земельних ресурсів.

Директором Черкаського держлісгоспу надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки у користування строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку, а також підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки.

15 лютого 2008 року проведено розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь з лісових земель Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради ТОВ «Сокирно» під розміщення бази відпочинку. Вказаний розрахунок був затверджений заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації та підписаний начальником відділу земельних ресурсів у Черкаському районі, представником ТОВ «Сокирна» та начальником головного управління земельних ресурсів у Черкаській області.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради від 25 квітня 2008 року № 20-11 надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки площею 4,1036 га під розміщення бази відпочинку в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Сокирно терміном на 49 років з правом подальшого викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки згідно зі статтею 61 ЗК України.

04 червня 2008 року Свидівоцька сільська рада та ТОВ «Сокирна», на підставі вказаного рішення сільської ради, уклали договір оренди спірної земельної ділянки на 49 років. Відповідно до пункту 4 договору земельна ділянка передається в оренду як забудовані землі (землі, що використовуються для відпочинку). Саме так визначено цільове призначення земельної ділянки у пункті 12 договору. Цей договір оренди зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 04 червня 2008 року за № 040879600018.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради від 25 червня 2008 року № 92 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» доручено Черкаському обласному бюро технічної документації провести реєстрацію та видати свідоцтво на право власності ТОВ «Сокирна» на об`єкти нерухомого майна існуючої бази відпочинку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , згідно з технічною документацією на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І), будинок відпочинку з мансардою (Б-І), будинок відпочинку з мансардою (В-І), будинок відпочинку з мансардою (Г-І), будинок відпочинку з мансардою (Д-І), будинок відпочинку з мансардою (Ж-І), будинок відпочинку з мансардою (З-І), будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д), вбиральня (И), навіс (М), трансформаторна підстанція (Л), огорожа 1-5, 6, фонтан № 1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 23 липня 2008 року Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 25 червня 2008 року № 92, за ТОВ «Сокирна» зареєстровано право власності на базу відпочинку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І) площею 65,6 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 кв. м, будинок відпочинку з мансардою (З-І) площею 63,7 кв. м, будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д) площею 65,8 кв. м, вбиральня (И), навіс (М), трансформаторна підстанція (Л), огорожа 1-5, 6, фонтан № 1.

25 липня 2014 року директор ТОВ «Сокирна» Арагажан В. А. звернувся до Свидівоцької сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу орендованої земельної ділянки загальною площею 4,1036 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 29 серпня 2014 року № 42-27 надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,1036 га і формування нових земельних ділянок без зміни їх цільового призначення у АДРЕСА_1 , зокрема і земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площами 0,9755 га та 0,8951 га.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, які розташовані у с. Сокирно Черкаського району Черкаської області, вказані земельні ділянки з 16 січня 2015 перебувають у комунальній власності. Державна реєстрація ділянок здійснена на підставі технічної документації із землеустрою від 22 грудня 2014 року, складеної Приватним підприємством «Гарант» та ОСОБА_9 . У якості цільового призначення вищевказаних ділянок вказано, що вони призначені для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель - землі рекреаційного призначення.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 07 червня 2018 року № 50-13 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок площею 0,9755 га та площею 0,8951 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення в селищі Сокирна на вул. Придніпровській Черкаського району.

Згідно з копією технічної документації, виготовленої 19 жовтня 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 , передбачено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 га та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, які сформовано за рахунок земель відведених у довгострокову оренду ТОВ «Сокирна» на підставі договору оренди землі від 04 червня 2008 року № 040879600018, на 12 нових земельних ділянок.

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 № 61-23 розірвано шляхом укладання додаткової угоди договір оренди, укладений 04 червня 2008 року між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна».

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 № 61-24 затверджено ТОВ «Сокирна» технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 га та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, на окремі земельні ділянки.

Внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293 площею 0,9755 га сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0373 площею 0,1219 га та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0374 площею 0,8536 га.

За рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га сформовано 10 нових земельних ділянок, зокрема: за кадастровим номером 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0381 площею 0,0688 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0383 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0380 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0376 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0385 площею 0,0263 га.

Відповідно до рішення сесії Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 року № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» у приватну власність громадянам відведено 8 земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема: 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_2 ), 7124986000:03:001:0383 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_3 ), 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_4 ), 7124986000:03:001:0380 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_5 ), 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_6 ), 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_1 ), 7124986000:03:001:0376 площею 0,1000. Дані земельні ділянки віднесено до категорії земель - землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га, слугували витяг з рішення Свидівоцької сільської ради від 10 квітня 2019 року № 61-25, відомості з Державного земельного кадастру від 16 квітня 2019 року № 9669411.

Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства від 10 жовтня 2019 року № 1298/02, земельні ділянки 7124986000:03:001:0299, 7124986000:03:001:03 76, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0377, 7124986000:03:001:0300, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0377 перебувають на території лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство (квартал 5, виділ 1, 19 Свидівоцького лісництва), в той час як управлінням не надавалось погодження щодо можливості вилучення з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» цих земельних ділянок.

Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства від 18 листопада 2019 року № 1084/10 земельні ділянки 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0377, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0385 відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва, належать до категорії земель лісогосподарського призначення, та перебувають у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». До адміністрації ДП «Черкаське лісове господарство» звернень від фізичних чи юридичних осіб (в тому числі від Свидівоцької сільської ради) щодо відчуження (вилучення) зазначених ділянок із постійного користування чи зміну їх цільового призначення не надходило. Дозволів чи погоджень про їх вилучення підприємством не надавалося. За вказаним фактом незаконного вилучення земельних ділянок до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення №42019251010000123 від 10 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 19 лютого 2020 року та додатків до нього, який був складений у кримінальному провадженні № 42019251010000123 від 10 липня 2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, інженером ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», в присутності представника ДП «Черкаське лісове господарство», слідчого Головного управління національної поліції в Черкаській області здійснено огляд земельних ділянок із кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0299, 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0377, 7124986000:03:001:0300, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0377, які знаходяться в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частинами першою, четвертою, п`ятою статті 6 ЛК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди у спірних правовідносинах у 2003 році) вказано, що усі ліси в Україні є власністю держави.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтями 5, 8-11 ЛК України (у редакції, чинній на час реєстрації 16 січня 2015 року комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 9, 10, 11 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 56, частиною першою статті 57 ЗК України (тут і далі - у редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16 січня 2015 року комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

У пункті 5 Прикінцевих положень ЛК України (у редакції, яка була чинною з 29 березня 2006 року до 16 січня 2020 року) вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У чинній редакції вищевказаного пункту зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до частини восьмої статті 122 ЗК України (у редакції, станом на 16 січня 2015 року та станом на 10 квітня 2019 року, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, дев`ятої статті 149 ЗК України (у редакції, станом на 16 січня 2015 року та станом на 10 квітня 2019 року, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із частинами першою, другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 387, частини третьої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даній справі прокурор стверджував, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, які перебувають у державній власності, вважав, що передача останніх у приватну власність фізичним особам здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а тому порушене право держави в особі Черкаської обласної військової (державної) адміністрації підлягає відновленню, та заявив наступні позовні вимоги:

- про усунення перешкод державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради;

- про усунення перешкод державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку;

- про усунення перешкод державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом зобов`язання повернути її на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

Тобто прокурор заявив негаторний позов.

Встановивши, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, перебуває у приватній власності фізичної особи, а прокурор заявив негаторний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову через обрання прокурором неналежного способу захисту прав, оскільки такий не відповідає характеру порушеного права та спричиненим цими діями наслідкам.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що землі лісогосподарського призначення відносяться до земель з особливим режимом захисту та не можуть передаватися у приватну власність, тому для захисту державних інтересів та повернення таких земель державі строк позовної давності не визначено, оскільки такі позовні вимоги мають негаторний характер, з посиланням на судову практику Великої Палати Верховного Суду, яку, на думку заявника, не врахували суди попередніх інстанцій, є безпідставними, оскільки, як вбачається з наведених вище норм матеріального права, земельні ділянки лісогосподарського призначення можуть бути передані у володіння фізичних осіб та перебувати в їх приватній власності (стаття 10 ЛК України), а правові висновки Великої Палати Верховного Суду, на які посилається прокурор, стосуються земель водного фонду України.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

У силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів, тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість, право володіння, як складова права власності, неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Щодо земельних ділянок лісового фонду ефективним способом захисту порушеного права власності Велика Палата Верховного Суду визначила віндикаційний позов, оскільки за вимогами законодавства землі лісового фонду за певних обставин можуть перебувати у приватній власності, відтак, саме вимоги про витребування земельної ділянки (а не усунення власнику перешкод у здійснення права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, сприятимуть дійсному захисту права власності особи щодо земель лісового фонду.

У разі задоволення таких вимог, спірна земельна ділянка лісового фонду буде повернута у власність особі, яка доводить про порушення своїх прав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними з доводами його касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), які зроблено за інших фактичних обставин, оскільки за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, що відноситься до земель лісового фонду, а тому єдиним ефективним способом захисту для відновленого порушеного права держави, у випадку наявності такого порушення, є пред`явлення прокурором віндикаційного позову.

Подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 707/2475/22 (провадження № 61-9532св23).

Доводи касаційної скарги про те, що повернення земельної ділянки лісового призначення державі слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки, що узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постановах від 04 лютого, 05 лютого, 26 лютого 2020 року у справах № 911/3897/17, № 911/3523/17, № 911/3738/17, № 911/2325/18, № 911/3315/17, № 911/3150/17, № 911/3310/17, № 911/3574/17, № 911/3148/17, № 911/3577/17, № 911/3311/17, № 911/3579/17, Верховний Суд відхиляє, оскільки згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

У постановах на, які заявник посилається у касаційній скарзі, йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою незареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном, тому вказані постанови також не релевантні до спірних правовідносин.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України»від 03 квітня 2008 року, заява N 3236/03)) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник