Рішення

від 25.05.2023 по справі 120/1709/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 травня 2023 р. Справа № 120/1709/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого суддіПоліщук І.М.,

за участі секретаря судового засідання:Зданевич Н.Ю.

представника позивача:Горобець Д.Г.

представника відповідача: Ременяк С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент-СБ"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент-СБ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0088160701, №0088150701, №0088140701, №0088130701 та №0088650711 від 05.10.2021.

Ухвалою від 01.08.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 29.08.2022.

Ухвалою від 29.08.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент-СБ" та продовжити строк для подання відповіді на відзив на 7 днів.

У зв`язку із продовженням позивачу строку для подання відповіді на відзив, підготовче судове засідання відкладено до 22.09.2022.

В судовому засіданні 22.09.2022 оголошено перерву до 29.09.2022, у зв`язку з наданням позивачем додаткових доказів та необхідністю ознайомлення із ними.

Ухвалою від 29.09.2022 відкладено судовий розгляд справи до 04.10.2022 за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні 04.10.2022 оголошено перерву до 13.10.2022, у зв`язку з необхідністю ознайомлення із поданим відповідачем клопотанням про виклик свідка та долученими до нього доказами.

Судове засідання 13.10.2022 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 01.11.2022.

Ухвалою від 01.11.2022 відкладено судовий розгляд справи до 08.11.2022.

Ухвалою від 08.11.2022 задоволено клопотання представника відповідача та вирішено викликати в судове засідання в якості свідка Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Крім того, ухвалою від 08.11.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 24.11.2022.

В судовому засіданні 24.11.2022 оголошено перерву до 08.12.2022 з метою виклику свідка.

Судове засідання 08.12.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 22.12.2022.

Судове засідання 22.12.2022 не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання. Наступне судове засідання призначено на 23.01.2023.

Судове засідання 23.01.2023 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 09.02.2023.

В судовому засіданні 09.02.2023 оголошено перерву до 20.02.2023.

Судове засідання 20.02.2023 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 16.03.2023.

В судовому засіданні 16.03.2023 оголошено перерву до 27.03.2023 за клопотанням представника позивача.

Судове засідання 27.03.2023 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 18.04.2023.

Ухвалою від 18.04.2023 відкладено судовий розгляд справи до 25.04.2023 за клопотанням представника позивача.

Судове засідання 25.04.2023 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 25.05.2023.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Зазначив, що ТОВ "Цемент-СБ" не може відповідати за добросовісність та господарську діяльність інших суб`єктів господарювання. Вказав, що основна ознака реальності господарських операції це зміни у майновому стані, які в даному випадку мали місце за наслідком операції із ФОП ОСОБА_1 . Стосовно витрат на ремонт складу зазначив, що за наслідком проведено інвентаризації будь-яких надлишків чи/або нестач виявлено не було.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення даного адміністративного позову посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, наданих після допиту свідка. Додатково зазначила, що надані позивачем до перевірки документи щодо господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 не містять усіх необхідних реквізитів, а тому не можуть підтверджувати реальність відповідних операцій.

Крім того, в судовому засіданні 09.02.2023 був допитаний в якості свідка ФОП ОСОБА_1 , який зазначив, що в період з 2017 по 2020 роки перебував на спрощеній системі оподаткування 3 групи. Вказав, що впродовж останніх шести років не мав найманих працівників. Зазначив, що у відносинах із ТОВ "Цемент-СБ" фактично виступав посередником перепродаючи послуги, які надавались іншими фізичними особами-підприємцями. ОСОБА_1 зазначив, що на виконання умов договору надавав послуги з навантаження, розвантаження та зберігання продукції.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Цемент-СБ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.01.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 05.07.2013 по 31.03.2021.

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2021 №7732/02-32-07-01/ НОМЕР_1 , у висновках якого зафіксовано порушення, допущенні ТОВ "Цемент-СБ", а саме:

1) п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 9 "Запаси", П(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого:

- занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 1090092 грн., в тому числі за 2018 рік - 66353 грн., за 2019 рік - 209490 грн., за 2020 рік - 814249 грн (1 квартал - 140973 грн., 2 квартал - 116571 грн., 3 квартал - 244029 грн., 4 квартал - 312676 грн.);

- завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2021 року на 6000 грн.;

2) п. 189.1 ст. 189, п. 193.6 ст. 193, п. 198.5 ст. 198 п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за березень 2021 року в сумі 470205 грн.;

3) п. 201.10 ст. 201, ст. 120-1 ПК України - підприємством не зареєстровано податкові накладні по товарах використаних не в господарській діяльності загальним обсягом поставки 2351025 грн.;

4) п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України, а саме: податкові розрахунки форми №1ДФ за 1-4 квартали 2018 року, за 1-4 квартали 2019 року, за 1 квартал 2020 року подані до податкового органу не в повному обсязі, та з недостовірними відомостями.

На підставі виявлених порушень, 05.10.2021 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0088130701, яким ТОВ "Цемент-СБ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1159052 грн., з яких 1090092 грн. - основний платіж, 68960 грн. - штрафні санкції;

- №0088160701, яким до ТОВ "Цемент-СБ" застосовано штрафні санкції в сумі 5342 грн.;

- №0088650711, яким до ТОВ "Цемент-СБ" застосовано штрафні санкції в сумі 1020 грн.;

- №0088140701, яким до ТОВ "Цемент-СБ" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 6000 грн.;

- №0088150701, яким до ТОВ "Цемент-СБ" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 470205 грн.

Разом із тим, незгода позивача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з абзацом першим пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як слідує із матеріалів справи, між позивачем (змовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) впродовж 2017-2020 років було укладено ряд договорів про надання послуг, в тому числі, договір №06/02 від 06.02.2020 та №10/01 від 11.01.2019.

За умовами цих договорів виконавець надає замовнику послуги щодо навантаження, розвантаження та зберігання товару та продукції в порядку та на умовах, визначених Договором.

Оплата за надані послуги здійснюється виконавцю згідно Акту наданих послуг протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання сторонами цього акту або на вимогу виконавця. Підписання Акту наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п.п. 3.2, 3.3 договорів).

На підтвердження виконання умов договорів з надання послуг до матеріалів справи представником позивача додано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000022 від 27.12.2019 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2021033 від 31.03.2021 (надано послуг на 2000 грн.), №ОУ-2021022 від 26.02.2021 (надано послуг на 2000 грн.), №ОУ-2020013 від 31.01.2021 (надано послуг на 2000 грн.), №ОУ-2020123 від 31.12.2020 (надано послуг на 400000 грн.), №ОУ-2020113 від 30.11.2020 (надано послуг на 400000 грн.), №ОУ-2020103 від 30.10.2020 (надано послуг на 400000 грн.), №ОУ-2020092 від 30.09.2020 (надано послуг на 282000 грн.), №ОУ-2020083 від 31.08.2020 (надано послуг на 302000 грн.), №ОУ-2020073 від 31.07.2020 (надано послуг на 302000 грн.), №ОУ-2020063 від 30.06.2020 (надано послуг на 60000 грн.), №ОУ-2020052 від 29.05.2020 (надано послуг на 60000 грн.), №ОУ-2020043 від 30.04.2020 (надано послуг на 60000 грн.), №ОУ-2020033 від 31.03.2020 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2020022 від 28.02.2020 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2020011 від 31.01.2020 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2019122 від 27.12.2019 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2019093 від 30.09.2019 (надано послуг на 800000 грн.), №ОУ-2019062 від 27.06.2019 (надано послуг на 300000 грн.), №ОУ-2019032 від 29.03.2019 (надано послуг на 15000 грн.), №ОУ-2018123 від 31.12.2018 (надано послуг на 115000 грн.), №ОУ-2018092 від 28.09.2018 (надано послуг на 2000 грн.), №ОУ-2018062 від 29.06.2018 (надано послуг на 40000 грн.), №ОУ-2018033 від 30.03.2018 (надано послуг на 2000 грн.), №ОУ-2017122 від 29.12.2017 (надано послуг на 5000 грн.), №ОУ-2017113 від 30.11.2017 (надано послуг на 5000 грн.), №ОУ-2017103 від 31.10.2017 (надано послуг на 5000 грн.), №ОУ-2017092 від 29.09.2017 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2017083 від 31.08.2017 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2017073 від 31.07.2017 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2017063 від 30.06.2017 (надано послуг на 5000 грн.).

Крім того, на підтвердження господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 до матеріалів позову представником позивача також долучено ряд товарно-транспортних накладних.

Проте, ознайомившись із змістом доданих товарно-транспортних накладних судом встановлено, що велика кількість із них взагалі не містить відомостей ані про перевізника, ані про водія, який здійснював перевезення.

Також, варто звернути увагу і на те, що усі долучені до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять інформацію про те, що виконавцем були проведені роботи, а саме: послуги навантаження, розвантаження, пакування, зберігання, транспортування, в кількості однієї послуги.

Втім, відповідні акти не містять чіткої інформації про те, на виконання якого договору та яка конкретна послуга чи/або послуги надавались виконавцем, адже останні містять лише загальне формулювання "послуги навантаження, розвантаження, пакування, зберігання, транспортування".

Варто зазначити, що долучені представником позивача договори про надання послуг в своїх умовах не містять обв`язку виконавця здійснювати пакування товару.

Окрім того, усі акти містять інформацію про проведення виконавцем робіт (надання послуг) в кількості лише однієї послуги.

Відповідні обставини мають суттєве значення, адже не дивлячись на те, що акти здачі-прийняття робіт засвідчують факт надання виконавцем лише однієї послуги, їх вартість (вартість послуг) складає від 2000 грн. до 800000 грн.

При цьому, в судовому засіданні 09.02.2023 ФОП ОСОБА_1 не було надано чітких пояснень з приводу обставин формування відповідних актів, зазначеній у них вартості наданих послуг, їх обсягу та виду.

Таким чином, в долучених представником позивача договорах та актах наданих послуг взагалі не конкретизовано обсяг виконаних робіт, наданих послуг, яка кількість товару зберігалась, навантажувалась, не вказано місця зберігання, тобто не можливо встановити обсяги виконаних робіт, наданих послуг.

Крім того, в судовому засіданні 09.02.2023 ФОП ОСОБА_1 зазначив, що у господарських відносинах із ТОВ "Цемент-СБ" він лише виступав посередником перепродаючи послуги, які надавались іншими фізичними особами-підприємцями. Зазначив, що безпосередньо він послуг ТОВ "Цемент-СБ" не надавав.

Втім, ані свідком, ані представником позивача не було надано чітких пояснень з приводу винесення ТОВ "Цемент-СБ" наказу 1З/ТЗ від 03.01.2020, яким закріплено за ФОП ОСОБА_1 транспортний засіб марки КАМАЗ53213 д.н.з. НОМЕР_2 , який, як зазначає представник відповідача, був переданий ФОП ОСОБА_1 в оренду ТОВ "Цемент-СБ".

Факт передачі відповідного транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 в оренду ТОВ "Цемент-СБ" сторонами не заперечувався.

Також сторонами не заперечувались наведені представником відповідача обставини того, що до перевірки надано товарно-транспортну накладну від 15.05.2020, автоперевізником та водієм в якій виступав ФОП ОСОБА_1 , а замовником ТОВ "Цемент-СБ". При цьому, перевезення здійснювалось транспортним засобом марки КАМАЗ53213 д.н.з. НОМЕР_2 , який на той час перебував в оренді ТОВ "Цемент-СБ".

В той же час, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень, представник позивача зазначив про необґрунтованість висновків перевірки, адже ТОВ "Цемент-СБ" і ФОП ОСОБА_1 , як сторони договору, можуть самостійно визначати послуги та їх обсяг як безпосередньо в договорі, так і в його додатках (актах здачі-приймання робіт/наданих послуг). Зазначив, що жодним нормативним актом не визначено обов`язок сторін конкретно описувати у актах здачі-приймання робіт/ наданих послуг перелік наданих послуг, їх суму та решту.

Крім того, представник позивача також зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів в останнього. Зазначив, що ТОВ "Цемент-СБ" не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

З приводу наданих пояснень представника позивача, варто зазначити наступне.

Так, дійсно, чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на витрати та/або податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо діяльності його контрагента, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на витрати та податковий кредит є безпідставною.

Відповідний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.05.2023 по справі №160/15514/20.

Крім того, встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування в податковому обліку податкового кредиту та на зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, відображену в бухгалтерському обліку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту документа (заповнення обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних та/чи трудових ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг (відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо); нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 (справа №826/8114/15), від 12.03.2021 (справа №810/5871/15), від 04.09.2018 (справа №825/1153/17), від 31.03.2020 (справа №824/434/15-а), від 21.02.2020 (справа №826/17443/15), від 03.08.2020 (справа №826/7917/17), від 03.09.2019 (справа №810/3790/17), від 01.02.2021 (справа №826/12509/18), від 21.01.2021 (справа №813/2204/17), від 01.10.2019 (справа №816/434/18), від 08.12.2020 (справа №1.380.2019.005426).

Так, у постанові від 18.03.2020 (справа №826/8114/15) Верховний Суд, зробивши висновки, наведені вище, також зазначив, що "… в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорі між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростувати ці доводи. Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватися належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання договорів, отримання прибутку та прав на отримання певних преференцій".

Такі ж висновки щодо факту господарської операції як складової юридичного факту, що породжує право платника податків на податковий кредит та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, зробила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19. Зокрема, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

За висновком Великої Палати сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Велика Палата підтвердила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Також Велика Палата вказала, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному ж випадку, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що надані позивачем первинні документи в силу відсутності у них усієї необхідної інформації не можуть підтверджувати обсяги виконаних робіт, наданих послуг в межах господарських операцій, які мали місце між позивачем та ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, заперечуючи обґрунтованість висновків перевірки, представник позивача також зазначив, що ТОВ "Цемент-СБ" не погоджується із твердженнями відповідача стосовно того, що акти списання ТМЦ не містило усіх необхідних даних.

Втім, суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу в цій частині, адже за відсутності в актах списання причини списання, неможливо встановити чи матеріали використані в господарській діяльності товариства, чи вони списані у зв`язку зі псуванням чи нестачею, до якої статті витрат вони відносяться.

З огляду на викладене вище обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків перевірки ТОВ "Цемент-СБ" та, як наслідок, правомірність оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини суд не зобов`язаний детально вивчати всі аргументи, на які посилається позивач, якщо такі аргументи не стосуються предмету спору.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати не підлягають присудженню в його користь.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемент-СБ" (вул. Некрасова, 25, оф. 207, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38783112)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст рішення складено 05.06.2023.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна