Постанова

від 11.10.2023 по справі 120/1709/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1709/22-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

11 жовтня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Смілянця Е. С.,

представника відповідача: Пенської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕМЕНТ-СБ» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕМЕНТ-СБ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2022 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемент-СБ", звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0088160701, №0088150701, №0088140701, №0088130701 та №0088650711 від 05.10.2021.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 25.05.2023 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що надані позивачем первинні документи в силу відсутності у них усієї необхідної інформації не можуть підтверджувати обсяги виконаних робіт, наданих послуг в межах господарських операцій, які мали місце між позивачем та ФОП ОСОБА_1 . З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків перевірки ТОВ "Цемент-СБ" та, як наслідок, правомірність оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що в судовому засіданні 09.02.2023 ФОП ОСОБА_1 було підтверджено факт надання послуг, їх обсяг та вид. ТОВ "Цемент-СБ" і ФОП ОСОБА_1 , як сторони договору, можуть самостійно визначати послуги та їх обсяг як безпосередньо в договорі, так і в його додатках (актах здачі-приймання робіт/наданих послуг). Зазначив, що жодним нормативним актом не визначено обов`язок сторін конкретно описувати у актах здачі-приймання робіт/ наданих послуг перелік наданих послуг, їх суму та решту.

Вважає, що ТОВ "Цемент-СБ" було надано всі первинні документи, що свідчать про реальність господарських операцій, які спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначила, що надані позивачем до перевірки документи щодо господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 не містять усіх необхідних реквізитів, а тому не можуть підтверджувати реальність відповідних операцій.

Також, в судовому засіданні 09.02.2023 був допитаний в якості свідка ФОП ОСОБА_1 , який зазначив, що в період з 2017 по 2020 роки перебував на спрощеній системі оподаткування 3 групи. Вказав, що впродовж останніх шести років не мав найманих працівників. Зазначив, що у відносинах із ТОВ "Цемент-СБ" фактично виступав посередником перепродаючи послуги, які надавались іншими фізичними особами-підприємцями. ОСОБА_1 зазначив, що на виконання умов договору надавав послуги з навантаження, розвантаження та зберігання продукції.

Представник позивача в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з положеннями ч. 3ст. 308 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Цемент-СБ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.01.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 05.07.2013 по 31.03.2021.

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2021 №7732/02-32-07-01/38783112, у висновках якого зафіксовано порушення, допущенні ТОВ "Цемент-СБ", а саме:

1) п. 44.1 ст. 44, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 9 "Запаси", П(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого:

- занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 1090092 грн., в тому числі за 2018 рік - 66353 грн., за 2019 рік - 209490 грн., за 2020 рік - 814249 грн (1 квартал - 140973 грн., 2 квартал - 116571 грн., 3 квартал - 244029 грн., 4 квартал - 312676 грн.);

- завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2021 року на 6000 грн.;

2) п. 189.1 ст. 189, п. 193.6 ст. 193, п. 198.5 ст. 198 п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за березень 2021 року в сумі 470205 грн.;

3) п. 201.10 ст. 201, ст. 120-1 ПК України - підприємством не зареєстровано податкові накладні по товарах використаних не в господарській діяльності загальним обсягом поставки 2351025 грн.;

4) п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України, а саме: податкові розрахунки форми №1ДФ за 1-4 квартали 2018 року, за 1-4 квартали 2019 року, за 1 квартал 2020 року подані до податкового органу не в повному обсязі, та з недостовірними відомостями.

На підставі виявлених порушень, 05.10.2021 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0088130701, яким ТОВ "Цемент-СБ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1159052 грн., з яких 1090092 грн. - основний платіж, 68960 грн. - штрафні санкції;

- №0088160701, яким до ТОВ "Цемент-СБ" застосовано штрафні санкції в сумі 5342 грн.;

- №0088650711, яким до ТОВ "Цемент-СБ" застосовано штрафні санкції в сумі 1020 грн.;

- №0088140701, яким до ТОВ "Цемент-СБ" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 6000 грн.;

- №0088150701, яким до ТОВ "Цемент-СБ" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 470205 грн.

Разом із тим, незгода позивача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (тут та надалі, у редакції, чинній на момент складення податкової накладної, далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з абзацом першим пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 ПК України).

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем (змовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) впродовж 2017-2020 років було укладено ряд договорів про надання послуг, в тому числі, договір №06/02 від 06.02.2020 та №10/01 від 11.01.2019.

За умовами цих договорів виконавець надає замовнику послуги щодо навантаження, розвантаження та зберігання товару та продукції в порядку та на умовах, визначених Договором.

Оплата за надані послуги здійснюється виконавцю згідно Акту наданих послуг протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання сторонами цього акту або на вимогу виконавця. Підписання Акту наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п.п. 3.2, 3.3 договорів).

На підтвердження виконання умов договорів з надання послуг до матеріалів справи представником позивача додано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000022 від 27.12.2019 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2021033 від 31.03.2021 (надано послуг на 2000 грн.), №ОУ-2021022 від 26.02.2021 (надано послуг на 2000 грн.), №ОУ-2020013 від 31.01.2021 (надано послуг на 2000 грн.), №ОУ-2020123 від 31.12.2020 (надано послуг на 400000 грн.), №ОУ-2020113 від 30.11.2020 (надано послуг на 400000 грн.), №ОУ-2020103 від 30.10.2020 (надано послуг на 400000 грн.), №ОУ-2020092 від 30.09.2020 (надано послуг на 282000 грн.), №ОУ-2020083 від 31.08.2020 (надано послуг на 302000 грн.), №ОУ-2020073 від 31.07.2020 (надано послуг на 302000 грн.), №ОУ-2020063 від 30.06.2020 (надано послуг на 60000 грн.), №ОУ-2020052 від 29.05.2020 (надано послуг на 60000 грн.), №ОУ-2020043 від 30.04.2020 (надано послуг на 60000 грн.), №ОУ-2020033 від 31.03.2020 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2020022 від 28.02.2020 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2020011 від 31.01.2020 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2019122 від 27.12.2019 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2019093 від 30.09.2019 (надано послуг на 800000 грн.), №ОУ-2019062 від 27.06.2019 (надано послуг на 300000 грн.), №ОУ-2019032 від 29.03.2019 (надано послуг на 15000 грн.), №ОУ-2018123 від 31.12.2018 (надано послуг на 115000 грн.), №ОУ-2018092 від 28.09.2018 (надано послуг на 2000 грн.), №ОУ-2018062 від 29.06.2018 (надано послуг на 40000 грн.), №ОУ-2018033 від 30.03.2018 (надано послуг на 2000 грн.), №ОУ-2017122 від 29.12.2017 (надано послуг на 5000 грн.), №ОУ-2017113 від 30.11.2017 (надано послуг на 5000 грн.), №ОУ-2017103 від 31.10.2017 (надано послуг на 5000 грн.), №ОУ-2017092 від 29.09.2017 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2017083 від 31.08.2017 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2017073 від 31.07.2017 (надано послуг на 10000 грн.), №ОУ-2017063 від 30.06.2017 (надано послуг на 5000 грн.).

Крім того, на підтвердження господарських операцій із ФОП ОСОБА_1 до матеріалів позову представником позивача також долучено ряд товарно-транспортних накладних.

Однак, ознайомившись із змістом доданих товарно-транспортних накладних судом першої інстанції встановлено, що велика кількість із них взагалі не містить відомостей ані про перевізника, ані про водія, який здійснював перевезення.

При цьому встановлено, що усі долучені до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять інформацію про те, що виконавцем були проведені роботи, а саме: послуги навантаження, розвантаження, пакування, зберігання, транспортування, в кількості однієї послуги.

Також, відповідні акти не містять чіткої інформації про те, на виконання якого договору та яка конкретна послуга чи/або послуги надавались виконавцем, адже останні містять лише загальне формулювання "послуги навантаження, розвантаження, пакування, зберігання, транспортування".

Водночас встановлено, що долучені представником позивача договори про надання послуг в своїх умовах не містять обв`язку виконавця здійснювати пакування товару. Окрім того, усі акти містять інформацію про проведення виконавцем робіт (надання послуг) в кількості лише однієї послуги.

Поряд з цим встановлено, що акти здачі-прийняття робіт засвідчують факт надання виконавцем лише однієї послуги, їх вартість (вартість послуг) складає від 2000 грн. до 800000 грн.

При цьому, в судовому засіданні 09.02.2023 ФОП ОСОБА_1 не було надано чітких пояснень з приводу обставин формування відповідних актів, зазначеній у них вартості наданих послуг, їх обсягу та виду.

Таким чином, суд першої інстанції зазначає, що в долучених представником позивача договорах та актах наданих послуг взагалі не конкретизовано обсяг виконаних робіт, наданих послуг, яка кількість товару зберігалась, навантажувалась, не вказано місця зберігання, тобто не можливо встановити обсяги виконаних робіт, наданих послуг.

Крім того, в судовому засіданні 09.02.2023 ФОП ОСОБА_1 зазначив, що у господарських відносинах із ТОВ "Цемент-СБ" він лише виступав посередником перепродаючи послуги, які надавались іншими фізичними особами-підприємцями. Зазначив, що безпосередньо він послуг ТОВ "Цемент-СБ" не надавав.

Втім, ані свідком, ані представником позивача не було надано чітких пояснень з приводу винесення ТОВ "Цемент-СБ" наказу 1З/ТЗ від 03.01.2020, яким закріплено за ФОП ОСОБА_1 транспортний засіб марки КАМАЗ53213 д.н.з. НОМЕР_1 , який, як зазначає представник відповідача, був переданий ФОП ОСОБА_1 в оренду ТОВ "Цемент-СБ".

Факт передачі відповідного транспортного засобу ФОП ОСОБА_1 в оренду ТОВ "Цемент-СБ" сторонами не заперечувався.

Також сторонами не заперечувались наведені представником відповідача обставини того, що до перевірки надано товарно-транспортну накладну від 15.05.2020, автоперевізником та водієм в якій виступав ФОП ОСОБА_1 , а замовником ТОВ "Цемент-СБ".

При цьому, перевезення здійснювалось транспортним засобом марки КАМАЗ53213 д.н.з. НОМЕР_1 , який на той час перебував в оренді ТОВ "Цемент-СБ".

В той же час, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень, представник позивача зазначив про необґрунтованість висновків перевірки, адже ТОВ "Цемент-СБ" і ФОП ОСОБА_1 , як сторони договору, можуть самостійно визначати послуги та їх обсяг як безпосередньо в договорі, так і в його додатках (актах здачі-приймання робіт/наданих послуг). Зазначив, що жодним нормативним актом не визначено обов`язок сторін конкретно описувати у актах здачі-приймання робіт/ наданих послуг перелік наданих послуг, їх суму та решту.

Разом з тим, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 (справа №826/8114/15), від 12.03.2021 (справа №810/5871/15), від 04.09.2018 (справа №825/1153/17), від 31.03.2020 (справа №824/434/15-а), від 21.02.2020 (справа №826/17443/15), від 03.08.2020 (справа №826/7917/17), від 03.09.2019 (справа №810/3790/17), від 01.02.2021 (справа №826/12509/18), від 21.01.2021 (справа №813/2204/17), від 01.10.2019 (справа №816/434/18), від 08.12.2020 (справа №1.380.2019.005426).

Отже, Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/14, зазначила, що будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 Податкового Кодексу України та статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

При цьому колегія суддів враховує, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2021 року по справі № 640/19745/18, від 10 вересня 2020 року по справі № 640/2722/19 та від 29 жовтня 2019 року по справі №823/1436/13-а.

Водночас, колегія суддів вважає, що первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Застосовуючи зазначені вище правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом першої інстанції вірно зазначено, що надані позивачем первинні документи в силу відсутності у них усієї необхідної інформації не можуть підтверджувати обсяги виконаних робіт, наданих послуг в межах господарських операцій, які мали місце між позивачем та ФОП ОСОБА_1 .

З огляду на викладене вище обставини, суд першої інстанції приходить до висновку про обґрунтованість висновків перевірки ТОВ "Цемент-СБ" та, як наслідок, правомірність оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕМЕНТ-СБ» залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 жовтня 2023 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.