Постанова

від 06.08.2010 по справі 2а-1602/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 серпня 2010 р.                                                                                    № 2а-1602/10/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                                              Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                    Новосад В.М.

з участю представників          

від позивача –Босак О.Є.,

від відповідача –Карпин Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Термосвіт»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ПП «Термосвіт»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за №0001422302/0/19041 від 14.07.2009 року, прийнятого ДПІ у Залізничному районі м.Львова.

Заявою про збільшення позовних вимог позивач окрім зазначеного податкового повідомлення-рішення просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова за №0001422302/1/25929 від 24.09.2009 року, за №0001422302/2/1272  від 20.01.2010 року та за №0001422302/3/4859 від 23.02.2010 року.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємтв»є безпідставними та необгрунтовними, оскільки спростовуються наявними первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач вважає, що ПП «Термосвіт»при формуванні даних податкового обліку не повинне враховувати первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій з ТзОВ «Профліга»та ПП «РА «Конто», оскільки ці документи є недостовірними у зв’язку з нікчемністю правочинів.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами планової виїзної перевірки ПП «Термосвіт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено акт за №1454/23-2/30275770 від 24.06.2009 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2009 року за №0001422302/0/19041, яким позивачу визначено суму податкового зобов’зання з податку на прибуток на загальну суму 209913 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем –139942 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями –69971 грн. 00 коп.

За результатами процедури узгодження податкового зобов’язання в адміністративному порядку ДПІ у Залізничному районі м.Львова платнику податків надсилались податкові повідомлення-рішення за №0001422302/1/25929 від 24.09.2009 року, за №0001422302/2/1272  від 20.01.2010 року та за №0001422302/3/4859 від 23.02.2010 року

У висновках акту перевірки зазначено, що платником податків в порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємтв», занижено податок на прибуток на загальну суму 139942 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо підставності включення до складу валових витрат сум коштів сплачених за результатами господарських операцій з ТзОВ «Профліга».

Між ПП «Термосвіт»(замовник) та ТзОВ «Профліга»(виконавець) укладено договір за №08/07-р від 08.07.2008 року та договір за №05/08-Р від 05.08.2008 року щодо виготовлення та розповсюдження листівок, згідно яких виконавець зобов’язється надати замовнику на умовах, визначених договором, а замовник зобов’язується прийняти ці послугита оплатити їх вартість в порядку і на умовах, визначених даними договорами.

У відповідності до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як передбачено підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону, передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як передбачено, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт до договору 08/07-р від 08.07.2008 року, згідно якого позивачу були надані послуги з виготовлення та розповсюдження листівок 12000 шт. листівок загальною вартістю 23136 грн. 00 коп. та акт виконаних робіт до договору за №5/08-р від 05.08.2008 року, згідно якого позивачу були надані послуги з виготовлення та розповсюдження листівок 10000 шт. листівок загальною вартістю 24100 грн. 00 коп. Дані послуги були сплачені замовником згідно наявних в справі платіжних доручень.

На виконання даних договорів ТзОВ «Профліга»було виписано податкові накладні від 31.07.2008 року за №7310000045 на загальну суму 23136 грн. 00 коп. та від 29.08.2008 року за №8290000028 на загальну суму 241000 грн. 00 коп.

В матеріалах справи також наявний витяг є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом 16.02.2010 року, в якому відсутні записи про припинення чи ліквідацію ТзОВ «Профліга», що свідчить про те, що на момент укладення договорів позивач володів інформацією про добросовісність свого контрагента.

Щодо факту порушення кримінальної справи проти посадових осіб ТзОВ «Профліга» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205 та ч.3 ст.209 КК України, то слід зазначити, що згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З врахуванням того, що органом державної податкової служби не представлено обвинувального вироку суду щодо посадових осіб ТзОВ «Профліга»–допустимого доказу, у суду відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості правочину на порушення публічного порядку.

Щодо неподання контрагентом позивача звітності, то такі обставини не можуть свідчити про нікчемність правочину та безтоварність господарських операцій, оскільки сам факт, неналежного декларування таких зобов‘язань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобов‘язання, їх безтоварності.

Посилання органу державної податкової інспекції на відсутність у ТзОВ «Профліга»матеріально-технічної бази та працівників для виконання обсягу робіт згідно зазначених договорів не беруться судом до уваги оскільки, як вбачається з наявних в матеріалах справи листівок, їх виготовлення не потребує значних затрат трудових та матеріальних ресурсів.

Таким чином, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність здійснення господарських правовідносин між ПП «Термосвіт»та ТзОВ «Профліга», що спростовує висновки органу державної податкової служби про нікчемність укладених правочинів.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Щодо підставності включення до складу валових витрат сум коштів сплачених за результатами господарських операцій з ПП «Рекламне агенство «Конто».

Між ПП «Термосвіт»(замовник) та ПП «Рекламне агенство «Конто»(виконавець) було укладено договір від 09.01.2006 року за №11-01/06 та договір від 11.01.2007 року за №11-01/07 щодо рекламного обслуговування: виготовлення вивісок, розміщення зовнішньої реклами, поклейка автомобілів, надання дизайнерських та поліграфічних послуг. Також до даних договорів були укладені додаткові угоди від 12.01.2006 року та від 16.01.2007 року.

Згідно специфікації за №1т від 01.09.2006 року до договору №11-01/06 від 09.01.2006 року, замовник замовляє у виконавця, а виконавець приймає до виконання замовлення замовника і зобов’язується провести тренінги для працівників ПП «Термосвіт».

Під час перевірки працівниками органу державної податкової служби було зроблено висновок про те, що витрати позивача по виготовленню та розповсюдженнню листівок та буклетів від ПП «Конто»призвели до завищення витрат, пов’язаних із здійсненням власної господарської діяльності, які платником податку використані, але не направлені на отримання доходу. Також, зазначається в акті перевірки, підприємством безпідставно віднесено до валових витрат послуги тренінгу, що не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами та придбані платником податку без відповідного підтвердження щодо використання у власній господарській діяльності.      

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі робіт, специфікації, звіти про виконані роботи, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, рекламні листівки та буклети, в яких міститься інформація які саме послуги надавались замовнику, обсяг таких послуг, їх вартість, період надання, місцевість, на території якої здійснювалось розповсюдження рекламної продукції.  

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, зазначені вище документи фінансової звітності належним чином підтверджують факт надання ПП «РА «Конто»послуг щодо рекламного обслуговування, що були включені позивачем до складу валових витрат.  

Щодо доводів органу державної податкової служби про відсутність економічної вигоди від наданих ПП «АР «Конто»рекламних послуг та ненаправлення витрат пов’язаних з наданням таких  послуг на отримання доходу, суд зазначає наступне.

Як передбачено ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності до п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається із аналізу вищенаведених норм закону, господарська діяльність здійснюється суб’єктами підприємництва на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, витрати позивача на послуги щодо рекламного обслуговування були використані ним в господарській діяльності, оскільки такі послуги спрямовані сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо продукції підприємства з метою її подальшої реалізації та отримання прибутку.

Обставини щодо результативності наданих послуг підтверджується і самим актом перевірки органу державної податкової служби, а саме на сторінці 12 акту зазначено про укладення позивачем договорів внаслідок проведення рекламних заходів.

Таким чином, твердження відповідача про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат вартості рекламних послуг, як таких, які неспрямовані на отримання прибутку, спростовуються тим, що господарська діяльність здійснюється на власний ризик та тим, що за своєю комерційною природою рекламні послуги не можуть гарантувати замовнику таких послуг отримання стабільного і спрогнозованого доходу в тому чи іншому розмірі.

Посилання відповідача на те, що установчі документи контрагентів ПП «РА «Конто»визнані в судовому порядку недійсними, а проти їх посадових осіб порушено кримінальні справи,  встановлення факту нікчемності угод між згаданими особами судовим рішенням, не беруться судом до уваги, оскількі наведені обставини жодним чином не впливають на формування позивачем валових витрат, при встановленні судом факту реального надання послуг ПП «РА «Конто» ПП «Термосвіт».

Враховуючи те, що органом державної податкової служби всупереч вимог ч.2 ст.72 КАС України, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин неправомірності включення до складу валових витрат вартості отриманих рекламних послуг, суд вважає, що спірні податкові повідомлення рішення слід визнати нечинними, а позов задовольнити.

Окрім того, у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зі змісту ч.11 ст.171 КАС України, термін „нечинності” стосується нормативно-правових актів.

Враховуючи те, що позивачем оспорюються ненормативно-правові акти (акти індивідуальної дії), які він просить визнати нечинними, та положення абзацу 1 та 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд, встановивши протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, вважає за необхідне скасувати їх.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на корить позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.  Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення за №0001422302/0/19041 від 14.07.2009 року, за №0001422302/1/25929 від 24.09.2009 року, за №0001422302/2/1272  від 20.01.2010 року та за №0001422302/3/4859 від 23.02.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Термосвіт», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Любінська, 112, оф.201 (код ЄДРПОУ 30275770) 13 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.   Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 серпня 2010 року.

                    Суддя                                                                В.Я.Мартинюк