Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-1602/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р. Справа № 30610/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2010 року в справі за позовом приватного підприємства «Термосвіт» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2010 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства «Термосвіт» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001422302/0/19041 від 14 липня 2009 року, № 0001422302/1/25929 від 24 вересня 2009 року, № 0001422302/2/1272 від 20 січня 2010 року, № 0001422302/3/4859 від 23 лютого 2010 року (з урахуванням збільшення позовних вимог).

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що позивач не несе і не може нести будь-якої відповідальності за неподання контрагентом позивача податкової звітності, недекларування ним своїх податкових зобов'язань та несплату ним податків та зборів. Висновки відповідача викладені у акті перевірки ґрунтуються на суб'єктивних нічим не підтверджених припущеннях.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано прийняті Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова податкові повідомлення-рішення № 0001422302/0/19041 від 14.07.2009 року, № 0001422302/1/25929 від 24.09.2009 року, № 0001422302/2/1272 від 20.01.2010 року та № 0001422302/3/4859 від 23.02.2010 року.

Зазначену постанову мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність здійснення господарських правовідносин між приватним підприємством «Термосвіт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Профліга», що спростовує висновки органу державної податкової служби про нікчемність укладених правочинів. Документи фінансової звітності належним чином підтверджують факт надання приватним підприємством «Рекламне агентство «Конто» послуг щодо рекламного обслуговування, що були включені позивачем до складу валових витрат. Витрати позивача на послуги щодо рекламного обслуговування були використані ним в господарській діяльності, оскільки такі послуги спрямовані сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо продукції підприємства з метою її подальшої реалізації та отримання прибутку.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що приватне підприємство «Термосвіт» при формуванні даних податкового обліку не повинне враховувати первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Профліга» та приватним підприємством «Рекламне агентство «Конто», оскільки ці документи є недостовірними у зв'язку із нікчемністю правочинів, що укладалися між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Термосвіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, результати якої оформлено актом № 1454/23-2/30275770 від 24 червня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 139 942 грн.

На підставі згаданого акту перевірки 14 липня 2009 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001422302/0/19041 яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 209 913 грн (139 942 грн основного платежу та 69 971 грн штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами процедури узгодження податкового зобов'язання в адміністративному порядку Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова платнику податків надсилались податкові повідомлення-рішення № 0001422302/1/25929 від 24.09.2009 року, № 0001422302/2/1272 від 20.01.2010 року та № 0001422302/3/4859 від 23.02.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до акту перевірки Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 1454/23-2/30275770 від 24 червня 2009 року приватне підприємство «Термосвіт» в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включило до складу валових витрат у третьому кварталі 2008 року вартість послуг на суму 39 200 грн, які отримало від товариства з обмеженою відповідальністю «Профліга», яке не задекларувало своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток, а проти посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Профліга» порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України та ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України. Також приватне підприємство «Термосвіт» в порушення п. 1.32, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включило до складу валових витрат у третьому-четвертому кварталах 2006 року та у 2007 році вартість рекламних послуг на суму 503 904 грн, які отримано від приватного підприємства «Рекламне агентство «Конто» і зазначені рекламні послуги не призвели до очікуваного економічного ефекту для приватного підприємства «Термосвіт». Крім того, приватне підприємство «Термосвіт» в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включило до складу валових витрат у третьому кварталі 2006 року вартість послуг по організації тренінгу на суму 16 667 грн, які отримані від приватного підприємства «Рекламне агентство «Конто» і які не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами та придбані платником податку без відповідного підтвердження щодо використання у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування обмежень установлених п. п. 5.3, 5.7 вказаної статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, до складу валових витрат звітного періоду включаються лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами. Відсутність однієї із зазначених умов не дає платнику податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Між приватним підприємством «Термосвіт» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Профліга» (виконавець) 08 липня 2008 року укладено договір № 08/07-р та 05 серпня 2008 року договір № 05/08-Р щодо виготовлення та розповсюдження листівок, згідно з якими виконавець зобов'язується надати замовнику на умовах, визначених договором, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх вартість в порядку і на умовах, визначених даними договорами.

В матеріалах справи наявний акт виконаних робіт до договору № 08/07-р від 08.07.2008 року, згідно з яким позивачу надано послуги з виготовлення та розповсюдження листівок 12 000 шт. листівок загальною вартістю 23 136 грн та акт виконаних робіт до договору № 5/08-р від 05.08.2008 року, згідно з яким позивачу надано послуги з виготовлення та розповсюдження листівок 10 000 шт. листівок загальною вартістю 24100 грн. Дані послуги оплачено замовником, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

На виконання даних договорів ТзОВ «Профліга» виписано податкові накладні від 31.07.2008 року № 7310000045 на загальну суму 23136 грн та від 29.08.2008 року № 8290000028 на загальну суму 24 100 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між ПП «Термосвіт» та ТзОВ «Профліга», що спростовує висновки органу державної податкової служби про нікчемність укладених правочинів.

Поряд з цим, між ПП «Термосвіт» (замовник) та ПП «Рекламне агентство «Конто» (виконавець) 09 січня 2006 року укладено договір № 11-01/06 та 11 січня 2007 року договір № 11-01/07 щодо рекламного обслуговування: виготовлення вивісок, розміщення зовнішньої реклами, поклейки автомобілів, надання дизайнерських та поліграфічних послуг. Також до даних договорів були укладені додаткові угоди від 12.01.2006 року та від 16.01.2007 року.

Згідно із специфікацією № 1т від 01.09.2006 року до договору № 11-01/06 від 09.01.2006 року, замовник замовляє у виконавця, а виконавець приймає до виконання замовлення замовника і зобов'язується провести тренінги для працівників ПП «Термосвіт».

На думку суду апеляційної інстанції реальність надання позивачу послуг приватним підприємством «Рекламне агентство «Конто» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів, що відповідають ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: актами приймання-передачі робіт, специфікаціями, звітами про виконані роботи, податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, рекламними листівками та буклетами, в яких міститься інформація які саме послуги надавались замовнику, обсяг таких послуг, їх вартість, період надання, місцевість, на території якої здійснювалось розповсюдження рекламної продукції.

Витрати позивача на послуги щодо рекламного обслуговування використано ним в господарській діяльності, оскільки такі послуги спрямовані сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо продукції підприємства з метою її подальшої реалізації та отримання прибутку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, результативність наданих послуг підтверджується і самим актом перевірки органу державної податкової служби, зокрема на сторінці 12 акту перевірки зазначено про укладення позивачем договорів внаслідок проведення рекламних заходів (А. с. 324).

Отже, витрати на оплату послуг наданих відповідно до укладених з ПП «Рекламне агентство «Конто» договорів пов'язані з виробничою діяльністю позивача та підтверджені відповідними документальними доказами.

Також, на думку суду першої інстанції, слід зазначити про безпідставність тверджень апелянта стосовно нікчемності укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Профліга», а також приватним підприємством «Рекламне агентство «Конто» правочинів.

Так, згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин недійсність якого встановлена законом, а не висновками акту податкової перевірки.

Вказані в актах перевірки складених податковими органами недоліки чи порушення, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У рішенні в справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року Європейським Судом з прав людини вказано, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2010 року в справі № 2а-1602/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Ухвалу складено в повному обсязі 15 квітня 2013 року