Постанова

від 18.05.2023 по справі 521/12114/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2930/23

Справа № 521/12114/20

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.,

за участю секретаря - Трофименка О.О.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

позивача Головного управління Національної поліції в Одеській області, представника позивача Рудь В.В.,

від відповідача ОСОБА_1 не з`явились,

переглянувши справу №521/12114/20 за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про виселення за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року у складі судді Плавича І.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач Головне управління Національної поліції в Одеській області, звернувшись 31 липня 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що відповідач ОСОБА_1 значиться таким, що проживає в кімнаті АДРЕСА_1 , проте фактично в даній кімнаті не проживає з 2015 року, здає таку в найм іншим особам. Позивач ГУ НП в Одеській області просив виселити ОСОБА_1 з кімнати №86 гуртожитку ГУ НП в Одеській області, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , без надання іншого жилого приміщення; стягнути судові витрати (т.1 а.с.1-3).

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2020 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.15).

Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 позов не визнав, зазначивши у відзиві, що відповідач не підлягає виселенню у відповідності до статті 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення, так як є інвалідом П групи внаслідок війни, пропрацював в органах внутрішніх справ більш як 10 років та був звільнений у 2015 році у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності. Крім того, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження не проживання відповідача у своїй кімнат. Позивач проживає в гуртожитку на підставі дійсного Договору найму жилого приміщення №29 від 01 січня 2015 року, який пролонгується на кожний наступний рік, та належним чином сплачує за житлово-комунальні послуги (т.1 а.с.21-30).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.175-180).

Висновок суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом П групи, працював в органах внутрішніх справ не менш як десять років, з яких був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18 жовтня 2018 року та трудовою книжкою. ОСОБА_1 належить до категорії осіб, яких не може бути виселено з службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення. Позивачем не надано доказів не проживання відповідача за відповідною адресою та наявності підстав для виселення особи без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення суду.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Одеській області просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.1 а.с.190-193).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Гуртожиток належить ГУНП в Одеській області на праві оперативного управління, кімната в гуртожитку ОСОБА_1 була надана у зв`язку з проходженням служби в ОВС. ОСОБА_1 в кімнаті не проживає, здає в найм іншим особам. Фактичне не використання кімнати за призначенням підтверджується актом про не проживання від 10 грудня 2019 року та іншими актами коменданта гуртожитку, наданими до суду. На проживання інших осіб в кімнаті не було надано згоди, з огляду на що відповідач грубо порушує правила проживання в гуртожитку, що надає підстави для його виселення без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на підтвердження факту не проживання позивач надав суду докази, які є недостовірними та недостатніми задля доведення факту не проживання відповідача. Оформлення доказів викликає сумніви через неможливість встановлення дієздатності та місця проживання осіб, які підписали акт про неможливість проживання, не підписання акту комендантом (хоча за формою акту такий підпис передбачений), відсутністю підтвердження фактів, що описуються в доповідній записці, датуванням доповідних 2020-2021 роками, їх аналогічність за змістом, складення однією особою, тому такі докази не можуть прийматися судом до уваги в силу положень статей 79, 80 ЦПК України. Відповідач не підлягає виселенню у відповідності до статті 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення, оскільки належить до категорії осіб, яких не може бути виселено з службового житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення. Відповідач правомірно проживає у наданому йому службовому приміщенні кімнаті 86 гуртожитку ГУНП, має укладений 01 січня 2015 року Договір найму жилого приміщення, відповідно до положень якого договір пролонгується на кожний наступний рік у випадку якщо однією із сторін не було виявлено бажання його розірвати, про що вона зобов`язана попередити іншу сторону не пізніше 15 діб до дня закінчення договору найму. Позивач доводить не проживання відповідача в гуртожитку, при цьому укладає з відповідачем новий Договір найму жилого приміщення в гуртожитку №20 від 01 січня 2022 року, який діє відповідно до умов договору до 31 січня 2022 року.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , належить Головному управлінню Національної поліції в Одеській області.

ОСОБА_1 , 1979 року народження, обліковується як такий, що займає кімнату №86 житловою площею 14,6 кв.м, ізольовану, на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку, має відкритий особистий рахунок та реєстрацію місця проживання з 12 січня 2005 року.

Кімнату у гуртожитку було надано ОСОБА_1 для проживання у період проходження служби в органах в органах внутрішніх справ.

Згідно пункту 6 розділу І Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , виселення з гуртожитку здійснюється відповідно до статті 132 ЖК України.

Згідно частини 3 статті 132 ЖК України осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Статтею 125 ЖК України визначено перелік осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, такими особами, серед іншого, є особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

ОСОБА_1 пропрацював в органах внутрішніх справі більш як 10 років, звільнений у 2015 році у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності, має інвалідність П групи внаслідок війни.

Отже, ОСОБА_1 підпадає під категорію осіб, які не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Між Полком ПСОМУ ГУ МВС України в Одеській області та ОСОБА_1 було укладено Договір найму житлового приміщення №29 від 01 січня 2015 року на кімнату АДРЕСА_1 . За умовами Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року включно (п.10.1); якщо до закінчення строку договору сторони не попередили про розірвання в термін до 15 днів, договір вважається продовженим на той самий строк (п.10.4.1).

Суду не надано доказів того, Договір найму житлового приміщення №29 від 01 січня 2015 року кожного року не продовжувався на той самий строк та, відповідно, не діяв на час звернення до суду з позовом про виселення.

Крім того, у період судового спору між Головним управлінням Національної поліції в Одеській області та ОСОБА_1 було укладено новий Договір найму житлового приміщення №20 від 01 січня 2022 року на кімнату АДРЕСА_1 . За умовами Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року (п.9.1).

Договором найму житлового приміщення №20 від 01 січня 2022 року ГУ НП в Одеській області фактично підтвердило право ОСОБА_1 проживати в кімнаті №86 гуртожитку та тим самим заперечило власні доводи про не проживання в гуртожитку з 2015 року, на які у позові міститься посилання як на підставу виселення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність підстав для виселення відповідача з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

Правові підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення за наявного в справі обґрунтування вимог про виселення відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду Одеської області від 19 травня 2021 року в справі за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про виселення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 5 червня 2023 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Є.С.Сєвєрова

Т.В.Цюра