Постанова

від 20.11.2023 по справі 521/12114/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 521/12114/20

провадження № 61-11669св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Головне управління Національної поліції в Одеській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про виселення

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року у складі судді Плавич І. В., постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області) звернулося до суду з позовом, у якому просило виселити ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

На обґрунтування позову ГУ НП в Одеській області зазначало, що в користуванні ОСОБА_1 знаходиться кімната № НОМЕР_1 загальною площею 14,6 кв. м в гуртожитку за вказаною адресою.

За інформацією ГУ НП в Одеській області, ОСОБА_1 у спірній кімнаті не проживає, здає її в оренду третім особам, чим порушує порядок користування жилою площею в гуртожитку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 19 травня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, працював в органах внутрішніх справ не менш як десять років, з яких був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію за інвалідністю. Позивач не надав доказів не проживання відповідача у спірній кімнаті та наявності підстав для його виселення без надання іншого жилого приміщення.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Одеський апеляційний суд постановою від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу ГУ НП в Одеській області залишив без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Одеський апеляційний суд додатковою постановою від 05 червня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задовольнив. Стягнув з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 10 000,00 грн.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована необхідністю вирішення питання щодо відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу у цій справі, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивач не заявляв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Іваницьких Ю. В. як представник ОСОБА_3 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року, постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заявлених вимог заявник зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Через непроживання у гуртожитку ГУ НП в Одеській області таких осіб, як відповідач у справі, Головне управління позбавлене можливості належним чином забезпечити права переміщених поліцейських і поліцейських, які потребують поліпшення житлових умов, на проживання у гуртожитку, цільовою метою використання якого є проживання окремих осіб (жилі приміщення перебувають у користуванні кількох осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах), і є працівниками поліції. У відповідача є дві квартири, кімнату в гуртожитку він не займає, однак Головне управління не має законної можливості поселити туди переселенців, у яких не залишилось житла.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Усі дії, які здійснював представник відповідача, а саме ознайомлення зі справою, написання заяви про розподіл судових витрат (що є в інтересах самого представника) та участь в одному судовому засіданні, не відповідають критеріям розумності та співмірності для стягнення 10 000,00 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

20 жовтня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 займає кімнату АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі ГУ НП в Одеській області.

Користування кімнатою здійснюється ОСОБА_1 на підставі договору найму від 01 січня 2015 року № 29.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, пропрацював не менш як 10 років в органах внутрішніх справ, з яких був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію за інвалідністю.

Відповідно до доповідної записки коменданта ВКЕЗ ЦЗ ГУНП в Одеській області від 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 має власну квартиру, з 2015 року в гуртожитку не проживає, а спірну кімнату здає у найм своїм родичам.

Згідно з актом про непроживання особи в гуртожитку ГУНП в Одеській області від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 в кімнаті № 86 гуртожитку на АДРЕСА_2 не проживає з 2015 року.

Згідно з актом про проживання особи у гуртожитку ГУНП в Одеській області від 12 жовтня 2020 року, складеним мешканцями цього гуртожитку ОСОБА_4 (кімната № 87), ОСОБА_5 (кімната № НОМЕР_2 ), ОСОБА_6 (кімната № НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 (кімната № НОМЕР_4 ), ОСОБА_8 (кімната № НОМЕР_5 ), ОСОБА_1 проживає в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку ГУНП в Одеській області з 2005 року і дотепер.

Згідно з ідентичними характеристиками, що складені ОСОБА_5 (кімната № 106) та ОСОБА_6 (кімната № 100), від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 проживає в кімнаті № НОМЕР_1 вказаного гуртожитку з 2005 року дотепер. За весь час проживання проявив себе як людина, що додержується принципів добросусідства, підтримує належний стан власної кімнати та місць загального користування, підтримує дружні стосунки з більшістю мешканців гуртожитку.

Між Полком ПСОМУ ГУ МВС України в Одеській області і ОСОБА_1 01 січня 2015 року укладено договір найму житлового приміщення АДРЕСА_3 , за умовами якого договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року включно (пункт 10.1); якщо до закінчення строку договору сторони не попередили про розірвання в термін до 15 днів, договір вважається продовженим на той самий строк (пункт 10.4.1).

01 січня 2022 року між Головним управлінням Національної поліції в Одеській області і ОСОБА_1 укладено новий договір найму житлового приміщення № 20 спірної кімнати № 86, за умовами якого він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року (пункт 9.1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особливості користування жилою площею в гуртожитку, який підлягає передачі у власність територіальної громади, визначаються законом.

Згідно з пунктом 6 розділу І Положення про гуртожиток ГУНП в Одеській області, розташований за адресою: вулиця Академіка Філатова, 72, місто Одеса, виселення з гуртожитку здійснюється відповідно до статті 132 ЖК України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 132 ЖК України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Згідно зі статтею 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім`ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті чи при виконанні інших обов`язків військової служби; сім`ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов`язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв`язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що ОСОБА_1 займає кімнату № НОМЕР_1 , яка була надана йому для проживання у період проходження служби в органах внутрішніх справ, де він пропрацював більш як 10 років, є особою з інвалідністю ІІ групи, у 2015 році звільнений у зв`язку з виходом на пенсію за інвалідністю, має відкритий особистий рахунок та реєстрацію місця проживання за вказаною адресою з 12 січня 2005 року, належних і допустимих доказів його не проживання у спірній кімнаті позивач не надав, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім цього, як правильно зазначив апеляційний суд доводи позивача про непроживання відповідача спростовуються і укладеним 01 січня 2022 року між ГУ НП в Одеській області і ОСОБА_1 договором найму житлового приміщення № 20 спірної кімнати.

Доводи касаційної скарги про наявність у відповідача іншого житла на увагу не заслуговують, оскільки вони не були підставою заявлених у цій справі позовних вимог.

Інші аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Задовольняючи заяву представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, апеляційний суд врахував домовленість сторін про сплату гонорару (фіксований розмір) за надання правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн, та надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн судових витрат, пов`язаних із наданням адвокатом правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.ГУ НП в Одеській області клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подавало.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовають і не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права при розподілі витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання позивача на необґрунтованість заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу колегія суддів відхиляє, оскільки розмір витрат сторони договору про надання правової допомоги від 06 жовтня 2020 року № 06/10/20 визначили у фіксованому розмірі відповідно до додаткової угоди до нього від 13 травня 2022 року.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови і додаткової постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року, постанову Одеського апеляційного суду від 18 травня 2023 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов