Вирок

від 05.06.2023 по справі 464/1665/20

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/1665/20

пр.№ 1-кп/464/45/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2023 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарясудових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження №62019140000001350 від 03.12.2019 відносно:

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, непрацюючого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст. 369-2 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро управління прокуратури Львівської області ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 , займаючи посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу професійного навчання управління кадрового забезпечення ГУ НП у Львівській області, діючи з корисливого мотиву, маючи умисел на отримання неправомірної вигоди для себе, 25.11.2019близько 21:00год.по вул.Литвиненкау м.Львові(білятенісних кортів),зустрівся з ОСОБА_6 ,який намагавсяотримати консультаціюз приводуоформлення документів,які бпідтверджували непридатність ОСОБА_7 до військовоїслужби улавах Збройнихсил України.Вислухавши ОСОБА_6 ,обвинувачений ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 ,що зможе здійснити вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави службових осіб з числа керівного складу ІНФОРМАЦІЯ_2 для прийняття ними рішення про виготовлення документів, які б підтверджували непридатність ОСОБА_7 до військової служби, та буде здійснювати такий вплив на особу, яка уповноважена виготовити відповідні документи для ОСОБА_7 за надання йому та цій особі неправомірної вигоди.

12.12.2019 о 21.40 год. на АДРЕСА_2 обвинувачений ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 3000 Євро (станом на 12.12.2019 згідно офіційного курсу Національного банку України становило 78422,78 грн.) для себе та третьої особи за вплив на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оформлення документів щодо непридатності ОСОБА_7 до проходження строкової військової служби.

13.12.2019 обвинувачений ОСОБА_3 прибув до приміщення, в якому розташовані ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_3 , де зустрівся з заступником військового комісара начальником відділу військового комплектування ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 та при розмові попросив останнього посприяти йому у здійсненні впливу на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою оформлення документів щодо непридатності ОСОБА_7 до проходження строкової військової служби. У подальшому близько 12:40 год. обвинуваченого ОСОБА_3 затримано працівниками правоохоронних органів на АДРЕСА_4 біля приміщення ГУ НП України у Львівській області.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав. Показав, що ОСОБА_6 є його сусідом, з яким він знайомий з самого дитинства ОСОБА_6 , якого він опікував і всіляко останньому допомагав. Вказав, що останнім часом ОСОБА_6 став зловживати алкогольними напоями. Дійсно, 25.11.2019 ОСОБА_6 зателефонував до нього та став благати допомогти його товаришу ОСОБА_7 у непроходженні військової служби. Так як він знайомий з начальником відділу військового комплектування ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 , тому зателефонував останньому та попросив з`ясувати інформацію стосовно призовника ОСОБА_7 . На початку грудня 2019 року ОСОБА_9 надав йому інформацію, що осіб з хворобами в армію не призивають, а таке рішення приймається лікарською комісією. 04.12.2019 він зателефонував ОСОБА_6 , але останній не знав ні діагнозу, на захворювання ОСОБА_7 12.12.2019 до нього зателефонував ОСОБА_6 і того ж дня прийшов до нього під будинок. Під час зустрічі він побачив, що ОСОБА_6 знаходиться в стані алкогольного сп`яніння. Тому коли ОСОБА_6 дістав гроші 3000 Євро, він забрав в нього з метою, щоб п`яного ОСОБА_6 не пограбували, щоб він не загубив їх і на меті мав повернути ОСОБА_10 кошти наступного дня. Він також взяв у ОСОБА_6 номер телефону ОСОБА_7 , зранку поїхав у військомат, маючи при собі кошти. Отримавши усну додаткову інформацію від ОСОБА_9 , він хотів переказати цю інформацію ОСОБА_7 та віддати йому гроші, але не встиг, бо був затриманий. Ствердив, що гроші під час зустрічі із ОСОБА_9 були при ньому, але він не мав намір їх передавати будь-кому, оскільки хотів повернути ці кошти ОСОБА_7 . Те, що кошти вилучили в гумовій рукавиці, ОСОБА_3 пояснює випадковістю, а саме рукавиця була в кишені і гроші він поклав туди ж, які випадково опинились в ній. Жодного наміру на одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб не мав, а також не вимагав їх ні у ОСОБА_6 , ні у ОСОБА_7 . Просить виправдати, оскільки вважає, що відносно нього була здійснена провокація злочину, ОСОБА_7 він ніколи не бачив, не зустрічався з ним, не вимагав жодних коштів.

Незважаючи на невизнання своє вини обвинуваченим, на підставі досліджених під час судового розгляду документів судом встановлено наступне.

ОСОБА_11 наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області №445 о/с від 01.12.2016 призначено на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу професійного навчання управління кадрового забезпечення ГУ НП у Львівській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції, тобто ОСОБА_3 є працівником правоохоронного органу.

Відповідно до ст.ст. 3, 7, 18, 23, 64 Закону України «Про Національну поліцію», працівник поліції зобов`язаний неухильно дотримуватись присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати права і свободи людини та відповідно до покладених завдань, здійснювати превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживати у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживати заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, здійснювати своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення та події, припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до функціональних обов`язків, затверджених начальником УКЗ ГУНП у Львівській області, ОСОБА_3 зобов`язаний дотримуватись вимог антикорупційного законодавства, в тому числі правил етичної поведінки, визначених Законом України «Про запобігання корупції», наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та іншими нормативним актами.

Під час судового розгляду допитано свідків.

Допитаний судом свідок ОСОБА_7 показав, що у листопаді 2019 року отримав на домашню адресу повістку до військомату. Маючи незадовільний стан здоров`я вирішив порадитись зі своїм знайомим ОСОБА_6 з приводу непроходження військової служби. Під час спілкування ОСОБА_6 повідомив його, що в нього є знайомі, котрі зможуть допомогти вирішити це питання. Через деякий час ОСОБА_6 повідомив, що за вирішення питання про виготовлення військового квитка, у якому буде вказано про непридатність ОСОБА_7 до військової служби потрібно заплатити 3000 Євро. Отримана інформація обурила його, тому він у листопаді 2019 року звернувся із письмовою заявою до УСБУ у Львівській області.

Допитаний судом свідок ОСОБА_6 показав, познайомився в кінці жовтня-листопада 2019 року з ОСОБА_7 , який сказав, що на його адресу приходять повістки. Тому він запропонував дізнатись через своїх знайомих як допомогти ОСОБА_7 . Оскільки ОСОБА_3 працював в правоохоронних органах, тому він звернувся до ОСОБА_3 , котрий пообіцяв дізнатись. Під час зустрічі з ОСОБА_3 з приводу питання про виготовлення військового квитка, у якому буде вказано про непридатність ОСОБА_7 до військової служби, ОСОБА_3 вказав, що це буде коштувати 3000 Євро. Отриману інформацію він переказав ОСОБА_7 , котрий сказав, що в нього немає таких коштів і він буде звертатись в правоохоронні органи. У подальшому його залучили працівники ДБР до конфіденційного співробітництва, діючи під їх контролем 12.12.2019 він передав ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 3000 Євро.

Допитаний судом свідок ОСОБА_9 показав, що у 2019 році працював на посаді заступника військового комісара - начальника відділу військового комплектування ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказав, що дійсно за допомогою засобів мобільного зв`язку ОСОБА_3 у листопаді-грудні 2019 року цікавився у нього отримання інформації на родича ОСОБА_7 як призовника, який має хвороби. Тому він розказав підстави і порядок визнання осіб непридатними до проходження військової служби. 13.12.2019 ОСОБА_3 прийшов до нього на роботу у військомат та обговорював питання щодо ОСОБА_7 , однак ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_3 , що призовник ОСОБА_7 перебуває на обліку у іншому, а саме ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Допитаний судом свідок ОСОБА_12 показав, що у листопаді 2019 року працював заступником військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказав, що проінформований, що призовнику ОСОБА_7 направлялись повістки, однак він не прибував у військомат.

Допитаний судом свідок ОСОБА_13 показав, що його запросили бути понятим під час затримання ОСОБА_3 , в якого вилучили кошти, мобільний телефон. Іншим понятим був ОСОБА_14 .

Допитаний судом свідок ОСОБА_15 показав, що працює з початку 2019 року на посаді слідчого ДБР у м.Дьвові. Ствердив, що ОСОБА_7 звернувся до УСБУ із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди ОСОБА_3 , який є працівником правоохоронного органу. ОСОБА_7 прийшла повістка для проходження військової служби, однак останній не бажав проходити службу в армії, тому звернувся до свого товариша ОСОБА_6 , який пообіцяв проконсультуватись, а в подальшому повідомив, що за відстрочку чи звільнення від служби слід передати гроші. Пояснив, що у протоколі затримання ОСОБА_3 існують технічні описки у прізвищі одного із понятих, також вірним є ОСОБА_6 , а не Лещук. Визнав, що при складанні документів вказував номер ЄРДР і помилився у даті внесення.

Допитаний судом свідок ОСОБА_16 показав, що працював старшим слідчим ТУ ДБР у м.Львові, у його переведенні знаходилось кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , він складав процесуальні документи, в яких помилково вказав іншу дату. Вказав, що жодних сумнівів у правдивості показань ОСОБА_7 не існувало.

Крім зазначених доказів, вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62019140000001350 від 03.12.2019 (т.1 а.с.125);

-заявою ОСОБА_7 29.11.2019 (т.1 а.с.126-127);

-постановою про залучення особи ( ОСОБА_6 ) до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 03.12.2019 (т.1 а.с.131-132);

-письмовою згодою ОСОБА_6 про залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 03.12.2019 (т.1 а.с.133-135); протоколом попередження ОСОБА_6 про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 03.12.2019 (т.1 а.с.136-138);

-постановою про залучення особи ОСОБА_7 до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 03.12.2019 (т.1 а.с.139-140); письмовою згодою ОСОБА_7 про залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 03.12.2019 (т.1 а.с.141-143); протоколом попередження ОСОБА_7 про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 03.12.2019 (т.1 а.с.144-146);

-постанова про проведення контролю за вчиненням злочину 15/4/2-3247 від 12.12.2019 (т.1 а.с.147-149);

-протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 12.12.2019 з додатком (т.1 а.с.150-169);

-протоколом затримання ОСОБА_11 від 13.12.2019 (т.1 а.с.170-174); постановою про уточнення даних від 19.03.2020 (т.1 а.с.175-176);

-постановою про визнання речовими доказами від 14.12.2019 (т.1 а.с.177-181); протоколом огляду речей і документів від 14.12.2019 з додатком (т.1 а.с.186-194); протоколом огляду речей і документів від 13.12.2019 з додатком, заявою ОСОБА_6 про дозвіл на проведення огляду, розпискою ОСОБА_6 (т.1 а.с.195-206);

-ухвалами про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових) дій від 06.12.2019 (т.1 а.с.220-223); дорученням про проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 1226 від 06.12.2019 (т.1 а.с.224-225);

-протоколом № 62/14/2-3154 від 18.12.2019 за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т.1 а.с.227-229);

-протоколом №62/14/2-3153 від 18.12.2019 за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками (т.1 а.с.236-237);

-постановами про розсекречення матеріальних носіїв інформації отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 15/4/2-34 від 09.01.2020 (т.1 а.с.238-239,242-243);

-постановою про призначення техніко-криміналістичної експертизи від 17.12.2019 (т.1 а.с.247-251);

-висновком техніко-криміналістичної експертизи № 6883 від 17.01.2020, з якої вбачається, що банкноти, схожі на банкноти Євросоюзу, виготовлені способом, який використовується при виробництві аналогічних банкнот, які випускаються в обіг уповноваженими національними банками, що є складовими частинами Єдиної Банківської Системи країн Євросоюзу, тобто, є банкнотами євро номіналом 100 євро та 50 євро (т.2 а.с.4-8);

-постановою про призначення фоноскопічної експертизи від 11.02.2019 (т.2 а.с.9-11);

-висновком фоноскопічної експертизи № 777/778 від 24.02.2020, з якої вбачається, що на досліджуваних фонограмах 1-2 зафіксоване усне мовлення ОСОБА_3 . Висловлювання ОСОБА_3 , які в основному відповідають викладеним в протоколі № 62/14/2-3153 за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.12.2019, позначені як «Ч». На досліджуваній фонограмі 3 зафіксоване усне мовлення ОСОБА_3 . Висловлювання ОСОБА_3 , які в основному відповідають викладеним в протоколі № 62/14/2-3154 за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.12.2019, позначені як «Ч1». Висловлювання осіб, які зафіксовані на досліджуваних фонограмах 1-3 за фізичними параметрами придатні для ідентифікаційного дослідження (т.2 а.с.18-21);

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 08.01.2020, копією опису до протоколу (т.2 а.с.24-27);

-протоколом огляду речей і документів від 30.01.2020 з додатками (т.2 а.с.28-49);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 20.02.2020 (т.2 а.с.50-52),

-протоколом огляду від 17.12.2019 (т.2 а.с.56-57);

-картою пам`яті microSD Kingston Technologі 16 Gb, на якій зафіксовано затримання ОСОБА_3 ;

-компакт-диском DVD-R № 14/191/12-2822т та компакт-диском DVD-R № 14/191/12-2823т, які є додатком до протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій №62/14/2-3153 від 18.12.2019;

-компакт-диском DVD-R№ 14/191/12-2814т та карткою пам`яті micro SD 16 GB № 14/191/12-2815, які є додатком до протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 62/14/2-3154т від 18.12.2019.

Наведені докази суд вважає належними, допустимими і достатніми.

Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно дост. 94 КПК Україникожний доказ з точки зору його належності, допустимості, в тому числі відкритості в поряду ст. 290 КПК України та достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 .

Доводи сторони захисту щодо визнання протоколів від 18.12.2019 за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (аудіо, відео, контроль особи), протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів ОСОБА_6 від 12.12.2019, висновок судово-технічної експертизи друкарських форм № 6883 від 17.01.2022, протокол затримання особи та інших доказів недопустимими доказами суд не бере до уваги, оскільки дані докази зібрані відповідно до вимог ст.ст.104-110, 252 КПК України.

Під час судового розгляду встановлено, що місце і час затримання ОСОБА_3 відповідає дійсним обставинам, в протоколі від 13.12.2019 мають неточності, що убачається із відеофіксації затримання, яка є додатком до протоколу затримання. Із зазначеного відео затримання убачається, що воно відповідно до ст. 209 КПК України, розпочалося 13.12.2019, присутні 2 понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , вилучені кошти на загальну суму 3000 Євро, хоча помилково зазначено про ОСОБА_18 , кількість купюр 20 замість вірної - 40. В іншому протокол про затримання відповідає за формою та змістом вимогам кримінального процесуального закону, а зазначені порушення, на думку суду, є технічною опискою та не вплинули на зміст та результати проведеної процесуальної дії.

Крім цього, покликання сторони захисту на наявність у процесуальних документах, складених слідчим, суттєвих недоліків та технічних помилок, суд оцінює критично, оскільки такі не впливають на суть справи, підстав для визнання цих документів недопустимими у суду немає.

Сторона захисту порушує питання про визнання недопустимим висновку експерта № 777/778 від 24.02.2020.

Допитаний судом експерт ОСОБА_19 показав, що наданий ним висновок, в якому зафіксоване усне мовлення ОСОБА_3 він підтримує, перед ним не ставились питання монтажу, семантичності.

Суд вважає доводи сторони захисту необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено наданий стороною захисту висновок почеркознавчого дослідження від 08.10.2021 (т.3 а.с.178-188)

Суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо недопустимості ухвали слідчого суді Львівського апеляційного суду ОСОБА_20 від 06.12.2019 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_3 з покликанням на висновок спеціаліста. Судом встановлено, що на період досудового розслідування загадана ухвала в силу ст.533 КПК України набрала законної сили і підлягала обов`язковому виконанню. Під час судового розгляду законність вказаної ухвали слідчого судді апеляційної інстанції стороною захисту не спростована у визначений Законом спосіб.

Отже, всі докази отримані у порядку, встановленомуКПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст.84,85,86 КПК Україниє належними, допустимими, достовірними.

Аналізуючи усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

При цьому суд вважає правильною кваліфікацію діянь обвинуваченого ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 369-2 КК України, оскільки в його діях відсутня ознака - вимагання неправомірної вигоди.

Суд звертає особливу увагу на один із конституційних принципів, закладених вст. 62 Конституції України, щодо прав, свобод та обов`язків людини і громадянина, де визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, тому що доведення вини - це завдання сторони обвинувачення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 3 статті 370 та частиною 1 статті 94 КПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження.

Відповідно до статей 91, 92 КПК України, обов`язок доказування винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, висловлену у п. 60 Рішенні у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, відповідно до якої Європейський суд з прав людини в черговий раз звертає увагу на те, що «при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25).

Відповідно до примітки 3 до ст. 354 КК України (в редакції Закону № 221-VII (221-18) від 18.04.2013) у статтях 354, 368, 368-3 та 368-4 під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, абоумисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

При цьому, вимагання неправомірної вигоди матиме місце у випадку наявності трьох обов`язкових в своїй сукупності ознак: ініціатива давання неправомірної вигоди повинна походити саме від службової особи одержувача такої вигоди; схиляння на давання неправомірної вигоди повинна містити чітку і беззаперечну вимогу із обов`язковою наявністю відкритих погроз або створення реальних умов, що не залишають особі вибору як лише дати таку неправомірну вигоду; вказані вище погрози або створення умов повинні бути прямо пов`язані зі службовим становищем службової особи, мати протизаконний характер та бути спрямованими на завдання шкоди правам та законним інтересам особи, що дає неправомірну вигоду.

Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_7 ніколи не зустрічався з обвинуваченим, отримав інформацію про необхідність передати 3000 Євро не від ОСОБА_11 , а від ОСОБА_21 за сприяння в отриманні відстрочки від призову і визнання його непридатним за станом здоров`я. Крім того, дослідивши матеріали негласних слідчих (розшукових) дій та всіх зафіксованих на них розмов, які відбувались між обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , судом не виявлено будь-яких фраз, які можна було б витлумачити як ознак відкритих погроз, а також не встановлено дій обвинуваченого у створенні реальних умов, які б не залишали ОСОБА_7 іншого вибору як лише дати таку неправомірну вигоду.

З огляду на викладене, стороною обвинувачення не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що ОСОБА_3 вимагав неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Тому у діях обвинуваченого відсутня така ознака злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, як вимаганням неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3ст. 337 КПК Україниз метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав обвинуваченої, суд вважає перекваліфікувати дії ОСОБА_3 як одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням такої вигоди, за ч. 3ст. 369-2 КК Українина ч. 2ст. 369-2 КК України.

Таким чином, повністю доведена вина обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, оскільки він одержав неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на службових осіб Личаківсько-Залізничного ОРВК м.Львова для прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що у нього не було наміру одержання від ОСОБА_6 неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а лише одержав грошові кошти на тимчасове зберігання у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп`яніння і міг їх загубити чи його могли б пограбувати, а з часом хотів їх повернути останньому, суд критично оцінює ці твердження обвинуваченого і позицію сторони захисту, вважає їх такими, що направлені на уникнення кримінальної відповідальності з боку обвинуваченого.

Так, сторона захисту стверджує про наявність у цьому кримінальному провадженні провокації злочину відносно обвинуваченого, а саме підбурювання близькою ОСОБА_3 особою ОСОБА_6 і організація передачі коштів, тоді як сам ОСОБА_7 , будучи студентом вишу, не бажав продовжити будь-які дії, спрямовані на уникнення від проходження військової служби.

Слід зазначити, що обґрунтовуючи свою позицію, сторона захисту не наводить конкретних фактичних даних, які об`єктивно існують та підтверджують наявність ознак провокації злочину, посилаючись при цьому на суб`єктивні судження та умовиводи про те, що злочину не було, ОСОБА_3 взяв кошти у ОСОБА_6 для зберігання, в даному випадку мала місце провокація, у зв`язку з бажанням працівників ДБР вчинити дії відносно ОСОБА_3 і це є спланованою операцією СБУ.

Щодо вказаної позиції сторони захисту суд зазначає наступне.

У розумінні Європейського суду з прав людини, якщо особа заявляє про наявність провокації, вона насправді підтверджує скоєння нею злочину. У даному випадку мова йде про те, хто сформував у особи умисел на вчинення злочину, тобто про суб`єктивну сторону складу злочину, але при цьому інші ознаки складу злочину існують і не оспорюються.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як змістовний та процесуальний. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту. Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).

Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд встановлює, чи були об`єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.

Для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними,чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органівоб`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Під час судового розгляду судом не встановлено факту підбурювання обвинуваченого до вчинення злочину, не наведено стороною захисту і доводів, які би свідчили про «активність» дій працівників органу досудового розслідування. У матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину, оскільки з показань свідка ОСОБА_6 , досліджених судом протоколів про проведення негласних слідчих дій вбачається, що обвинувачений був ініціатором одержання неправомірної вигоди, визначивши її розмір, умови для подальшої розмови з працівниками військомату. Судом встановлено, що до початку проведення негласних слідчих (розшукових) у органу досудового розслідування були в наявності об`єктивні дані, які вказували на реалізацію обвинуваченим своєї мети отримання неправомірної вигоди, негласні слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні супроводжувалися судовим контролем, оскільки для їх проведення було отримано дозволи слідчих суддів Львівського апеляційного суду. На переконання суду, умисел на скоєння злочину виник у ОСОБА_3 самостійно без активного втручання сторонніх осіб, після отримання коштів від ОСОБА_6 зранку обвинувачений поїхав у військомат, кошти мав при собі, а потім був затриманий з грошима. Тим самим злочин був би вчинений ОСОБА_3 і без втручання органу досудового розслідування, який після початку досудового розслідування діяв у пасивний спосіб, не справляючи на обвинуваченого такого впливу, який би спонукав ОСОБА_3 до вчинення злочину.

Інших фактичних даних щодо можливої провокації по відношенню до обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину під час судового розгляду не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину (в редакції на момент вчинення злочину), який віднесений до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, позитивно характеризується, не перебуваєна облікахв наркологічномута психоневрологічномудиспансерах,раніше не судимий.

Обставин,що пом`якшуютьчи обтяжуютьпокарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Санкція ч.2 ст. 369-2 КК України в редакції Закону, яка була чинною на час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення (грудень 2019 року), передбачала покарання у виді штрафу від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

Враховуючи характер діянь і спосіб їх вчинення, суспільну небезпеку скоєного злочину, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України (вредакції намомент вчиненнязлочину) у виді штрафу.

На думку суду, така міра покарання є справедливою, необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого в розмірі 11182 гривень.

Арешт майна, накладений ухвалами Личаківського районного суду м.Львова від 17.12.2019 слід скасувати.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 заставу до вступу вироку в законну силу залишити без змін, після чого суму застави в розмірі 134470 грн. слід повернути заставодавцю ОСОБА_22 .

Керуючись ст.ст. 370, 374, 615 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1500 (тисячу п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що несплата штрафу за відсутності підстав для розстрочки його виплати тягне за собою наслідки, передбачені ч. 5 ст. 53 Кримінального кодексу України.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати, пов`язані з проведенням експертиз в розмірі 11182 гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_3 заставу до вступу вироку в законну силу залишити без змін, після чого суму застави в розмірі 134470 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_22 .

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами Личаківського районного суду м.Львова від 17.12.2019 з: грошових коштів в розмірі 3000 Євро, гумових рукавчок, мобільного телефону «ІPhone» з ІМЕІ: НОМЕР_1 , грошових коштів в сумі 300 грн., земельної ділянки кадастровий номер 4623310300:02:000:0154 за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, Бібрська міська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 958670446233; 1/3 частку квартири загальною площею 68 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3059138); автомобіля «Renault Megane», 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ; свідоцтва НОМЕР_3 від 16.04.2019.

Речові докази:

-грошові кошти в сумі 3000 Євро, які зберігаються в банківській ячейці ПАТ КБ «Приватбанк» - повернути СБУ у Львівській області;

-грошові кошти в сумі 300 грн, мобільний телефон «ІPhone» з ІМЕІ: НОМЕР_1 , які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ТУ ДБР у м.Львові, - повернути ОСОБА_3 ;

-гумові рукавиці, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ТУ ДБР у м.Львові, - знищити;

-банківську картку Приватбанку № НОМЕР_4 , посвідчення міжнародної поліцейської асоціації ОСОБА_3 , водійське посвідчення ОСОБА_3 , технічний паспорт на ТЗ «Рено Меган», р.н. НОМЕР_5 , ключі на в`язці, флешнакопичувач, паспорт громадянина України ОСОБА_3 та паспорт громадянина України ОСОБА_23 , які повернуті ОСОБА_3 залишити ОСОБА_3 ;

-жетон поліцейського № 0061808, який переданий начальнику кадрів ГУ НП у Львівській області залишити в ГУ НП у Львівській області;

-DVD-диски та карти пам`яті, які знаходяться при матеріалах провадження, - залишити при матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно доч.15ст.615КПК Українив умовахдії воєнногостану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1