Ухвала

від 30.05.2023 по справі 759/7638/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/696/23

ун. № 759/7638/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

представника позивача - Писаренко М.О. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває вищезазначена цивільна справа.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 04.08.2022 року відкрито провадження по справі.

20.02.2023 року відповідачем ОСОБА_5 до суду було подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна без розгляду, посилаючись на те, що позовну заяву підписано не уповноваженою особою позивача.

В судовому засіданні представник позивача Писаренко М.О. заперечував проти заявленого клопотання.

Представник відповідача Лівак І.М. в судовому засіданні підтримала заявлене клопотання, просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти заявленого клопотання.

Суд, дослідивши заяву відповідача ОСОБА_5 про залишення позовної заяви без розгляду, вислухавши думку сторін, приходить до наступного висновку.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Таким чином, обов`язок суду перевірити належність доказів наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Взаємовідносини між довірителем та представником, як правило, мають договірний характер.

Згідно з частинами першою та третьою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Таким чином, суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складові представництва, а саме, факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та, окремо, обсяг таких повноважень, а саме: право на звернення з відповідним процесуальним документом до відповідного суду (інстанції) у конкретний момент часу.

Таке право представника на звернення від імені довірителя може бути підтверджено лише документом, який демонструє дійсне волевиявлення учасника справи на надання повноважень конкретному адвокату, та є належним доказом, що дозволяє суду перевірити весь обсяг наданих повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, виданий однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на здійснення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

На підставі ст.58 ЦПК України позивач може брати участь в судовому процесі як особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позовну заяву подано не особисто позивачем, а через його представника - адвоката Писаренко М.О.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша, друга статті 64 ЦПК України).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Ордер на надання правової допомоги не замінює договору про надання правової допомоги, який є підставою для здійснення адвокатської діяльності, а є лише документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги клієнту (рішення РАУ № 57 від 12 квітня 2019 року).

Частина 2 статті 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регламентує вичерпні випадки надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі. РАУ зазначає, що системний аналіз частини 1 статті 26 та частин 1 і 2 статті 27 профільного Закону дає змогу зробити висновок про те, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема, лише на підставі доручення чи ордеру, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною 2 статті 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З врахуванням зазначеного, суд вивчивши матеріали справи прийшов до висновку, що у Писаренка М.О. є всі підстави, подавати та представляти інтереси в судах позивача, відтак, клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_5 про залишення позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І.В. П`ятничук