Рішення

від 14.12.2023 по справі 759/7638/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7638/22

пр. № 2/759/696/23

14 грудня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

представника третьої особи ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_7 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_6 08.07.2022 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_7 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, яким просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 9530079,57 грн. у якості відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

В обґрунтування позову зазначив, що він разом зі своєю сім?єю, дружиною ОСОБА_7 , дітьми ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 проживали у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

20 листопада 2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено ряд правочинів, зокрема договорів дарування будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

До складу подарованого майна не були включені меблі та інше рухоме майно та речі побуту Позивача та його родини, майно залишалося у будинку та належало позивачу.

Зазначив, що за домовленістю сторін правочину його родина продовжувала проживати в зазначеному будинку.

Не зважаючи на це, у серпні 2021 року позивачу у приміщенні Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області було надано копію заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19.11.2019 року справа № 396/1476/19 на підставі якого родину позивача було висилено з будинку та повідомили, що судовий акт подавався в інтересах ОСОБА_2 .

Вказав, що на підставі рішення від 19.11.2019 року справа № 396/1476/19 Вишгородського районного суду Київської області було усунуто для ОСОБА_2 перешкоди та знято ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак згідно з відповіді Вишгородського районного суду Київської області від 21 серпня 2020 року № 01-15/133/2020-вих за підписом голови суду Котлярової І.Ю. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , третя особа Орган опіки та піклування Вишгородської районної державної адміністрації Київської області з позовом про усунення перешкод в здійсненні користування власністю, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та знання з реєстраційного обліку до Вишгородського районного суду не подавався, а справа № 396/1476/19 у провадженні суду не перебувала.

Зазначив, що починаючи з грудня 2019 року позивач та його родина не мали доступу до будинку. Проте в вищезазначеному будинку залишилось майно позивача а саме коштовні меблі.

Дізнавшись з державного реєстру про передачу 07.05.2020 року права власності на будинок на користь третьої особи, ОСОБА_7 16.07.2020 року надіслала відповідачу заяву про повернення майна та долучила до неї перелік меблів загальною вартістю 316 472.00 євро що по курсу НБУ на дату складання заяви дорівнює 9 530 079,57 грн. 35 коп.

Зазначений перелік підтверджується специфікаціями та фото меблів в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогоднішній час позивачу не відомо де знаходиться його майно. Жодної відповіді, не надходило, майно відсутнє.

Посилаючись на ст.ст. 319, 386, 1212 ЦК України просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 04 серпня 2022 року було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на поданий до суду відзив.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити, посилаючись на подані 17.07.2023 року письмові пояснення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідка ОСОБА_11 , дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 на праві власності приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 .

20.11.2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування житлового будинку, відповідно до якого до ОСОБА_2 перейшло право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 147-150).

Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог було надано специфікацію та фото меблів, що знаходились в будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 12-35).

Відповідно до висновку експерта № 154/23 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25.05.2023 року складеної Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України опорядження стін, підлог, стель приміщень та інші особливості, які зображені на фотографіях із меблями, що містяться в складі справи № 759/7638/22 (т. 1 а.с. 149-161) не відповідають опорядженню стін, стель, підлог та іншим особливостям приміщень будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на час проведення даної експертизи; за результатами порівняння функціональне призначення приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_1 (техпаспорт т. 2 а.с. 58-62), де за твердженням ОСОБА_6 (т.1 а.с. 119-161) буди зроблені фото із меблями, з даними техпаспорту для замовника ОСОБА_3 складеного 11.04.2023 року ( т.2 а.с. 219-226) та станом на час проведення даної експертизи не змінено (т. 3 а.с. 7-19).

Відповідно до Висновку науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення деяких норм чинного цивільного та сімейного законодавства України, виконаної на підставі постанови слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НПУ у м. Києві В. Расюка від 20.06.2023 року затвердженого Т.в.о. директора Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України Оніщенко Н.М. надані для проведення науково-правової експертизи «специфікації» не обумовлюють настання правових наслідків, зокрема, набуття вказаної продукції тією чи іншою особою у той чи інший спосіб, оскільки документально не підтверджується наявність суб`єктивного складу та волевиявлення конкретних учасників майнових відносин, спрямованого на виникнення цивільних прав і обов`язків (т.3 а.с. 91-108).

Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 вказав, що в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , бував, оскільки будував його в період з 2014 року по 2016 рік. Останні раз був у 2019 році. Тоді власником будинку був ОСОБА_12 . Зазначив, що меблі в будинку не ті, що зазначені на фото, які містяться в матеріалах цивільної справи.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з Постановою ВСУ від 08.06.2016 у справі № 6-3089цс15, норми статей 1212 та 388 ЦК України можуть застосуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання або збереження майна без достатньої правової підстави. При цьому підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 388 ЦК України.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-3090 цс15, конструкція статті 1212 ЦК свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено право власника, права якого порушені, на відшкодування завданої йому майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 319, 1212, 1213 ЦК України, керуючись ст. ст. 76, 259, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_7 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.В. П`ятничук