Ухвала

від 06.06.2023 по справі 907/274/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"06" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/274/23

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши заяву про забезпечення позову, яка надійшла на адресу суду 01.06..2023 від представника позивача,

за позовом: Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято-Вознесенської парафії с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області", код ЄДРПОУ - 43574897, 90014, Закарпатська область, Міжгірський район, с. Присліп, буд. 52

до відповідача: Хустської єпархії Української православної церкви, код ЄДРПОУ - 22113975, 90400, Закарпатська область, м. Хуст, Майдан Незалежності, буд. 12

про усунення перешкод в користуванні майном

Секретар судового засідання Сінкіна Е.В.

Без участі представників сторін,

в с т а н о в и в:

Релігійна організація "Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято-Вознесенської парафії с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області" звернулась до суду з позовом до Хустської єпархії Української православної церкви з позовними вимогами не чинити йому перешкоди в користуванні і розпорядженні належною їй на праві власності нежитловою будівлею-церквою (Свято-Вознесенським храмом).

Ухвалою суду від 14.04.2023 повернуто заявнику - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , заяву про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, яка надійшла до суду 13.04.2023 в межах справи №907/274/23

Ухвалою суду від 02.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи на 30.05.2023 року.

За підсумками судового засідання 30.05.2023 суд постановив ухвалу, якою визначив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Відкладено підготовче засідання на 27.06.2023 року.

01.06.2023 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову від представника позивача Кавки І.І., в якій він просить вжити заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та особі чи особам, які його представляють чи діють від імені відповідача, відвідувати будівлю та прилеглу територію церкви - Свято - Вознесенського храму Хустського району Закарпатської області та використовувати майно, що зберігається в будівлі Свято - Вознесенського храму Хустського району Закарпатської області та на прилеглій території.

Дана заява обґрунтована тим, що особа, яка вчиняє фізичні перешкоди позивачеві і є священиком та фактично представляє відповідача - Бітлян В.Д., який є настоятелем релігійної громади УПЦ Хустської єпархії московського патріархату, та підбурювані ним громадяни, не маючи жодних повноважень від позивача, мають доступ до будівлі церкви - Свято-Вознесенського храму с. Присліп, будівля якого є власністю позивача. Такі особи, за відсутності згоди власника, використовують вказану вище будівлю, користуються майном, що зберігається в будівлі церкви та на прилеглій території, перешкоджають власнику у доступі до будівлі церкви та до прилеглої території, у зв`язку з чим існує небезпека у тому, що майно яке незаконно використовується особою, у якої відсутнє право власності на нього, може бути пошкоджене чи втрачене. Саме у зв`язку з цим, за твердженням позивача, виникла потреба у забезпеченні позову.

На переконання заявника, слід застосувати саме такі заходи забезпечення позову, заборонивши відповідачу та особам, які його представляють чи діють від імені відповідача, відвідувати будівлю та прилеглу територію церкви та використовувати майно, що зберігається в будівлі Свято-Вознесенського храму. Це зможе унеможливити доступ відповідача та осіб, які його представляють, до майна, яке йому не належить, а також буде запобігати незаконному використанню такого майна, можливій втраті, знищенню чи пошкодженню його.

Представник позивача зазначає, що метою вжиття таких заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналіз положень статей 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно з ч.11 ст. 137 ГПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

Суд зазначає, що така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Позивач Релігійна організація "Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято-Вознесенської парафії с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області" звернувся до суду із заявою з такою позовною немайновою вимогою, як зобов`язати Хустську єпархію Української Православної Церкви в особі Бітлян В.Д. не чинити перешкоди йому в користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності нежитловою будівлею-церквою (Свято-Вознесенським храмом), яка знаходиться за адресою: с. Присліп, №119 Хустського району Закарпатської області, звільнивши будівлю та надавши вільний доступ позивачеві до такої будівлі-церкви.

Що стосується заявлених заходів забезпечення позову, то заявник (позивач) аналогічно просить накласти заборону для відповідача та іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме не використовувати та звільнити майно - приміщення за вказаною вище адресою, яке належить на праві власності заявнику (позивачу) до вирішення питання по суті спору.

З огляду на порівняння (співставлення) заявлених позовних вимог та заявлених заходів забезпечення позову, можна дійти висновку, що останні за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог. Тобто, здійснення судом таких заходів забезпечення позову, які просить заявник (позивач) практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Крім того, позивачем не обґрунтовано належними доказами з документальним підтвердженням необхідності заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо предмета спору, а також не доведено належним чином, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за немайновим спором.

Як вбачається із поданої заяви про забезпечення позову заявником не зазначено яким чином невжиття заходів забезпечення позову в цій справі унеможливить чи істотно ускладнить виконання рішення суду.

З огляду на наведене, враховуючи вимоги законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 136-141, 234, 235 ГПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні заяви Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Свято-Вознесенської парафії с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області", код ЄДРПОУ - 43574897, 90014, Закарпатська область, Міжгірський район, с. Присліп, буд. 52, про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 235, ст. 255 ГПК України, ухвала набрала законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту. Апеляційна скарга подається до Західного апеляційного господарського суду в установленому порядку.

Суддя П.Д. Пригуза