Ухвала

від 06.06.2023 по справі 914/1825/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1825/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Дроботової Т. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України"

про розірвання договору,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2023 (подана 12.05.2023) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - позивач, скаржник) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, з урахування ухвали про виправлення описки від 20.03.2023, і рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі № 914/1825/21.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, суд залишає зазначену скаргу без руху, виходячи з такого.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги визначаються статтею 290 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (частина 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

У касаційній скарзі скаржник хоч і посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо розірвання договору у випадку систематичного його невиконання, проте чітко не зазначає конкретний пункт частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, на підставі якого подається ця касаційна скарга та чітко не визначає норму/норми права щодо якої відсутній вказаний висновок Верховного Суду, що є обов`язком скаржника.

Поряд з цим скаржник, не обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, встановлену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилається на існування і неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 188 Господарського кодексу України, статей 611, 651 Цивільного кодексу України у цій справі.

Верховний Суд зазначає скаржнику, що суд касаційно інстанції не наділений повноваженнями за скаржника зазначати конкретну підставу касаційного оскарження чи доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін, закріпленого в статті 13 Господарського процесуального кодексу України, що є недопустимим.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" відмовлено. Зустрічний позов задоволено, внесено зміни до договору від 22.08.2008 про внесення змін та доповнень до договору від 24.02.2004 № Л/НКВ-044з/НЮ та викладено пункт 3.5. договору в редакції зазначеній в резолютивній частині рішення суду першої інстанції.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.03.2023) скасовано частково рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі № 914/1825/21, в частині задоволення зустрічного позову та прийнято в цій частині нове рішення.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Житло України" про внесення змін до договору від 22.08.2008 відмовлено.

В решті рішення місцевого господарського суду щодо первісного позову залишено без змін.

Позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо первісних позовних вимог та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця".

Оскільки предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині вирішення первісної позовної вимоги про розірвання договору, то судовий збір при подачі цієї касаційної скарги має вираховуватись виходячи з результатів вирішення цієї первісної позовної вимоги, яка за своїм характером є немайновою вимогою.

Отже, скаржник при зверненні до Верховного Суду з цією касаційною скаргою повинен був сплати 4 540,00 грн судового збору (2 270, 00 грн - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому первісна позовна заява подавалась до суду * 200/100), чого останній не зробив, чим не виконав вимог пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 4540,00 грн за подання цієї касаційної скарги та надати суду оригінал документа про таку оплату, за такими реквізитами:

- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

- код банку отримувача (МФО): 899998

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

- код класифікації доходів бюджету: 22030102

- судовий збір (Верховний Суд, 055)

- призначення платежу: *; 101.

Також Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 3 статті 290 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого підтвердження.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Подана касаційна скарга від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" підписана, в тому числі, і адвокатом Тетяною Чорною, яка від імені скаржника діє на підставі довіреності від 27.12.2022, проте до скарги не додає доказів про право на заняття Тетяною Чорною адвокатською діяльністю.

Оскільки касаційна скарга надіслана безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у суді касаційної інстанції матеріали справи № 914/1825/21 відсутні, то суд позбавлений можливості перевірити чи містять матеріали справи докази наявності у Тетяни Чорної статусу адвоката.

Ураховуючи те, що касаційну скаргу оформлено і подано з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, цю касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі; надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та подачі доказів на право на заняття адвокатською діяльністю одним з підписантів касаційної скарги - Тетяною Чорною.

Керуючись статтями 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 і рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2022 у справі № 914/1825/21 залишити без руху до 22.06.2023, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Б. Дроботова