Постанова

від 31.05.2023 по справі 372/3809/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 372/3809/17

провадження № 61-515 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: комунальне підприємство «Лісопаркове господарство «Конча Заспа», Національний природний парк «Голосіївський», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 лютого 2022 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 рокуу складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: комунальне підприємство «Лісопаркове господарство «Конча Заспа», Національний природний парк «Голосіївський», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання розпорядження державної адміністрації та державних актів на право власності недійсними, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 20 грудня 2012 року № 2307 «Про передачу земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та передано у власність вище вказаним громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, загальною площею 3,3417 га, в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 20 грудня 2012 року управлінням Держкомзему в Обухівському районі 29 грудня 2012 року видано ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 347803, площею 1,0727 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0354; ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 347804, площею 0,5979 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0353; ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 347805, площею 0,3797 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0352; ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 347802, площею 1,2914 га, з кадастровим номером 3223187700:04:029:0230.

У подальшому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 жовтня 2013 року № 4347 відчужив земельну ділянку загальною, площею 1,2914 га, з кадастровим номером 3223187700:04:029:0230 на користь ОСОБА_3

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 листопада 2013 року № 6524 відчужив земельну ділянку, загальною площею 1,0727 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0354 на користь ОСОБА_1

ОСОБА_5 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 листопада 2013 року № 6527 відчужив земельну ділянку, загальною площею 0,5979 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0353 на користь ОСОБА_1 .

04 грудня 2014 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 1113 відчужив земельну ділянку, загальною площею 0,5979 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0353 на користь ОСОБА_2 .

Спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду та розташовані на території об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а тому не могли передаватись у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Отже, вищевказане розпорядження прийнято Обухівською районною державною адміністрацією поза межами компетенції, у зв`язку з чим видача державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та укладення у подальшому договорів купівлі-продажу земельних ділянок відбулися з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Кабінету Міністрів України, який є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт порушення інтересів держави унаслідок прийняття Обухівською районною державною адміністрацією Київської області оскаржуваного розпорядження відомо не було, оскільки воно приймалося без участі Кабінету Міністрів України.

Про існування вищевказаних порушень вимог земельного закону прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, що пов`язано з складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства і інтересів держави, тому строк позовної давності ним пропущено з поважних причин.

З урахуванням викладеного перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом та поновити його; визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської областівід 20 грудня 2012 року № 2307 «Про передачу земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради»; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 347805, площею 0,3797 га, виданий на ім`я ОСОБА_3 ; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спірні земельні ділянки.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 лютого

2022 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено факт того, що спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, як і того, що земельні ділянки відведено з порушенням порядку передачі земель у приватну власність. Суд зазначив, що надані прокурором докази не є планово-картографічними матеріалами.

Оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову за недоведеністю, тому відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, про який заявлено ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 лютого 2022 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок про те, що спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду та об`єктами природно-заповідного фонду, прокурор зробив самостійно і на власний розсуд, оскільки листи виробничого об`єднання «Укрдержліспроект», комунального підприємства «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» (далі - КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа») та інші документи, на які посилається прокурор, та які були предмет дослідження у суді першої інстанції, не вказують та не підтверджують таку позицію, а тільки надають певні картографічні матеріали. При цьому, жодних інших доказів та документів, які підтверджують позицію прокурора, не подано.

Відповідачами було надано лист Головного управління Держгеокадастру у «Київській області від 17 травня 2018 року № 29-10-0.331-7804/2-18, в якому зазначено, що згідно довідки з Державної статистичної звітності кількісного обліку земель (форма 6-зелі) від 17 грудня 2012 року, яка міститься в складі проєкту землеустрою та на підстав якого було виділено зазначені вище земельні ділянки, землі рахувалися як землі запасу, сільськогосподарські землі-сіножаті. Відповідно до листа Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 17 травня 2018 року № 60/07-25/1701 розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 20 грудня 2012 № 2307 земельні ділянки, загальною площею 3,3417 га, на території Старобезрадичівської сільської ради передані у приватну власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства та віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення. Згідно з листом ДП «Київське лісове господарство» від 19 грудня 2012 року № 02-949 земельні ділянки, що передані розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 20 грудня 2012 року № 2307 у власність громадянам, не відносяться до земель лісового фонду державного підприємства «Київлісгосп». Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 липня 2021 року № 20457/20-41, проведеної на виконання ухвали суду першої інстанції, визначити чи накладаються спірні земельні ділянки на земельні ділянки лісового фонду КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» не вбачається можливим, оскільки надані для проведення експертизи планшет № 5 лісовпорядкування 1998 року, планшет № 5 лісовпорядкування 2010 року та планшет № 7 лісовпорядкування 2016 року КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» не є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України, посвідчують право вказаного підприємства на земельні ділянки лісового фонду

Отже, відповідачі належними та допустимими доказами підтвердили, що спірні земельні ділянки не відносяться до земель лісогосподарського призначення та до земель природно-заповідного фонду. Тому, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що факт накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення та їх відведення з порушенням порядку передачі земель у приватну власність прокурором не підтверджені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 372/3809/17 з Обухівського районного суду Київської області. Підставами відкриття касаційного провадження були пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що Обухівською районною державною адміністрацією Київської області передано у приватну власність відповідачів для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, які перебувають у користуванні КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» і накладаються на землі дачного лісництва комунального підприємства, а саме кварталу 82 та кварталу 40 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2010 року та 2016 року, що підтверджується інформацією з доданими до неї графічними матеріалами Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект», а саме листом від 07 жовтня 2016 року № 616, та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа».

Отже, спірні земельні ділянки лісового фонду розташовані одночасно на території об`єкту природно-заповідного фонду, тому не могли передаватися у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, спірні земельні ділянки вибули з державної власності за відсутності рішення уповноваженого органу виконавчої влади про їх вилучення зі складу лісового фонду та з порушенням порядку зміни цільового призначення земель лісового фонду.

Доводи особи, яка подала відзив

У березні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Належна ОСОБА_1 земельна ділянка не може бути витребувана із його володіння, оскільки він є добросовісним набувачем. Прокурором не доведено порушення Обухівською районною державною адміністрацією Київської області положень земельного законодавства при передачі відповідачам, в яких він придбав, спірних земельних ділянок.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 20 грудня 2012 року № 2307 «Про передачу земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та передано у власність вище вказаним громадянам для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, загальною площею 3,3417 га, в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 20 грудня 2012 року, управлінням Держкомзему в Обухівському районі видано 29 грудня 2012 року:

- ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 347803, площею 1,0727 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0354, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310001007387;

- ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 347804, площею 0,5979 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0353, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310001007388;

- ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 347805, площею 0,3797 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0352, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310001007389;

- ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 347802, площею 1,2914 га, з кадастровим номером 3223187700:04:029:0230, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322310001007386.

У подальшому ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 жовтня 2013 року № 4347 відчужив земельну ділянку, загальною площею 1,2914 га, з кадастровим номером 3223187700:04:029:0230 на користь ОСОБА_3

ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 листопада 2013 року № 6524 відчужив земельну ділянку, загальною площею 1,0727 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0354 на користь ОСОБА_1

ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 листопада 2013 № 6527 відчужив земельну ділянку, загальною площею 0,5979 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0353 на користь ОСОБА_1

04 грудня 2014 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 1113 відчужив земельну ділянку, загальною площею 0,5979 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0353 на користь ОСОБА_2 .

Прокурор посилався на інформацію Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» від 07 жовтня 2016 року та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», що земельні ділянки, які перебувають у власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 розташовані у виділах 1, 2, 3, 4 кварталу 82 дачного лісництва Конча-Заспівського лісопаркового господарства згідно з матеріалами лісовпорядкування 2010 року, є земельними ділянками лісового фонду. Відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2010, 2016 років накладаються на землі лісогосподарського призначення.

Згідно з проєктом організації та розвитку лісового господарства КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» 2010 року спірні земельні ділянки у кварталі 82 дачного лісництва КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» покриті лісовою рослинністю та мають відповідні таксаційні характеристики: виділ 1: площа 1,0 га, склад: 10 вільхи чорної, вік 60 років, висота - 25 м, діаметр 28 см, запас на 1 га - 290 метрів кубічних; виділ 2: площа 2,0 га, склад: 8 сосни звичайної, вік 58 років та 2 сосни звичайної, вік - 110 років, висота - 23 м, діаметр 26 см, запас на 1 га - 320 метрів кубічних; виділ 3: площа 0,5 га, декоративна галявина, склад - 8 берези повислої та 2 дуби звичайного, вік 25 років, висота - 12 м, діаметр 10 см, запас на 1 га - 30 метрів кубічних; виділ 4: площа 0,8 га, декоративна галявина, склад - 5 дубів звичайного та 5 берези повислої, вік 60 років, висота - 10 м, діаметр 20 см, запас на 1 га - 40 метрів кубічних; виділ 5: площа 0,6 га, склад: 9 вільхи чорної, 1 береза повисла, вік - 60 років, висота - 25 м, діаметр - 28 см, запас на 1 га - 300 метрів кубічних.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 липня 2021 року № 20457/20-41, проведеної на виконання ухвали суду першої інстанції від 05 листопада 2019 року, визначити чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223187700:04:029:0230, площею 1,2914 га, 3223187700:04:027:0352, площею 0,3797 га, 3223187700:04:027:0353, площею 0,5979 га, 3223187700:04:027:0354, площею 1,0727 га, які сформовані за проєктом землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства 4 громадянам в адміністративних межах Старобезрадивчівської сільської ради Обухівського району Київської області, затвердженим розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 20 грудня 2012 року № 2307, на земельні ділянки лісового фонду КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» не вбачається можливим, оскільки надані для проведення експертизи планшет № 5 лісовпорядкування 1998 року, планшет № 5 лісовпорядкування 2010 року та планшет № 7 лісовпорядкування 2016 року КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» не є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, які згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України, посвідчують право вказаного підприємства на земельні ділянки лісового фонду (а. с. 217-237, т. 5).

Відповідно до листа Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 06 березня 2018 року № 60/07-25/806 на земельні ділянки, які виділялися розпорядженням від 20 грудня 2012 року № 2307 на момент виділення не відносилися до земель лісового фонду та рахувалися за землями запасу. Такі висновки Обухівська районна державна адміністрація Київської області робить на підставі довідки Державної статистичної звітності (6 зем) від 17 грудня 2012 року № 03-15/7932 та листа (погодження) державного підприємства «Київське лісове господарство» від 19 грудня 2012 року № 02-949, відповідно до якого спірні земельні ділянки не відносились до земель лісового фонду (а. с. 203, т. 1).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 03 березня 2018 року № 29-10-0.331-3449/2-18 земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:04:027:0354 відносилась до земель запасу.

Відповідно до листа Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 30 березня 2018 року № 60-07-25/1104 районною державною адміністрацією за період з вересня 2010 року не затверджувались матеріали лісовпорядкування і проєкти організації та розвитку лісового господарства КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», розпорядження щодо передачі у постійне користування земельних ділянок КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» Обухівською районною державною адміністрацією не приймались. Крім того, розпорядження від 20 грудня 2012 року № 2307 прийнято на підставі клопотання розробника документації із землеустрою від 17 грудня 2012 року № 5.15.-4/319 стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 20 грудня 2012 року № 2307 земельні ділянки, загальною площею 3,3417 га, на території Старобезрадичівської сільської ради передані у приватну власність 4-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства та віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2018 року листом від 15 травня 2018 року № 068/05-17/961 Державний архів м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проінформував, що у документах фонду Р-1 «Київська міська рада депутатів та виконавчий орган Київської міської ради депутатів (Київська міська державна адміністрація)» виявлено рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 10 грудня 1957 року № 2159 «Про відвід, Управлінню зеленої зони м. Києва, території в районі урочища «Конча-Заспа» під будівництво лісопаркового господарства» без додатків.

Відповідно до листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» спеціалістами проводилося порівняння меж земельної ділянки, площею 0,3797 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0352, площею 1,2914 га, з кадастровим номером 32231877004)4:029:0230, площею 1,0727 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0354, площею 0,5979 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0353 з межами земель КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» шляхом порівняння інформації планшетів лісовпорядкування 2016 року та інформації публічної кадастрової карти без застосування спеціальних знань (координат поворотних точок земельних ділянок).

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у листі від 19 липня 2018 року № 501 зазначало, що не може надати впевненого висновку як саме співвідносяться (накладаються повністю, накладаються частково) земельні ділянки, площею 0,3797 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0352, площею 1,2914 га, з кадастровим номером 3223187700:04:029:0230, площею 1,0727 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0354, площею 0,5979 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0353 з межами земель КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа», оскільки не має у своєму розпорядженні координат поворотних точок меж кварталів та виділів КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» і відповідних земельних ділянок.

Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_7 було подано заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 119-123, т. 1).

ОСОБА_2 було подано заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 128-130, т. 1).

Представником ОСОБА_3 - ОСОБА_9 було подано заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 51-53, т. 3).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).

За змістом частини другої статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (частина перша статті 5 ЛК України).

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин треба визначати згідно з нормами земельного та лісового законодавства про використання й охорони лісового фонду.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів (пункт «а» частини другої статті 55 ЗК України).

Порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 ЗК України, згідно з частиною першою якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті (частини друга, п?ята статті 149 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224 цс 14).

Суди, вказуючи про те, що прокурором належними доказами не підтверджено позовних вимог, не звернули уваги на положення пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, згідно з яким до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Ураховуючи викладене, суди фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, не звернули увагу на доводи прокурора про те, що Обухівською районною державною адміністрацією Київської області передано у приватну власність відповідачів для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, які перебувають у користуванні КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» і накладаються на землі дачного лісництва комунального підприємства, а саме кварталу 82 та кварталу 40 згідно з матеріалами лісовпорядкування 2010 року та 2016 року, що підтверджується інформацією з доданими до неї графічними матеріалами Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект», а саме листом від 07 жовтня 2016 року № 616, та планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування КП «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа».

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц

(провадження № 14-256 цс 18), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91 цс 20).

Отже, судам при новому розгляді справи слід перевірити, чи є спірні земельні ділянки об`єктами лісового фонду, визначити їх правовий режим, як належних до категорії земель лісогосподарського призначення, а на припущеннях судові рішення не можуть ґрунтуватися (частина шоста статті 81 ЦПК України). Саме на припущеннях ґрунтуються оскаржувані судові рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 01 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

С. Ф. Хопта