Рішення

від 29.05.2023 по справі 160/4819/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року Справа № 160/4819/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Калугіної Н.Є.,

при секретарі судового засідання - Лисенко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Шворак О.М.,

представника відповідача - Невдахи Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами загального позовного провадження справу №160/4819/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК АЛЬФА" до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 13 липня 2022 року №3/24 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.10 - "Для обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше" на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення №3/24 було прийняте з порушенням таких принципів податкового законодавства як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, нейтральність оподаткування (підпункти 4.1.2, 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України), встановивши явно дискримінаційні та нерівні умови для суб`єктів господарювання залежно від площі земельної ділянки, яку передано в оренду. При цьому законодавством не передбачено такого критерію для диференціації ставки плати за землю як розмір окремої земельної ділянки, що надана у користування чи оренду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК АЛЬФА" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК АЛЬФА" до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Підготовче засідання призначено на 13 квітня 2023 року об 11:00.

Зобов`язано Дніпровську міську раду опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта, докази надати суду не пізніше ніж за 2 дні до підготовчого засідання. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи. Встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

У наданому відзиві, Дніпровська міська рада вказала, що оскаржуване у справі № 160/4819/23 рішення Дніпровської міської ради є рішенням, яке регулює ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю та прийнято з метою отримання до бюджету міста надходжень для забезпечення виконання програм: соціальних, економічних, екологічних, у сфері адміністративних послуг тощо, фінансування бюджетної сфери в галузях освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, житлово- комунального та дорожнього господарства, транспорту тощо. Кошти, що отримані за рахунок сплати орендної плати від орендарів йдуть на потреби у різних галузях суспільного життя міста, забезпечення соціально- економічного розвитку міста, подальшого регулювання земельних відносин, використання земельного ресурсу в інтересах територіальної громади м. Дніпра, отримання фінансового ресурсу для вирішення соціально-економічних питань розвитку міста, підвищення соціальних стандартів. Недоотриманням орендної плати місцевим бюджетом від оренди землі порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади міста Дніпро, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм. Рішення Дніпровської міської ради від 13.07.2022 № 3/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» було прийнято не конкретно для окремого платника, а для груп платників плати за землю, які мають однакові ознаки (площа земельної ділянки та категорію земель). Встановлення різних розмірів ставок орендної плати за групами платників міською радою здійснення із дотриманням повноважень Дніпровської міської ради.

Відповідачем надані суду докази здійснення оголошення про оскарження нормативно-правового акту у виданні «Наше місто» та на офіційному сайті Дніпровської міської ради.

21.04.2023 позивачем надано суду відповідь на відзив, згідно змісту якої, позивач не погоджується із доводами відповідача щодо наявності обґрунтованих підстав для диференціювання ставок орендної плати залежно від площі земельних ділянок, які відносяться не тільки до однієї категорії земель, а навіть до одного коду виду цільового призначення.

Не зрозумілим для позивача, як для користувача земельної ділянки площею 0,9 га, є оплата орендної плати, яка в 3,3 рази більше, ніж користувачем з площею ділянки 0,8 га, при ідентичному виді використання землі. Позивач вважає, що в такій різниці немає жодного сенсу, і тому ніякими об`єктивними причинами вона не може бути виправдана. Також позивач посилається на судову практику Верховного Суду в цих же правовідносинах у справі №640/9593/20.

Протокольною ухвалою від 27.04.2023 судом закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до розгляду справи по суті на 25.05.2023

25.05.2023 судом відкладено розгляд справи на 29.05.2023 у зв`язку із виникненням у позивача технічних проблем, які унеможливили його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

29.05.2023 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

23.05.2012 між позивачем (орендар) та Дніпровською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 1092.

Умовами договору оренди передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,0192 га з кадастровим номером 1210100000:06:006:0056, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр-т. Кірова, 82-Г по фактичному розміщенню будівель та споруд.

Відповідно до п. 2 розділу "Об`єкт оренди" договору (в редакції додаткової угоди від 25.07.2019) цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ): 03.10 - Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, грошова оцінка якої проведена, який є додатком до Додаткової угоди від 25.07.2019 до Договору, вказано, що річна ставка орендної плати за оренду земельної ділянки становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішення Дніпровської міської ради від 22.05.2019 № 171/45 "Про поновлення договору оренди землі від 23.05.2012 (державна реєстрація від 14.07.2014, номер запису про інше речове право 6322447) по просп. Олександра Поля, 82 Г (Центральний район) ТОВ "РЕК АЛЬФА", код ЄДРПОУ 36588691, по фактичному розміщенню будівель та споруд", яким встановлено:

"Установити річну орендну плату за користування земельною ділянкою, площею 1,0192 га (кадастровий номер 1210100000:06:006:0056), по просп. Олександра Поля, 82 Г у розмірі 3 (три) відсотки нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки."

Рішенням Дніпровської міської ради від 23.06.2021 р. №246/8 "Про поновлення договору оренди землі від 23.05.2012 (державна реєстрація від 14.07.2014 № 6322447) по просп. Олександра Поля, 82 Г (Центральний район) ТОВ "РЕК АЛЬФА", код ЄДРПОУ 36588691, по фактичному розміщенню будівель та споруд" позивачу поновлено строк дії договору оренди на три роки.

Однак, пункт 3.4 цього рішення встановлює:

"3.4. Річна орендна плата за користування земельною ділянкою, площею 1,0192 га (кадастровий номер 1210100000:06:006:0056), по просп. Олександра Поля, 82 Г установлюється відповідно до рішення міської ради від 06.12.2017 № 13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" (зі змінами)."

Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" встановлено на території міста ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю відповідно до додатку 1.

Зміни до рішення Дніпровської міської ради №13/27 вносились рішеннями від 21.02.2018 №8/30, від 23.05.2018 №5/32, від 19.12.2018 №6/39, від 23.01.2019 №7/40, від 20.03.2019 №4/43, від 19.06.2019 №5/46, від 24.07.2019 №7/47, від 24.07.2019 №8/47, від 27.11.2019 №6/50, від 18.12.2019 №8/52, від 18.12.2019 №9/52 та від 20.05.2020 №11/57.

13.07.2022 Дніпровська міська рада прийняла рішення №3/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яким внесла зміни до вказаного рішення у частині додатка 1 (ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю) згідно з додатком.

Відповідно до додатку до Рішення № 3/24 встановлено ставки земельного податку та річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками:

- у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки у разі використання земельної ділянки менш ніж 0,9 га за кодом 03.10 виду цільового призначення - для обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

- у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки у разі використання земельної ділянки площею 0,9 га та більше за кодом 03.10 виду цільового призначення - для обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Вважаючи вказане рішення відповідача таким, що порушує його права, як орендаря земельної ділянки із кодом цільового призначення - 03.10 та видом цільового призначення - «для обслуговування будівель ринкової інфраструктури», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Частиною першою статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

При цьому, такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 24 частини першої статті 26 цього Закону).

Статтею 7 Податкового кодексу України визначено загальні засади встановлення податків і зборів. Під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи:

платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 10 Податкового кодексу України врегульовано, що до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Відповідно до статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до підпункту 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу інформацію про нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Судом в ухвалі від 20.03.2023 встановлено, що предметом даного позову є оскарження в судовому порядку рішення Дніпровської міської ради від 13 липня 2022 року №3/24 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста", яке має ознаки нормативно-правового акту, оскільки, носить загальний характер (розрахований на необмежену кількість суб`єктів) та підлягає довгостроковому та неодноразовому застосуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Отже, статті 2 та 5 КАС України визначають загальне правило, за яким особа має право звернутися до суду з адміністративним позовом виключно у разі порушення її прав, свобод або законних інтересів рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, стаття 264 КАС України, норма якої є спеціальною у випадку спірних правовідносин, конкретизує, що правом на звернення до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень наділені особи, щодо яких його безпосередньо застосовано або особи, які є суб`єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей нормативно-правовий акт.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець самостійно визначив, що порушення прав, свобод чи законних інтересів особи матиме місце виключно за наявності двох перелічених вище умов: 1) коли до цієї особи безпосередньо застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; 2) коли ця особа є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт.

Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.07.2022 у справі № 640/3185/20 висловив наступну позицію:

«Акт вважається застосованим до певної особи, якщо на його підставі іншими особами вчинені дії, прийняті рішення, чи має місце бездіяльність. Застосуванням нормативно-правового акта до особи є також виникнення на підставі цього акта правовідносин, які покладають на особу певні права чи обов`язки.

Особа є суб`єктом правовідносин, в яких буде застосовано нормативно-правовий акт, якщо вона безпосередньо є учасником правовідносин, для врегулювання яких прийнято нормативно-правовий акт».

Судом встановлено, що позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 1,0192 га з кадастровим номером 1210100000:06:006:0056, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр-т. Кірова, 82-Г по фактичному розміщенню будівель та споруд.

Відповідно до п. 2 розділу "Об`єкт оренди" договору оренди, (в редакції додаткової угоди від 25.07.2019) цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ): 03.10 - Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Позивач також зазначив, що на цій земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які йому належать на праві власності. Зазначене також підтверджується пунктом 3 договору оренди від 23.05.2012.

Крім того, як зазначив позивач в судовому засіданні, станом на час розгляду справи позивач сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою.

Таким чином, позивач є орендарем та платником орендної плати за користування земельними ділянками певного цільового призначення. Тому, нормативно-правовий акт, який є предметом позову у даній справі безпосередньо стосується прав та обов`язків позивача у даній справі.

Відповідно до положень пункту 284.1 статті 284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Пунктом 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

За правилами пункту 3.1 статті 3 ПК України рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом, є частиною податкового законодавства.

Відтак, такі рішення мають ґрунтуватися на засадах податкового законодавства, визначених у статті 4 ПК України.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема:

4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року № 3659-XII (далі - Закон №3659-XII) до основних завдань Антимонопольного комітету України належить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною четвертою статті 20 Закону №3659-XII встановлено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2210-ІІІ, економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Частиною першою статті 2 Закону №2210-ІІІ встановлено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15 Закону №2210-ІІІ).

З аналізу наведених вище норм права слідує, що у разі прийняття нормативно-правових актів, які можуть вплинути на конкуренцію, органи місцевого самоврядування зобов`язані погоджувати відповідні проєкти з Антимонопольним комітетом чи його територіальними відділеннями. При установленні податків та зборів слід дотримуватись як принципів податкового законодавства, зокрема шляхом встановлення таких податків і зборів та їх розмірів, які б не мали впливу на конкурентоздатність платників податків, так і вимог Закону №2210-ІІІ, яким чітко встановлено поширення його норм і на відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання.

При цьому сама лише можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону № 2210-ІІІ, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17.01.2022 у справі №604/9593/20 у ідентичних правовідносинах.

В матеріалах даної справи відсутні докази погодження міською радою проєкт рішення №3/24 із територіальним відділенням Антимонопольного комітету України. Крім того, представником відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції не зазначалось про погодження вказаного проєкту рішення із територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, про зазначене також відсутні пояснення у відзиві на позов.

Під час розгляду справи ДМР не навела жодних належних обґрунтувань правомірності здійсненої нею диференціації ставки орендної плати за землю за критерієм площі земельної ділянки в межах одного і того ж коду цільового призначення земельної ділянки. Водночас, встановлення такого розмежування може призвести до нерівності ринкової позиції суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на одному товарному ринку.

Верховний Суд при розгляді справи № 640/9593/20 в постанові від 17 січня 2022 року надавав оцінку законності рішення ДМР № 11/57 та вказав на те, що воно було прийнято з наступними порушеннями:

порушення принципів податкового законодавства, а саме рівності усіх платників перед законом та недопущення проявів податкової дискримінації, нейтральності оподаткування;

порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки таке рішення встановлює різні ставки орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями, які ставлять у нерівне становище суб`єктів господарювання та можуть призвести до обмеження конкуренції (що кваліфіковано як є антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування), і не було погоджено з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями.

Рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/3-р/к від 23.03.2021 визнано дії Дніпровської міської ради, які полягали у встановленні в рішенні від 20.05.2020 року № 11/57 різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями (в залежності від площі земельної ділянки; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами) порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які могли призвести до обмеження конкуренції.

При оскарженні вказаного Рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/3- р/к від 23.03.2021 суди всіх трьох інстанцій відмовили Відповідачу. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 у справі № 904/4538/217, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.20218, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2021 року підтримав висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДМР з огляду на те, що органом місцевого самоврядування порушено вимоги антиконкурентного законодавства при прийнятті Рішення №11/57. Суд касаційної інстанції зауважив, що сама можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону №2210-111, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Під час розгляду цієї справи відповідач не навів будь-яких належних та переконливих доводів на спростування означених висновків. Посилання відповідача вказані у відзиві на позов про те, що різні розміри ставок орендної плати за групами платників міською радою встановлено згідно з повноваженнями визначених законодавством спростовуються вищенаведеними висновками суду.

При цьому відповідач, допустивши дискримінацію та нехтуючи принципом нейтральності оподаткування, встановив явно нерівні умови для суб`єктів господарювання залежно від площі земельної ділянки, яку передано в оренду.

Таким чином, рішення ДМР № 3/24, яке є предметом даного позову, прийняте з порушенням принципів податкового законодавства, а саме рівності усіх платників перед законом та недопущення проявів податкової дискримінації, нейтральності оподаткування; порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки таке рішення встановлює різні ставки орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями, які ставлять у нерівне становище суб`єктів господарювання та можуть призвести до обмеження конкуренції (що кваліфіковано як антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування), і не було погоджено з територіальним відділенням Антимонопольним комітетом України.

У зв`язку з цим, рішення Дніпровської міської ради від 13.07.2022 №3/24 є протиправним та нечинними в частині, що безпосередньо стосується прав та інтересів позивача.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2684,00 грн., що документально підтверджується квитанцію №19 від 10.03.2023року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2684,00 грн. підлягає стягненню з Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради від 13 липня 2022 року №3/24 "Про внесення змін до рішення міської ради від 6 грудня 2017 року №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.10 - «Для обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК АЛЬФА" (код ЄДРПОУ 36588691, 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А, літ. А) суму сплаченого судового збору у розмірі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 06.06.2023.

Суддя Н.Є. Калугіна