Постанова

від 31.10.2023 по справі 160/4819/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/4819/23Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023р. у справі №160/4819/23 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА» до: про:Дніпровської міської ради часткове визнання протиправним та нечинним рішення

ВСТАНОВИВ:

10.03.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕК АЛЬФА» (далі ТОВ «РЕК АЛЬФА») за допомогою засобів поштового зв`язку звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської міської ради про часткове визнання протиправним та нечинним рішення / а.с. 1-13 /.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом, відповідною ухвалою від 20.03.2023р., за вищезазначеним адміністративним позовом було відкрито провадження у адміністративній справі №160/4819/23 і справу призначено до судового розгляду / а.с. 94-96/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що підприємство з 2012р. на підставі договору оренди землі від 23.05.2012р. є орендарем земельної ділянки загальною площею 1,0192га з кадастровим номером 1210100000:06:006:0056 за адресою м. Дніпро, пр. Кірова (зараз О.Поля) 82-Г, цільове призначення земельної ділянки 03.10, відповідно до договору оренди річна ставка орендної плати за орендовану підприємством земельну ділянку становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішення Дніпровської міської ради №171/45 від 22.05.2019р.. З метою продовження строку дії договору оренди підприємство звернулось до Дніпровської міської ради та отримало рішення №246/8 від 23.06.2021р. про поновлення договору оренди вищезазначеної земельної ділянки, при цьому п. 3.4 цього рішення визначено, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою загальною площею 1,0192га з кадастровим номером 1210100000:06:006:0056 установлюється відповідно до рішення Дніпровської міської ради №13/27 від 06.12.2017р. «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами), у подальшому відповідачем 13.07.2022р. прийнято рішення №3/24 про внесення змін до рішення №13/27 від 06.12.2017р. щодо встановлення ставок земельного податку та річного розміру орендної плати за користування земельної ділянки : - у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки у разі використання земельної ділянки менш ніж 0,9га в межах коду виду цільового призначення 03.10 - для обслуговування будівель ринкової інфраструктури; - у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки у разі використання земельної ділянки площею 0,9га та більше в межах коду виду цільового призначення 03.10-для обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Отже рішенням відповідача №3/24 від 06.12.2017р. передбачено збільшення ставки орендної плати що застосовується до земельної ділянки, якою користується позивач з 3% до 10% від нормативної грошової оцінки тому позивач належить до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується це рішення. Позивач вважає що це рішення відповідача порушує його права та інтереси, є протиправним та таким що підлягає визнанню нечинним оскільки прийнято з порушенням таких принципів податкового законодавства як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, нейтральність оподаткування (підпункти 4.1.2, 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України), бо цим рішенням встановлюються явно дискримінаційні та нерівні умови для суб`єктів господарювання залежно від площі земельної ділянки, яку передано ним в оренду, а норми чинного законодавства не передбачають такого критерію для диференціації ставки плати за землю як розмір окремої земельної ділянки, що надана у користування чи оренду. Тому позивач просив суд визнати протиправним та нечинним рішення відповідача №3/24 від 13.07.2022р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017р. №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.10 «Для обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023р. у справі №160/4819/23 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та нечинним рішення Дніпровської міської ради №3/24 від 13.07.2022р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017р. №13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» в частині встановлення у додатку до вказаного рішення річного розміру орендної плати за користування земельною ділянкою з видом цільового призначення 03.10 - «Для обслуговування будівель ринкової інфраструктури, що використовують земельну ділянку площею 0,9 га та більше» на рівні 10 відсотків нормативної грошової оцінки. / а.с. 179-188/.

12.07.2023р. судом апеляційної інстанції зареєстровано апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на вищезазначене рішення суду першої інстанції, яка подана відповідачем за допомогою засобів поштового зв`язку 04.07.2023р. /а.с. 193-204/.

З метою забезпечення розгляду вищезазначеної апеляційної скарги судом апеляційної інстанції було витребувано з суду першої інстанції матеріали справи №160/4819/23 / а.с. 207/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 25.07.2023р. /а.с. 209/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023р. у справі №160/4819/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023р. у справі №160/4819/23 і апеляційний розгляд справи у судовому засіданні призначено на 15 годин 30 хвилин 17.10.2023р. / а.с. 210,211/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 212-219/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 193-201/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, оскільки оскаржуване позивачем рішення прийнято в межах повноважень відповідача, який є органом місцевого самоврядування, та відповідно до положень ПК України, та не створює будь-яких переваг для суб`єктів господарювання, тому просив рішення суду першої інстанції від 29.05.2023р. у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідача / а.с. 220-224/, заперечував проти доводів апеляційної скарги, та посилаючись на те, що судом першої інстанції було з`ясовано усі обставини справи, які мали суттєве значення для її вирішення, та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 29.05.2023р. залишити без змін.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023р. у справі №160/4819/23 проведення судового засідання о 15 годин 30 хвилин 31.10.2023р у цій справі призначено в режимі відеоконференції / а.с. 239/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 240/.

Заслухавши у судовому засіданні в режимі відеоконференції:

-представників відповідача, які підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі та просили рішення суду першої інстанції від 29.05.2023р. у цій справі скасувати, постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову;

-представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та підтримав доводи письмових заперечень на апеляційну скаргу з урахуванням додаткових письмових пояснень і просив суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції від 29.05.2023р. у цій справі;

перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ «РЕК АЛЬФА», позивач у справі, з 2012р. на підставі договору оренди землі від 23.05.2012р. є орендарем земельної ділянки загальною площею 1,0192га з кадастровим номером 1210100000:06:006:0056 за адресою м. Дніпро, пр. Кірова (зараз О.Поля) 82-Г, / а.с. 17-25/, відповідно до умов укладеного договору оренди, з урахуванням додаткового угоди до договору оренди від 25.07.2019р. /а.с. 30-35/ цільове призначення земельної ділянки 03.10, річна ставка орендної плати за орендовану підприємством земельну ділянку становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішення Дніпровської міської ради №171/45 від 22.05.2019р. /а.с. 36/.

У подальшому, з метою продовження строку дії вищезазначеного договору оренди, позивач звернувся до Дніпровської міської ради та отримав рішення Дніпровської міської ради №246/8 від 23.06.2021р. про поновлення договору оренди вищезазначеної земельної ділянки від 23.05.2012р., при цьому п. 3.4 цього рішення визначено, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою загальною площею 1,0192га з кадастровим номером 1210100000:06:006:0056 установлюється відповідно до рішення Дніпровської міської ради №13/27 від 06.12.2017р. «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» (зі змінами) / а.с. 75-77/.

При цьому необхідно зазначити, що відповідачем зміни до рішення Дніпровської міської ради №13/27 від 06.12.2017р. вносились рішеннями: №8/30 від 21.02.2018р., №5/32 від 23.05.2018р., №6/39 від 19.12.2018р., №7/40 від 23.01.2019р., №4/43 від 20.03.2019р., №5/46 від 19.06.2019р., №7/47 від 24.07.2019р., №8/47 від 24.07.2019р., №6/50 від 27.11.2019р., №8/52 від 18.12.2019р., №9/52 від 18.12.2019р. та №11/57 від 20.05.2020р..

Також відповідачем 13.07.2022р. прийнято рішення №3/24 про внесення змін до рішення №13/27 від 06.12.2017р. «Про ставки земельного податку, розміру орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», яким установлено, з 01.01.2023р. та тимчасово, протягом дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., та 12 місяців після місяця, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан на території України, ставки земельного податку, розміру орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста, у тому числі: - у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки у разі використання земельної ділянки менш ніж 0,9га в межах коду виду цільового призначення 03.10 - для обслуговування будівель ринкової інфраструктури; - у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки у разі використання земельної ділянки площею 0,9га та більше в межах коду виду цільового призначення 03.10 - для обслуговування будівель ринкової інфраструктури / а.с. 75-90/.

І саме у цій частині вищезазначене рішення відповідача, який є органом місцевого самоврядування і у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій справі, з огляду на те, що позивач вважає, що цим рішення порушуються його права як землекористувача, у користування якого перебуває межах міста земельна ділянка площею більше 0,9га, яка віднесена цільове призначення земельної ділянки (код за КВЦПЗ) 03.10.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі врегульовано положеннями Конституції України, нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон) та Податкового кодексу України (далі ПК України).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону, який встановлює систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, визначає засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 26 Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 59 Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормами ч. 1 ст. 69 Закону визначено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених ПК України, і такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 24 ч. 1 ст. 26 цього Закону).

Відповідно до ст. 7 ПК України, яка визначає загальні засади встановлення податків і зборів, під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: - платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

До місцевих податків і зборів, відповідно до п. 8.3 ст. 8 ПК України, належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст. 12 ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу інформацію про нормативну грошову оцінку земель.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципу стабільності- зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Також судом під час розгляду цієї справи встановлено, що позивач під час звернення до суду та під час розгляду цієї справи судом є користувачем земельної ділянки загальною площею 1,0192га з кадастровим номером 1210100000:06:006:0056 за адресою м. Дніпро, пр. Кірова (зараз О.Поля) 82-Г, / а.с. 1717-25/, з цільовим призначенням (код за КВЦПЗ) 03.10, та сплачує за користування цією земельною ділянкою орендну плату, тому з урахуванням положень ст.ст. 2,5,264 КАС України нормативно-правовий (регуляторний) акт рішення Дніпровської міської ради №3/24 від 13.07.2022р., який є предметом оскарження у цій справі, стосується прав та інтересів позивача у частині рішення яка встановлює розмір орендної плати за землю: - у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки у разі використання земельної ділянки менш ніж 0,9га в межах коду виду цільового призначення 03.10 - для обслуговування будівель ринкової інфраструктури; - у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки у разі використання земельної ділянки площею 0,9га та більше в межах коду виду цільового призначення 03.10 - для обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Відповідно до положень п. 284.1 ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

-пп.288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

-пп.288.5.2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, виходячи з змісту п. 288.5 ст. 288 ПК України слідує, що підпунктом 288.5.1 встановлено нижню граничну межу розміру орендної плати за землю, що є відмінною залежно від цільового призначення земельної ділянки та обставин проведення нормативної грошової оцінки, тоді як підпункт 288.5.2 встановлює граничну верхню межу орендної плати за землю - не більше 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування приписів п. 288.5 ст. 288 ПК України міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014р. (справа № 21-274а14), 07.04.2015р. (справа №21-117а15), 14.04.2015р. (справа № 21-165а15), 24.04.2015р.,

Таким чином, відсутні підстави вважати, що встановлюючи верхню межу орендної плати за землю у розмірі 12% відсотків нормативної грошової оцінки відповідач порушив вимоги п. 288.5 ст. 288 ПК України при встановленні її граничного розміру.

Але при цьому необхідно враховувати, що рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, відповідно до п. 3.1 ст. 3 ПК України, які прийняті за правилами, встановленими цим Кодексом, є частиною податкового законодавства відтак вони повинні ґрунтуватися на засадах податкового законодавства, визначених у ст. 4 ПК України, і до таких засад, серед інших віднесено:

-рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4) ;

- нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків (пп. 4.1.8 п. 4.1. ст. 4).

До основних завдань Антимонопольного комітету України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993р. № 3659-XII (далі - Закон №3659-XII) належить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Положеннями ч. 4 ст. 20 Закону №3659-XII передбачено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб`єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Економічна конкуренція (конкуренція), відповідно до положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2021р. № 2210-III ( далі Закон № 2210-ІІІ), це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Нормами ч. 1 ст. 2 Закону №2210-ІІІ встановлено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (ч. 1 ст. 15 Закону №2210-ІІІ).

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що у разі прийняття нормативно-правових актів, які можуть вплинути на конкуренцію, органи місцевого самоврядування зобов`язані погоджувати відповідні проекти з Антимонопольним комітетом чи його територіальними відділеннями. При установленні податків та зборів слід дотримуватись як принципів податкового законодавства, зокрема шляхом встановлення таких податків і зборів та їх розмірів, які б не мали впливу на конкурентоздатність платників податків, так і вимог Закону №2210-ІІІ, яким чітко встановлено поширення його норм і на відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання.

При цьому сама лише можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону № 2210-ІІІ, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже з урахуванням наведеного колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, стосовно того, що рішення міської ради стосовно плати за землю, у тому числі і рішення відповідача яке є предметом оскарження у цій справі, не перебувають у площині законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідач, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, під час розгляду цієї справи судом в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не навів жодних належних обґрунтувань правомірності здійсненої ним у оскаржуваному рішенні диференціації ставки орендної плати за землю за критерієм площі земельної ділянки в межах одного і того ж коду цільового призначення земельної ділянки, тоді як встановлення такого розмежування може призвести до нерівності ринкової позиції суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на одному товарному ринку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на зміст рішення відповідача, яке є предметом оскарження у цій справі в тій частині що оскаржується позивачем, яким встановлено різні ставки орендної плати за користування земельними ділянками в межах одного і того ж коду цільового призначення земельної ділянки за додатковими критеріями площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні, аналогічні критеріям які були застосовані відповідачем під час прийняття рішень №9/52, №11/57, №13/27, які були предметами оскаржень у справах №904/4062/20, №904/4538/21, 604/9593/20, тому висновки зроблені Верховним Судом під час розгляду цих справ є обов`язковими для застосування судами під час розгляду цієї справи.

Так касаційним судом під час розгляду цих справ зроблено висновки, що встановлення органом міського самоврядування Дніпровською міською радою, рішеннями №9/52, №11/57, №13/27 різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями - в залежності від площі земельної ділянки, є порушенням п. 3 ст. 50 та ч.1 ст. 15 Закону №2210-ІІІ, і є антиконкурентною дією органу місцевого самоврядування, оскільки встановлення різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями ставлять у нерівне становище суб`єктів господарювання може призвести до обмеження конкуренції, а сама можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону №2210-ІІІ, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, тому Дніпровською міської радою рішення №9/52, №11/57, №13/27 були прийняті з порушенням таких принципів податкового законодавства як рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, нейтральність оподаткування (пп. 4.1.2, 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 ПК України), встановивши явно дискримінаційні та нерівні умови для суб`єктів господарювання залежно від площі земельної ділянки, яку передано в оренду з урахуванням того, що законодавством не передбачено такого критерію для диференціації ставки плати за землю як розмір окремої земельної ділянки, що надана у користування чи оренду, тому такі рішення міської ради підлягають визнанню протиправними та нечинними в частині, що безпосередньо стосується прав та інтересів позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги суб`єктний склад учасників цього спору, обсяг та зміст порушеного права позивача, як платника орендної плати за користування земельною ділянкою, внаслідок прийняття відповідачем рішення №3/24 від 13.07.2022р. в тій частині що стосується позивача, колегія суддів вважає що у цій частині рішення відповідача прийнято з порушенням принципів податкового законодавства, а саме рівності усіх платників перед законом та недопущення проявів податкової дискримінації, нейтральності оподаткування; порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції», з огляду на те, що цим рішенням встановлено різні ставки орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями, які ставлять у нерівне становище суб`єктів господарювання та можуть призвести до обмеження конкуренції (що кваліфіковано як антиконкурентні дії органу місцевого самоврядування), і не було погоджено з територіальним відділенням Антимонопольним комітетом України, що є підставою для визнання такого рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та нечинним, тому висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «РЕК АЛЬФА» є правильним.

З огляду на вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, і постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі, при цьому зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, а оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 29.05.2023р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції від 29.05.2023р. необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які у ній викладені, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду цієї адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення суду першої інстанції у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023р. у справі №160/4819/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.11.2023р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко