Рішення

від 23.05.2023 по справі 320/14028/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 року № 320/14028/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Клочко М.О.,

позивача - ОСОБА_1 ;

представника позивача - Духницького А.М.;

представника відповідача - Лукашенка Є.О.,

розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Борщагівської сільської ради (далі по тексту також відповідач, Борщагівська сільрада; ЄДРПОУ: 04362489; адреса: 08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Я. Мудрого, 1-А), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення 5 сесії VIII скликання Борщагівської сільради Бучанського району Київської області №57-5-VIII від 26.04.2021 «Про затвердження детального плану території житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області».

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням, викладених у заяві про зміну (уточнення) підстав позову, позивач зазначив, що оскаржуване рішення суперечить чинному законодавству України так як прийняте з порушенням встановлених норм та порушує права позивача у сферах безпеки життєдіяльності населення, охорони здоров`я, санітарно-екологічних норм та доцільного планування розвитку населених пунктів, що прямо впливає як на позивача так і жителів населеного пункту; оскаржуваним рішенням змінено місця конфігурації будинків та місця розташування об`єктів громадського значення, майже вдвічі збільшено поверховість 31 житлового будинку (з 9 до 16 поверхів), де не передбачено будівництво жодного комунального закладу дошкільної та шкільної освіти; наслідком прийняття такого рішення, на думку позивача, буде неконтрольоване зростання щільності населення без забезпечення нормального проїзду по вулицям населеного пункту та без забезпечення парко-місць, будівництво 16-поверхових будинків може становити загрозу для польотів повітряних суден. Позивач зазначає про необхідність узгодження детального плану території як виду містобудівної документації з генеральним планом населеного пункту, вказує на необхідність дослідження безпосередньо положення Генерального плану, перевірки, чи відповідає функціональне призначення територій зазначених в оскаржуваному рішенні вулиць, щодо яких затверджено детальний план території, тому, що визначено у Генеральному плані с. Софіївська Борщагівка. Позивач стверджує про порушення під проведення громадських слухань в частині врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні. Також позивач вказує на порушення вимог ДБН Б.2.2-12:2019 щодо максимально допустимої висоти (поверховості) житлової забудови.

Також позивач зазначає, що Детальний план території житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області є документом планування на місцевому рівні, який у розумінні положень Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» є документом державного планування та повинен відповідати нормам даного закону. Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем процедури та порядку прийняття детального плану в частині здійснення стратегічної екологічної оцінки в процесі розроблення документа, не дотримано процедуру прийняття нормативного акта, що призвело до порушення статті 3 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» в частині порушення принципу гласності та участі громадськості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 відкрито провадження у справі №320/14028/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання; зобов`язано відповідача надати документи по справі та покладено на відповідача обов`язок опублікувати оголошення про оскарження рішення.

24 грудня 2021 року позивачем подано до суду заяву про зміну (уточнення) підстав позову.

Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що відповідачем було вчинені усі дії, передбачені положеннями Законів України «Про місцеве самоврядування", «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №555, а саме: прийнято рішення про надання дозволу на розробку детального плану території, опубліковано у місцевій газеті оголошення про початок процедури розгляду та врахування пропозиції громадськості щодо розроблення містобудівної документації; 15.10.2020 було проведено громадські слухання щодо обговорення містобудівної документації, де, зокрема і було обговорено пропозиції та зауваження громадськості ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), що оформлено протоколом; 26.04.2021 відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яке оприлюднено на сайті Борщагівської сільради. Таким чином, позивачу була надана можливість реалізувати свої права при розробці та затвердженні ДТП, однак вказаними правами він не скористався. Відповідач вважає, що оскаржуваним рішенням права позивача не порушені. Також відповідач вказує на скасування судовим рішенням ДБН Б.2.2-12:2019 щодо максимально допустимої висоти (поверховості) житлової забудови.

Позивач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відповідь на відзив, в якому звернув увагу на необхідність та обов`язковість розробки стратегічної екологічної оцінки, про що вже зазначалося у позовній заяві та заяві про зміну (уточнення) підстав позову; зазначено про порушення процедури та порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачем подано до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому зазначено, що Детальний план території житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області не підлягає стратегічній економічній оцінці.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта НОМЕР_2 ; довідкою Виконавчого комітету Бучанського району Київської області Борщагівської сільради від 11.11.2021 №1073 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ; відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.10.2019 позивачу на праві приватної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням 5 сесії VIII скликання Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 26.04.2021 №57-5-VIII про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, розглянувши заяву гр. ОСОБА_6 за вих. №В-491 від 15.02.2021, представлений детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в селі Софіївська Борщагівка, розроблений ТОВ «УКРНПІЦИВІЛЬБУД», керуючись статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада вирішила затвердити детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області площею 16,40 га.

Вважаючи рішення відповідача про затвердження детального плану території житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в с. Софіївська Борщагівка, протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Борщагівської сільської ради у межах спірних правовідносин регулюються, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі по тексту - Закон № 3038-VI) детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (далі по тексту - Порядок № 290).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно з пунктом 4.3. Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що Борщагівська сільрада наділена повноваженнями щодо замовлення та затвердження містобудівної документації, зокрема, детального плану території.

Відповідно до положень частин першої, абзацу 1 частини другої статті 21 Закону № 3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: комплексні плани, генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Необхідність проведення громадського обговорення передбачено також пунктом 17 «Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555 (далі по тексту - Порядок № 555), відповідно до якого затвердження містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється. Матеріали щодо розгляду пропозицій громадськості є невід`ємною складовою зазначеної документації.

Згідно з частинами третьою - десятою статті 21 Закону № 3038-VI замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити:

1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення;

2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;

3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні;

5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.

Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні. Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, може утворюватися погоджувальна комісія.

До складу погоджувальної комісії входять:

1) посадові особи замовника містобудівної документації;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

3) представники професійних об`єднань та спілок, архітектори, науковці;

4) уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань. Кількість представників громадськості має становити не менш як 50 відсотків і не більш як 70 відсотків загальної чисельності комісії.

Головою погоджувальної комісії є посадова особа замовника містобудівної документації.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її утворення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення таких пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому взяли участь не менш як дві третини її членів (з них не менше половини - представники громадськості).

Рішення погоджувальної комісії оформлюється протоколом.

У разі неможливості врегулювати спірні питання між сторонами погоджувальною комісією остаточне рішення приймає замовник містобудівної документації. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті замовником містобудівної документації рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах замовників містобудівної документації.

Особи, які оприлюднюють проекти містобудівної документації на місцевому рівні, є відповідальними за їх автентичність.

Фінансування заходів щодо врахування громадських інтересів здійснюється за рахунок замовників містобудівної документації.

Порядок проведення громадських слухань проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

З наведених положень законодавства вбачається, що у процесі затвердження містобудівної документації, зокрема, детальних планів території, обов`язковим є забезпечення проведення громадських слухань проектів такої містобудівної документації, які відбуваються на етапі її розроблення і без проведення яких її затвердження забороняється. Також в межах проведення громадських слухань проектів містобудівної документації замовники забезпечують, серед іншого, належний розгляд і врахування пропозицій громадськості у спосіб, що визначений чинним законодавством.

Також відповідно до пункту 9 Порядку № 555 пропозиції (зауваження) можуть подаватися в письмовій та/або усній формі під час громадських слухань із внесенням їх до протоколу громадських слухань. Письмові пропозиції подаються під час громадського обговорення протягом строків, визначених пунктом 6-1 цього Порядку. Письмові пропозиції подаються фізичними особами із зазначенням прізвища, імені та по батькові, місця проживання, із особистим підписом. Юридичні особи подають пропозиції із зазначенням найменування та місцезнаходження юридичної особи. Анонімні пропозиції не розглядаються.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 555 пропозиції громадськості реєструються та розглядаються замовником містобудівної документації у місячний строк з дня їх надходження. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова. У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням 34 сесії VIII скликання Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 10.06.2020 №40 сесія Софіївсько-Борщагівської сільської ради вирішила надати дозвіл виконавчому комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради на розробку детального плану території, орієнтовною площею 16,4 га, для визначення можливості розміщення та будівництва багатоквартирних житлових будинків; виконавчому комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради виступити замовником розроблення містобудівної документації відповідно до Порядку розроблення містобудівної документації, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290; оприлюднити дане рішення у місцевому ЗМІ; організувати проведення громадських слухань та розгляд зауважень і пропозицій громадськості, які надійдуть стосовно розробленого вищевказаного ДТП; винести на розгляд сесії сільської ради проект містобудівної документації.

19 вересня 2020 року у газеті «Новий день» №15 (9415) на сторінці 3 опубліковано оголошення про початок процедури розгляду та врахування пропозиції громадськості щодо розроблення містобудівної документації «Детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області»; зазначено техніко-економічні показники даної містобудівної документації, замовника, розробника, вказано на можливість ознайомитися з матеріалами детального плану у приміщенні Софіївсько-Борщагівської сільської ради; повідомлено, що пропозиції приймаються у письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням з 19.09.2020 по 16.10.2020; 15.10.2020 заплановано прилюдне обговорення з даного проекту змін до деталізованого плану (громадські слухання) (копія оголошення міститься у матеріалах справи).

Проведені 15.10.2020 громадські слухання оформлені протоколом громадського обговорення містобудівної документації «Детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області на площі 16,4 га» з додатком №1 - лист присутніх зареєстрованих на громадських слуханнях по вказаній містобудівній документації, в якому зазначено, що на громадських слуханням були присутні, зокрема, мешканці села, секретар сільради, представник замовника, представник сільради, ПАТ «Укрбуд». За наслідками обговорення на голосування було поставлено питання про схвалення розробленого ДПТ в цілому; більшістю присутніх було вирішено не підтримувати розроблений та запропонований «Детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області», розроблений на площі 16,40 га, в районі вул. Соборна на території села Софіївська Борщагівка» до врахування наданих пропозицій та узгодження приватних, громадських та державних інтересів; для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні повинна бути утворена погоджувальна комісія.

У судовому засіданні 30.01.2023 представниками позивача та відповідача підтверджено, що станом на дату проведення громадських слухань були відсутні зареєстровані письмові пропозиції, що подаються до проведення громадських слухань.

У протоколі громадського обговорення містобудівної документації «Детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області на площі 16,4 га» від 15.10.2020 також не міститься жодних посилань на наявність письмових пропозицій, що подаються до проведення громадських слухань, які були б зареєстровані у встановленому порядку.

Суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань при проведенні громадських слухань, які не були дотримані відповідачем у повному обсязі під час прийняття оскаржуваного рішення, не може потягнути за собою безумовне скасування оскаржуваного рішення у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконного рішення.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що громадські слухання були проведенні відповідачем 15.10.2020, про що свідчить протокол громадського обговорення містобудівної документації «Детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області на площі 16,4 га», а окремі недоліки у проведенні таких громадських слухань є формальними технічними недоліками, які не могли вплинути на правомірність оскаржуваного рішення та, як наслідок, не можуть потягнути за собою безумовне його скасування, за умови прийняття його у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, суд зазначає, що з тексту протоколу громадського обговорення містобудівної документації «Детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області на площі 16,4 га» від 15.10.2020 вбачається, що позивач не приймав участь у громадському обговоренні щодо спірного Детального плану території, не надав жодних письмових чи усних пропозицій (зауважень), з урахуванням чого у суду є підстави для дослідження питання порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

У свою чергу, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таким чином суд вважає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Разом з тим суд вважає, що позивачем не надано доказів порушення прав, свобод чи інтересів оскаржуваним рішенням на момент його звернення до суду, зокрема, на момент прийняття рішення у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що безпосередньо позивач зазнав втручання в свої права, внаслідок прийняття спірного рішення, або воно спричинило суттєвий негативний вплив саме на позивача чи він зазнав реальної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16 та від 15.08.2019 № 1340/4630/18.

При цьому Верховний Суд наголосив, що саме з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивача передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення. За відсутності бодай одного випадку реального порушення прав, свобод чи інтересів позивачів спірним рішенням відповідача, відсутніми є й підстави для задоволення позову.

За приписами частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що в адміністративному позові ОСОБА_1 вказує, що оскаржуване рішення порушує його права у сферах безпеки життєдіяльності населення, охорони здоров`я, санітарно-екологічних норм, стратегічного та доцільного планування розвитку населених пунктів, що прямо впливає на нього і жителів населеного пункту; за результатами реалізації такого рішення можливе настання негативних наслідків, а саме: неконтрольоване зростання щільності населення без забезпечення нормального проїзду по вулицям с. Софіївська Борщагівка, в тому числі по вулиці Соборна, неконтрольоване зростання щільності населення без забезпечення нормативної кількості машино-місць може призвести до того, що територія навколо житлового кварталу, включаючи проїзди, перетвориться на суцільну автостоянку, будівництво 16-поверхових будинків може створити загрозу для польотів повітряних суден, що здійснюють посадку в аеропорту «Київ».

Водночас суд вважає такі доводи позивача абстрактними, про можливе (у майбутньому) порушення його прав, свобод чи інтересів, без зазначення жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси. Крім того, позивач не є представником аеропорту «Київ», тож не може виступати від його імені, представляти його інтереси у суді, як не є представником жителів населеного пункту чи кварталу, якого стосується оскаржуване рішення.

При цьому, незгода позивача зі спірним рішенням не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Суд критично сприймає доводи позивача про порушення оскаржуваним рішенням його прав та законних інтересів як жителя населеного пункту с. Софіївська Борщагівка, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач не проживає на жодній з вулиць, які охоплені Детальним планом території багатоквартирної житлової та громадської забудови, затвердженим оскаржуваним рішенням від 26.04.2021 №57-5-VIII.

Водночас суд зазначає, що оскільки місцеве самоврядування - це форма публічної влади, що реалізується специфічними суб`єктами, то громадяни (територіальна громада) обираючи депутатів, зокрема, міської ради, фактично делегують їм свої права щодо вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України, та здійснення місцевого самоврядування, шляхом прийняття колегіальних рішень, що і було реалізовано відповідачем.

У свою чергу, судом встановлено, що відповідачем було забезпечено, передбачене Законом № 3038-VI, право позивача на участь у розробці проекту містобудівної документації - Детального плану території шляхом прийняття участі у громадських обговореннях, наданні пропозицій (зауважень), проте, позивач наданим йому правом не скористався.

Оскільки порушення має бути реальним, чого позивачем суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У даному випадку, позивачем не наведено доводів, а судом не встановлено порушення прав, свобод та законних інтересів позивача станом на дату винесення рішення у межах даної справи, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Додатково суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці. Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Згідно з частиною четвертою статті 19 цього ж Закону детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Таким чином, зазначеними вимогами законодавства передбачено, що детальний план території не може суперечити генеральному плану населеного пункту, а розробляється відповідно до Генерального плану та деталізує і уточнює його положення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 №702/1384/16-а, від 05.03.2019 №360/2334/17.

Водночас суд зазначає, що в межах заявлених позовних вимог питання відповідності детального плану території Генеральному плану не розглядається, оскільки позивачем така підстава у позові не заявлялася, а лише вказувалося на необхідність дослідження безпосередньо положення Генерального плану та перевірки відповідності функціонального призначення територій зазначених вище вулиць, щодо яких оскаржуваним рішенням затвердженого детальний план території з цитуванням відповідних положень законодавства без зазначення конкретних порушень чи невідповідностей детального плану Генеральному плану.

Крім того, у суду відсутня можливість дослідити матеріали Генерального плану, оскільки відповідно до наявної в матеріалах справи копії протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 08.12.2021 у відповідача вилучено, зокрема і графічний матеріал - Генеральний план на 2 аркушах в оригіналі.

Судом також не приймаються до уваги доводи позивача щодо порушення абзацу 2 пункту 6.1.3 пункту 6.1 Зона житлової забудови ДБН Б.2.2-12:2019, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 у справі №640/17011/20, яке набрало законної сили 01.09.2021, визнано протиправним та нечинним абзац 2 пункту 6.1.3 пункту 6.1 вказаних ДБН Б.2.2-12:2019 щодо максимально допустимо висоти (поверховості) житлової забудови.

Щодо аргументів позивача стосовно порушення відповідачем процедури та порядку прийняття детального плану території в частині здійснення стратегічної екологічної оцінки в процесі розроблення документа, необхідність проведення якої передбачена Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку» від 20.03.2018 № 2354-VIII (далі - Закон № 2354-VIII), суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 2 Закону №3038-VI встановлено, що містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». Розділ «Охорона навколишнього природного середовища», що розробляється у складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Згідно частини першої статті 2 Закону № 2354-VII цей Закон регулює відносини у сфері оцінки наслідків для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, виконання документів державного планування та поширюється на документи державного планування, які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми) та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об`єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Як зазначено у розділі IV Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10.08.2018 № 296 ( із змінами, внесеними згідно з наказом Мінприроди від 29.12.2018 № 465) перед тим як розпочати процедуру СЕО рекомендується визначити чи підлягає проект ДДП цій процедурі, тобто зробити попередню оцінку проекту ДДП, що відіграє велику роль у забезпечені ефективності системи СЕО в цілому.

Попередня оцінка основана на переліку критеріїв, які дозволяють оцінити чи підлягає проект ДДП процедурі СЕО.

Крім того, попередня оцінка може включати і консультації з Мінприроди, МОЗ або місцевими органами. СЕО обов`язково проводиться щодо проектів ДДП, які відповідають одночасно двом критеріям відповідно до статті 2 Закону, а саме: які стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми), та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об`єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом), крім тих, що стосуються створення або розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Граматичне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що Закон №2354-VIII, до якого відсилає Закон 3038-VI, поширюється не на всі без виключення документи державного планування, які стосуються містобудування, а лише на ті, виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності, щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля (1), або які вимагають оцінки, зважаючи на ймовірні наслідки для територій та об`єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (2).

Отже, необхідність проведення оцінки впливу на довкілля діяльності, відображеної в документах державного планування, є обов`язковою передумовою для проведення стратегічної екологічної оцінки, про що свідчить застосування законодавцем сполучників «та» і «або» у конструкції вищевказаної норми.

Судом встановлено, що «Детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області», затверджений оскаржуваним рішенням, у розділі 8 містить підрозділ 8.1 «Стратегічна екологічна оцінка», в якому зазначено, що внаслідок проведеної попередньої оцінки проєкту ДДП на відповідність вимогам першого та другого критерію встановлено, що містобудівна документація відповідає вимогам першого критерію, до якого законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля та не підпадає під другий критерій, оскільки територію багатоквартирної житлової забудови передбачено підключити до існуючих мереж централізованого водопостачання та водовідведення, а сама територія не перебуває на територіях чи об`єктах природно-заповідного фонду чи в їх окремих зонах; також не передбачено облаштування автостоянок на площі не менш як 1 гектар.

Тобто, матеріалами справи підтверджено відповідність Детального плану території першому критерію; щодо другого критерію відповідності, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 № 2059-VIII (далі по тексту - Закон № 2059-VIII).

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 1 Закону № 2059-VIII вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 Закону № 2059-VIII визначено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини третьої статті 3 Закону № 2059-VIIІ друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає інфраструктурні проекти:

будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення;

будівництво кінотеатрів з більш як 6 екранами;

будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць.

Відповідно до Додатку Б ДБН В.2.3-15:2007 Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів, затверджених наказом Мінбуду України від 07.02.2007 № 44 і введених в дію з 01.08.2007, автостоянка - спеціально обладнана відкрита площадка для постійного або тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Відповідно до пункту 5.2 вказаних ДБН при проектуванні автостоянок необхідно виходити з таких нормативних параметрів: розміри одного машино-місця на автостоянках зберігання середніх автомобілів (з врахуванням мінімально припустимих зазорів безпеки 0,5 м) - 2,5 Ч5,3 м. Для тимчасових автостоянок допускаються розміри стоянки 2,3 Ч5,0 м. Зазори безпеки допускається збільшувати до 0,7 м.

Тобто, розмір одного машино-місця на автостоянках зберігання середніх автомобілів (з врахуванням мінімально припустимих зазорів безпеки 0,5 м) - 2,5 Ч5,3 м становить 13,25 м2, розмір одного машино-місця для тимчасових автостоянок становить 2,3 Ч5,0 м - 11,5 м2.

У підрозділі 5.3 розділу 5 Детального плану території «Розміщення гаражів і автостоянок» зазначено, що «…Для забезпечення жителів території проєктування необхідною кількістю місць для зберігання автомобілів передбачено облаштувати підземний паркінг на 240 машино-місць та вбудовані підземні паркінги у шістнадцятиповерхових багатоквартирних будинках на 168 паркомісць. Для зберігання автомобілів на відкритих стоянках на території проєктування передбачено 1134 машино-місця, які розташовуються вздовж вулиць та на прибудинкових територіях житлових будинків з дотриманням нормативних відстаней до житлових і вбудованих громадських будівель…».

При цьому, навіть з розрахунку розміру одного машино-місця для тимчасових автостоянок 11,5 м2, загальна площа автостоянки становитиме не менше 13041 м2, або 1,3041 га без врахування площі підземного паркінгу.

Зазначеними обставинами підтверджується, що, оскільки Детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області передбачає будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць, він підлягає оцінці впливу на довкілля в силу положень Закону № 2059-VIIІ.

При цьому, підключення багатоквартирної житлової забудови до існуючих мереж централізованого водопостачання та водовідведення не спростовує факту будівництва (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць.

Крім того, згідно частини другої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Тобто, спірний детальний план стосується містобудування та щодо нього положеннями частини другої статті 19 Закону № 3038-VI передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля.

Водночас, зазначене не впливає на встановлену судом відсутність порушених прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановлення судом факту відсутності порушення прав позивача оскаржуваним рішенням суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 02 червня 2023 р.

Суддя Панченко Н.Д.