Постанова

від 29.02.2024 по справі 320/14028/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14028/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Панченко Н.Д.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Чорної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 02 червня 2023 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовом до Борщагівської сільської ради (далі - відповідач, Борщагівська сільрада), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення 5 сесії VIII скликання Борщагівської сільради Бучанського району Київської області №57-5-VIII від 26.04.2021 «Про затвердження детального плану території житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області».

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням, викладених у заяві про зміну (уточнення) підстав позову, позивач зазначив, що оскаржуване рішення суперечить чинному законодавству України так як прийняте з порушенням встановлених норм та порушує права позивача у сферах безпеки життєдіяльності населення, охорони здоров`я, санітарно-екологічних норм та доцільного планування розвитку населених пунктів, що прямо впливає як на позивача так і жителів населеного пункту; оскаржуваним рішенням змінено місця конфігурації будинків та місця розташування об`єктів громадського значення, майже вдвічі збільшено поверховість 31 житлового будинку (з 9 до 16 поверхів), де не передбачено будівництво жодного комунального закладу дошкільної та шкільної освіти; наслідком прийняття такого рішення, на думку позивача, буде неконтрольоване зростання щільності населення без забезпечення нормального проїзду по вулицям населеного пункту та без забезпечення парко-місць, будівництво 16-поверхових будинків може становити загрозу для польотів повітряних суден. Позивач зазначає про необхідність узгодження детального плану території як виду містобудівної документації з генеральним планом населеного пункту, вказує на необхідність дослідження безпосередньо положення Генерального плану, перевірки, чи відповідає функціональне призначення територій зазначених в оскаржуваному рішенні вулиць, щодо яких затверджено детальний план території, тому, що визначено у Генеральному плані с. Софіївська Борщагівка. Позивач стверджує про порушення під проведення громадських слухань в частині врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні. Також позивач вказує на порушення вимог ДБН Б.2.2-12:2019 щодо максимально допустимої висоти (поверховості) житлової забудови.

Також позивач зазначає, що Детальний план території житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області є документом планування на місцевому рівні, який у розумінні положень Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» є документом державного планування та повинен відповідати нормам даного закону. Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем процедури та порядку прийняття детального плану в частині здійснення стратегічної екологічної оцінки в процесі розроблення документа, не дотримано процедуру прийняття нормативного акта, що призвело до порушення статті 3 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» в частині порушення принципу гласності та участі громадськості.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів порушення прав, свобод чи інтересів оскаржуваним рішенням на момент його звернення до суду, зокрема, на момент прийняття рішення у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що безпосередньо позивач зазнав втручання в свої права, внаслідок прийняття спірного рішення, або воно спричинило суттєвий негативний вплив саме на позивача чи він зазнав реальної шкоди.

29 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача - Лукашенка Євгена Олександровича надійшла заява про перенесення розгляду справи.

Подане заява обґрунтоване тим, що представник позивача в судове засідання немає змоги, оскільки перебуває в командировці по захисту іншої особи.

Перевіривши матеріали справи та подану заяву представника позивача, колегія суддів вважає, що подана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді передбачено ст. 223 КАС України.

При цьому даною статтею передбачено підстави для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 223 КАС України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники.

Колегія суддів зазначає, що подана позивачем заява про перенесення розгляду справи у зв`язку із перебування представника позивача у командировці, яка пов`язана із захистом іншої особи, не обґрунтована належним чином та не підтверджена достатніми доказами неможливості бути присутнім під час судового засідання.

З огляду на те, що розгляд зазначеної в заяві справи не перешкоджає подальшому перегляду в апеляційному порядку даної адміністративної справи та виходячи з правил ч. 1 ст. 223, ч.2 ст.205 КАС України колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заява про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що 28 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» до Шостого апеляційного адміністративного суду представником відповідача подано клопотання про призначення експертизи та залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача.

Надаючи оцінку зазначеним вище клопотанням, колегія суддів зазначає наступне.

Питання щодо залучення третіх осіб регулюється ст. 49 КАС України та не передбачає їх залучення на стадії апеляційного оскарження.

Питання щодо призначення судової експертизи врегульовано ст.. 81 КАС України та є правом, а не обов`язком суду щодо її призначення.

У зв`язку із зазначеним, протокольною ухвалою колегія суддів дійшла до висновку щодо відмови у задоволенні зазначених вище клопотань.

Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта НОМЕР_1 ; довідкою Виконавчого комітету Бучанського району Київської області Борщагівської сільради від 11.11.2021 №1073 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.10.2019 позивачу на праві приватної власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням 5 сесії VIII скликання Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 26.04.2021 №57-5-VIII про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 за вих. №В-491 від 15.02.2021, представлений детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в селі Софіївська Борщагівка, розроблений ТОВ «УКРНПІЦИВІЛЬБУД», керуючись статтею 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтею 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада вирішила затвердити детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області площею 16,40 га.

Вважаючи рішення відповідача про затвердження детального плану території житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в с. Софіївська Борщагівка, протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Борщагівської сільської ради у межах спірних правовідносин регулюються, зокрема, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі по тексту - Закон № 3038-VI) детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (далі по тексту - Порядок № 290).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 290 рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно з пунктом 4.3. Порядку № 290 замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що Борщагівська сільрада наділена повноваженнями щодо замовлення та затвердження містобудівної документації, зокрема, детального плану території.

Відповідно до положень частин першої, абзацу 1 частини другої статті 21 Закону № 3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: комплексні плани, генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Необхідність проведення громадського обговорення передбачено також пунктом 17 «Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555 (далі по тексту - Порядок № 555), відповідно до якого затвердження містобудівної документації без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється. Матеріали щодо розгляду пропозицій громадськості є невід`ємною складовою зазначеної документації.

Згідно з частинами третьою - десятою статті 21 Закону № 3038-VI замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості;3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.

Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні. Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, може утворюватися погоджувальна комісія.

До складу погоджувальної комісії входять:

1) посадові особи замовника містобудівної документації;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органу, органу містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

3) представники професійних об`єднань та спілок, архітектори, науковці;

4) уповноважені представники громадськості, які обираються під час громадських слухань. Кількість представників громадськості має становити не менш як 50 відсотків і не більш як 70 відсотків загальної чисельності комісії.

Головою погоджувальної комісії є посадова особа замовника містобудівної документації.

Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її утворення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення таких пропозицій (зауважень).

Засідання погоджувальної комісії є правомочним, якщо у ньому взяли участь не менш як дві третини її членів (з них не менше половини - представники громадськості).

Рішення погоджувальної комісії оформлюється протоколом.

У разі неможливості врегулювати спірні питання між сторонами погоджувальною комісією остаточне рішення приймає замовник містобудівної документації. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті замовником містобудівної документації рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах замовників містобудівної документації.

Особи, які оприлюднюють проекти містобудівної документації на місцевому рівні, є відповідальними за їх автентичність.

Фінансування заходів щодо врахування громадських інтересів здійснюється за рахунок замовників містобудівної документації.

Порядок проведення громадських слухань проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

З наведених положень законодавства вбачається, що у процесі затвердження містобудівної документації, зокрема, детальних планів території, обов`язковим є забезпечення проведення громадських слухань проектів такої містобудівної документації, які відбуваються на етапі її розроблення і без проведення яких її затвердження забороняється. Також в межах проведення громадських слухань проектів містобудівної документації замовники забезпечують, серед іншого, належний розгляд і врахування пропозицій громадськості у спосіб, що визначений чинним законодавством.

Також відповідно до пункту 9 Порядку № 555 пропозиції (зауваження) можуть подаватися в письмовій та/або усній формі під час громадських слухань із внесенням їх до протоколу громадських слухань. Письмові пропозиції подаються під час громадського обговорення протягом строків, визначених пунктом 6-1 цього Порядку. Письмові пропозиції подаються фізичними особами із зазначенням прізвища, імені та по батькові, місця проживання, із особистим підписом. Юридичні особи подають пропозиції із зазначенням найменування та місцезнаходження юридичної особи. Анонімні пропозиції не розглядаються.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 555 пропозиції громадськості реєструються та розглядаються замовником містобудівної документації у місячний строк з дня їх надходження. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова. У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії.

Колегія суддів зазначає, що відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів порушення прав, свобод чи інтересів оскаржуваним рішенням на момент його звернення до суду, зокрема, на момент прийняття рішення у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що безпосередньо позивач зазнав втручання в свої права, внаслідок прийняття спірного рішення, або воно спричинило суттєвий негативний вплив саме на позивача чи він зазнав реальної шкоди.

Надаючи оцінку зазначеному вище вказує, що матеріалами справи підтверджується, що позивач має у власності квартиру у вказаному населеному пункті та фактично там проживає.

Окрім зазначеного вище, під час судового засідання з пояснень позивача встановлено та не заперечується представником відповідача, що земельна ділянка, стосовно якої погоджено ДПТ знаходиться у безпосередній близькості до будинку позивача.

При цьому, відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування», - територіальна громада - це жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр. Згідно зі статтею 140 Конституції України територіальна громада - це жителі села, селища, міста чи добровільне об`єднання жителів кількох сіл у сільську громаду.

На підставі вище зазначеного колегія суддів зазначає, що позивач є членом територіальної громади с. Софіївська Борщагівка.

При цьому, варто вказати, що правовою підставою позову визначено саме приписи природоохоронного законодавства України та порушення права на безпечне довкілля громадян, внаслідок порушення законодавства про містобудування.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи га особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обгрунтованим.

Порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, тому він має довести (а суд - встановити), що йому належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Відповідно до пункту «и» частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожен громадянин України має право на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна безпека - це такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.

Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України від 06 липня 1999 року № 832-Х1У, тому її приписи відповідно до статгі 9 Конституції України є правовими нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Сторони цієї конвенції визнали, що кожна людина має право жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, а також зобов`язана як індивідуально, так і спільно з іншими людьми захищати і покращувати навколишнє середовище на благо нинішнього та прийдешніх поколінь.

Згідно зі статтею 1 Орхуської конвенції з метою сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї конвенції.

У розумінні цієї конвенції «громадськість» означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їхнє об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою; «зацікавлена громадськість» означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі (пункти 4, 5 статті 2).

Відповідно до пункту 9 статті 3 Орхуської конвенції у межах відповідних положень цієї конвенції громадськість отримує доступ до інформації, має можливість брати участь у процесі прийнятгя рішень і має доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, без дискримінації за ознаками громадянства, національної приналежності або місця проживання, а у разі юридичної особи - без дискримінації за ознаками її зареєстрованого місцезнаходження або фактичного центру діяльності.

У пункті 2 статті 9 Орхуської конвенції врегульовано, що кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива, які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно - процесуальними нормами відповідної Сторони, маги доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче. Наявність достатньої зацікавленості та факт порушення того чи Іншого права визначаються згідно з положеннями національного законодавства і залежно від мети надання зацікавленій громадськості широкого доступу до правосуддя в рамках цієї Конвенції.

Крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища (пункт З статті 9 Орхуської конвенції).

У пункті 4 статті 9 Орхуської конвенції наголошено, що процедури, згадані в пунктах 1, 2, 3, мають забезпечувати адекватні та ефективні засоби правового захисту, включаючи у разі потреби засоби правового захисту у формі судової заборони, і бути справедливими, неупередженими, своєчасними і не пов`язаними з непомірно великими витратами.

Отже, відповідно до Орхуської конвенції представники зацікавленої громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Аналіз приписів Орхуської конвенції дає змогу виокремити кілька чинників, що не повинні враховуватися під час визначення наявності інтересу у справі про охорону довкілля (відповідно і при визначенні наявності чи відсутності права на позов): 1) кількісні, оскільки у розумінні конвенції громадськість означає об`єднання, організацію, групу осіб, а також одну чи більше фізичних або юридичних осіб; 2) територіальна, національна чи інша належність, оскільки конвенція надає можливість громадськості на доступ до правосуддя з питань довкілля без дискримінації за певними ознаками.

Порушення приписів нормативно-правових актів у сфері навколишнього середовища може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не враховано вказані норми права при тому, позивач відповідно до положень Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» має право на представництво у суді як власних екологічних інтересів, так і екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини і громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.

Колегі суддів звертає увагу на те, що відмовляючи в задоволенны позову суд першої вінстанції виходив з того, що що позиваем не доведено порушення прав та інтересів діями відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, а відтак існування в ОСОБА_1 права на позов, суд першої не врахував, що позивач є членом територіальної громади, є носієм прав члена цієї територіальної громади, та застосував обмежене тлумачення чинного законодавства, частиною якого є правила Орхуської конвенції, проігнорувавши, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися особисто будь-якою зацікавленою людиною.

При цьому, як вказує в своїх рішеннях Верховний Суд, - позови, спрямовані на захист довкілля, мають особливу значущість, тому у питаннях, що є предметом регулювання Орхуської конвенції, суд має зосередитися не на питанні, чи мав позивач звертатися до суду з таким позовом, оскільки громадянин, звертаючись до суду з позовом, покликаним на охорону навколишнього природного середовища, фактично сприяє виконанню своїх повноважень, наданих йому як національним законодавством, так і Орхуською конвенцією.

Суду такій категорії справ належить зосередитися саме на екологічній та правовій суті справи, й у разі, якщо буде виявлено порушення норм природоохоронного законодавства, наслідком розгляду справи має бути запобігання або припинення незаконного заподіяння шкоди природі.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів зверта увагу на те, що правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 № 2059-VIII (далі по тексту - Закон № 2059-VIII).

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 1 Закону № 2059-VIII вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 Закону № 2059-VIII визначено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини третьої статті 3 Закону № 2059-VIIІ друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає інфраструктурні проекти:

будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення;

будівництво кінотеатрів з більш як 6 екранами;

будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць.

Відповідно до Додатку Б ДБН В.2.3-15:2007 Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів, затверджених наказом Мінбуду України від 07.02.2007 № 44 і введених в дію з 01.08.2007, автостоянка - спеціально обладнана відкрита площадка для постійного або тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Відповідно до пункту 5.2 вказаних ДБН при проектуванні автостоянок необхідно виходити з таких нормативних параметрів: розміри одного машино-місця на автостоянках зберігання середніх автомобілів (з врахуванням мінімально припустимих зазорів безпеки 0,5 м) - 2,5 Ч5,3 м. Для тимчасових автостоянок допускаються розміри стоянки 2,3 Ч5,0 м. Зазори безпеки допускається збільшувати до 0,7 м.

Тобто, розмір одного машино-місця на автостоянках зберігання середніх автомобілів (з врахуванням мінімально припустимих зазорів безпеки 0,5 м) - 2,5 Ч5,3 м становить 13,25 м2, розмір одного машино-місця для тимчасових автостоянок становить 2,3 Ч5,0 м - 11,5 м2.

У підрозділі 5.3 розділу 5 Детального плану території «Розміщення гаражів і автостоянок» зазначено, що «…Для забезпечення жителів території проєктування необхідною кількістю місць для зберігання автомобілів передбачено облаштувати підземний паркінг на 240 машино-місць та вбудовані підземні паркінги у шістнадцятиповерхових багатоквартирних будинках на 168 паркомісць. Для зберігання автомобілів на відкритих стоянках на території проєктування передбачено 1134 машино-місця, які розташовуються вздовж вулиць та на прибудинкових територіях житлових будинків з дотриманням нормативних відстаней до житлових і вбудованих громадських будівель…».

При цьому, навіть з розрахунку розміру одного машино-місця для тимчасових автостоянок 11,5 м2, загальна площа автостоянки становитиме не менше 13041 м2, або 1,3041 га без врахування площі підземного паркінгу.

Зазначеними обставинами підтверджується, що, оскільки Детальний план території багатоквартирної житлової та громадської забудови в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області передбачає будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць, він підлягає оцінці впливу на довкілля в силу положень Закону № 2059-VIIІ.

При цьому, підключення багатоквартирної житлової забудови до існуючих мереж централізованого водопостачання та водовідведення не спростовує факту будівництва (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць.

Крім того, згідно частини другої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Тобто, спірний детальний план стосується містобудування та щодо нього положеннями частини другої статті 19 Закону № 3038-VI передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не надано належної оцінки відсутність стратегічної екологічної оцінки в ДПТ;відсутність оцінки впливу на довкілля при погодженні ДПT та прушення процедури проведення громадських обговорень саме стосовно стратегічної екологічної оцінки ДПТ та оцінки впливу на довкілля при погодженні ДПТ в зв`язку з відсутністю вказаних документів в складі ДТП.

Саме тому, вказане вище обгрунтовує та свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, формальний підхід при розгляді справи, а як наслідок прийняття неправомірного рішення.

цінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права та зроблено помилковий висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді першої інстанції в матеріалах справи наявна квитанція № 0.0.2316990083.1 від 25.10.2021 про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн.

Також, на підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді апеляційної інстанції до апеляційної скарги додано квитанцію до платіжної інструкції № 41546817 від 22.06.2023 року про сплату судового збору в розмірі 1362, 00 грн.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, у сумі 2 270, 00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 139, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 5 сесії VIII скликання Борщагівської сільради Бучанського району Київської області №57-5-VIII від 26.04.2021 «Про затвердження детального плану території житлової та громадської забудови в районі вул. Соборна, Абрикосова, Клубна, Зелена, Петрівська в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (адреса: 08130, Київська обл., Києво - Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, 1 А , ЄДРПОУ 04362489) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 (двох тисяч двохсот семи десяти) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 29 лютого 2024 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль