Постанова

від 30.05.2023 по справі 300/1028/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/1028/23 пров. № А/857/6432/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Пославського Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року (постановлену головуючим - суддею Тимощук О.Л. у м. Івано-Франківськ) про відмову у відкритті провадження у справі № 300/1028/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міського голови м. Івано-Франківська Марцінків Р.Р., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент культури Івано-Франківської міської ради, директор Івано-Франківської дитячої музичної школи №3 імені Анатолія Кос-Анатольського Викалюк Г.Ю., Івано-Франківська дитяча музична школа №3 імені Анатолія Кос-Анатольського про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Івано-Франківська № 238/1-с від 19.08.2022 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора Івано-Франківської дитячої музичної школи №3 імені Анатолія Кос-Анатольського.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено позивачу, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не врахував, що такий спір відноситься до трудових спорів, які розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки діяльність директора позашкільного закладу освіти не є публічною службою у розумінні КАС України.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що вказаний спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень міститься у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, згідно із яким суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Водночас ст. 17 Закону № 280/97-ВР передбачає, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту. Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Частиною 3 ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-III (далі - Закон №1841-III) передбачено, що посаду керівника державного та комунального закладу позашкільної освіти може обіймати особа, яка є громадянином України, має вищу освіту та стаж педагогічної роботи не менше трьох років, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню посадових обов`язків.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 23 Закону № 1841-III трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Керівника закладу позашкільної освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган.

Відповідно до Статуту Івано-Франківської дитячої музичної школи №3 ім. А.Кос-Анатольського (нова редакція), затвердженого рішенням 3 сесії Івано-Франківської міської ради від 24.12.2020 №341-3, Івано-Франківська дитяча музична школа №3 імені Анатолія Кос-Анатольського є комунальним закладом позашкільної освіти сфери культури, початковою ланкою спеціальної мистецької освіти.

Як зазначено судом першої інстанції, що зі змісту встановлених обставин та наведених приписів законодавства слідує, що керівник комунального закладу позашкільної освіти, яким є Івано-Франківська дитяча музична школа №3 ім. А.Кос-Анатольського призначається засновником такого закладу, а сама посада керівника (директора) не є посадою державного (місцевого) органу і його апарату та робота на ній не належить до публічної служби.

Колегія суддів враховує, що Івано-Франківська дитяча музична школа № 3 імені Анатолія Кос-Анатольського є комунальним закладом позашкільної освіти сфери культури, початковою ланкою спеціальної мистецької освіти, заснованим на власності територіальної громади, управління яким здійснюється Івано-Франківською міською радою.

Предметом спору у цій справі є правомірність розпорядження міського голови м. Івано-Франківська № 238/1-с від 19.08.2022 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора Івано-Франківської дитячої музичної школи №3 імені Анатолія Кос-Анатольського.

Міський голова м. Івано-Франківська є суб`єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак у вказаному спорі не можна вважати, що між позивачем та відповідачем виникли трудові правовідносини, оскільки відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Важливими ознаками трудових правовідносин є підстави їх виникнення, змінення чи припинення. Цьому сприяють певні юридичні факти. До основних підстав виникнення трудових правовідносин належать: укладення трудового договору, адміністративно-правовий акт, факт обрання на відповідну посаду, фактпогодження з відповідними особами,допуск працівника до роботи.

Тобто, трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), і зміст якого полягає у сукупності суб`єктивних прав і обов`язків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, та зі створення належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем, а також відносини з приводу навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.

Суд зазначає, що у даній справі існує спір між ОСОБА_1 та суб`єктом владних повноважень - міським головою м. Івано-Франківська, який прийняв розпорядження від 19.08.2022, № 238/1-с під час виконання своїх публічно-владних функцій з управління комунальним закладом освіти.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак є помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі № 300/1028/23 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 06 червня 2023 року