Постанова

від 07.06.2023 по справі 904/2322/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2322/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Семененко Вікторії Вікторівни

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Новікова Р.Г.) від 22.02.2023р. у справі № 904/2322/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Семененко Вікторії Вікторівни м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Калініна Станіслава Вікторовича м. Дніпро

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юді-Груп" м. Дніпро

2. ОСОБА_1 м. Дніпро

3. ОСОБА_2 м. Дніпро

про стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 89 892 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022р. фізична особа-підприємець Семененко Вікторія Вікторівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Калініна Станіслава Вікторовича з позовом про стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 89 892 грн.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару на суму 89 892 грн., за який позивачем було здійснено попередню оплату. Оскільки відповідачем товар не поставлено, вимогу позивача щодо повернення попередньої оплати також не виконано, у зв`язку з чим фізична особа-підприємець Семененко Вікторія Вікторівна звернулася до суду із позовом про стягнення суми сплаченої попередньої оплати за товар, який не було поставлено.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023р. у справі № 904/2322/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Семененко Вікторії Вікторівни м. Дніпро до фізичної особи-підприємця Калініна Станіслава Вікторовича м. Дніпро за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юді-Груп" м. Дніпро, 2. ОСОБА_1 м. Дніпро, 3. ОСОБА_2 м. Дніпро про стягнення суми безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 89 892 грн.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася фізична особа-підприємець Семененко Вікторія Вікторівна, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023р. у справі № 904/2322/22 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зокрема зазначає, що судом першої інстанції встановлені фактичні обставини у справі на підставі доказів, що не є належними та допустимими, якими є наданий відповідачем лист від 25.07.2021, підписаний представником мережі магазинів "Конфетка" Семененко С.А. та відповідь ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро" на адвокатський запит від 19.08.2022.

Так, на думку апелянта суд не надав оцінку вказаному листу від 25.07.2021 як окремому доказу, щодо його здатності підтвердити фактичні обставини справи, зокрема, не зазначив яке відношення має позивач до діяльності мережі магазинів "Конфетка", адже підписантом листа є ОСОБА_3 , а не позивачка.

Щодо відповіді ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро" на адвокатський запит від 19.08.2022 апелянт зазначає, що відповідно до умов договору про надання послуг із забезпечення пропускного режиму, у ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро" відсутній обов`язок перевіряти відповідність навантаженої у транспортні засоби, що виїжджають з території підприємства, продукції товарно-транспортним документам за кількістю та найменуванням, що свідчить про фактичну відсутність такої перевірки. Отже, на думку апелянта зазначена відповідь також не є належним та допустимим доказом.

Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції не повно і не всебічно з`ясовані обставини в справі, оскільки судом не взято до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів здійснення між сторонами господарської операції, як-то: укладення між сторонами договору та отримання відповідачем від позивача попередніх замовлень на виготовлення продукції, а також відсутність між позивачкою та ТОВ "Юді-Груп" договору на перевезення вантажів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Семененко Вікторії Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023р. у справі № 904/2322/22 без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу та третім особам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представником фізичної особи-підприємця Калініна Станіслава Вікторовича подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач заперечує проти її задоволення та просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023р. у справі № 904/2322/22 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зокрема зазначає, що між позивачкою та відповідачем 05.10.2021р. було досягнуто згоду про укладання договору поставки № 05-10-21 у спрощеній формі. Виконання цього договору відбулось шляхом оплати замовлень позивачки на рахунок відповідача та виготовлення кондитерської продукції згідно цих замовлень, а також отримання цієї продукції перевізником.

Відповідач стверджує, що після відвантаження продукції відповідач надавав позивачу пакет супроводжувальних товарно-транспортних документів, які в подальшому не були повернуті із підписами про отримання товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами свідків.

Також відповідач стверджує, що дії позивачки разом з діями інших осіб направленні на заволодіння у шахрайський спосіб коштами відповідача, з приводу чого відповідач звернувся до органів національної поліції, якими порушене відповідне кримінальне провадження. В межах вказаного кримінального провадження були допитані свідки: позивач, вантажник ОСОБА_4 , комірник ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , протоколи допитів яких відповідач просить долучити до матеріалів справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Юді-Груп" подано відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого підтримує вимоги апеляційної скарги позивачки про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023р. у справі № 904/2322/22 та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції зі спору третя особа-1 вказує на відсутність будь-яких договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юді-Груп" та позивачкою, як у період жовтень-листопад 2021 року, так і на час розгляду справи Господарським судом Дніпропетровської області.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом та не надали відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу додані додаткові докази: протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 23.02.2023р., протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 21.04.2023р., протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 20.04.2023р., протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_1 від 21.03.2022р.

В обґрунтування неможливості подання цих доказів під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач вказує на те, що ці докази не існували до ухвалення оскаржуваного рішення.

Однак, судова колегія зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.

Враховуючи викладене, колегією суддів апеляційного суду не приймаються як додаткові докази додані відповідачем під час апеляційного перегляду копії протоколів допитів свідків у кримінальному проваджені, оскільки цих доказів не існувало на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, звертаючись з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 89 892 грн., позивач стверджував про:

- досягнення сторонами в жовтні 2021 року домовленості укласти договір поставки кондитерських виробів №05-10-21 від 05.10.2021; підписання позивачем обох примірників договору та надання їх відповідачеві; відсутність у позивача договору поставки, підписаного відповідачем;

- перерахування відповідачу суми в розмірі 89 892 грн. квитанціями №9247-5494-2555-3825 від 11.10.2021, №9248-2404-9918-5760 від 18.10.2021, №9249-6382-5194-0150 від 01.11.2021 на виконання умови запланованого договору поставки про здійснення покупцем (позивачем) попередньої оплати в розмірі 100% вартості товару;

- втрату інтересу щодо укладання договору через сплив значного проміжку часу та недобросовісну поведінку відповідача;

- направлення на адресу відповідача вимоги від 29.06.2022 про сплату 89 892 грн.;

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджував про:

- досягнення 05.10.2021 сторонами згоди укласти договір поставки №05-10-21 в спрощеній формі шляхом прийняття відповідачем до виконання замовлень позивача з виготовлення кондитерської продукції;

- виконання договору поставки сторонами надходження телефонним зв`язком заявок позивача 10.10.2021, 13.10.2021, 26.10.2021 на виготовлення продукції; перерахування позивачем попередньої оплати квитанціями: №9247-5494-2555-3825 від 11.10.2021 на суму 20 538 грн., №9248-2404-9918-5760 від 18.10.2021 на суму 22 322 грн., №9249-6382-5194-0150 від 01.11.2021 на суму 47 032 грн.; відпуск позивачу продукції згідно з товарно-транспортними накладними: №Р10037 від 11.10.2021, №Р10037 від 18.10.2021, №Р10983 від 01.11.2021 та видатковими накладними №10037 від 11.10.2021 на суму 20 538 грн., №10227 від 18.10.2021 на суму 22 322 грн., №10983 від 01.11.2021 на суму 47 032 грн.;

- надання позивачу пакету супроводжувальних товарно-транспортних документів після відвантаження продукції та неповернення цих документів позивачем;

- фіксацію вивезення вантажними автомобілями з території кондитерської фабрики призначеної для позивача продукції в обліковому журналі ПрАТ "Завод металоконструкцій "Укрсталь Дніпро".

На підставі принципу вірогідності суд першої інстанції дійшов висновку про доведення відповідачем належними і допустимими засобами доказування наявність між сторонами укладених у спрощений спосіб договорів з купівлі-продажу кондитерської продукції, їх виконання сторонами та відсутність підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми в розмірі 89 892 грн. як безпідставно набутої.

Проте, апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції безпідставним та помилковим з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між сторонами було досягнуто домовленості щодо укладення договору поставки кондитерських виробів №05-10-21 від 05.10.2021, яким передбачалася поставка товару на умовах попередньої оплати в розмірі 100% вартості товару.

На виконання умов вказаного договору позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату за продукцію, в загальній сумі 89 892 грн., що підтверджується наступними квитанціями: №9247-5494-2555-3825 від 11.10.2021 на суму 20 538 грн., №9248-2404-9918-5760 від 18.10.2021 на суму 22 322 грн., №9249-6382-5194-0150 від 01.11.2021 на суму 47 032 грн.

В графі коментар до платежу вказаних квитанцій позивачем було зазначено: за кондитерські вироби згідно договору №05-10-21 від 05.10.2021.

Заперечень відповідача щодо факту отримання грошових коштів в загальній сумі 89 892 грн. матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ст. 6 та ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України унормовано, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 643 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (ч. 2 ст. 644 Цивільного кодексу України).

Викладеного в письмовій формі та підписаного обома сторонами договору поставки кондитерських виробів №05-10-21 від 05.10.2021р. матеріали справи не містять.

Позивач вказує на те, що ним було підписано два примірники договору, які були надіслані відповідачу, який в свою чергу не повернув позивачу підписаний зі своєї сторони примірник договору. Вказані обставини не заперечуються відповідачем.

Також, позивач повідомляє, що втратив інтерес щодо укладання договору через сплив значного проміжку часу та недобросовісну поведінку відповідача. У зв`язку з чим на адресу відповідача направлялась вимога від 29.06.2022 про сплату 89 892 грн. Докази направлення вказаної вимоги наявні в матеріалах справи.

З огляду на встановлені обставини стосовно того, що договір №05-10-21 від 05.10.2021р. укладено не було, колегія суддів вважає, що відсутні підстави стверджувати, що сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору поставки предмету поставки (асортименту, кількості, якості товару), строків поставки, ціни товару та строку дії договору.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави.

Водночас судова колегія відхиляє як необґрунтовані твердження відповідача про те, що на суму попередньої оплати ним було здійснено постачання товару, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам ст. 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту поставки товару позивачу, відповідачем були надані наступні докази:

- видаткові накладні №10037 від 11.10.2021, №10227 від 18.10.2021, №10983 від 01.11.2021.

- договір оренди нерухомого майна №253/8-20 від 01.10.2020, підписаний фізичною особою-підприємцем Калініним С.В. (орендар) та Приватним акціонерним товариством Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро (орендодавець). В пунктах 1.1, 3.1 цього договору визначено, що орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування об`єкт оренди частину побутового корпусу площею 697,8м2, частину заводської їдальні площею 349,1м2, розташовані за адресою м. Дніпро, вул. Ударників, 54. Строк оренди до 30.06.2023.

- договір про надання послуг із забезпечення пропускного режиму №401/10-21 від 30.09.2021, підписаний фізичною особою-підприємцем Калініним С.В. (замовник) та Приватним акціонерним товариством Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро (виконавець).

- лист від 25.07.2021, в якому вказано, що мережа магазинів Конфетка просить фізичну особу-підприємця Калініна С.В. (торгова марка НЯМ-НЯМ) поставляти до мережі кондитерську продукцію (торти та тістечка (кремової групи)) за попереднім замовленням не пізніше трьох днів з моменту замовлення (в усній або письмовій формі за допомогою месенджеру Viber). В листі зазначено, що він підписаний представником мережі магазинів Конфетка Семененко С.А.

В листі наведено прохання до фізичної особи-підприємця Калініна С.В. надати пропуски для в`їзду до території ПрАТ Завод металоконструкцій Укрсталь - Дніпро (м. Дніпро, вул. Ударників, 54); відвантаження продукції та виписування первісної бухгалтерії здійснювати щодо приватних підприємців ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Чубанідзе Д.В.

В листі зазначено, що продукцію для мережі забиратиме транспортна компанія ТОВ Юді-Груп та перелічені автомобілі (зокрема, MERCEDES-BENZ, SPRINTER 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 ; VOLKSWAGEN, LT, державний номер НОМЕР_2 ) і водії цих автомобілів (зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ).

- заявки на виготовлення продукції №10037 від 10.10.2021, №10337 від 13.10.2021, №10983 від 26.10.2021, підписані ОСОБА_5 та ОСОБА_9

- лист відповідача №09-07-2021 від 09.07.2021 на адресу ПрАТ Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро з проханням надати постійні пропуски для в`їзду до території ПрАТ Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро, зокрема, ОСОБА_2 (автомобіль MERCEDES SPRINTER, державний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (автомобіль VOLKSWAGEN, LT, державний номер НОМЕР_2 )

- лист-відповідь ПрАТ Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро на адвокатський запит представника відповідача від 19.08.2022 з посиланням на обліковий журнал підприємства про те, що 11.10.2021, 18.10.2021, 01.11.2021 на внутрішню територію, де розташовані орендовані приміщення ФОП Калінін С.В. та ТОВ Кондитерська фабрика Ласощі НЯМ-НЯМ, в`їжджали порожні автомобілі MERCEDES-BENZ, SPRINTER 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 ; VOLKSWAGEN, LT, державний номер НОМЕР_2 ; MERCEDES-BENZ, SPRINTER 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 та виїжджали навантажені продукцією відповідно до супутніх товарно-транспортних документів.

- товарно-транспортні накладні №Р10037 від 11.10.2021, №Р10337 від 18.10.2021, №Р10983 від 01.11.2021, в яких зазначені такі відомості: автомобільний перевізник ТОВ Юді-Груп; автомобіль - MERCEDES-BENZ, SPRINTER 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 , VOLKSWAGEN, LT, державний номер НОМЕР_2 , MERCEDES-BENZ, SPRINTER 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 ; водії ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; замовник фізична особа підприємець Семененко В.В.; вантажовідправник фізична особа-підприємець Калінін С.В.; вантажоодержувач - фізична особа підприємець Семененко В.В.; пункт навантаження - м. Дніпро, вул. Ударників, 54; пункт розвантаження м. Дніпро, мережа магазинів Конфетка ( АДРЕСА_1 (лоток 64), вул. Теплична, 32, АДРЕСА_1 ); супровідні документи на вантаж видаткові накладні №10037 від 11.10.2021, №10227 від 18.10.2021, №10983 від 01.11.2021; всього відпущено - на суму 20 538 грн., на суму 22 322 грн., на суму 47 032 грн.

В рядку отримав водій/експедитор цих товарно-транспортних накладних міститься підпис та прізвища водіїв - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в рядку здав (відповідальна особа вантажовідправника) наявний підпис комірника ОСОБА_5 . В рядку прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) підпис відсутній.

- нотаріально посвідчені заяви свідків від 02.09.2022 ОСОБА_10 (з 01.10.2020 по 01.11.2021 працювала на посаді бухгалтера), ОСОБА_5 (з 06.02.2020 по 03.11.2021 працювала на посаді комірника готової продукції), ОСОБА_9 (з 01.09.2021 по 12.10.2021 надавала послуги з виготовлення кондитерських виробів) про: виготовлення кондитерських виробів на підставі замовлень позивача з обов`язковою попередньою оплатою позивачем цих замовлень; отримання позивачем готової продукції згідно з видатковими накладними №10037 від 11.10.2021, №10227 від 18.10.2021, №10983 від 01.11.2021 шляхом самовивозу 11.10.2021, 18.10.2021, 01.11.2021 через автомобільного перевізника автомобілями MERCEDES-BENZ, SPRINTER 316 CDI, державний номер НОМЕР_1 , VOLKSWAGEN, LT, державний номер НОМЕР_2 відповідно до товарно-транспортних накладних №Р10037 від 11.10.2021, №Р10337 від 18.10.2021, №Р10983 від 01.11.2021; передачу для позивача всього пакету товарно-транспортних документів для підпису та подальшого повернення виробнику.

Проте, вказані докази не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, що підтверджують факт передачі товару позивачеві, оскільки видаткові накладні №10037 від 11.10.2021, №10227 від 18.10.2021, №10983 від 01.11.2021 не підписані покупцем (особою, яка прийняла товар) і позивач не визнає отримання товару за цими накладними. Так само товарно-транспортні накладні №Р10037 від 11.10.2021, №Р10337 від 18.10.2021, №Р10983 від 01.11.2021 не містять підпису позивача або підписів уповноважених осіб, які б засвідчували факт отримання товару.

Не можуть бути прийняті судовою колегією в якості доказів, які б підтверджували факт поставки товару позивачу на спірну суму, і долучені відповідачем до матеріалів справи інші документи: заявки, перепустки, рахунки на оплату, оскільки жоден з цих документів не містить підпису позивача та не підтверджує факт здійснення господарських операцій саме з позивачем.

Судовою колегією також критично розцінюються надані відповідачем докази наявності перепусток у водіїв Котивця В.В. та ОСОБА_1 , а також відомості щодо заїзду/виїзду транспортних засобів, навантажених продукцією відповідно до товарно-транспортних документів, на/з території ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро", на якій розташовані приміщення орендовані ФОП Калініним В.В. та ТОВ "Кондитерська фабрика "Ласощі ням-ням", оскільки факт заїзду/виїзду автомобілів на територію ПрАТ "ЗМК Укрсталь Дніпро", навіть якщо припустити, що автомобілі дійсно були завантажені тим обсягом товару, що зазначений у товарно-транспортних накладних, не свідчить, що вказаний товар було відвантажено та отримано саме позивачем.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заяви свідків від 02.09.2022: Ольховникової А.Б. (з 01.10.2020 по 01.11.2021 працювала на посаді бухгалтера), Кунавич Т.О. (з 06.02.2020 по 03.11.2021 працювала на посаді комірника готової продукції), Худотеплої О.В. (з 01.09.2021 по 12.10.2021 надавала послуги з виготовлення кондитерських виробів), не можуть прийматися до уваги в якості допустимих доказів поставки відповідачем позивачу кондитерських виробів на суму 89 892 грн., оскільки за умови відсутності в матеріалах справи інших беззаперечних доказів наявності факту поставки товару, відомості, отримані від осіб, які пов`язані/були пов`язані трудовими або цивільними правовідносинами з відповідачем, не можуть бути визнані судом достовірними та об`єктивними.

Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі №129/1033/13-ц.

Враховуючи, що матеріали справи не містять первинних документів, підписаних обома сторонами, а також жодних інших доказів, які б переконливо свідчили про факт поставки відповідачем позивачу товару, з урахуванням того, що позивач заперечує факт поставки і складання та наявність первинних документів на підтвердження цієї поставки, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про доведення відповідачем належними і допустимими засобами доказування наявність між сторонами укладених у спрощений спосіб договорів з купівлі-продажу кондитерської продукції, їх виконання сторонами та відсутність підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми як безпідставно набутої.

Натомість судова колегія апеляційного суду вважає, що жоден із наданих відповідачем доказів окремо, а також за результатами оцінки всіх наданих останнім доказів в їх сукупності, не підтверджується факт здійснення відповідачем поставки товару для позивача на суму 89 892 грн.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зокрема, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України). Тобто, зобов`язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. При цьому за змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.04.2019 р. у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019 р. у справі № 910/20926/16.

Приписами ст. 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось вище, позивач звертався до відповідача із вимогою від 29.06.2022р., в якій вимагав повернути попередню оплату в сумі 89 892 грн. протягом 7 днів з дати отримання вимоги. Докази направлення вказаного листа наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк повернення грошових коштів в сумі 89 892 грн. є таким, що настав.

Доказів на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів у сумі 89 892 грн. позивачу матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору поставки, недоведеності фактичної поставки товару, отримані відповідачем від позивача грошові кошти в загальній сумі 89 892 грн., перераховані відповідно до квитанцій: №9247-5494-2555-3825 від 11.10.2021, №9248-2404-9918-5760 від 18.10.2021, №9249-6382-5194-0150 від 01.11.2021, підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна та в силу приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та згідно з приписами ст. 1213 Цивільного кодексу України підлягають поверненню останньому.

За таких обставин, судова колегія апеляційного суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже судова колегія констатує, що місцевим господарським судом в межах наданих йому статтею 86 Господарського процесуального кодексу України повноважень не забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування стандарту переваги більш вагомих доказів, не враховано того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахуванням усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що апелянт належними та допустимими доказами спростував висновки оскаржуваного рішення, отже, апеляційна скарга є доведеною, а позовні вимоги підтверджені і підлягають задоволенню.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог є передчасним, зробленим без з`ясування всіх істотних обставин справи, а тому ухвалене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги судові витрати за розгляд справи скарги згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та складаються з судового збору за подання позову у сумі 2 481,00 грн. та за розгляд апеляційної скарги у сумі 3 722,00 грн.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Семененко Вікторії Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023р. у справі № 904/2322/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2023р. у справі № 904/2322/22 скасувати.

Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Калініна Станіслава Вікторовича ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_3 ) на користь фізичної особи-підприємця Семененко Вікторії Вікторівни ( АДРЕСА_3 ; ІПН НОМЕР_4 ) суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 89 892,00 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 00 копійок), судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 2 481,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 3 722,00 грн.

Видачу наказу, на виконання даної постанови, згідно зі ст. 327 Господарського процесуального кодексу України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль