Постанова

від 07.06.2023 по справі 243/2208/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1925/23 Справа № 243/2208/22 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 243/2208/22

провадження № 22-ц/803/1925/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участюсекретаря судовогозасідання Тимофєєвої В.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Слов`янський міськрайонний суд Донецької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 243/2208/22 за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,

на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі (суддя Дюміна Н.О.),

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2022 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір щодо звільнення з публічної служби.

КОРОТКИЙ ЗМІСТВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇСКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , посилається на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що, оскільки Слов`янський міськрайонний суд Донецької області є відповідачем у справі, то останній не мав права вирішувати питання щодо відкриття провадження у справі та виносити оскаржувану ухвалу.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник Слов`янського міськрайонного суду Донецької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

В квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом, в якому просила суд поновити її на роботі на державній службі на посаді консультанта суду в Слов`янському міськрайонному суді Донецької області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2021 року.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , підлягає задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону, ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір щодо звільнення з публічної служби.

Проте, суд першої інстанції дійшов такого висновку з порушенням норм процесуального права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп (справа за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України) зазначено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

За частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (частини 1, 3 статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 26 ЦПК України підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Згідно з частиною 6 статті 31 ЦПК України справа, у якій однією зі сторін є суд, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, або суддя цього суду, не пізніше п`яти днів із дня надходження позовної заяви передається на підставі розпорядження голови суду до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Так, з матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 звернулася з позовом про поновлення її на посаді консультанта Слов`янського міськрайонного суду Донецької області та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, відповідачем в даній справі є Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, тобто суд, до якого й була подана позовна заява в порядку, визначеному частиною 2 статті 27 ЦПК України, за якою позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб. При цьому, позивач разом з позовною заявою звернулася до суду з клопотанням щодо передачі її позову до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Вищезазначене не було враховано судом першої інстанції.

Отже, з огляду на те, що Слов`янський міськрайонний суд Донецької області є відповідачем в даній справі, то він не вправі був вирішувати питання ані щодо можливості відкриття провадження, ані щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті провадження, а тому така ухвала є незаконною та такою, що суперечить процесуальним нормам цивільного судочинства. Крім того, частиною 6 статті 31 ЦПК України прямо передбачено, що в відповідних випадках, справа має передаватися до суду вищої інстанції для визначення підсудності на підставі розпорядження голови суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у відкритті провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційний суд доходить висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами, передбаченими процесуальним законом.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2022 року про відмову у відкритті провадження у справі, скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді О.А. Мірута

Я.В. Хейло