Постанова

від 07.06.2023 по справі 638/18040/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

07 червня 2023 року

м. Харків

справа № 638/18040/17

провадження № 22-ц/818/1016/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,

за участю секретаря Гармаш К.В.

учасники справи:

позивач: керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова.

відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_1 , ТОВ «ТРЦ ОЛЕКСІЇВСЬКИЙ»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ТОВ «ТРЦ ОЛЕКСІЇВСЬКИЙ» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору, за апеляційною скаргою керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2023 року, постановлену суддею Подус Г.С., -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «ТРЦ ОЛЕКСІЇВСЬКИЙ».

Ухвалою цього ж суду від 10 квітня 2023 року позовну заяву залишено без розгляду, з підстав п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

В апеляційній скарзі керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що Харківська міська рада представляє інтереси громади м. Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, а тому прокурором самостійно подано позов.

Відсутність органу уповноваженого державою здійснювати функції захисту ї інтересів у спірних правовідносинах (відповідного суб`єкта владних повноважень), якого належить повідомляти у порядку, визначеному абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, звертаючись до суду із даним позовом прокурором дотримано процедуру встановлену ч.ч.3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви керівника Шевченківськоїокружної прокуратурим.Харкова без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в даній справі прокурор не надав підтвердження того чи звертався він до компетентного органу, чи була наявна з боку компетентного органу бездіяльність.

Прокурор не надав доказів, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляєухвалу прозалишення позовубез розгляду,якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що у листопаді 2017 року керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору.

Як на підставу своїх повноважень для здійснення представництва інтересів держави в суді, керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова посилався на те, що позовна заява подана у відповідності до вимог ст.45 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви) та вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Вказує, що рішенням 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22 лютого 2012 року №614/12 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,1880га для будівництва та подальшої експлуатації торговельного центру з підприємствами побутового обслуговування (з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 ) по АДРЕСА_2 (п.4 додатку 2). У подальшому п.6 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 26 вересня 2012 року №831/12 надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим № 6310136300:14:008:0168, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальної площею 0,1885га для будівництва торгівельного центру з підприємствами побутового обслуговування (з урахуванням зносу нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 ) по АДРЕСА_2 (п.4 додатку 2). Відповідно до п.4 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 25 лютого 2015 року №1861/15 вирішено продати зазначену земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови площею 0,1885га кадастровий № 6310136300:14:008:0168 ОСОБА_1 . На підставі вказаного рішення 17 лютого 2016 року між Харківської міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Галіщевою О.А. При цьому зазначено, що порушення інтересу держави відбулося внаслідок порушення вимог чинного законодавства під час передачі земельної ділянки органом місцевого самоврядування Харківської міською радою. Надання останньою земельної ділянки з порушенням встановленої законом процедури, зокрема, без конкурсних торгів, заподіює шкоди інтересам держави, оскільки призводить до не надходження до бюджету додаткових коштів та, відповідно, до неефективного використання земельної ділянки. Оскільки передача Харківської міською радою в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 , а в подальшому її продаж відбувались із порушенням чинного законодавства, наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування п.6 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 26 вересня 2012 року №831/12 та п.4 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 25 лютого 2015 року №1861/15, а також визнання недійним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений 17 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та Харківської міської радою.

Частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Межі повноважень прокурора передбачені як Цивільним процесуальним кодексом України, так і Законом України «Про прокуратуру».

За змістом статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура Українистановить єдинусистему,яка впорядку,передбаченому цимЗаконом,здійснює встановленіКонституцією Українифункції зметою захиступрав ісвобод людини,загальних інтересівсуспільства тадержави.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналогічне положення закріплене в діючій редакції зазначеної статті.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів держави в суді, реалізація якої здійснюється через систему органів прокуратури в порядку вчинення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави.

Повноваження ж прокурора при здійсненні представництва інтересів держави в суді визначені ст.ст.45, 46 ЦПК України, в редакції, які діяли на час подання позовної заяви.

Так, згідно частини 2 статті 45 ЦПК України, в редакції, які діяли на час подання позовної заяви, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьоюстатті 25Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 121цього Кодексу.

Частинами 3-5 статті 56 ЦПК України, у діючій редакції, передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

При цьому, процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п.70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).

З викладеного вбачається, що прокурор може звернутися до суду з позовом, як в інтересах відповідного органу, який має право та зобов`язаний здійснювати захист інтересів держави, проте не здійснює або здійснює неналежним чином, так і самостійно в якості позивача, що зумовлено відсутністю такого органу або відсутністю у нього повноважень (обов`язку) щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, означає відсутність відповідного суб`єкта владних повноважень, якого належить повідомляли у порядку визначеному абз.3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Матеріали справи свідчать про те, що звертаючись до суду самостійно із даним позовом керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова у відповідності до положень статті 45 ЦПК України, в редакції, які діяли на час подання позовної заяви, та діючої редакції статті 56 ЦПК України, навів підстави для представництва інтересів держави, обгрунтував у чому саме полягає порушення цих інтересів, а також визначив Харківську міську раду відповідачем у справі, рішення якого оскаржується через порушенням останнім встановленої законом процедури, зокрема, без конкурсних торгів, передачі земельної ділянки іншому відповідачу по справі - ОСОБА_1 . Позов подано на захист інтересів держави в особі територіальної громади міста від порушень допущених саме органом місцевого самоврядування, який відчужив комунальне майно всупереч встановленим вимогам. При цьому, оскільки у даній справі відсутній суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у прокурора не виник обов`язок направити, до звернення до суду з цим позовом, повідомлення про це особі, якій пред`явлено позовну вимогу Харківській міській раді.

З урахування викладеного колегія суддів вважає, що позовна заява керівника Шевченківськоїокружної прокуратурим.Харкова відповідає вимогам закону; підстав для залишення її без розгляду не вбачається.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 є помилковим, оскільки вона стосується інших правовідносин, зокрема, коли прокурор звертається з позовом в інтересах держави через те, що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право касувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права (пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України).

За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2023 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 червня 2023 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна