Рішення

від 28.05.2024 по справі 638/18040/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/18040/17

Провадження № 2/638/1222/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Кордіварової А.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в режимі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова до Харківської міської ради, ОСОБА_3 , ТОВ «ТРЦ ОЛЕКСІЇВСЬКИЙ» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору-

встановив:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся із позовом Харківської міської ради, ОСОБА_3 , ТОВ «ТРЦ ОЛЕКСІЇВСЬКИЙ» в якому просив визнати незаконним та скасувати п. 6 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 №831/12. Визнати незаконним та скасувати п. 4 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 №1861/15. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1885 га кадастровий номер 6310136300:14:008:0168 між ОСОБА_3 та Харківською міською радою серія та номер 58 від 17.02.2016, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. 05.11.2011 серія та номер 1326, продавець ОСОБА_4 передав покупцю ОСОБА_3 нежитлову будівлю літ. «А-1» площею 80,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки за вказаною адресою складає 0,0169 га, кадастровий номер 6310136300:14:008:0003. Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 №614/12 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,1880 га для будівництва та подальшої експлуатації торговельного центру з підприємствами побутового обслуговування (з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 (п. 4 додатку 2). У подальшому пунктом 6 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 №831/12 надано в оренду ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:008:0168, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,1885 га для будівництва торгівельного центру з підприємствами побутового обслуговування (з урахуванням зносу нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 до 31.12.2014 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації). Відповідно до п. 4 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 №1861/15 вирішено продати зазначену земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови площею 0,1885 га кадастровий номер 6310136300:14:008:0168 ОСОБА_3 . На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ОСОБА_3 підписано договір купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 58 від 17.02.2016, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. Вказані рішення Харківської міської ради прийняті з порушенням вимог законодавства та підлягають визнанню незаконними та скасуванню у судовому порядку, а договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним з огляду на наступне.

Так, частина перша статті 134Земельного кодексуУкраїни (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, якою визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Згідно зі ст. 135 Земельного кодексу Україниземельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Даною статтею, зокрема, встановлено порядок проведення таких торгів. Наведеними нормами законодавства визначено порядок та підстави набуття права на оренду земельної ділянки, при цьому, право на оренду земельної ділянки набувається згідно вимогстатті 134 Земельного кодексу Українилише на конкурентних засадах (земельних торгах).

Таким чином, внаслідок набуття ОСОБА_3 права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до останньої перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовано вказане майно, в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача ОСОБА_4 , а саме земельною ділянкою площею 0,0169 га, кадастровий номер 6310136300:14:008:0003. В той же час, оскаржуваними рішеннями у приватну власність передано земельну ділянку площею 0,1885 га, що перевищує площу земельної ділянки, право користування якою було набуте ОСОБА_3 внаслідок придбання нежитлових будівель за договором купівлі-продажу. Більше того, частина вказаної земельної ділянки на момент купівлі-продажу нежитлових приміщень перебувала у користуванні інших суб`єктів господарювання (ТОВ «Мірамакс», ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ТОВ «Аттіка», ТОВ «Преса-Трейд» та КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену»). Площа переданої у власність ОСОБА_3 земельної ділянки перевищує площу земельної ділянки, право користування якою було набуте нею внаслідок придбання нежитлової будівлі за договором купівлі-продажу, і вказана земельна ділянка охоплює земельну ділянку площею 0,1716 га, право користування якою ОСОБА_3 не було набуто одночасно з придбанням нерухомого майна до прийняття оспорюваних рішень Харківської міської ради. Земельна ділянка площею 0,1716 га, що знаходиться за вказаною адресою не відноситься до земельних ділянок, які згідно приписів частини другої статті 134Земельного кодексуУкраїни не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла передаватись в оренду інакше як на підставі земельного аукціону. З урахуванням викладеного, оспорюване рішення Харківської міської ради прийняте з порушенням вимог ст.ст. 120, 134 Земельного кодексу України.

Крім того, необхідно зазначити, що пунктом 6 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 №831/12, яким земельна ділянка площею 0,1885 надана в оренду ОСОБА_3 , одночасно припинено право користування земельними ділянками ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_5 та встановлено вважати такими, що втратили чинність п. 5.4 рішення Харківської міської ради №280/90 від 25.11.2009 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ЗАТ «Хлібзавод «Салтівський» і п. 1 рішення Харківської міської ради №37/10 від 22.12.2010, яким поновлено договір оренди земельної ділянки ТОВ «Мірамакс». Проте на момент передачі спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 залишався чинним Державний акт на право постійного користування землею від 17.08.2011 №63101000300001 наданий КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» для постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4,6674 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для завершення будівництва ІІІ лінії метрополітену в м. Харків (станція «Проспект Перемоги»).

Тобто, ОСОБА_3 п. 6 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 №831/12 надавалася в оренду земельна ділянка загальною площею 0, 1885 га за рахунок земель громадської та житлової забудови і в той же час вказана земельна ділянка охоплювала частину земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» надана за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4,6674 КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» було припинено лише рішенням Харківської міської ради №1098/13 від 17.04.2013.

Згідно зі ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Відповідно до ст. 74 Земельного кодексу України до земель міського електротранспорту належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв`язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту.

Таким чином відповідно до ст. 19 ЗК України, частина спірної земельної ділянки відноситься до земель транспорту.

Натомість рішення Харківської міської ради про переведення земельної ділянки із земель транспорту до земель громадської забудови відсутнє. Рішенням від 17.04.2013 №1098/13, яким внесено зміни до рішення про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 , лише припиняється право користування частиною спірної земельної ділянки КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену», та скасовується відповідний державний акт. Наслідком порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, як передбачено ст. 21 ЗК України. Таким чином, оспорюване рішення ради прийняте в порушення вимог ст. 144 Конституції України, ст.ст. 20, 65, 74 Земельного кодексу України. Таким чином, п. 6 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 №831/12 та п. 4 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 №1861/15 підлягають визнанню незаконним та скасуванню як такі, що не відповідають законодавству. З урахуванням вимог ст. ст. 203, 215 ЦПК України підлягає визнанню недійсним також договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. На підставі викладеного подано позов до суду.

Ухвалою суду від 16.02.2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

19.03.2018 року до суду надійшов відзив представника ОСОБА_3 в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки прокуратура у своєму позові посилається на безпідставність та незаконність передачі земельної ділянки ОСОБА_3 кадастровий номер №6310136300:14:008:0003 площею 0,0169га. Однак предметом договору виступала земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:14:008:0168 загальною площею 0,1885 га яка відчужувалась згідно вимог чинного законодавства. Крім того, припущення щодо відчуження земель транспорту також є хибними.

29.08.2018 року від представника Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що згідно витягу про державну реєстрацію прав від 22.11.2011 №32131120, на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2011 №1326, нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 80,1 кв.м. належить ОСОБА_3 . Відповідно до п. 4 додатку 2 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 № 614/12 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та експлуатації об?єктів» ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 0,1880 га для будівництва та подальшої експлуатації торговельного центру з підприємствами побутового обслуговування (з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 .

Попереджено ОСОБА_3 , що земельну ділянку за вказаною адресою буде надано окремим рішенням у встановленому порядку, тільки після вирішення у встановленому законодавством порядку, всіх питань з власниками та користувачами будівель та споруд, що знаходяться в межах майданчика для проектування та будівництва об?єкту.

Відповідно до п. 6 додатку 2 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26.09.2012 №831/12 «Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об?єктів»: СПДФЛ ОСОБА_6 припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0020 га (договір оренди землі від 17.05.2007

№140767100056 по АДРЕСА_2 , у зв?язку із закінченням строку дії договору. Припинено ФО-П ОСОБА_5 право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0071 га (договір оренди землі від 29.09.1999

№151/99) по АДРЕСА_3 , у зв?язку

скликання від 25.11.2009 №280/09. Скасовано п. 1 додатку до рішення 2 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.10.2010 №37/10. Громадянці ОСОБА_3 надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:14:008:0168) за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,1885 га для будівництва торгівельного центру з підприємствами побутового обслуговування (з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. «А-1» по

АДРЕСА_1 до 31.12.2014 (але не пізніше прийняття об?єкта до експлуатації). Відповідно до п. 12.1 додатку до рішення 23 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань» від 17.04.2013 №1098/13 внесено зміни в п. 6 додатку 2 до рішення 19 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об?єктів» від 26.09.2012 №831/12 доповнивши його підпунктами 6.6., 6.7 наступного змісту: «6.6. Припинити КП «ХАРКІВСЬКА ДИРЕКЦІЯ БУДІВНИЦТВА МЕТРОПОЛІТЕНУ» право користування частиною земельної ділянки площею 0,0713 га (державний акт на право постійного користування землею від 17.08.2011 №63101000300001) по просп. Людвіга Свободи (від просп. Перемоги до окружної дороги) за його добровільною відмовою»; «6.7. Державний акт на право постійного користування землею від 17.08.2011 №63101000300001 вважати таким, що втратив чинність з моменту прийняття даного рішення.» На підставі зазначеного рішення між Харківською міською радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки від 25.07.2013 (номер запису про інше речове право 2731800 від 20.09.2013). Відповідно до п. 4 додатку 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам

України» від 25.02.2015 №1861/15 вирішено ОСОБА_3 продати земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова із земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 03.07) площею 0,1885 га за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136300:14:008:0168) за ціною 696 200,00 (Шістсот дев?яносто шість тисяч двісті) грн. 00 коп. для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1». Внесено зміни до підпункту 17.1 пункту 17 додатку до рішення 36 сесії

Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 24.12.2014 №1750/14, замінивши слова «припиняє дію з дня реєстрації угоди про його розірвання» словами «вважати втратившим силу у зв?язку із закінченням терміну дії».

Внесено зміни до підпункту 17.2, підпункту 17.3 пункту 17 додатку до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу силу у зв?язку із закінченням терміну дії». Внесено зміни до підпункту 17.2, підпункту 17.3 пункту 17 додатку до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 24.12.2014 №1750/14 замінивши слова та цифри «(код КВЦПЗ 03.15)» словами та цифрами «(код КВЦПЗ 03.07)». Доповнено пункт 17 додатку до рішення 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 24.12.2014 №1750/14 підпунктом 17.5, виклавши його у наступній редакції: «17.5. Пункт 5 додатку 2 до рішення 35 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об?єктів» від 29.10.2014 №1666/14 відмінити.». Відповідно до п. З додатку 2 до рішення 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 24.06.2015 №1919/15 внесено зміни до пункту 4 додатка 1 до рішення 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 25.02.2015 №1861/15 та додано підпункти 4.5-4.6 наступного змісту: «4.5. Припинити право користування земельною ділянкою площею

0,1885 га за адресою: АДРЕСА_3 ,

у зв?язку із закінченням терміну дії договору оренди землі (номер запису про інше речове право: 2731800), укласти акт приймання-передачі земельної ділянки

4.6. Враховуючи, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований об?єкт нерухомого майна літ. «А-1» (витяг про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно №33726047, номер запису про право власності 8753406, реєстраційний номер об?єкта нерухомого 6310136300:14:008:0168) присвоїти адресу: АДРЕСА_1 ». На підставі зазначеного рішення між Харківською міською радою та гр. ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу від 17.02.2016 №58 (номер запису про право власності 13302647). Прокурор зазначає, що вищевказана нежитлова будівля була розташована на земельній ділянці кадастровий номер 6310136300:14:008:0003, загальною площею 0,0169 га, а тому виходячи із положень ч. 1 та 2 ст. 120 ЗК України, внаслідок набуття ОСОБА_3 права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» по АДРЕСА_1 , до неї перейшло право користування цією же земельною ділянкою в тому же обсязі, що було у попереднього землекористувача - Лібермана, тобто 0,0169 га (кадастровий 6310136300:14:008:0003). У приватну власність Харківською міською радою передано земельну ділянку площею 0,1885 га, що перевищує площу земельної ділянки, право користування якою було набуте ОСОБА_3 внаслідок придбання нежитлових будівель за договором купівлі-продажу. Частина вказаної земельної ділянки на момент купівлі-продажу нежитлових приміщень перебувала у користуванні інших суб?єктів господарювання. Посилаючись на ст. 134 та 135 Земельного кодексу України, прокурор вказує, що земельна ділянка площею 0,1885 га в частині перевищення площі 0,0168 га повинна була бути передана в оренду ОСОБА_3 лише на конкурентних засадах (шляхом проведення земельних торгів). Також прокурором зазначено, що ОСОБА_3 надавалася в оренду земельна ділянка загальною площею 0,1885 га за рахунок земель громадської та житлової забудови і в той же час вказана земельна ділянка охоплювала частину земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» надана за рахунок земель промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що порушує ст.ст. 20, 65, 74 ЗК України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об?єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об?єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у

попереднього землекористувача. Згідно з ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв?язку з набуттям права власності на ці об?єкти. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об?єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України в поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об?єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об?єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об?єкта права власності.

Відповідно до Публічної кадастрової карти України, розміщеної на веб-сайті: http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta, відомості про земельну ділянку з кадастровим номерам 6310136300:14:008:003 відсутні. Згідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єктів нерухомого майна від 02.08.2018 відомості щодо земельної ділянки із кадастровим номерам 6310136300:14:008:003 відсутні в зазначених реєстрах.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від

10.08.2018 № 2613/116-18станом на 29.12.2012 у Відділі у м. Харкові правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності або право користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:008:003 не обліковуються. Крім того Відділом у м. Харкові державна реєстрація земельної ділянки у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов?язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Відповідно до ст. 20 ЗК України (в редакції станом на момент винесення оскаржуваного рішення) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Змін цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об?єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

14.02.2012 року громадянка ОСОБА_3 звернулась із заявою на ім?я

Харківського міського голови із проханням надати земельну ділянку, а також дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торговельного центру з підприємствами побутового обслуговування (з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 4 додатку 2 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 №614/12 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та експлуатації об?єктів» ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, орієнтовно 0,1880 га для будівництва та подальшої експлуатації торговельного центру з підприємствами побутового обслуговування (з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 .

Попереджено ОСОБА_3 , що земельну ділянку за вказаною адресою буде надано окремим рішенням у встановленому порядку, тільки після вирішення у встановленому законодавством порядку, всіх питань з власниками та користувачами будівель та споруд, що знаходяться в межах майданчика для проектування та будівництва об?єкту.

Листом від 23.04.2012 №207/04-6 та №206/04-6 КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» повідомила Харківську міську раду, що межі земельної ділянки погоджені. Дирекція не заперечує, щодо виділення земельної ділянки площею 0,1885 га для будівництва та подальшої експлуатації торговельного центру з підприємствами побутового обслуговування по АДРЕСА_3 в межах земельної ділянки, яка надана для будівництва метрополітену. На підставі вищевказаного рішення Харківської міської ради ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1880 га по АДРЕСА_1 для вищевказаних цілей, вирішено питання з власниками будівель і споруд, що ввійшли в межі землевідводу та передано зазначений проект землеустрою ша затвердження Харківською міською радою з клопотанням про надання земельної ділянки у користування. Згідно проекту землеустрою до меж земельної ділянки увійшла частина земельної ділянки, яка була надана КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» для будівництва III лінії метрополітену і на яку землекористувачем була надана згода на її вилучення. Проектом землеустрою усю запроектовану земельну ділянку, у тому числі і частину земельної ділянки яка була надана КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену», було визначено, як землі житлової громадської забудови.

На підставі рішення 19 сесії Харківської міської ради 6 скликання від

26.09.2012 №831/12 «Про надання земельних ділянок для будівництва (реконструкції) об?єктів» з урахуванням внесених до нього змін рішенням Харківської міської ради від 17.04.2013 №1098/13 між Харківською міською радою та громадянкою ОСОБА_3 укладено договір оренди землі від 25.07.2013, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 2731800 від 20.09.2013). Прийняття рішення Харківською міською радою стосовно отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду не означає фактичної передачі цієї ділянки в оренду та набуття на неї права. При цьому потрібно враховувати, що саме по собі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішення про надання в оренду не тягне за собою юридичних наслідків для фізичної особи, а є лише етапом у процесі передачі земельної ділянки у користування, реалізація якого може бути здійснена лише після затвердження відповідачем, як суб?єктом владних повноважень, розробленої документації із землеустрою та після підписання та проведення державної реєстрації договору оренди землі. Межі, площа та цільове призначення земельної ділянки були визначені відповідно до вимог діючого законодавства. Проект землеустрою було погоджено відповідними службами в порядку визначеного діючим законодавством та затверджено Харківською міською радою. Зазначена земельна ділянка розташована за межами «червоних» ліній по АДРЕСА_3 . Передача в оренду вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_3 була здійснена за договором оренди землі укладеного 25.07.2013, що випливає із ст. 124 ЗК України, на підставі рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 №831/12 після внесення до нього змін рішенням Харківської міської ради від 17.04.2013 №1098/13 та припиненням прав на земельні ділянки іншими особами, що ввійшли в межі ділянки, яка надавалась в оренду ОСОБА_3 .. На момент підписання договору оренди землі та проведення державної реєстрації ця земельна ділянка не перебувала у приватній власності або користуванні інших осіб.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року залучено в якості співвідповідача ТОВ «ТЦ Олексіївський».

21.11.2022 року від предстанвика Харківської міської ради надійшли додаткові пояснення до відзиву, в якому просила відмовити у задовленні позовних вимог також на підставі неправильно обраного позивачем способу захисту.

Прокурор у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на підстави зазначені у змісті заяв по суті справи.

Представник Харківської міської ради у судовому засіданні проти задоволенні позовних вимог заперечувала з підстав, зазначених у змісті письмових заяв по суті справ.

Представник ТОВ «ТРЦ ОЛЕКСІЇВСЬКИЙ» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про слухання справи за його відсутності. Зазначив, що покладається на розсуд суду при вирішенні спору, оскільки до них позивачем не висунуто жодних матеріально-правових вимог.

Згідно із частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши вступне слово учасників судового розгляду, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. 05.11.2011 серія та номер 1326, продавець ОСОБА_4 передав покупцю ОСОБА_3 нежитлову будівлю літ. «А-1» площею 80,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 №614/12 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,1880 га для будівництва та подальшої експлуатації торговельного центру з підприємствами побутового обслуговування (з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 (п. 4 додатку 2).

У подальшому пунктом 6 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 №831/12 надано в оренду ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:008:0168, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,1885 га для будівництва торгівельного центру з підприємствами побутового обслуговування (з урахуванням зносу нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 до 31.12.2014 (але не пізніше прийняття об`єкта до експлуатації).

Відповідно до п. 4 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 №1861/15 вирішено продати зазначену земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови площею 0,1885 га кадастровий номер 6310136300:14:008:0168 ОСОБА_3 .

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ОСОБА_3 підписано договір купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 58 від 17.02.2016, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А.

Відповідно до частини третьоїстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1статті 4 ЦПК України).

Земля єосновним національнимбагатством,що перебуваєпід особливоюохороною держави. Правовласності наземлю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 1 ЗК України).

Стаття 19 ЗК України визначає основні категорії земель . Так, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 ЗК України).

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (стаття 39 ЗК України).

Статтею 65ЗК Українивизначено,що землямипромисловості,транспорту,електронних комунікацій,енергетики,оборони таіншого призначеннявизнаються земельніділянки,надані вустановленому порядкупідприємствам,установам таорганізаціям дляздійснення відповідноїдіяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту

До земельтранспорту належатьземлі,надані підбудівництво таобслуговування мультимодальнихтерміналів. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (стаття 67 ЗК України).

Згідно ст. 74 ЗК Украни, до земель міського електротранспорту належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв`язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту.

Відповідно до статей317і319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12розділу Х «Перехідні положення» ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12розділу Х «Перехідні положення» ЗК України).

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (пункт 2 частини першоїстатті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частини перша та другастатті 149 ЗК України).

Тобто, ОСОБА_3 п. 6 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 №831/12 надавалася в оренду земельна ділянка загальною площею 0, 1885 га за рахунок земель громадської та житлової забудови і в той же час вказана земельна ділянка охоплювала частину земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» надана за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 4,6674 КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» було припинено лише рішенням Харківської міської ради №1098/13 від 17.04.2013.

Згідно зі ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Відповідно до ст. 74 Земельного кодексу України до земель міського електротранспорту належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і станціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трамвайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спорудами енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв`язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту.

Таким чином відповідно до ст. 19 ЗК України, частина спірної земельної ділянки відноситься до земель транспорту.

Частинами 1,2 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Натомість рішення Харківської міської ради про переведення земельної ділянки із земель транспорту до земель громадської забудови відсутнє. Рішенням від 17.04.2013 №1098/13, яким внесено зміни до рішення про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 , лише припиняється право користування частиною спірної земельної ділянки КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену», та скасовується відповідний державний акт.

Наслідком порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, як передбачено ст. 21 ЗК України.

Таким чином, оспорюване рішення ради прийняте в порушення вимог ст. 144 Конституції України, ст.ст. 20, 65, 74 Земельного кодексу України.

Щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави у випадках, визначених законом.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

На необхідність визначення справедливої рівноваги між інтересами суспільства і конкретної особи звертав увагу і Верховний Суд України у постанові від 18.10.2013 у справі № 6-92цс13 за позовом прокурора про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та її повернення.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Слід зазначити,що,пред`являючи позову вказанійсправі,прокурор виходитьсаме знеобхідності вирішенняпроблем суспільногозначення,існування якихвиправдовує застосуваннямеханізму поверненняспірної землііз власності відповідача.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Ці дії включають подання прокурором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.

У відповідності до ст. 13 Конституції України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності народу України. Від імені українського народу право власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування.

Надання Харківською міською радою земельної ділянки з порушенням встановленої законом процедури, зокрема, без конкурсних торгів, заподіює шкоди інтересам держави, оскільки призводить до ненадходження до бюджету додаткових коштів та, відповідно, до неефективного використання земельної ділянки.

За таких обставин, звернення з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства Харківською місцевою прокуратурою №1 як самостійним позивачем обумовлено необхідністю захисту державних інтересів у сфері земельних відносин у зв`язку з порушенням вимог чинного законодавства під час передачі земельної ділянки саме органом місцевого самоврядування.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (п.п. 30 - 51).

Щодо належного способу захисту права державної власності на спірну земельну ділянку.

Стаття15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: з яких саме правовідносин сторін виник спір;чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №4/1415/19).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68).

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387 - 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 11 цього кодексу у редакції, чинній на час звернення до суду; аналогічний припис є у частині першій статті 13 ЦПК Україну у редакції, чинній на час розгляду справи судами).

Для відновлення порушеного права власності на спірну земельну ділянку прокурор заявив вимогу, зокрема, про визнання незаконним та скасування п. 6 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 26.09.2012 №831/12; визнання незаконним та скасування п. 4 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 25.02.2015 №1861/15; визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1885 га кадастровий номер 6310136300:14:008:0168 між ОСОБА_3 та Харківською міською радою серія та номер 58 від 17.02.2016, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А.

Суд зазначає, що факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункти 65-67).

Інакше кажучи, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункт 64).

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37). Тобто зміст такого позову полягає у внесенні до відповідного державного реєстру запису (відомостей) про право власності держави на цю ділянку. Такий запис засвідчуватиме, що держава як власник спірної земельної ділянки відновила володіння останньою.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем (у спірних правовідносинах - за державою) права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (у спірних правовідносинах - за кінцевою набувачкою) ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 68), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не для захисту права володіння, яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 71)).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав(пункт «б» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71)), зокрема заявити негаторний позов про зобов`язання повернути земельну ділянку.

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 72)).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому може просити про захист цього права шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевої набувачки. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку. Після того власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов`язані із позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі №488/2807/17 з подібних правовідносин в якій виснувала, що належним способом захисту права держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка вибула із власності держави поза її волею, є витребування цієї ділянки з чужого володіння кінцевої набувачки треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставістатей 387-388 ЦК Українивласником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку. Держава набуде прав власника, у тому числі права на усунення перешкод в користуванні землею (негаторний позов), тільки після набуття таким рішенням законної сили та реєстрації права власності держави на відповідну земельну ділянку.

До того ж для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, державних актів, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Як вище зазначалося, судом встановлено, що ТОВ «ТРЦ Олексіївський» є останнім набувачем спірної земельної ділянки, яку він набув у власність на підставі договору-купівлі продажу, серія та номер 2903 від 21.08.2018, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Хоменко А.В..

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що належним способом захисту порушених прав у даних правовідносинах є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Разом із цим керівник Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області звернувся до суду, що не відповідає належному способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позову.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81,89, 141, 259, 263, 264-265, 280-284, 289, 351, 352, 354,355 ЦПК України суд,-,

ухвалив:

Позовні вимоги Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова до Харківської міської ради, ОСОБА_3 , ТОВ «ТРЦ ОЛЕКСІЇВСЬКИЙ» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 06.06.2024 року.

Головуючий суддя: