Рішення

від 31.05.2023 по справі 914/861/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2023 Справа № 914/861/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт», с. Рованці, Волинська обл.,

до відповідача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Імені Тараса Шевченка», с. Куликів, Львівська обл.,

про: стягнення 17 066 564,96 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Дей М.І.;

від відповідачів: Федик С.Є.;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Тараса Шевченка» про стягнення 17 563 440,85 грн.

Ухвалою від 15.03.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18.04.2023.

31.03.2023 на адресу суду поступив від відповідача відзив на позовну заяву (вх.№8069/23).

11.04.2023 на електронний суд від позивача поступив відповідь на відзив (вх.№8964/23).

12.04.2023 на адресу суду від позивача поступив відповідь на відзив (вх..№9133/23).

14.04.2023 на електронну пошту від відповідача поступили заперечення на відповідь на відзив (вх.№9342/23).

Ухвалою від 18.04.2023 суд відклав розгляд справи на 17.05.2023.

10.05.2023 через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на заперечення (Вх. № 11610/23).

В судових засіданнях 17.05.2023, 24.05.2023 судом оголошувалась перерва до 24.05.2023 та 31.05.2023 відповідно.

19.05.2023 відповідачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (Вх. № 12554/23).

23.05.2023 через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про долучення доказів (Вх. № 12978/23).

24.05.2023 відповідачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (Вх. № 12999/23).

29.05.2023 через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (Вх. № 2103/23).

31.05.2023 відповідачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (Вх. № 13677/23).

В судовому засіданні 31.05.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі № 914/867/23 та призначити розгляд справи по суті в даному судовому засіданні за згодою обох сторін. Представник Позивача, надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задоволити, Представник Відповідача не заперечив щодо стягнення основної заборгованості, однак заперечив проти позовних вимог в частині стягнення штрафу.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 31.05.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором купівлі продажу № 2810/959130 від 28.10.2021, в частині оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим у відповідача виник борг в сумі 13 510 339,11 грн.

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 4 053 101,74 грн.

Внаслідок підписання акту звірки, 29.05.2023 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в частині основного боргу до 13 128 126,89 грн та штрафу до 3 938 438,04 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідач заперечує позовні вимоги, просить у задоволенні таких відмовити з огляду на наступне. Офіційний лист Торгово-Промислової Палати України за № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, засвідчив форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): зокрема військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Покликаючись на ст. 218 ГПК України та 617 ЦК Україні, зазначив, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо оплати поставленого товару, оскільки порушення зобов`язання сталося внаслідок непереборної сили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

28 жовтня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (далі Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Імені Тараса Шевченка» (далі Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 2810/959130, відповідно до якого Продавець в порядку та на умовах цього Договору зобов`язується продати у власність Покупця засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива, зернові та олійні культури, дизпаливо, мікродобрива, інший товар, зазначений в накладних та/або специфікаціях до цього Договору (надалі - Товар), а Покупець в свою чергу зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Пунктами 2.2. та 3.1. Договору передбачено, що кількість Товару, що передається в кожній окремій партії Товару, зазначається в специфікаціях та/або видаткових накладних. Вартість однієї одиниці Товару на кожну конкретну партію Товару зазначається в специфікаціях на Товар та/або у видаткових накладних. В специфікації на Товар зазначається вартість товару в національній валюті - гривні, а для товару, яким є засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння, також її еквівалент в Євро або Долар США станом на день, що передує відвантаженню товару. Видаткова накладна на Товар, що продається на умовах відстрочки оплати, формується з врахуванням курсу продажу Євро або Долара США до гривні станом на день, що передує відвантаженню відповідної партії Товару. В разі, коли курс Євро або Долара США до гривні на день проведення розрахунку є вищим за курс на дату продажу Товару за відповідними накладними більш, ніж на 3%, Сторони для визначення суми належної до оплати використовують курс Євро або Долара США до тривні станом на день, що передує дню перерахування коштів, що зазначається в коригуванні накладних. Для визначення курсу Євро або Долара США до гривні, Сторони погодили використовувати' середній курс продажу Євро або Долара США, що визначений на сайті mezhbank.org.ua станом на день, що передує дню, в який проводиться оплата.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що загальна кількість Товару, що передається у власність Покупця за цим Договором становить суму всіх накладних по вартості з урахуванням коригування відповідно до курсу євро/долара США до гривні на день, що передує оплаті.

Покупець зобов`язується провести оплату кожної партії Товару в термін, зазначений у Специфікації до цього Договору (п. 3.5. Договору).

На виконання умов договору, між сторонами були укладені специфікації до Договору, а саме: №1526 від 28.10.2021 року на загальну суму 470 831,04 грн; №1527 від 29.10.2021 року на загальну суму 470 831,04 грн; №576 від 16.12.2021 року на загальну суму 4 489 758,00 грн; №775 від 24.12.2021 року на загальну суму 1 190 002,86 грн; №161 від 03.02.2022 року на загальну суму 1 670 762,88 грн; №210 від 05.02.2022 року на загальну суму 2 559 513,60 грн; №7 від 07.02.2022 року на загальну суму 1 120 753,26 грн; №313 від 10.02.2022 року на загальну суму 1 549 341,90 грн; №218 від 02.03.2022 року на загальну суму 524 040,00 грн; №6 від 18.03.2022 року на загальну суму 754 129,13 грн; №7 від 18.03.2022 року на загальну суму 679 770,00 грн; №2726 від 22.03.2022 року на загальну суму 2 282 033,10 грн; №732 від 17.04.2022 року на загальну суму 469 963,00 грн; №39 від 02.05.2022 року на загальну суму 49 725,00 грн; №105 від 03.05.2022 року на загальну суму 893 413,20 грн; №157 від 03.05.2022 року на загальну суму 163 657,50 грн; №360 від 06.05.2022 року на загальну суму 372 879,91 грн; №399 від 06.05.2022 року на загальну суму 109 395,00 грн; №441 від 06.05.2022 року на загальну суму 385 773,88 грн; №503 від 11.05.2022 року на загальну суму 616 745,70 грн; №504 від 11.05.2022 року на загальну суму 84 000,00 грн; №1456 від 12.05.2022 року на загальну суму 307 891,20 грн; №1459 від 27.05.2022 року на загальну суму 671 892,03 грн; №1331 від 27.05.2022 року на загальну суму 118 7552,00 грн; №284 від 07.06.2022 року на загальну суму 21 880,80 грн; №916 від 26.09.2022 року на загальну суму 145 776,30 грн.

На підставі підписаних сторонами специфікацій до Договору, Відповідачу було поставлено Товар (добрива, засоби захисту рослин, паливо) на загальну суму 22 173 515,33 грн, що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними, долученими до матеріалів справи: №1526 від 28.10.2021 року на загальну суму 470 831,04 грн, №1527 від 29.10.2021 року на загальну суму 470 831,04 грн, №576 від 16.12.2021 року на загальну суму 4 489 758,00 грн, №775 від 24.12.2021 року на загальну суму 1 190 002,86 грн, № 161 від 03.02.2022 року на загальну суму 1 670 762,88 грн, №210 від 05.02.2022 року на загальну суму 2 559 513,60 грн, №21177 від 27.02.2022 року №321 від 08.04.2022 року на загальну суму 1 120 753,26 грн, №313 від 10.02.2022 року на загальну суму 1 549 341,90 грн, №218 від 02.03.2022 року на загальну суму 524 040,00 грн, №525 від 18.03.2022 року на загальну суму 754 129,13 грн, №528 від 18.03.2022 року на загальну суму 679 770,00 грн, №630 від 22.03.2022 року на загальну суму 2 282 033,10 грн, №732 від 17.04.2022 року на загальну суму 469 963,00 грн, № 939 від 02.05.2022 року на загальну суму 49 725,00 грн, № 9105 від 03.05.2022 року на загальну суму 893 413,20 грн, №157 від 03.05.2022 року на загальну суму 163 657,50 грн, №360 від 06.05.2022 року на загальну суму 372 879,91 грн, № 9399 від 06.05.2022 року на загальну суму 109 395,00 грн, №441 від 06.05.2022 року на загальну суму 385 773,88 грн, № 503 від 11.05.2022 року на загальну суму 616 745,70 грн, №504 від 11.05.2022 року на загальну суму 84 000,00 грн, №1456 від 12.05.2022 року на загальну суму 307 891,20 грн, № 91459 від 27.05.2022 року на загальну суму 671 892,03 грн, №1331 від 27.05.2022 року на загальну суму 118 7552,00 грн, №284 від 07.06.2022 року на загальну суму 21 880,80 грн, №916 від 26.09.2022 року на загальну суму 145 776,30 грн.

Із врахуванням зміни вартості поставленого Товару, загальна сума поставленого Товару становить 22 555 438,31 грн, що підтверджується Актами коригування вартості №ВЗП00000418 від 14.10.2022 року, №ВЗП00000419 від 14.10.2022 року, №ВЗП00000575 від 14.10.2022.

Станом на дату подання позовної заяви, поставлений позивачем відповідачу товар був оплачений лише частково, із зарахуванням зустрічних вимог, заборгованість Відповідача становила 13 510 339,11 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь штраф в розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого, або несвоєчасно оплаченого Товару в розмірі 3 938 438,04 грн.

Після відкриття провадження у справі, сторони 25.05.2023 підписали Акт звірки взаєморозрахунків та дійшли двосторонньої згоди щодо основної суми заборгованості в розмірі 13 128 126,89 грн.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, сума основного боргу склала 13 128 126,89 грн, з якою погодився відповідач та штраф у розмірі 3 938 438,04 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, 28.10.2021 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 2810/959130.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар у 2021 - 2022 році на загальну суму 22 555 438,31 грн (22 173 515,33 + 381 922,98 коригування вартості), що підтверджується долученими до матеріалів справи двосторонньо підписаними видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, товарно-транспортними накладними та актами коригування вартості товару.

Як встановлено судом, Відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання по оплаті отриманого від позивача товару та сплатив такий тільки частково в розмірі 860 265,98 грн.

Крім того, між Позивачем та Відповідачем укладено Протоколи про зарахування зустрічних вимог від 14.10.2022 року, від 23.12.2022 року та від 30.12.2022 року, долучені до матеріалів справи. Відповідно до Протоколів було здійснено зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 8 184 833,22 грн.

Після відкриття провадження у справі, між сторонами підписано Протокол зарахування зустрічних вимог від 25.05.2023 на суму 382 212,22 грн та Акт звірки, з яких вбачається сума основної заборгованості в розмірі 13 128 126,89 грн. Дана сума заборгованості відповідачем не заперечувалась.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основна заборгованість в розмірі 13 128 126,89 грн.

За порушення строків оплати за поставлений товар, Позивачем нараховано Відповідачу 30 % штрафу в розмірі 3 938 438,04 грн. Відповідач просив у задоволенні штрафу відмовити з огляду на форс мажорні обставини.

Частиною 2 статті 216 ГК України визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків: штрафні санкції: оперативно-господарські санкції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Штрафними санкціями відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (за змістом ст.549 Цивільного кодексу України).

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст. 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач просить відмовити в задоволенні штрафу у зв`язку із тим, що в 2022 році у нього в результаті здійснення сільськогосподарської діяльності не доотримано доходу від реалізації продукції у сумі 14 444 000 грн., в порівнянні із 2021 роком. Окрім цього, у відповідача знизилися надходження і рух коштів в банківській установі, доказом чого є витяги з Банку щодо надходження та руху коштів. У низки контрагентів існує заборгованість перед СГ ТзОВ «імені Тараса Шевченка», що складає 2 720 820,69 грн, яка виникла в результаті їхньої неспроможності погасити борг внаслідок форс мажорних обставин. Такі результати господарської діяльності спричинені наступними форс- мажорними обставинами: зміною кліматологічних показників, Епідемією COVID - 19 та оголошеним 24 лютого 2022 року Воєнним станом в Україні.

Наведені обставини свідчать про скрутне становище товариства, крім того, надмірне стягнення з товариства призведе до збитковості.

Суд зазначає, що 24.02.2022 росією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022 згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан.

Разом з тим, поставка товару відбувалась під час карантинних заходів з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Як встановлено судом, пунктом 7.3 договору, у разі порушення строків оплати (невиконання умов Договору) Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого, або несвоєчасно оплаченого Товару.

Також суд констатує, що з дій позивача вбачається прямий умисел на надмірне збагачення за рахунок умов договору щодо розміру штрафних санкцій, позаяк, вказаний Позивачем розмір штрафних санкцій є непосильно великим для Відповідача, і націленим не так на компенсаторний характер, як на можливість отримання збагачення. Такий розмір штрафних санкцій, враховуючи наявність форс-мажорних обставин, які призвели до неможливості виконання Відповідачем своїх зобов`язань, ставить під загрозу існування підприємства Відповідача, виплату заробітної плати робітникам та сплату податків, що підтверджується виписками з Банку Відповідача. До того ж, суд зазначає, що Позивачем не підтверджено понесення ним збитків у таких великих розмірах.

Отже, вказані обставини суд розцінює як недобросовісні дії останнього спрямовані на безпідставне надмірне збагачення за рахунок відповідача , що є недопустимим, а тим більше у період військової агресії.

З огляду на наведене, суд вважає за доцільне стягнути з Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Імені Тараса Шевченка» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» штраф у розмірі 150 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 13 128 126,89 грн основного боргу та 150 000,00 штрафу. В задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У зв"язку із зменшенням позовних вимог, зайво сплачений судовий збір буде повернено позивачу за його заявою.

Відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 255 998,47 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Тараса Шевченка» (80224, Львівська обл., Радехівський р-н, с. Куликів, вул. Вигідська, 37, код ЄДРПОУ 04950543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (45606, Волинська обл., Луцький р-н, с. Рованці, вул. Промислова, 5А, код ЄДРПОУ 31496816) 13 128 126,89 грн заборгованості, 150 000,00 грн штрафу та 255 998,47 грн судового збору.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2023

Суддя Запотічняк О.Д.