Постанова

від 31.08.2023 по справі 914/861/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2023 р. Справа №914/861/23

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін від:

позивача: Дей М.І. (адвокат);

відповідача: Федик С.Є. (адвокат).

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Волинь-зерно-продукт» б/н від 03.08.2023

(вх.ЗАГС №01-05/2527/23 від 04.08.2023)

на ухвалуГосподарського суду Львівської області

від 27.07.2023 (повний текст 31.07.2023, суддя

Запотічняк О.Д.)

за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Тараса Шевченка»

про відстрочення виконання рішення

у справі №914/861/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Волинь-зерно-продукт»

до відповідачаСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імені Тараса Шевченка»

про стягнення в сумі 17 066 564, 96 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/861/23 за позовом ТОВ «Волинь-зерно-продукт» до Сільськогосподарського ТОВ «Імені Тараса Шевченка» про стягнення в сумі 17 066 564,96 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського ТОВ «Імені Тараса Шевченка» на користь ТОВ «Волинь-зерно-продукт» 13 128 126,89 грн заборгованості, 150 000,00 грн штрафу та 255 998,47 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.07.2023 у справі №914/861/23 заяву Сільськогосподарського ТОВ «Імені Тараса Шевченка» про розстрочення виконання рішення суду у справі №914/861/23 задоволено частково.

Розстрочено виконання рішення у даній справі на 10 місяців зі сплатою щомісячно 20 числа -1 310 478, 27 грн за наступним графіком:

- 20.08.2023 -1 310 478, 27 грн;

- 20.09.2023 -1 310 478, 27 грн;

- 20.10.2023 -1 310 478, 27 грн;

- 20.11.2023 -1 310 478, 27 грн;

- 20.12.2023 -1 310 478, 27 грн;

- 20.01.2024 -1 310 478, 27 грн;

- 20.02.2024 -1 310 478, 27 грн;

- 20.03.2024 -1 310 478, 27 грн;

- 20.04.2024 -1 310 478, 27 грн;

- 20.05.2024 -1 310 478, 27 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Позивач не погодився із постановленою ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив наступні обставини:

- висновок суду першої інстанції щодо розстрочки виконання судового рішення ґрунтується на неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для вирішення справи;

- на обґрунтування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення відповідач подав лише рамковий договір фінансового лізингу №13343-FL від 14.02.2023, кредитний договір №04950543-КД-1 від 15.05.2023, проте зобов`язання відповідача, невиконання яких стало предметом позову мали бути виконані до 15.11.2021;

- відповідачем не доведено винятковість обставин, які повинні бути встановлені в даному випадку та не надано доказів відсутності доходів від господарської діяльності, що унеможливлює виконання судового рішення;.

- погіршення економічної ситуації в Україні через збройну агресію російської федерації, введення воєнного стану в рівній мірі негативно впливає на всіх суб`єктів господарювання.

Відповідач заперечив вимоги апеляційної скарги, подав відзив на апеляційну скаргу та просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. В суді першої інстанції відповідач визнав необхідність повернення коштів за зобов`язаннями перед позивачем та просив врахувати, зокрема факт форс мажорних обставин, викликаних повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України. Становище, в якому опинилось підприємство відповідача напряму залежало від форс мажорних обставин, що не давало можливості ефективно здійснювати підприємницьку діяльність і за відсутності такого форс мажору, відповідач міг би розрахуватись за своїми зобов`язаннями перед позивачем. При цьому, зазначив що приватним виконавцем до постановлення оскаржуваної ухвали 24.07.2023 відкрито виконавче провадження №72339449, в межах якого рішення суду у цій справі частково виконано та стягнуто з відповідача 930516,93 грн, а також 379962,00 грн з урахуванням оскаржуваної ухвали про розстрочку виконання рішення суду.

Також в судовому засіданні представник відповідача звернув увагу, що при умові існування арешту усіх банківських рахунків відповідача у виконавчому провадженні настануть обставини стійкої неплатоспроможності. А відсутніми такі арешти можуть бути лише при розстроченні виконання судового рішення.

Інших клопотань та заяв в порядку статті 207 ГПК України подано не було.

В судове засідання з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті вимог апеляційної скарги та заперечень на неї, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник апелянта просив задоволити апеляційну скаргу та скасувати оскаржувану ухвалу, натомість представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи рішенням суду у цій справі від 31.05.2023 стягнуто з відповідача на користь позивача 13128126,89 грн заборгованості, 150000,00 грн штрафу та 255998,47 грн судового збору, що разом становить 13 534 125,36 грн.

19.07.2023 року відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відстрочення виконання вказаного рішення суду, а 27.07.2023 відповідач подав уточнення до поданого клопотання, в якому просив розстрочити виконання судового рішення у цій справі.

В обґрунтування клопотання заявник зазначав, що ТОВ «імені Тараса Шевченка» знаходиться у скрутному фінансовому становищі внаслідок фінансово-економічної кризи в державі через повномасштабне вторгнення росії в Україну, що є форс мажорною обставиною, підтвердженою президентом Торгово-промислової палати України (лист президента ТПП України наявний у матеріалах справи).

Крім цього, з метою організації сільськогосподарських робіт підприємства шляхом забезпечення збору врожаю та проведення посівної у поточному році, 14 лютого 2023 року був укладений рамковий договір фінансового лізингу № 13343-FL між ТОВ "ОТП Лізинг" та ТОВ "імені Тараса Шевченка", об`єктом якого виступають: транспортні засоби та/або спеціальна техніка, та/або навісне (причіпне) обладнання, та/або залізничний рухомий склад, та/або обладнання чи устаткування та інше (рамковий договір фінансового і лізингу доданий до клопотання). Даний правочин спрямований на отримання прибутку підприємства з метою розрахунку по зобов`язаннях. Окрім цього, з метою стабілізації фінансового стану, 15.05.2023 відповідач отримав кредит від АТ КБ "ПриватБанк" на суму 7000000 грн на поповнення обігових коштів (кредитний договір доданий до клопотання), за допомогою якого передбачається забезпечення функціонування підприємства з метою своєчасного отримання прибутку від збору врожаю та забезпечення посіву в осінній період 2023 року, що надасть можливість відповідачу розрахуватись по зобов`язаннях перед позивачем. На сьогоднішній день на балансі підприємства знаходиться лише 1 793 900 грн, (фінансова звітність додана до клопотання).

Також вказав, що позивач вже звернувся до приватного виконавця з метою виконання судового рішення, наслідком чого стало відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем та в результаті здійснення виконавчих дій на рахунки відповідача накладено арешт, в тому числі і на кредитний рахунок банку, 25.07.2023 приватним виконавцем вже стягнуто 429342,89 грн заборгованості. Таким чином, на рахунку підприємства відповідача кошти взагалі відсутні, а рахунки арештовані.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви відповідача та розстрочення виконання судового рішення на десять місяців зі сплатою щомісячно до 20 числа 1310478,27 грн за наступним графіком: 20.08.2023 -1 310 478, 27 грн; 20.09.2023 -1 310 478, 27 грн; 20.10.2023 -1 310 478, 27 грн; 20.11.2023 -1 310 478, 27 грн; 20.12.2023 -1 310 478, 27 грн; 20.01.2024 -1 310 478, 27 грн; 20.02.2024 -1 310 478, 27 грн; 20.03.2024 -1 310 478, 27 грн; 20.04.2024 -1 310 478, 27 грн; 20.05.2024 -1 310 478, 27 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо необргунтованості оскаржуваної ухвали суду в частині задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, апеляційний господарський суд зазначає також наступне.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 у справі №1-7/2013, підставою для застосування розстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. До таких обставин належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Як зазначено в згаданому рішенні Конституційного Суду України, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Таким чином, для надання розстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00). Отже, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала, якою частково задоволено заяву відповідача про розстрочення судового рішення у даній справі обґрунтована належними доказами, які підтверджують наявність обставин для застосування такого процесуального заходу, як розстрочення судового рішення зокрема, такі як введення воєнного стану, сезонний характер роботи учасників справи та накладення арешту на рахунки відповідача, адже часткове розстрочення рішення суду у даній справі не звільняє відповідача від обов`язку щодо погашення заборгованості перед позивачем та не позбавляє його можливості достроково погасити наявну заборгованість.

Також суд апеляційної інстанції бере до уваги доводи відповідача про настання обставин неплатоспроможності, наслідком чого може стати відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача і відповідно навіть за таких умов судове рішення у цій справі на тривалий час (більше ніж саме розстрочення) у зв`язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів буде не виконаним. Такі обставини позивачем не спростовувалися будь-якими доказами чи запереченнями.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваній ухвалі.

Судові витрати.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється в силу ч. 14 ст. 129 ГПК України. Відтак, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно продукт» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.07.2023 у справі №914/861/23 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 05.09.2023.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК