Постанова

від 06.06.2023 по справі 804/5216/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

м. Київ

справа № 804/5216/17

адміністративне провадження № К/9901/9450/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 (суддя Тулянцева І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 (колегія у складі суддів Семененка Я.В., Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.)

у справі № 804/5216/17

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій

про стягнення заборгованості.

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до суду з позовом до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у загальному розмірі 495780,39 гривень.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, Криворізьким центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області направлялися відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а», п. «б»-«з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

3. Відповідно до Розрахунків заборгованості загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за липень 2017 року складає 495227,13 грн та за Списком №2 за липень 2017 року в розмірі 553,26 гривень.

4. У зв`язку з тим, що вказана сума відповідачем у добровільному порядку не відшкодована, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

5. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що на адресу відповідача надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по Списку №1 та Списку №2. Зазначена сума боргу в добровільному порядку сплачена не була, а тому, вона підлягає примусовому стягненню.

6. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не надав доказів щодо обґрунтування стягнення заявленої суми. Крім того, Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій відноситься до гірничорятувальних частин, а тому виплата пенсій працівникам здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідач не є правонаступником прав та обов`язків інших раніше діючих загонів та не повинен відшкодовувати витрати на доставку пільгових пенсій щодо осіб, які отримали свій пільговий стаж в підприємствах, правонаступником яких є інше підприємство.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2017, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019, позов задоволено.

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач є правонаступником Криворізького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України, Харківського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (Харківський ВГР (АР) З), Марганецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Марганецький СВГРЗ МНС України), Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Миколаївський ВГРАРЗ ДСНС України), Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Олександрійський ВГР (АР) З).

Тому у відповідача існує обов`язок по відшкодуванню органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а","б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за липень 2017 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем на адресу підприємства направлялися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, в яких зазначалося: загальний місячний розмір пенсії; сума, що підлягає відшкодуванню; частка плати даного підприємства; місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. Частка плати підприємства визначалася на підставі документів щодо стажу та характеру роботи, які, у тому числі, надавалися відповідачем у вигляді довідок на підтвердження пільгового характеру стажу працівникам особового складу гірничорятувальних частин, що підтверджує взаємовідносини між відповідачем та колишніми працівниками гірничорятувальних частин, яким призначено пільгові пенсії.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Скаржник зазначає про те, що суди не дослідили належним чином питання правонаступництва ДВГРЗ ДСНС України та безпідставно поклали на нього зобов`язання щодо сплати відшкодування із виплати та доставки пільгових пенсій по особам, які ніколи не працювали в ДВГРЗ ДСНС України по робочим місцям, які ніколи не створювалися та не атестувалися ДВГРЗ ДСНС України та відносно у яких у відповідача відсутній обов`язок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

11. Суди залишили поза увагою та не надали правової оцінки доводам відповідача про те, що ДВГРЗ ДСНС України не є правонаступником 4-го ВГРЗ, Дніпродзержинського СВЗШР (код 20247955), Південного РСВАРЗ (код 26462591), Центрального РСВАРЗ, Східного РСВАРЗ (код 2635349), Західного РСВАРЗ, Криворізького ВГРЗ (код 001090851), Марганецького ВГРЗ (код 00190845), Харківського ВРЗ (код 24675493), Олександрійського ВГРЗ (код 00165770), колишні працівники яких увійшли до переліку тих осіб, щодо яких позивач заявляє вимогу про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та жодним чином не спростували аргументи ДВГРЗ ДСНС України з цього приводу.

12. Суд апеляційної інстанції, як на доказ правонаступництва, посилається на накази № 502 від 29.07.1988, №315 від 06.09.1999, № 234 від 13.08.1998, № 3 від 22.11.2005, які не були досліджені належним чином, оскільки відсутні в матеріалах справи.

13. Також покликається на те, що судом апеляційної інстанції не досліджувався та не аналізувався як доказ Розпорядження Виконкому Криворізької міської ради від 04.02.1997 № 61-р про реєстрацію Криворізького воєнізованого гірничорятувального загону (код ЄДРПОУ 00190851), який був ліквідований 01.04.2004 та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником ліквідованого загону була визначена Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 26475829, м. Київ, вул. Вокзальна, 7).

14. Тому висновок суду щодо наявності у відповідача обов`язку відшкодування витрат Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 є передчасними та базуються на припущеннях.

15. Посилання судів на те, що відповідачем розрахунки не оскаржувалися, а тому є узгодженими є помилковими, оскільки надані позивачем розрахунки не можуть вважатися беззаперечними доказами, які підтверджують суми понесені органами Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

16. Крім того, сума відшкодування, яка є предметом позову складається із 201 особи, тоді як судами не було досліджено стаж роботи жодної особи, що призвело до хибного висновку судів про обов`язок ДВГРЗ ДСНС України відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по всіх 201 особі. Зокрема, не дослідили питання щодо того, на якому підприємстві здобули свій пільговий стаж пенсіонери, включені до розрахунку та проігнорував той факт, що деякі особи ніколи не працювали в ДВГРЗ ДСНС України та ніколи не працювали на підприємствах, правонаступником яких є відповідач.

17. В матеріалах справи містяться письмові докази довідки про пільговий стаж на пенсіонерів включених до розрахунку витрат на виплату та доставку пільгових пенсій щодо яких зазначено місце набуття пільгового стажу інше підприємство ніж відповідач чи юридична особа, правонаступником якої є відповідач.

18. Відзив на касаційну скаргу збігається з мотивами висновків судів попередніх інстанцій.

19. Також відповідач подав клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, у зв`язку з відсутністю сталої судової практики щодо вирішення питання правонаступництва прав і обов`язків ліквідованих юридичних осіб, які створили і атестували за умовами праці робочі місця, робота на яких дає право працівникам на призначення пенсії на пільгових умовах.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та зазначає наступне.

21. Верховний Суд неодноразово розглядав справи за участю тих самих сторін і формулював відповідні правові висновки за аналогічними відносинами та вимогами. Зокрема, у постанові від 20.12.2018 у справі №804/7025/17 Верховний Суд зазначив:

«Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, відповідно до абз. 4 п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об`єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, у відповідності до п. "а", "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника, що виплата пенсій працівникам відповідача повинна здійснюватися виключно за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням приписів п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, в абзаці п`ятому підпункту1 пункту 2 зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів ПФ України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п`ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 01 січня 2005 року за рахунок коштів ПФ України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФ України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 01 січня 2005 року за рахунок коштів ПФ України, а з 01 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Також судами встановлено, що Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувального) загін Державної служби з надзвичайних ситуацій є правонаступником Криворізького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України, Марганецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України, Олександрійського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України, Миколаївського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону МНС України, та підпорядкований ДСНС України, що підтверджується статутом, обліковими картками відповідача та кодом ЄДРПОУ.

Також обставини правонаступництва встановлені в справі № 804/2506/17.

Отже, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства, тобто позивача.

Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 20.12.2018 у справах № 804/7025/17, № 804/2506/17, від 17.09.2020 у справі №804/863/17, та від 22.10.2020 у справі № 804/2075/17 в спорах між тими самими сторонами.

22. Зазначені правові висновки є застосовними у справі, що розглядається.

23. Згідно з пунктом 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, відшкодуванню підлягають витрати ПФ України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

24. У пункті 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФ України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

25. Відповідно до пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФ України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.

26. Судами попередніх інстанцій встановлено те, що позивачем було сформовано та належним чином направлено відповідачу повідомлення про суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за спірний період на загальну суму 496 780,39 грн (заборгованість по списку № 1 - 495227,13 грн, по списку № 2 - 553,26 грн), що не заперечується відповідачем.

27. Суми нарахованих коштів підтверджуються розрахунками органу Пенсійного фонду України щодо фактичних витрат на виплату і доставку пенсій по Списку № 1, призначених відповідно до пунктів "а", «б»-«з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період - липень 2017 року.

28. Також Суд вважає безпідставними доводи скаржника про відсутність наказів №502 від 29.07.1988, №315 від 06.09.1999, № 234 від 13.08.1998, № 3 від 22.11.2005 на які посилається суд апеляційної інстанції, оскільки посилання на ці накази містяться в довідках про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій, які, скаржником не відкликалися та нечинними не визнавалися.

29. Доводи про те, що судом апеляційної інстанції не досліджувався та не аналізувалося як доказ Розпорядження виконкому Криворізької міської ради від 04.02.1997 № 61-р про реєстрацію Криворізького воєнізованого гірничорятувального загону (код ЄДРПОУ 00190851), не спростовують зазначені вище висновки та впливають на результат розгляду цієї справи.

30. Також безпідставними є доводи скаржника про те, що сума відшкодування, яка є предметом позову складається із 201 особи, тоді як судами не було досліджено стаж роботи жодної особи, що призвело до хибного висновку судів про обов`язок ДВГРЗ ДСНС України відшкодувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по всіх 201 особі, оскільки відповідне призначення пенсії цим особам відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувалось та заяви про припинення виплати пенсії всім цим особам у зв`язку з призначенням їм пенсії на підставі недостовірних документів до органів Пенсійного фонду не подавались.

31. Щодо передачі справи № 804/5216/17 на розгляд об`єднаної палати, то згідно ч. 2 ст. 346 КАС України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

32. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані справи розглядаються лише Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду та відсутні будь-які рішення Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також враховуючи усталену практику Верховного Суду щодо вирішення питання правонаступництва ДВГРЗ ДСНС України, про що зазначено вище, а тому колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати.

33. Отже, доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують, не дають підстав вважати, що судами невірно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів.

34. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі №804/5216/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб