Постанова

від 06.06.2023 по справі 420/6074/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

м. Київ

справа №420/6074/19

адміністративне провадження № К/9901/4218/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/6074/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПНУ» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді: Стас Л.В., Турецької І.О.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗПНУ» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 №№ 0024581407, 0024611407.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби в Одеській області 05.02.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі №420/6074/19 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області.

Ухвалою суду від 05.06.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 06.06.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження з урахуванням положень статті 345 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не оспорюються, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області від 21.03.2019 №№ 1490/14-07, 1493/14-07, 1494/14-07, 1492/14-07, 1491/14-07, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на І квартал 2019 року, наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.03.2019 №1700, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ЗПНУ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 12.04.2019 №657/15-32-14-07/33313902, відповідно до висновків якого, встановлено порушення позивачем, зокрема:

п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6, пп. 9.4 п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 488387 грн., у т.ч. за 2016 рік - 399215 грн., за 2017 рік - 89172 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 461340 грн., у т.ч. по періодах: березень 2016 року - 50714 грн., квітень 2016 року - 79037 грн., травень 2016 року - 61078 грн., липень 2016 року - 67987 грн., серпень 2016 року - 48319 грн., листопад 2016 року - 1759 грн., грудень 2016 року - 48617 грн., січень 2017 року - 7149 грн., лютий 2017 року - 7839 грн., квітень 2017 року - 35243 грн., червень 2017 року - 15076 грн., вересень 2017 року - 6486 грн., листопад 2017 року - 27287 грн., січень 2018 року, серпень 2018 року - 3472 грн.;

п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 15349,44 грн.;

в порушення пп. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України та Наказу ДПА України № 1020 від 24.12.2010 року «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податків, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів Україну від 13.01.2015 року № 4, на користь платників податків та суми утриманого з них податку за 4 квартал 2017 року не надано до контролюючого органу та у розрахунках ф. № 1-ДФ, не в повному обсязі відображені виплачені доходи у вигляді дивідендів з ознакою доходу 109, не вказано суми, виплачені на користь фізичних осіб-підприємців за ознакою доходу 157.

На підставі зазначеного Акту перевірки, ГУ ДФС в Одеській області 29.05.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0024581407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 732581грн., з яких 488387грн. - за податковими зобов`язаннями та 244194грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0024611407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 497384грн., з яких 331589грн. - за податковими зобов`язаннями та 165795грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0024621407, згідно з яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 15349,44грн., застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 1534,94грн.;

№0015871307, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника у вигляді заробітної плати.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час судового розгляду справи не надано первинних документів, які би підтверджували реальність господарських операцій ТОВ «ЗПНУ» з контрагентами ТОВ «Трейд-Комплект», ТОВ «СІТІПРАЙС», TOB «АРТ СВІТ СТАР», TOB «ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД», ТОВ «Стейл плюс», ТОВ «Смарт-Компанні», ТОВ «Астроплюс», TOB «Струм Контракт», ТОВ «Дектрейл ЛТД», ТОВ «Пауер Буд», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423», ТОВ «СОЛТАН», ТОВ «ЛАЙМЕН ІНВЕСТ», ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД». Також, суд першої інстанції зазначив, що з наданого відповідачем акту перевірки вбачається, що вищенаведені контрагенти позивача не могли виконувати роботи (надавати послуги) на користь позивача через недостатність трудових ресурсів, необхідних для цього, відсутність відомостей щодо використання третіх осіб для виконання робіт (надання послуг). Вказані обставини у сукупності з наведеною в акті податковою інформацією, на думку суду першої інстанції, свідчать про обґрунтованість висновків відповідача про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з даними контрагентами.

Позивач з рішення суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПНУ» від адміністративного позову в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 №№ 0024621407, 0015871307. Рішення суду першої інстанції у цій справі в частині вирішення вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 року №№ 0024621407, 0015871307 - визнано нечинним. Провадження у справі в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 №№ 0024621407, 0015871307 - закрито.

Таким чином, у порядку апеляційного провадження предметом даного спору є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 №№ 0024581407, 0024611407.

Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 №№ 0024581407, 0024611407 скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗПНУ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 №№ 0024581407, 0024611407 задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 29.05.2019 №0024581407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальній сумі 344457,45грн. та №0024611407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 218907,84грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що відповідач безпідставно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі лише аналізу податкової інформації та власних припущень щодо неможливості надання послуг контрагентами за відсутності будь-яких доказів цих висновків.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган оскаржив його у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами, а тому висновки акту перевірки та прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства. Контролюючий орган звертає увагу, що в матеріалах справи наявний протокол допиту особи, яка значилась директором ТОВ «ДЕКТРЕЙЛ ЛТД», де вказано, що громадянин ОСОБА_1 до ведення фінансово-господарської діяльності непричетний. На думку податкового органу, апеляційним судом не прийнято до уваги факт відкриття кримінальних приводжень, у яких фігурують контрагенти позивача та відсутність у останніх матеріально-технічних, трудових ресурсів, відповідних дозвільних документів. Відповідач посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийняти нову постанову, якою касаційну скаргу податкового органу задовольнити та в частині задоволення позовних вимог відмовити.

Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що перешкоджає розгляду справи у порядку касаційного оскарження.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ», ТОВ «СМАРТ КОМПАННІ», ТОВ «АСТРОПЛЮС», ТОВ «ДЕКТРЕЙЛ ЛТД», ТОВ «ПАУЕР БУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423», ТОВ «СОЛТАН», ТОВ «ЛАЙМЕН ІНВЕСТ», ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД» та відповідно правомірності формування податкового кредиту і валових витрат за перевіряємий період позивачем надані договори на обслуговування/ремонт/перевірку обладнання/електроінструменту, договори на ремонт/монтаж кабелю, на монтаж заземлення, укладені з вказаними контрагентами, в яких чітко визначено: кому належить обладнання/кабель, що є предметом цих угод (а.с.118-156 т.2, а.с.2-272 т.3, а.с.47-240 т.6, а.с.2-206 т.7, а.с.2-222 т.8, а.с.3-7, 13-16 т.14).

Також, виконання умов, укладених договорів з ТОВ «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ», ТОВ «СМАРТ КОМПАННІ», ТОВ «АСТРОПЛЮС», ТОВ «ДЕКТРЕЙЛ ЛТД», ТОВ «ПАУЕР БУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423», ТОВ «СОЛТАН», ТОВ «ЛАЙМЕН ІНВЕСТ», ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД», підтверджено з боку позивача довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), локальними кошторисами, договірною ціною на виконання робіт, актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), актами виконаних робіт, з яких вбачається перелік, зміст та обсяг робіт, що були проведені на вказаних об`єктах (а.с.118-156 т.2, а.с.2-272 т.3, а.с.47-240 т.6, а.с.2-206 т.7, а.с.2-222 т.8, а.с.3-7, 13-16 т.14).

Крім того, як в ході перевірки, так і до суду, позивачем надані платіжні доручення, виписки банку, що підтверджують проведення оплати наданих вказаними контрагентами послуг позивачу.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на те, що в акті перевірки визначено, що заборгованість по розрахунках між підприємствами за даними договорами відсутня.

Окрім цього, згідно акту перевірки, в ході перевірки відповідачем встановлено оприбуткування позивачем в бухгалтерському обліку господарських операцій з ТОВ «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ», ТОВ «СМАРТ КОМПАННІ», ТОВ «АСТРОПЛЮС», ТОВ «ДЕКТРЕЙЛ ЛТД», ТОВ «ПАУЕР БУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423», ТОВ «СОЛТАН», ТОВ «ЛАЙМЕН ІНВЕСТ», ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД», відображення цих господарських операцій у деклараціях з ПДВ та податку на прибуток у відповідних періодах.

Додатково позивачем були надані первинні-бухгалтерські документи на підтвердження передачі наведених робіт безпосереднім замовникам, а саме: договори підряду, акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), договірні ціни на виконання робіт, локальні кошториси, акти виконаних робіт (а.с.13-286 т.9, а.с.1-335 т.10, а.с.1-303 т.11, а.с.1-339 т.12, а.с.1-358 т.13, а.с.8-12 т.14).

Також, як встановлено самим відповідачем та відображено в акті перевірки, податкові накладні, виписані ТОВ «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ», ТОВ «СМАРТ КОМПАННІ», ТОВ «АСТРОПЛЮС», ТОВ «ДЕКТРЕЙЛ ЛТД», ТОВ «ПАУЕР БУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423», ТОВ «СОЛТАН», ТОВ «ЛАЙМЕН ІНВЕСТ», ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД» на адресу позивача, зареєстровані в ЄРПН та включені до складу податкових зобов`язань/податкового кредиту у відповідні періоди.

Таким чином, як вбачається зі змісту акту перевірки, при її проведенні відповідачем були досліджені наведені первинно - бухгалтерські документи позивача щодо господарських операцій з ТОВ «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ», ТОВ «СМАРТ КОМПАННІ», ТОВ «АСТРОПЛЮС», ТОВ «ДЕКТРЕЙЛ ЛТД», ТОВ «ПАУЕР БУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423», ТОВ «СОЛТАН», ТОВ «ЛАЙМЕН ІНВЕСТ»,ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД» та відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період щодо господарських операцій з вказаними контрагентами належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій.

Поряд з цим, висновки відповідача щодо відсутності фактичності поставки позивачу наведених вище робіт від його контрагентів за перевіряємий період, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на наведеній в акті перевірки інформації щодо контрагентів позивача, яка, на думку податкового органу, свідчить про недостатність трудових ресурсів для здійснення вказаних робіт.

Касаційний суд погоджується, що посилання на податкову інформацію щодо контрагентів позивача не можна вважати достатніми доводами для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, а також на узагальнюючу податкова інформація із висновками контролюючого органу про можливість чи неможливість суб`єкта господарювання проводити відповідні господарські операції не може бути достатнім доказом неправомірних дій таких осіб, оскільки наявність певної інформації про господарську діяльність контрагентів позивача, одержану від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 817/560/17).

Суд апеляційної інстанції відзначив, що відповідачем не здійснювалась перевірка діяльності ТОВ «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ», ТОВ «СМАРТ КОМПАННІ», ТОВ «АСТРОПЛЮС», ТОВ «ДЕКТРЕЙЛ ЛТД», ТОВ «ПАУЕР БУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423», ТОВ «СОЛТАН», ТОВ «ЛАЙМЕН ІНВЕСТ», ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД», не проводились зустрічні звірки контрагентів позивача та інших підприємств, що мали взаємовідносини з контрагентами позивача.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Доходячи висновку про допущення будь-яким суб`єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов`язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. Суб`єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Апеляційний суд констатував, що фактично доводи відповідача про нереальність придбання послуг ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами з боку відповідача під час судового розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції розглянуто посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень №№ 22016101110000035, 320161001110000177, 32015130010000036, 22017160000000061, 42017000000002780 та вказано, що відповідачем до матеріалів справи не надано копій вироків суду, з яких би вбачалося, що службових/посадових осіб ТОВ «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ», ТОВ «СМАРТ КОМПАННІ», ТОВ «АСТРОПЛЮС», ТОВ «ДЕКТРЕЙЛ ЛТД», ТОВ «ПАУЕР БУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423», ТОВ «СОЛТАН», ТОВ «ЛАЙМЕН ІНВЕСТ», ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД» визнано винними у вчиненні кримінальних порушень за наслідками розгляду кримінальних проваджень.

При цьому, судом апеляційної інстанції витребовувалась інформація щодо результатів кримінальних проваджень, на які відповідач посилався.

Як слідує з рішення суду апеляційної інстанції, відповідачем надано лише ухвалу щодо закриття кримінального провадження, на яке він посилався.

Матеріали справи підтверджують, що на виконання ухвали апеляційного суду від 23.07.2020 щодо надання інформації та документів у кримінальних провадженнях, супровідним листом від 07.09.2020 податковий орган повідомляє, що кримінальне провадження №2217160000000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 205 КК України, закрито СУ ГУ ДФС в Одеській області 31.10.2018, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення; додаток копія постанови ГУ ДФС про закриття кримінального провадження. Кримінальні провадження №22016101110000035, №320161001110000177, №32015130010000036, №42017000000002780 у провадженні слідчих СУ ГУ в Одеській області.

У свою чергу, доказів щодо прийняття вироку відносно посадових/службових осіб контрагентів позивача не надано.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 06.03.2018 у справі N2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі N826/13582/13-а, від 27.03.2018 у справі N816/809/17, свідчить, що відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідним контрагентом.

Твердження контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Більше того, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19 згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як вбачається, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

У справі, що розглядається, в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень позивач вказав, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду.

Зазначені доводи не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного розгляду справи. Практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками судів попередніх інстанцій щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Стаття 90 КАС України встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що розглядається суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на наведене вище у сукупності, враховуючи, що відповідачем під час перевірки досліджено первинно-бухгалтерську документацію позивача щодо операцій з ТОВ «ТРЕЙД-КОМПЛЕКТ», ТОВ «СМАРТ КОМПАННІ», ТОВ «АСТРОПЛЮС», ТОВ «ДЕКТРЕЙЛ ЛТД», ТОВ «ПАУЕР БУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ МП-423», ТОВ «СОЛТАН», ТОВ «ЛАЙМЕН ІНВЕСТ», ТОВ «РЕДЕЙЛ ЛТД»; до наявної у позивача первинної документації по операціям з його контрагентами у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку; відповідачем не проведено перевірку/звірку контрагентів позивача; не надано вироків щодо посадових/службових осіб цих підприємств; колегія суддів приходить до висновку, що відповідач безпідставно прийняв оскаржувані податкові повідомлення - рішення на підставі лише аналізу податкової інформації та власних припущень щодо неможливості надання послуг цими контрагентами за відсутності будь-яких доказів цих висновків, а тому, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.05.2019 №№ 0024581407, 0024611407 на суму ПДВ 218907,84 грн. та податку на прибуток 344457,45грн. (з урахуванням штрафних санкцій) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відтак, відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач. Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Крім іншого, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №420/607/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду