Ухвала

від 07.06.2023 по справі 160/6079/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 червня 2023 року

м. Київ

справа № 160/6079/20

адміністративне провадження № К/990/18089/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне міжрегіональне управління ДПС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі № 160/6079/20 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023, позов ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі також Товариство) задоволено:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 19.02.2020 №0000935013 (форми «В1»), відповідно до якого ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 891 228,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 445 614,00 грн;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 19.02.2020 №0001005013 (форми «В4»), відповідно до якого ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 6 188 391,00 грн.

19.05.2023 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені вище судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (пункту 44.6 статті 44, статті 83, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті198 Податкового кодексу України (далі - ПК), частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 31.01.2020 у справі № 820/7636/15, від 31.01.2021 у справі № 826/3842/17, а також підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК без урахування висновку Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 у справі № 816/2328/17 щодо прийняття податкової інформації як доказу, та порушення норм процесуального права (статей 72, 242 КАС).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до висновків Верховного Суду в постановах від 31.01.2020 у справі № 820/7636/15, від 31.01.2021 у справі № 826/3842/17 (якщо їх узагальнити) право платника податків на податковий кредит та зменшення оподатковуваного прибутку на суму витрат виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення платником господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція не відбулася (не мала місця), то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не є підставою для внесення показників до податкової звітності.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що господарські операції ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з придбання товарів, послуг (виконання робіт) у ТОВ «СК СПМ», ТОВ «БАРНАТ», ПП «ВАКАНТ», ТОВ «НВП «ГОРМАШ», ТОВ «СКАЙСІС», ТОВ «СОЛАРІС ОІЛ», ТОВ «ІНКОРПОРАЦІЯ», ПП «РУСТСТРОЙ», ТОВ «НВФ «РОТОРМАШ», ТОВ «МК-СТАЛЬ», ПП «КОЛБІ», ТОВ «НДП «ЕКОЕКСПЕРТ», ТОВ «НВО «РЕМА», ТОВ «ЕНЕРГОПОЛЮС», ТОВ «МГРУПТЕХНОЛОГІЯ» мали реальний зміст. Цей факт суди встановили на підставі оцінки доказів у справі, зокрема документів, які надало Товариство на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту. Суди виснували про відповідність таких документів вимогам законодавства та їх достатність для підтвердження господарських операцій позивача із зазначеними суб`єктами господарювання.

Доводи відповідача в касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження ухвалених у справі №160/6079/20 судових рішень фактично зводяться до оспорювання оцінки доказів у справі судами першої та апеляційної інстанцій (зокрема, оцінки податкової інформації щодо руху товарно-матеріальних цінностей, які були придбані Товариством, по ланцюгу постачання).

Разом з тим, переоцінка доказів у справі відповідно до положень частини першої статті 341 КАС знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Порушення судом норм процесуального права при оцінці доказів у справі та встановлення обставин у справі може бути підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328, частини другої статті 353 КАС.

Така підстава, однак, Східним міжрегіональним управлінням ДПС у касаційній скарзі не вказана і не обґрунтована, зокрема доводами про наявність передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС підстав для скасування судом касаційної інстанції ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд (підстав, які пов`язані з порушенням судом норм процесуального права щодо оцінки доказів у справі та встановлення обставин у справі).

Підсумовуючи наведене вище, відповідачем не зазначено підстави касаційного оскарження, як того вимагає норма абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС. Ця норма, безумовно, презюмує не тільки формальне зазначення у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС, а й фактичне викладення підстави касаційного оскарження, яка відповідає нормі частини четвертої статті 328 КАС. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини другої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі № 160/6079/20.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.04.2023 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко