Рішення

від 25.05.2023 по справі 438/1341/21

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 438/1341/21

Провадження 2/438/43/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 травня 2023 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі головуючого судді Слиша А.Т.,

за участі секретаря судових засідань Валькович Г.К.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 18 серпня 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про виділення в натурі у власність частини житлового будинку, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності. Зокрема просить суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на право 5/8 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити у натурі у власність та визнати право власності за позивачем на 5/8 часток жилого будинку за АДРЕСА_2 згідно з варіантом розподілу, запропонований у висновку будівельно-технічної експертизи за №708 від 29 липня 2016 року, проведеною Львівським науково-дослідним інститутом; здійснити поділ земельної ділянки.

Зокрема, за позивачем ОСОБА_1 залишити частину приміщення підвалу літ.1, приміщення під літ.1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 ,будівлі і споруди сарай літ. «Б».

Поділити в натурі належну їй частину земельної ділянки, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610300000:03:020:0081 для обслуговування житлового будинку, шляхом передачі позивачу частини земельної ділянки по лінії вказаної перегородки (стіни) позначеної як літ. «1-1» у висновку у висновку будівельно-технічної експертизи за №708 від 29 липня 2016 року з поправками геометричними розмірами по периметру:33.85; 24.61;14,74; по будинку 11,95; 5,73;1,97;4,48 м площею 625 кв.м та частину земельної ділянки з цільовим призначенням ведення садівництва з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки :3,43 м; 3,09м; 3,31 м площею 10 кв.м.

В обґрунтування позову посилається на те, що в приватній спільній частковій власності в позивача та відповідача знаходиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є власником 5/8 ідеальних частин спірного житлового будинку. Відповідачу належить, відповідно, 3/8 вищезгаданого житлового будинку.

Також у сторін у приватній спільній частковій власності знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер 4610300000:03:020:0081, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса АДРЕСА_1 .

Протягом тривалого часу між сторонами у справі тривають суперечки щодо використання вказаного будинковолодіння. Домовитися про добровільний розподіл будинковолодіння сторони не можуть, тому позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

З урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи № 708 від 29 липня 2016 року, а також оскільки у будинковолодінні АДРЕСА_1 позивачу належить 5/8 частини, вважає за можливе здійснити виділ її частки в будинковолодінні шляхом передачі їй в будинку приміщень вказаних у заяві та відповідної земельної ділянки. Крім цього, запропонований нею варіант виділення земельної ділянки виключає можливість в подальшому спільно з відповідачем використовувати земельну ділянку, оскільки крім існуючого входу на територію будинковолодіння, є окремий вхід з протилежної сторони будинковолодіння. Ця обставина має суттєве значення, оскільки дає можливість облаштувати заїзд та вхід на земельні ділянки кожному співвласнику окремо, здійснити розподіл земельної ділянки, не встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, що передбачає спільне користування.

Позивач послалася на положення ст. 319, 358, 364 ЦК України, та зазначила, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2021 року справу передано на розгляд судді Слишу А.Т.

Ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області від 06 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності з підстав п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Постановою колегії суддів судової палати з рогляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 06 вересня 2021 року скасовано, справу передано для вирішення питання про відкриття провадження.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27 квітня 2022 року справу передано на розгляд судді Слишу А.Т.

Ухвалою судді Слиша А.Т. від 10 травня 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження на 02 червня 2022 року.

26 травня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги заперечує . Вважає запропонований варіант розподілу (виділу) відповідно до додаткової будівельно-технічну експертизи за № 708 від 29 липня 2016 року, виконаний експертами Львівського науково-дослідного інституту являється неповним; невірно пораховані площі підвальних приміщень не враховано у площу будинковолодіння підвальні приміщення в якому знаходяться вхідні комунікації водопостачання та вихідні каналізації.

Ухвалою судді Слиша А.Т. від 18 липня 2022 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження у розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання та розпочато підготовче засідання з дня постановлення ухвали.

Протокольною ухвалою суду від 09 вересня 2022 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову.

Ухвалою від 08 вересня 2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, дали пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечили проти позовних вимог. Надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві до позовних вимог.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що є чоловіком відповідача. Запропонований варіант поділу позивачем не відповідає інтересам сторін. Оптимальним варіантом поділу спільного будинковолодіння вважає запропоновані варіанти у висновках судової будівельно-технічної експертизи № 2451/2452 від 28.03.2013 року та № 2470/2471 від 01.11.2013 року.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідка дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Судом встановлено, що у приватній спільній частковій власності в позивача та відповідача знаходиться будинок АДРЕСА_1 .

Позивач є власником 5/8 ідеальних частин житлового будинку, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Бориславською державною нотаріальною конторою 16.06.2006 року, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Бориславською державною нотаріальною конторою 06.12.2007 року.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 24 липня 2007 року у справі №2-241/2007 р. за відповідачем ОСОБА_3 визнано право власності на 3/8 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, розташованого в АДРЕСА_1 , та визнано право власності на 3/8 часток земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 .

Інша частина будинковолодіння (5/8 ідеальних частин) перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Бориславською державною нотаріальною конторою 16.06.2006 року, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Бориславською державною нотаріальною конторою 06.12.2007 року.

Будинковолодіння складається з цегляного будинку, зазначеного на плані літ. А-1, що складається з трьох житлових кімнат, кухні, коридору, вбиральні, кладової, підвалу, господарських будівель: дерев`яної вбиральні, літ. У, цегляного сараю літ. Б, бетонного замощення літ. І та металевої огорожі літ. 1.

Земельна ділянка площею 0,1000га на АДРЕСА_1 для обслуговування будинку належить сторонам на праві спільної часткової власності: позивачу ОСОБА_3 - 3/8 частки земельної ділянки, та 5/8 - відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Бориславською державною нотаріальною конторою 06 грудня 2007 року.

Крім цього, на АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка площею 0,0016 га для ведення садівництва, яка перебуває у спільній частковій власності, зокрема, відповідачу ОСОБА_1 належить 5/8 ідеальної частки вказаної земельної ділянки.

За положеннями ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. У відповідності до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. У відповідності до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України, дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частку житлового будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Суд не погоджується із позицією, викладеною позивачем та вважає, що зібрані по справі докази, надані в якості підтвердження позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини вказують на неможливість здійснення поділу житлового будинку в натурі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Протягом тривалого часу між сторонами у справі тривають суперечки щодо використання вказаного будинковолодіння.

Судом встановлено, що рішенням Бориславського міського суду від 10 червня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частини будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки задоволено та виділено в натурі частину будинку та земельної ділянки згідно єдиного запропонованого варіанту судової будівельно-технічної експертизи. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 09 грудня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 09.12.2010 року залишено без змін.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції було, зокрема, те, що під час виділення позивачеві його частки згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи та відповідного зменшення частки відповідача суд не вирішив питання про виплату компенсації за різницю вартості часток, не дослідив питання технічної можливості без дозволу компетентних органів переобладнати та перепланувати виділену відповідачеві частку в окрему квартиру із влаштуванням окремих комунікацій, оскільки всі існуючі комунікації залишилися на виділеній позивачеві частині та не звернув уваги на те, що за таким варіантом розподілу будинковолодіння відповідач позбавляється права користування підвальним приміщенням будинку.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.91: при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Крім цього, рішенням Бориславського міського суду від 15 серпня 2017 року у справі ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Бориславської міської ради, комунальне підприємство «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про виділ в натурі частки будинковолодіння, яке набрало законної сили, встановлено, що позивачем (відповідачем у справі ОСОБА_3 ) не враховано висновки додаткової судової інженерно-будівельної експертизи №1036 від 26 серпня 2015 року та додаткової судової інженерно-технічної експертизи №708 від 29 липня 2016 року , що були проведені на підставі ухвали суду за клопотанням відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно висновку додаткової будівельно-технічну експертизи за № 708 від 29 липня 2016 року, виконаний експертами Львівського науково-дослідного інституту вбачається, що надано фактично два варіанта розподілу житлового будинку разом з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 відповідно ідеальних часток співвласників 5/8 та 3/8.

У двох варіантах експерти пропонують сторонам ті самі приміщення, лише у першому варіанті співвласнику5/8 пропонується у будівлях і спорудах - сарай літ. «Б», співвласнику 3/8 - сходи та замощення. Крім цього, останньому пропонується провести ремонтно-будівельні роботи для влаштування санвузла.

Другий варіант передбачає виплату грошової компенсації співвласником 3/8 ідеальної частки за відхилення від ідеальних часток. При цьому реальні частки співвласників відповідно варіанту поділу становитимуть 5/12 ОСОБА_3 та 7/12 ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про наявність підстав для поділу житлового будинку та нежитлових приміщень, а також визнання права власності суд підтримує позицію представника відповідача, який заперечив проти позовних вимог, та вважає, що такі заперечення є обґрунтованими. Суд наголошує на тому, що поділ будинку (виділ частки в натурі) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири, що узгоджується із змістом п. п. 6, 7 ППВСУ № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04 жовтня 1991 року. Отже, визначальним поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. При поділі нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55. Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Відповідно до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Суд наголошує на тому, що припинити право спільної часткової власності є технічно неможливим, оскільки частки сторін відповідають площі, що являється меншою, ніж встановлена нижня межа площ, що є можливою до виділення, а також з огляду на невідповідність такого об`єкту нерухомості ознакам окремих за складом приміщень та систем життєзабезпечення. Так, на час виконання експертизи діяли ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», за п. 2.24 якого площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв.м, в інших квартирах - не менше 17 кв.м. Мінімальна площа спальні на одну особу - 10 кв.м, на дві - 14 кв.м. Мінімальна площа кухні в однокімнатній квартирі - 7 кв.м, у дво- та більше кімнатних - 8 кв.м. Мінімальна площа робочої кімнати або кабінету - 10 кв.м. У квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньо квартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо. Типи квартир за кількістю житлових кімнат і їх площі у житлових будинках II категорії слід приймати за таблицею 1. Згідно з таблицею 1 - нижній кордон площі однокімнатної квартири складає 30 м2, двокімнатної - 48 кв.м (п. 2.22 ДБН В.2.2-15-2005). За діючими наразі нормами ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» мінімальна площа однокімнатної квартири не може бути менше ніж 28 кв.м, а двокімнатної 44 кв.м (п. 5.19) При цьому, з наданих позивачем доказів (зокрема висновку експерта) вбачається, що із запропонованому експертами варіанту поділу житлового будинку, господарських будівель та споруд частці в житловому будинку відповідачу ОСОБА_3 (3/8 ід. частки) площа квартири складатиме 27,9 кв м., що є меншими, ніж встановлена найнижча межа, навіть для однокімнатної квартири. Таким чином, поділ спірного житлового будинку із врахуванням ідеальних часток з визнанням права власності (припиненням права спільної часткової власності) протирічить вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, оскільки, загальна площа житлового будинку разом з прибудовами складає лише 89,7 кв.м, та житловою 49,6 кв.м без відповідного перепланування унеможливлює визначити кожному співвласнику відповідну нормам площу. При цьому, посилання позивача на те, що сторони фактично встановили порядок користування житлом не свідчить про те, що житлові приміщення є окремими та самостійними об`єктами житлової нерухомості, оскільки як встановлено судом це технічно неможливо, з підстав наявного складу приміщень та площі.

Суд звертає увагу, що варіант експертизи, за яким позивач просить провести поділ будинковолодіння, передбачає переобладнання та перепланування. Зокрема, передбачається проведення відповідачем ОСОБА_3 ремонтно-будівельних робіт для влаштування санвузла шляхом прибудови. Відповідно до ст.152 ЖК України виконання таких робіт потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.

Позивач, наполягаючи на вищевказаному варіанті експертизи, не надала суду документів від органів місцевого самоврядування, що б підтверджували право на виконання необхідних ремонтно-будівельних робіт.

Крім цього, у разі поділу будинковолодіння відповідно до другого варіанту експертизи, частка відповідача збільшується з 3/8 до 5/12 ідеальних часток , такий варіант експертизи не передбачає виділу частки відповідно до розміру існуючих ідеальних часток співвласників.

Таким чином, вказаним варіантом експертизи передбачається зміна розміру часток співвласників у праві спільної власності, що пов`язане у подальшому з необхідністю грошової або іншої матеріальної компенсації вартості частки співвласнику, частка якого буде зменшена.

Відповідна компенсація співвласникові вартості частки може бути надана лише за його згодою (ч.2 ст.364 ЦК України).

У випадку проведення поділу будинковолодіння за варіантом, запропонованим позивачем, відповідачу ОСОБА_3 пропонується проведення ремонтно-будівельних робіт для влаштування санвузла шляхом прибудови., проти чого відповідач категорично заперечує, що також унеможливлює проведення поділу будинковолодіння у натурі за варіантом експертизи, за яким просить провести позивач.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що реалізація права позивача на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, за варіантом експертизи, вибраної позивачем, буде порушувати житлові та майнові права іншого співвласника - відповідача ОСОБА_3 , оскільки не передбачена окрема систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), а також передбачається проведення ремонтно-будівельних робіт для влаштування санвузла шляхом прибудови, проти чого відповідач категорично заперечує.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що припинити право спільної часткової власності на житловий будинок є неможливим, оскільки це протирічить нормативно-правовим актам у галузі будівництва, допустимі варіанти виділу спірного житлового будинку між співвласниками, що задовольняли би вимоги будівельних норм не визначені. При цьому судом встановлено, що житловий будинок, особисту приватну власність на частину якого хоче встановити позивач, фактично є єдиним, цілим та таким, що перебуває у спільній частковій власності, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку слід відмовити.

При вирішенні спору про поділ в натурі земельної ділянки, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого відсутні підстави, він ухвалює рішення про застосування саме такого варіанту поділу. Якщо ж відсутній погоджений або встановлений порядку користування земельною ділянкою, то суд здійснює поділ в натурі земельної ділянки з дотриманням розміру часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

У частині четвертій статті 120 ЗК України вказано, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Судом встановлено, що сторонам на спільної часткової власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 4610300000:03:020:0081, площею 0,1 га, цільове призначення: 02.01- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровий номер 4610300000:03:020:0082, площею 0,0016 га, цільове призначення: для ведення садівництва, адреса АДРЕСА_1 .

Позивачу ОСОБА_1 належить 5/8 частки вище вказаної ділянки, відповідачу ОСОБА_3 3/8, відповідно, належить 3/8 частки земельної ділянки, що підтверджується копіями витягу з Державного земельного кадастру про земельну.

З висновку експерта за № 708 додаткової будівельно-технічну експертизи від 29 липня 2016 року, виконаний експертами Львівського науково-дослідного інституту вбачається два варіанта поділу земельної ділянки у відповідності до часток співвласників при умові поділу будинку з прибудовою санвузла співвласником ОСОБА_3 .

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, звертає увагу, що згідно з вимогами статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

При вирішенні даного спору похідна позовна вимога про поділ земельної ділянки є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги про поділ у натурі житлового будинку).

Суд, з`ясувавши думку сторін у справі щодо запропонованого експертами варіантів щодо поділу земельної ділянки у відповідності до часток співвласників, встановив, що зазначений поділ можливий лише при умові поділу будинку з прибудовою санвузла співвласником ОСОБА_3 .

Як встановлено вище, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 категорично заперечує проведення ремонтно-будівельних робіт для влаштування санвузла шляхом прибудови, що також унеможливлює проведення поділу будинковолодіння у натурі за варіантом експертизи, за яким просить провести позивач.

Крім цього, слід звернути увагу що у додатку №2 висновку експерта№708 від 29 липня 2016 року наведено два варіанти поділу земельної ділянки, на яких будівля літ. «Б», що належить сторонами на праві спільної часткової власності, розміщена на частині земельної ділянки , що пропонується надати співласнику 5/8 ідеальних частин, позивачу ОСОБА_1 .

Суд, виходячи з того, що запропоновані експертами варіанти поділу спірної ділянки, не являється є такими, що найбільш ефективно та повно сприятиме захисту порушених прав та законних інтересів сторін та призведе до обмеження прав останніх на користування земельними ділянками, роз`яснив сторонам, що вони мають право подати заяви про призначення додаткової чи повторної експертизи.

Проте зазначеним правом, сторони не скористались.

Враховуючи наведене, дослідивши у справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог .

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покласти на позивача, у зв`язку із повною відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності - відмовити.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 червня 2023 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя А.Т.Слиш