Постанова

від 29.08.2024 по справі 438/1341/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 438/1341/21 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/811/1932/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: О.В. Псярук

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 25 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки, припинення права спільної часткової власності,-

В С Т А Н О В И В:

18серпня 2021року ОСОБА_1 звернулася зпозовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі у власність частини житлового будинку, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності. Просила суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на право 5/8 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити у натурі у власність та визнати право власності за позивачем на 5/8 часток жилого будинку за АДРЕСА_1 згідно з варіантом розподілу, запропонований у висновку будівельно-технічної експертизи за №708 від 29 липня 2016 року, проведеною Львівським науково-дослідним інститутом; здійснити поділ земельної ділянки. Зокрема, за позивачем ОСОБА_1 залишити частину приміщення підвалу літ.1, приміщення під літ.1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 ,будівлі і споруди сарай літ. «Б». Поділити в натурі належну їй частину земельної ділянки, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610300000:03:020:0081 для обслуговування житлового будинку, шляхом передачі позивачу частини земельної ділянки по лінії вказаної перегородки (стіни) позначеної як літ. «1-1» у висновку у висновку будівельно-технічної експертизи за №708 від 29 липня 2016 року з поправками геометричними розмірами по периметру:33.85; 24.61;14,74; по будинку 11,95; 5,73;1,97;4,48 м площею 625 кв.м та частину земельної ділянки з цільовим призначенням ведення садівництва з наступними геометричними розмірами по ходу годинникової стрілки :3,43 м; 3,09м; 3,31 м площею 10 кв.м.

Позов обґрунтувала тим, що в приватній спільній частковій власності сторін знаходиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є власником 5/8 ідеальних частин спірного житлового будинку. Відповідачу належить, відповідно 3/8 ідеальних частин житлового будинку.

Також, у приватній спільній частковій власності сторін знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 4610300000:03:020:0081, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса АДРЕСА_1 .

Протягом тривалого часу між сторонами тривають суперечки щодо користування будинковолодінням. Домовитися про добровільний розподіл будинковолодіння сторони не можуть, тому позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

З урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи № 708 від 29 липня 2016 року, а також її частки в будинковолодінні, вважає за можливе виділити їй 5/8 частини будинковолодіння в АДРЕСА_1 шляхом передачі їй в будинку приміщень, вказаних у заяві та відповідної частини земельної ділянки. Крім того, запропонований нею варіант виділення земельної ділянки виключає можливість в подальшому спільно з відповідачем використовувати земельну ділянку, оскільки крім існуючого входу на територію будинковолодіння є окремий вхід з протилежної сторони будинковолодіння. Ця обставина має суттєве значення, оскільки дає можливість облаштувати заїзд та вхід на земельні ділянки кожному співвласнику окремо, здійснити розподіл земельної ділянки, не встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, що передбачає спільне користування.

Покликаючись на положення ст. 319, 358, 364 ЦК України зазначила, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частку жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Вказує, що існує можливість розділити майно в натурі у відповідності до ідеальних часток співвласників будинковолодіння зі збереженням часток кожного з них за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до висновку експертизи № 708 від 29 липня 2016 року. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не надала суду жодних доказів того, що варіант розподілу, запропонований у висновку експертизи, порушує права сторін. Суд не врахував, що частка відповідача ОСОБА_2 , яка складає 3/8 не може збільшитися за рахунок частки позивачки, тільки для того, щоб така частка відповідала вимогам не менше нижньої межі, про що зазначив суд у рішенні. Варіант розподілу будинковолодіння, який відповідач ОСОБА_2 вважає оптимальним варіантом поділу, який викладено у висновках судової будівельно-технічної експертизи № 2451/2452 від 28.03.2013 року та № 2470/2471 від 01.11.2013 року, є ідентичним варіанту, відображеному у висновку № 708, але він зменшує її частку (позивача).

Крім того, апелянт безпідставно вказує, що всі комунікації (вода, каналізація, світло, газ) знаходяться в приміщеннях, які згідно № 708 виділяються позивачу ОСОБА_2 .

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Тому, враховуючи тривалість розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності по наявних матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`ул.ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

За положеннями ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. У відповідності до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. У відповідності до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України, дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частку житлового будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності (ст.ст. 77-80 ЦПК України). Суд не погоджується із позицією, викладеною позивачем та вважає, що зібрані по справі докази, надані в якості підтвердження позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини вказують на неможливість здійснення поділу житлового будинку в натурі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться на земельній ділянці площею 0,1000га та перебуває у приватній спільній частковій власності сторін.

Будинковолодіння складається з цегляного будинку, зазначеного на плані літ. А-1, що складається з трьох житлових кімнат, кухні, коридору, вбиральні, кладової, підвалу, господарських будівель: дерев`яної вбиральні, літ. У, цегляного сараю літ. Б, бетонного замощення літ. І та металевої огорожі літ. 1.

Позивач є власником 5/8 ідеальних частин житлового будинку, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Бориславською державною нотаріальною конторою 16.06.2006 року, та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Бориславською державною нотаріальною конторою 06.12.2007 року.

Рішенням Бориславськогоміського судуЛьвівської областівід 24липня 2007року усправі №2-241/2007р.за відповідачем ОСОБА_2 визнано право власності на 3/8 часток житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , та визнано право власності на 3/8 часток земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Земельна ділянка площею 0,1000га на АДРЕСА_1 для обслуговування будинку належить сторонам на праві спільної часткової власності: відповідачу ОСОБА_2 - 3/8 частки земельної ділянки, та 5/8 - позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Бориславською державною нотаріальною конторою 06 грудня 2007 року.

Крім цього, на АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка площею 0,0016 га для ведення садівництва, яка перебуває у спільній частковій власності, зокрема, позивачу ОСОБА_1 належить 5/8 ідеальної частки вказаної земельної ділянки.

Встановлено, що рішенням Бориславського міського суду від 10 червня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки було задоволено та виділено в натурі частину будинку та земельної ділянки згідно єдиного запропонованого варіанту судової будівельно-технічної експертизи. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 09 грудня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 09.12.2010 року залишено без змін.

Рішенням Бориславського міського суду від 15 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Бориславської міської ради, комунальне підприємство «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про виділ в натурі частки будинковолодіння, яке набрало законної сили, встановлено, що висновки експертиз №2451/2452 від 28.03.2013 року та № 2470/2471 від 01.11.2013 року, за якими позивач просив ухвалити рішення, є неповними та не можуть бути покладені судом в основу рішення, оскільки не враховують прав та інтересів усіх співвласників будинку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991 року при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Відповідно висновку додаткової будівельно-технічну експертизи за № 708 від 29 липня 2016 року, виконаний експертами Львівського науково-дослідного інституту вбачається, що надано фактично два варіанта розподілу житлового будинку разом з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників, що становить 5/8 та 3/8.

У двох варіантах експерти пропонують сторонам ті самі приміщення, лише у першому варіанті співвласнику 5/8 пропонується у будівлях і спорудах - сарай літ. «Б», співвласнику 3/8 - сходи та замощення. Крім цього, останньому пропонується провести ремонтно-будівельні роботи для влаштування санвузла.

Другий варіант передбачає виплату грошової компенсації співвласником 3/8 ідеальної частки за відхилення від ідеальних часток. При цьому, реальні частки співвласників відповідно варіанту поділу становитимуть 5/12 ОСОБА_2 та 7/12 - ОСОБА_1 .

Суд наголошував на тому, що поділ будинку (виділ частки в натурі) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири, що узгоджується із змістом п. п. 6, 7 ППВСУ № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04 жовтня 1991 року. Отже, визначальним поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. При поділі нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику, що залишаються, має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого співвласника, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55. Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. Відповідно до ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Суд наголошує на тому, що припинити право спільної часткової власності є технічно неможливим, оскільки частки сторін відповідають площі, що являється меншою, ніж встановлена нижня межа площ, що є можливою до виділення, а також з огляду на невідповідність такого об`єкту нерухомості ознакам окремих за складом приміщень та систем життєзабезпечення. Так, на час виконання експертизи діяли ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», за п. 2.24 якого площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 15 кв.м, в інших квартирах - не менше 17 кв.м. Мінімальна площа спальні на одну особу - 10 кв.м, на дві - 14 кв.м. Мінімальна площа кухні в однокімнатній квартирі - 7 кв.м, у дво- та більше кімнатних - 8 кв.м. Мінімальна площа робочої кімнати або кабінету - 10 кв.м. У квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньо квартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо. Типи квартир за кількістю житлових кімнат і їх площі у житлових будинках II категорії слід приймати за таблицею 1. Згідно з таблицею 1 - нижній кордон площі однокімнатної квартири складає 30 м2, двокімнатної 48 кв.м (п. 2.22 ДБН В.2.2-15-2005). За діючими наразі нормами ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» мінімальна площа однокімнатної квартири не може бути менше ніж 28 кв.м, а двокімнатної 44 кв.м (п. 5.19) При цьому, з наданих позивачем доказів (зокрема висновку експерта) вбачається, що із запропонованому експертами варіанту поділу житлового будинку, господарських будівель та споруд частці в житловому будинку відповідачу ОСОБА_2 (3/8 ід. частки) площа квартири складатиме 27,9 кв м., що є меншими, ніж встановлена найнижча межа, навіть для однокімнатної квартири. Таким чином, поділ спірного житлового будинку із врахуванням ідеальних часток з визнанням права власності (припиненням права спільної часткової власності) суперечить вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, оскільки, загальна площа житлового будинку разом з прибудовами складає лише 89,7 кв.м, та житловою 49,6 кв.м без відповідного перепланування унеможливлює визначити кожному співвласнику відповідну нормам площу. При цьому, посилання позивача на те, що сторони фактично встановили порядок користування житлом не свідчить про те, що житлові приміщення є окремими та самостійними об`єктами житлової нерухомості, оскільки як встановлено судом це технічно неможливо, з підстав наявного складу приміщень та площі.

Крім того, варіант експертизи за № 708 від 29 липня 2016 року, за яким позивач просила провести поділ будинковолодіння, передбачає переобладнання та перепланування. Зокрема, передбачається проведення відповідачем ОСОБА_2 ремонтно-будівельних робіт для влаштування санвузла шляхом прибудови. Відповідно до ст.152 ЖК України виконання таких робіт потребує отримання документів, що дають право на їх виконання.

Позивач, наполягаючи на вищевказаному варіанті експертизи, не надала суду документів від органів місцевого самоврядування, що б підтверджували право на виконання необхідних ремонтно-будівельних робіт.

Крім цього, у разі поділу будинковолодіння відповідно до другого варіанту експертизи, частка збільшується з 3/8 до 5/12 ідеальних часток , такий варіант експертизи не передбачає виділу частки відповідно до розміру існуючих ідеальних часток співвласників.

Таким чином, вказаним варіантом експертизи передбачається зміна розміру часток співвласників у праві спільної власності, що пов`язане у подальшому з необхідністю грошової або іншої матеріальної компенсації вартості частки співвласнику, частка якого буде зменшена.

З таким висновком колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи, якими підтверджено що реалізація права позивача на виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, за варіантом експертизи, вибраної нею, буде порушувати житлові та майнові права іншого співвласника - відповідача ОСОБА_2 , оскільки не передбачає окремої системи життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення, тощо) її частки в будинку, а також передбачає проведення ремонто-будівельних робіт для влаштування санвузла шляхом прибудови, проти чого відповідач категорично заперечує.

Враховуючи, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 29 серпня 2024 року.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.367, ст.368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.381, ст.382, ст.384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 25 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 серпня 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді Я.А. Левик

М.М.Шандра