Рішення

від 08.06.2023 по справі 150/8/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"08" червня 2023 р.

Справа №150/8/23

Провадження по справі №2/150/31/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Кубаль О.А.,

з участю учасників цивільного процесу:

прокурора Могилів - Подільської окружної прокуратури Коцулима Б.,

відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Поліщука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Могилів - Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Чернівецької селищної ради Вінницької області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, розірвання оренди в частині повернення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася Могилів - Подільська окружна прокуратура із вище вказаним позовом, діючи в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Чернівецької селищної ради Вінницької області, посилаючись на те, що відповідачем систематично не виконуються покладені на нього, як орендаря земельних ділянок, земельні ділянки використовуються не за цільовим призначенням, у зв`язку із чим просить розірвати договір оренди землі №589 від 27.12.2016, укладений між Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 в частині надання в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 0524981500:06:005:0269, 0524981500:06:006:0281, 0524981500:06:006:0318; зобов`язати ОСОБА_1 повернути Чернівецькій селищній раді Вінницької області земельні ділянки з кадастровими номерами 0524981500:06:005:0269, 0524981500:06:006:0281, 0524981500:06:006:0318; стягнути з відповідача на користь держави в особі Чернівецької селищної ради 105726 грн. 26 коп. шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельних ділянок.

Прокурор Могилів - Подільської окружної прокуратури Коцулим Б. в судовому засіданні підтримує вимоги, викладені в позові, просить їх задоволити. Зазначив, що ОСОБА_1 в порушення умов оренди землі №589 від 27.12.2016 земельні ділянки сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, використовуються не за цільовим призначенням, тобто фактично використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стверджується посівом ячменю. У зв`язку із протиправністю дій відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених статтею 53 КУпАП та винесено постанови про накладення на нього адміністративного стягнення. Зазначені постанови оскаржувались ОСОБА_1 в судовому порядку, однак, рішеннями Чернівецького районного суду Вінницької області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, апеляційною інстанцією залишено в силі рішення Чернівецького районного суду Вінницької області.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Поліщук О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнають та заперечують проти їх задоволення. ОСОБА_1 зазначив, що на орендованих ним земельних ділянках був засіяний не тільки ячмінь, а й інші культури. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджують, що на пропозицію ОСОБА_1 оглянути земельні ділянки старший державний інспекторо у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель на території Вінницької області Співак О.М. відмовився. ОСОБА_2 вказує на відсутність доказів протиправної поведінки ОСОБА_1 , оскільки, підтвердженням нецільового використання земельних ділянок є лище постанови про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53 КУпАП, акти перевірки орендованих ОСОБА_1 земельних ділянок відсутні.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч.1 ст.64 ЦПК України).

Особами, в інтересах яких заявлено позов - Головним Управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, Чернівецькою селищною радою Вінницької області не забезпечено явку в судове засідання повноважних представників. Чернівецькою селищною радою Вінницької області на електронну адресу суду скеровано належним чином засвідчену заяву, в якій просить розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с. 108). Представником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Чорним Р.О. на електронну адресу Чернівецького районного суду також скеровано письмову заяву про розгляд справи без участі представника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області , просить задоволити позов в повному обсязі (а.с. 115).

Свідок ОСОБА_3 - голова фермерського господарства «Борівське», родич відповідача по справі, пояснив, що належні йому земельні ділянки розташовані поряд із земельними ділянками, які орендуються ОСОБА_1 . Зазначив, що з 2021 земельні ділянки, що орендуються відповідачем по справі, було засіяно зерно - бобовою сумішшю, товарних посівів не було, а лише сіно, яке збиралось.

Свідок ОСОБА_4 - агроном ФГ «Борівське», пояснив, що йому відомо про те, що на трьох земельних ділянках, які орендуються ОСОБА_1 , у 2021 була засіяна злакова та бобова суміш, особисто він цього не бачив.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, за інші роки сказати не може.

З`ясувавши позицію сторін (їх представників), дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.12.2016 між Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області (далі - Орендодавець) з одного боку та ОСОБА_1 (далі - Орендар) з іншого боку укладено договір оренди землі №589 (далі - Договір №589).

Відповідно до п.1-2 Договору №589 Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 0524981500:05:001:0089, 0524981500:05:001:0090, 0524981500:05:001:0091, 0524981500:05:001:0092, 0524981500:06:005:0247, 0524981500:06:005:0267, 0524981500:06:005:0269, 0524981500:06:006:0281, 0524981500:06:004:0306, 0524981500:06:004:0307, 0524981500:06:004:0310, 0524981500:06:006:0318, які розташовані на території Борівської сільської ради за межами населеного пункту Чернівецького району (на даний час Могилів-Подільський район).

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 135,8359 га, у тому числі: 1,8760 га - пасовища, 7,1706 га - пасовища, 4,6450 га - пасовища, 1,1164 га - пасовища, 6,4137 га - пасовища, 2,2915 га - пасовища, 13,2145 га - пасовища, 36,9784 га - пасовища, 19,9545 - пасовища, 6,0065 га - пасовища, 9,6934 га - пасовища, 26,4754 га - пасовища.

Відповідно до п. 5 Договору №589 визначено ,що нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: 1,8760 га - 4921,3 грн., 7,1706 га - 27158,49 грн., 4,6450 га - 14469,7 грн., 1,1164 га - 2768,14 грн., 6,4137 га - 22256,35 грн., 2,2915 га - 13560,62 грн., 13,2145 га - 53839,14 грн., 36,9784 га. - 205201,58 грн., 19,9545 - 122060,38 грн., 6,0065 га - 20735,97 грн., 9,6934 га - 46528,4 грн., 26,4754 га - 140129,72 грн.

Відповідно до п.8 Договору №589 договір укладено на 7 років з моменту укладення. Дата закінчення терміну договору 26.12.2023.

Відповідно до п.9 Договору №589 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 80835,59 грн. за рік.

Пунктами 14-16 Договору №589 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння і випасання худоби. Цільове призначення земельної ділянки - для сінокосіння та випасання худоби (код цільового призначення -01.08). Умови збереження стану об`єкта оренди: використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням з дотриманням вимог чинного законодавства та дотримання режиму природоохоронного використання землі.

Відповідно до п.27 Договору №589 передбачено, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до цільового призначення.

В той же час, Орендарем істотно порушено умови договору, що є підставою для його розірвання та повернення земельних ділянок.

Старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель на території Вінницької області Співаком О.М., відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №1172-ДК від 08.07.2021, №1206-ДК від 12.07.2021 та № 1253-ДК від 15.07.2021 здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства шляхом перевірок зазначених в наказах земельних ділянок на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району за межами с. Борівка, за результатами яких встановлено, що земельні ділянки площею 13,2145 га (кадастровий номер 0524981500:06:005:0269), площею 36,9784 га (кадастровий номер 0524981500:06:006:0281), 26 га (кадастровий номер 0524981500:06:006:0318) сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, які знаходиться в користуванні ОСОБА_1 відповідно до договору № 589, фактично використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяна сільськогосподарською культурою - ячменем) з порушенням земельного законодавства, а саме - не виконуються вимоги щодо використання земель за цільовим призначенням.

За результатами перевірки 09.08.2021 складено протокол №1172-ДК/0446П/07/01/-21 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53 КУпАП (порушення правил використання земель, а саме - використання земель не за цільовим призначенням), вчинене ОСОБА_1 (а.с. 29).

Старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель на території Вінницької області Співаком О.М. 12.08.2021 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 1172-ДК/0457По/08/01/-21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53 КУпАП (порушення правил використання земель, а саме - використання земель не за цільовим призначенням) (а.с. 30).

Крім того, 09.08.2021 відносно ОСОБА_1 складено протокол №1206-ДК/0447П/07/01/-21 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53 КУпАП (порушення правил використання земель, а саме - використання земель не за цільовим призначенням) (а.с. 31).

Старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель на території Вінницької області Співаком О.М. 12.08.2021 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №1206-ДК/0458По/08/01/-21, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ст.53 КУпАП (порушення правил використання земель, а саме - використання земель не за цільовим призначенням) (а.с. 32).

Крім того, 09.08.2021 відносно ОСОБА_1 складено протокол №1253-ДК/0445П/07/01/-21 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53 КУпАП (порушення правил використання земель, а саме - використання земель не за цільовим призначенням).

Старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель на території Вінницької області Співаком О.М. 12.08.2021 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 1253-ДК/0456По/08/01/-21, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ст.53 КУпАП (порушення правил використання земель, а саме - використання земель не за цільовим призначенням) (а.с. 33).

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 звертався до Чернівецького районного суду Вінницької обласні із адміністративними позовами до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.

Рішеннями Чернівецького районного суду Вінницької обласні від 21.01.2022 по адміністративних справах №120/12298/21-а, №120/12276/21-а та № 120/12277/21-а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 40-45, 46-51, 52-57).

За результатами апеляційного розгляду вище вказані рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 21.01.2022 залишено без змін, що підтверджено в судовому засіданні прокурором Коцулимом Б. та не заперечувалось відповідачем ОСОБА_1

ОСОБА_1 направлено відповідно три повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу на загальну суму 105726,56 грн.:

- повідомлення №1172-ДК/0356/ШК11/01/-21 від 12.08.2021 на суму 18336,66 грн. (а.с. 58);

- повідомлення №1206-ДК/0357/ШК11/01/-21 від 12.08.2021 на суму 51311,86 грн. (а.с. 59);

- повідомлення №1253-ДК/0355/ШК11/01/- 21 від 12.08.2021 на суму 36078,04 грн. (а.с. 60).

Однак, відповідачем проігноровано вище зазначені повідомлення і на цей час вказана шкода залишається невідшкодованою.

Крім того, у травні 2020 року старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель на території Вінницької області Співаком О.М. здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства шляхом перевірок земельних ділянок на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району за межами с. Борівка, за результатами яких встановлено, що земельні ділянки площею 36,9784 га (кадастровий номер 0524981500:06:006:0281), 26 га (кадастровий номер 0524981500:06:006:0318) сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, які знаходиться в користуванні ОСОБА_1 відповідно до договору № 589, фактично використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (засіяні сільськогосподарською культурою - кукурудзою та ячменем) з порушенням земельного законодавства, а саме - не виконуються вимоги щодо використання земель за цільовим призначенням.

Так, за результатами перевірок відносно ОСОБА_1 складено два протоколи №571- ДК/0147П/07/01/-20 від 26.05.2020 (а.с. 34-35) та № 610-ДК/0144П/07/01/-20 від 28.05.2020 (а.с. 37-38) про адміністративні правопорушення, передбачені ст.53 КУпАП (порушення правил використання земель, а саме - використання земель не за цільовим призначенням) та винесено постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до яких ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.53 КУпАП (порушення правил використання земель, а саме - використання земель не за цільовим призначенням) (а.с. 36, 39).

У 2020 році ОСОБА_5 розраховано шкоду, заподіяну внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, яку останній добровільно сплатив.

Вище наведені обставини свідчать систематичне порушення ОСОБА_1 , як орендарем земельних ділянок, умов договору №589.

Суд не приймає до уваги твердження позивача та його представника - адвоката Поліщука О.В. щодо відсутності актів перевірок орендованих ОСОБА_1 земельних ділянок, відмови, зі слів ОСОБА_1 , старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель на території Вінницької області Співака О.М. їхати на місце розташування земельних ділянок, оскільки, вони не відповідають дійсності та спростовані дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, з яких вбачається, що старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства про охорону земель на території Вінницької області Співаком О.М., відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №1172-ДК від 08.07.2021, №1206-ДК від 12.07.2021 та № 1253-ДК від 15.07.2021 здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства шляхом перевірок зазначених в наказах земельних ділянок на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району за межами с. Борівка, підтвердженням чого є акти обстеження, про які ідеться в протоколах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.53 КУпАП, складених відносно ОСОБА_1 та постановах про притягнення останнього до адміністративної відповідальності:

- №1172-ДК/409/АО/10/01-21 та акт перевірки №1172-ДК/894/АП/09/01-21 від 15.07.2021;

- №1206-ДК/416/АО/10/01-21 та акт перевірки №1206-ДК/911/АП/09/01-21 від 15.07.2021;

- №1253-ДК/418/АО/10/01-21 та акт перевірки №1253-ДК/918/АП/09/01-21 від 16.07.2021.

Місце розташування земельних ділянок відображено у викопіюванні, що додається на окремих аркушах до вище вказаних актів перевірки та актів обстеження.

Ксерокопії вище вказаних актів перевірки додано до пояснень на позовну заяву представником Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Чорним Р.О. (а.с. 117 зворотній бік; а.с. 121; а.с.125 зворотній бік).

Із актів перевірки дотримання земельного законодавства за об`єктом - земельних ділянок №1172-ДК/894/АП/09/01-21 від 15.07.2021, №1206-ДК/911/АП/09/01-21 від 15.07.2021 та №1253-ДК/918/АП/09/01-21 від 16.07.2021 вбасчається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0524981500:06:005:0269, 0524981500:06:006:0281, 0524981500:06:006:0318 комунальної форми власності сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, які знаходяться в користуванні ОСОБА_1 відповідно до умов договору оренди №589 від 27.12.2016, фактично використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчать посіви ячменю з порушенням земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України, зокрема ч.2 ст.759 ЦК України вказує, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 2 ст.792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до положень ст.5 Земельного кодексу України, одним із основних принципів земельного законодавства є принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Так, ст.19 Земельного кодексу України визначено наступні категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення є землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування). У разі укладення договору оренди (суборенди) в порядку обміну правами користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, у такому договорі зазначається договір, взамін якого він укладений. Договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації.

Зі змісту наведених вище норм слідує, що за договором оренди землі (зобов`язанням з визначеним строком виконання (дії) обов`язку з цільового використання земельної ділянки) орендар зобов`язаний утриматись від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням).

Обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі (пункт 73 Постанови Великої палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 (провадження № 12-36гс21)

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Приписами статті 32 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В силу ч.1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно ст.1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.п.1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Частиною 5 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

За приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 Земельного кодексу України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах вказаного виду використання.

Статтею 37 Закону України «Про охорону землі» передбачено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ, використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необгрунтовано інтенсивного використання земель. З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення. Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів. Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до п.«а» ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Виходячи з положень ст.141 Земельного кодексу України, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Аналогічні позиції висловлені в Постановах Верховного Суду від 04.06.2018 (справа № 473/4413/17), від 05.08.2020 (справа № 468/1680/17), від 03.12.2020 (справа № 482/2288/18).

Спірна земельна ділянка призначена для сінокосіння та випасання худоби, що підтверджується договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Отож, розірвання договору оренди землі в частині та повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 0524981500:06:005:0269, 0524981500:06:006:0281, 0524981500:06:006:0318, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби (пасовище) є найбільш ефективним способом відновлення прав власника та захисту інтересів держави в особі позивачів.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку (ст.35 Закону України «Про охорону земель»).

Відповідно до ч.1 ст.91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (п. «г» ст.21 Земельного кодексу України).

Згідно ст.211 Земельного кодексу України, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень). Псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.

Отож, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки за цільовим призначенням є використання земельної ділянки, яке відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи користування.

Так, згідно ст.56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Статтею 55 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що за рахунок коштів землевласників і землекористувачів здійснюються заходи щодо охорони земель, збереження і підвищення родючості грунтів; відновлення стану еродованих, деградованих і порушених з їх вини земель та органічно поєднаних з ними інших природних ресурсів і об`єктів довкілля, запобігання заростанню сільськогосподарських угідь бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно вимог ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.651 ЦК істотним є таке порушення умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона позбавляється значною мірою того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Орендар без погодження з орендодавцем фактично змінив вид використання сільськогосподарських земель та використовує спірну ділянку як ріллю, шляхом розорювання та засіювання сільськогосподарських культур, тобто без зміни категорії цільового призначення земельної ділянки, однак, з порушенням (зміною) виду її цільового використання в межах однієї категорії, тим самим порушив вимоги раціонального землекористування та одного з основних принципів державної політики у сфері охорони земель, передбаченого ст.3 Закону України «Про охорону земель» - забезпечення охорони земель, як основного національного багатства Українського народу.

Саме цим, перш за все, завдано шкоди власнику землі і саме за цим критерієм порушення договору є істотним.

Крім того, з положень ст.13 Закону України «Про оцінку земель» вбачається, що розмір орендної плати прямо пропорційно залежить від величини нормативної грошової оцінки земель.

Так, з наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області інформації від 15.12.2022 № 0-2-0.6-4758/2-22 вбачається, що нормативна грошова оцінка ріллі в декілька разів перевищує відповідні показники пасовищ та сіножатей.

А це, в свою чергу, свідчить про те, що внаслідок фактичного використання орендованої землі в якості ріллі, орендодавець фактично недоотримав значних коштів в якості орендної плати.

Таким чином, нецільове використання земельних ділянок порушує права та інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницької області та Чернівецької селищної ради, а саме порушує вимоги раціонального землекористування, істотно погіршує якість землі та призводить знищення пасовищ, приведення земельної ділянки у непридатний для використання за призначенням стан, стримує економічний розвиток громади у зв`язку з недоотриманням грошових коштів за оренду землі.

Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки, ОСОБА_3 , являючись родичем відповідача по справі, є зацікавленою особою, має фактичну зацікавленість у вирішенні справи. ОСОБА_4 , працює агрономом фермерського господарства «Борівське», власником якого є ОСОБА_3 , є особою, залежною від свого керівника ОСОБА_3 , його покази є абстрактними, власними судженнями та особистими переконаннями без підтверджених фактів. Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викладають свої міркування, судження і здогадки, що містять оцінку спірної ситуації. Показання вказаних свідків є їх міркуваннями та позбавлені доказової інформації. Суд вважає, що при цьому існує велика небезпека перекручування обставин справи, підміни доказів необ`єктивною інформацією.

Свідок є носієм, джерелом свідчення про факти. Судовим доказом є свідчення про факти, які містяться в показаннях свідка. Свідок - джерело доказу, і показання свідка - засіб доказування, який містить певну інформацію. Показання свідка - це одне з найважливіших джерел доказів в цивільному процесі, із якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Свідком може бути лише фізична особа, яка може правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, та давати про ці обставини правильні (достовірні) показання.

Окрім того, суд не приймає до уваги, як доказ, фотофіксацію земельних ділянок, орендованих ОСОБА_1 (а.с. 139-140), надана відповідачем в обґрунтування своїх заперечень проти вимог прокурора Могилів - Подільської окружної прокуратури, оскільки, зображення на них є нечітким, розмитим, з яких неможливо встановити, що підсів злакових культур здійснювався сівалкою прямого посіву без розорювання та зняття грунтового покриву, як про те стверджує відповідач ОСОБА_1 . Надана відповідачем фотофікасія не є належним, достатнім та достовірним доказом, який би спростовував вину ОСОБА_1 у нецільовому використанні орендованих ним земельних ділянок, так саме за які роки.

Вищезазначеними обставинами та доказами доданими до позовної заяви підтверджується наявність вини ОСОБА_1 в заподіянні шкоди внаслідок порушення законодавства України про охорону земель шляхом використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, та причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та діями відповідача.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист суб`єктивного права на землю - це захист правомочностей (деяких або взятих разом) та інтересів власника земельної ділянки чи землекористувача. Право на захист становить надану уповноваженій особі можливість застосувати заходи правоохоронного характеру для відновлення її порушеного чи оспорюваного права. Сутність права на захист полягає у можливості його володільця самому вчиняти юридично значущі активні дії. Воно має конституційну природу та існує у межах відносин держави суб`єкта.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Крім того, закріплено рівність перед законом усіх суб`єктів права власності і гарантує кожному захист його прав і свобод. Зазначені положення мають визначальне значення і для суб`єктів земельних правовідносин.

Так, Земельний кодекс України гарантує і забезпечує фізичним і юридичним особам рівні умови і способи захисту права власності і права користування на конкретні земельні ділянки. Власник земельної ділянки чи землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено перелік способів захисту земельних прав, який не є вичерпним. Зобов`язально - правові способи захисту мають на меті захист прав суб`єкта як учасника зобов`язальних відносин, до яких зокрема, належать такі способи, як відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням умов договорів (відчуження, придбання, оренди (суборенди) земельної ділянки), а також повернення власникові земельної ділянки, наданої у користування за договором оренди.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати орендної плати та від державної реєстрації права оренди землі, Відповідач порушує зобов`язання за даними договорами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором Відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови договору оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Судом не встановлено обставин, які перешкоджали чи унеможливлювали виконання ОСОБА_1 умов договору оренди земельних ділянок, що свідчить про недобросовісне виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно договорів оренди землі щодо її цільового використання.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Як зазначено в справі «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04) будь - яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо розірвання договору оренди землі №589 від 27.12.2016 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 , а також щодо зобов`язання відповідача повернути Чернівецькій селищній раді Могилів - Подільського району Вінницької області вище зазначені земельні ділянки, та щодо стягнення із відповідача на користь Чернівецької селищної ради шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельних ділянок.

На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання відповідно до умов договору оренди землі, що є істотним порушенням вказаного договору та вимог земельного законодавства, суд з метою захисту порушених прав та інтересів ГУ Держземагенства у Вінницькій області, вважає необхідним задоволити позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі №589 від 27.12.2016 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 , а також щодо зобов`язання відповідача повернути Чернівецькій селищній раді Могилів - Подільського району Вінницької області вище зазначені земельні ділянки, та щодо стягнення із відповідача на користь Чернівецької селищної ради шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельних ділянок.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При вирішенні питання про стягнення із відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури судових витрат, судом враховується те, що відповідачем не визнаються позовні вимоги, що виключає можливість вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, як те передбачено частиною першою статті 142 ЦПК України.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається положеннями Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.4 вище зазначеного Закону із позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлена 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; із позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У пункті 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, № 10 роз`яснюється, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

У випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами (пункт 12 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022, 2710-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2684 гривні 00 копійок.

Відтак, сума судового збору, що підлягає до сплати за звернення юридичної особи до суду із позовною заявою немайнового характеру становить 2684 гривень 00 копійок, із позовною заявою майнового характеру - не менше 2684 гривень 00 копійок та не більше 939400 гривень 00 копійок.

Предметом позовних вимог є три вимоги, дві з яких немайнового характеру (про розірвання договору оренди землі №589 від 27.12.2016 року, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 , а також про зобов`язання відповідача повернути Чернівецькій селищній раді Могилів - Подільського району Вінницької області земельні ділянки), одна вимога майнового характеру (про стягнення із відповідача на користь Чернівецької селищної ради шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельних ділянок).

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 7443 гривень 00 копійок, про що свідчить платіжне доручення №2131 від 08.12.2022 (а.с. 1). Як вбачається із поштової відмітки на конверті позовну заяву з додатками скеровано Могилів - Подільською окружною прокуратурою до Чернівецького районного суду Вінницької області 31.12.2022, поштове відправлення надійшло до суду 04.01.2023, що стверджується вхідним номером 25/23-Вх.

З врахуванням того, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд в силу ст.141 ЦПК України приходить до висновку про присудження Вінницькій обласній прокуратури судових витрат, зокрема, судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, сума недоплаченого судового збору, яка складає 609 грн. 00 коп., підлягає стягненню із відповідача на користь держави.

На підставі ст., ст.152, 211 Земельного кодексу України, ст.1166 ЦК України, Керуючись ст.10, 11, 81, 141, 259, 263 - 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити в повному обсязі.

Розірвати договір оренди землі №589 від 27.12.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в частині надання в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 0524981500:06:005:0269, 0524981500:06:006:0281, 0524981500:06:006:0318.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) повернути Чернівецькій селищній раді Вінницької області (вул. Святомиколаївська, буд. 103/1, смт. Чернівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24100, електронна адреса: chemgromada@ukr.net, код ЄДРПОУ 04326856) земельні ділянки з кадастровими номерами 0524981500:06:005:0269, 0524981500:06:006:0281, 0524981500:06:006:0318.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Чернівецької селищної ради (ЄДРПОУ 04326856) 105726 (сто п`ять тисяч сімсот двадцять шість) гривень 26 копійок шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельних ділянок (одержувач коштів: Чернівецька селищна рада, ЄДРПОУ 04326856, код отримувача 37971775, номер рахунку (IBAN) UA518999980334129848000022675, ГУК у Він. обл./Чернівці, стг/21110000).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір у сумі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) гривні 00 копійок та перерахувати його за наступними реквізитами: р/р UA56820170343110002000003988, ЄДРПОУ 02909909, ДКСУ, МФО 820172, отримувач: Вінницька обласна прокуратура.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 609 (шістсот дев`ять) гривень 00 копійок недоплаченного судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено відповідно до вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 08.06.2023.

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК