Постанова

від 07.06.2023 по справі 920/1396/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2023 р. Справа№ 920/1396/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача за первісним позовом - Колосюк В.А.,

від відповідача за первісним позовом - не з`явився,

від третьої особи за первісним позовом - не з`явився,

від третьої особи за зустрічним позовом - не з`явився.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"

на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 року (повний текст рішення складено 30.01.2023)

у справі №920/1396/15 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 13105899,56 доларів США,

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Энергетический стандарт"

про внесення змін до кредитного договору ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 та визнання права, -

ВСТАНОВИВ:

У 2015 році Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про:

стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року у розмірі 5 665 899, 56 доларів США, в тому числі 5 000 000, 00 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 578 333, 32 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 87 566, 24 доларів США пені.

Первісний позов обґрунтовано тим, що відповідачем за первісним позовом порушено зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 30.09.2021 року, заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом становить 13 105 899, 56 доларів США: 5 000 000, 00 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 524 999, 99 доларів США заборгованість по відсоткам станом на 21.08.2015 року, 87 566, 24 доларів США пеня станом на 21.08.2015 року, 7 493 333, 33 доларів США заборгованість по відсоткам з 06.08.2015 року до 30.09.2021 року. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

У вересні 2015 року Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулося до Господарського суду Сумської області з зустрічною позовною заявою про внесення зміни до кредитного договору № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання та Акціонерним товариством Всеукраїнський банк розвитку, у зв`язку з істотною зміною обставин шляхом:

1) викладення пункту 1.1.2. розділу 1 "Предмет договору" у наступній редакції: " 1.1.2. Термін користування Кредитним до " 24" квітня 2016 року включно";

2) викладення пункту 2.4. розділу 2 "Порядку надання і повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів по договору" у наступній редакції: " 2.4 Період сплати відсотків: з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного Договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного Договору. Для відсотків, що були нараховані за період квітень-вересень 2015 року сплата процентів здійснюється щоквартально не пізніше останнього робочого дня кварталу з розрахунку 25% від діючої процентної ставки. Починаючи з жовтня 2015 року відсотки за користування кредитом сплачуються щомісячно в повному обсязі, виходячи з діючої процентної ставки. Різниця між процентами до сплати, виходячи з діючої процентної ставки, за період січень-вересень та фактично сплаченими відсотками за період квітень-вересень 2015 р., сплачується щомісячно рівними частинами протягом жовтня 2015 р. - червня 2016 р. в останній робочий день календарного місяця";

3) ухвалити, що договір ККРОD.80407.017 вважається відповідно зміненим починаючи з 24.04.2015 року, а в частині сплати процентів за користування кредитом - з 01.01.2015 року.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що за період з 22.05.2013 року по 31.12.2014 року товариство виплатило банку 925 649, 17 доларів США відсотків за користування грошовими коштами за Кредитним договором, повертало кредитні кошти, проте, у зв`язку з різким зниженням експорту продукції Товариства до Російської Федерації, значно погіршились фінансові показники його господарської діяльності, що істотно змінило обставини якими керувалися сторони при укладенні Кредитного договору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.09.2015 року прийнято зустрічну позовну заяву ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання" до розгляду, змінено найменування відповідача Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання ім. М.В.Фрунзе" на Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково - виробниче об`єднання".

15.10.2015 року позивач подав до суду першої інстанції письмові пояснення щодо нарахування алгоритму заборгованості за пенею в яких просив стягнути з відповідача заборгованість за пенею в розмірі 1 932 251 грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 27.10.2015 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Энергетический стандарт".

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.07.2018 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

28.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" подало заяву до суду першої інстанції в якій просило замінити позивача по справі № 920/1396/15 Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС".

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 року відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, замінено учасника справи позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС".

25.08.2021 року відповідач за первісним позовом подав заяву до суду першої інстанції про зміну свого найменування з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання".

13.10.2021 року позивач за первісним позовом подав заяву до суду першої інстанції про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року у розмірі 13 105 899, 56 доларів США, в тому числі 5 000 000, 00 доларів США простроченої заборгованості по тілу кредиту, 8 018 333, 32 доларів США простроченої заборгованості за процентами, 87 566, 24 доларів США пені.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.10.2021 року замінено найменування відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" про збільшення розміру позовних вимог.

06.10.2022 року АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" подало до суду першої інстанції заяву про відмову від зустрічного позову.

В обґрунтування даної заяви позивач за зустрічним позовом посилався на те, що станом на дату подання відмови, позивач за зустрічним позовом вважає, що відсутня необхідність внесення змін до Кредитного договору у зв`язку з тим, що зобов`язання відповідача за відповідним договором вже були припинені шляхом передання відступного (майнових прав на грошові кошти) Банку, так як, відповідно до п. 2.2 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 17.10.2014 року, в якості забезпечення виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат, у тому числі, виступають відповідні договори застави.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" 5 000 000,00 доларів США основного боргу за кредитом, 578 333, 32 доларів США відсотків за користування кредитом; 1 786 111 грн. 11 коп. пені. В іншій частині первісного позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 73 080 грн. 00 коп.

Провадження у справі за зустрічним позовом закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 000, 00 доларів США основного боргу за кредитом, 578 333, 32 доларів США відсотків за користування кредитом та 1 786 111 грн. 11 коп. пені. Також судом першої інстанції встановлено, що позивач за первісним позовом не є стороною Кредитного договору, нарахування ним процентів за користування кредитом, на підставі п. 6.2 Кредитного договору, за період з 06.08.2015 року до 30.09.2021 року в розмірі 7 493 333, 33 доларів США є необґрунтованим, оскільки будь-яких додаткових прав на нарахування позивачем передбачених Кредитним договором чи положеннями чинного законодавства України штрафних санкцій та інших нарахувань за прострочення виконання боржником взятих на себе зобов`язань не передбачено. Щодо зустрічного позову місцевим господарським судом зазначено, що розглянувши заяву АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про відмову від зустрічного позову, перевіривши, що вона підписана уповноваженим представником Товариства - Бирченко Б.В., який має право відмовлятися від позову, пересвідчившись, що відмова від позову не суперечать інтересам позивача, з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, прийнято відмову від зустрічного позову та закрито провадження у справі №920/1396/15 в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 року та прийняти нове рішення у відповідній частині, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції в частині не задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення відсотків є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки, до яких дійшов суд першої інстанції такими, що повністю суперечать фактичним обставинам справи. Зокрема скаржник зазначає, що з детального аналізу оскаржуваного рішення випливає, що підставою для часткової відмови у задоволенні первісного позову стало по суті те, що місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом не є стороною Кредитного договору, а отже він не може заявляти до стягнення нараховані відсотки. Водночас, на думку скаржника такі висновки суду першої інстанції є абсолютно неприпустимим та незаконними, оскільки суд першої інстанції на підставі доказів у справі, в ухвалі Господарського суду Сумської області від 18.08.2021 року підтвердив, що ТОВ «ФК «Геліос» є новим кредитором за Кредитним договором №KKPOD.80407.017 від 22.05.2013 року, відповідно до нього перейшли всі права та обов`язки. Скаржник також звертає увагу, що ТОВ «ФК «Геліос» у відповідності до умов договору №1 про відступлення права вимоги від 17.05.2021 року з Додатком №1 набув, зокрема право вимоги на відсотки в розмірі 6 828 333, 33 доларів США станом на 08.10.2020 року. Крім цього, скаржник зазначає, що місцевий господарський суд встановив, що Банком після закінчення строку користування Кредитного договору заявлялось та нараховувалось лише проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами. Скаржник окрім вказаного звертає увагу, що в даному випадку відбулось сингулярне правонаступництво на підставі Договору №1 про відступлення права вимоги від 17.05.2021 року з Додатком №1, згідно з п. 2 якого «Новий кредитор в день укладення цього Договору, набуває усі права Кредитора за Основними договорами включаючи (але не обмежуючись) …». Й наостанок скаржник зазначає, що виникає закономірне питання чому задовольняються судом першої інстанції виключно проценти нараховані та заявлені Банком, а нараховані проценти Банком та право вимоги на які відступлено ТОВ «ФК «Геліос» і в свою чергу заявлені позивачем за первісним позовом, при здійсненій відповідній заміні, не задовольняються.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 року, витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1396/15.

13.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №920/1396/15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 року, розгляд справи призначено на 19.04.2023 року.

10.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", відповідача за первісним позовом у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 року розгляд справи відкладено на 24.05.2023 року.

23.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС", позивача у справі, надійшли пояснення по справі та клопотання про відмову від частини позовних вимог.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" про відмову від частини позовних вимог у справі №920/1396/15, а саме в частині нарахованих процентів після 08.10.2020 року у розмірі 1 189 999, 99 доларів США задоволено, прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" від частини позовних вимог у справі №920/1396/15, а саме в частині нарахованих процентів після 08.10.2020 року у розмірі 1 189 999, 99 доларів США. Провадження у справі №920/1396/15 в частини стягнення з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" нарахованих процентів після 08.10.2020 року у розмірі 1 189 999, 99 доларів США закрито. Розгляд справи відкладено на 07.06.2023 року.

В судове засідання 07.06.2023 року з`явився представник позивача за первісним позовом. Представники відповідача за первісним позовом, третьої особи за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом не з`явилися, про дату та час були повідомлені належним чином. Представник позивача за первісним позовом надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача за первісним позовом, третьої особи за первісним позовом та третьої особи за зустрічним позовом.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.05.2013 року між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В.Фрунзе" укладено Кредитний договір № ККРОD.80407.017, відповідно до пунктів1.1., 1.1.1. якого, банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти, надалі - Кредит, на умовах, визначених договором: кредит надається у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 5000000,00 доларів США на поповнення оборотного капіталу (п.1.2. та п. 1.4. Кредитного договору). (т.1, а.с. 21-24).

Відповідно до п.1.1.2 Кредитного договору термін користування кредиту встановлено до 21.05.2014 року.

Згідно з п.1.1.3. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом 11% річних. Тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 2.3. Кредитного договору встановлено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки визначені в заяві позичальника.

Також, пунктом 2.4. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати проценти з 1 по 5 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання Кредитного договору. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на 1-ше число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання Кредитного договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Згідно з п. 2.6. Кредитного договору у випадку, якщо дата погашення кредиту і/або сплати відсотків за користування кредитом згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в перший банківський день після вихідного або святкового дня.

Відповідно до п. 2.8. Кредитного договору нарахування відсотків здійснюється щоденно, при цьому відсотки нараховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році.

Розрахунок пені здійснюється Банком у валюті кредиту, сплата здійснюється позичальником у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (п. 2.13. Кредитного договору).

Згідно п. 4.2.1 Кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та комісії та виконувати всі свої зобов`язання у повному обсязі та у строки, передбачені Кредитним договором.

Відповідно до п. 6.4 Кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нарахувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.6. Кредитного договору сторони погодили встановити позовну давність до вимог по цьому договору, включаючи стягнення неустойки у 5 років.

З наявних в матеріалах справи заяв відповідача на видачу кредитних коштів від 22.05.2013 року, 23.05.2013 року, 27.05.2013 року, 29.05.2013 року, 30.05.2013 року, 31.05.2013 року, виписок по особовому рахунку № 2067.4.021292976 за період з 22.05.2013 року по 04.08.2015 року та № 2062.6.026808216 за той же період, меморіальних валютних ордерів № 557848 від 22.05.2013 року, № 559845 від 23.05.2013 року, № 567108 від 28.05.2013 року, № 559845 від 23.05.2013 року, № 569379 від 29.05.2013 року, №571505 від 30.05.2013 року, №573762 від 31.05.2013 року та розпоряджень банку про видачу кредиту вбачається, що Банк виконав умови Кредитного договору. (т.1, а.с. 36-46).

В подальшому Додатковою угодою № 4 від 20.05.2014 року до Кредитного договору було внесено зміни до п.п. 1.1.2 та 1.1.3. Кредитного договору: термін користування кредитом встановлений до 30.11.2014, процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 12% річних, внесено зміни до Графіку зменшення ліміту кредитної лінії (п 2.5. Кредитного договору) та встановлено наступний графік зменшення: 22.05.2013 - 05.09.2014 ліміт кредитної лінії 5000000,00 доларів США; 06.09.2014 - 05.10.2014 - 4000000,00 доларів США, 06.10.2014 - 30.11.2014 - 3000000,00 доларів США. (т.1, а.с. 28).

Також, Додатковою угодою № 5 від 04.09.2014 року до Кредитного договору внесено зміни до п. 2.5 Кредитного договору та встановлений наступний графік зменшення ліміту: 22.05.2013 року - 20.10.2014 року - 5 000 000, 00 доларів США, 21.10.2014 року - 30.11.2014 року - 3 000 000, 00 доларів США. (т.1, а.с. 29).

Додатковою угодою № 6 від 17.10.2014 року до Кредитного договору термін користування кредитом встановлено до 30.12.2014 року та внесено зміни до п. 2.5 Кредитного договору та встановлений наступний графік зменшення ліміту: 22.05.2013 року - 30.12.2014 року - 5 000 000, 00 доларів США. (т.1, а.с. 30).

Додатковою угодою № 7 від 30.12.2014 року до Кредитного договору термін користування кредитом встановлено до 25.02.2015 року. (т.1, а.с. 31).

Крім цього, Додатковою угодою № 8 від 27.03.2015 року до Кредитного договору термін користування кредитом встановлено до 24.04.2015 року. Також внесено зміни п. 2.4 Кредитного договору щодо порядку сплати процентів: період сплати процентів з 1 по 5 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного Договору. Заборгованість за відсотками погашається в сумі залишку на 1 число кожного поточного місяця за попередній місяць, починаючи з дати підписання даного Договору. Для відсотків, що були нараховані в період з 01.01.2015 року по 28.02.2015 року встановлений період сплати до 27.03.2015 року. Для відсотків що були нараховані в період з 01.03.2015 року по 26.03.2015 року встановлений період сплати до 27.03.2015 року. При несплаті відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими. Внесено зміни до п. 2.5 Кредитного договору та встановлений наступний графік зменшення ліміту: 22.05.2013 року - 24.04.2015 року - 5 000 000, 00 доларів США. (т.1, а.с. 32).

Відповідно до заяв клієнта від 27.02.2015 року № 35-2/264 та від 25.03.2015 року № 35-2/394 було прийнято рішення банком від 03.03.2015 року про перерахування процентів, нарахованих з моменту виходу на прострочку до моменту укладення додаткової угоди по ставці строкової заборгованості. (т.1, а.с. 33-34).

Як зазначав позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом умов кредитного договору не виконав, заборгованість не погасив, у зв`язку з чим, у позичальника виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту, заборгованість за процентами (п. 2.4. Кредитного договору) та, відповідно до п. 6.2 Кредитного договору, за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі подвійної облікової ставки, що встановлена в п. 1.1.3 Кредитного договору, що до 06.03.2014 року складало 22 % річних, а з 06.03.2014 року 23% річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

08.05.2015 року Банк направив повідомлення № 1232 відповідачу про необхідність погашення не пізніше семи календарних днів з дати одержання повідомлення, існуючої заборгованості в сумі 5 212 116, 22 доларів США та 10 000, 00 гривень, станом на 29.04.2015 року, та заборгованість, яка виникне на момент погашення. (т.1, а.с. 47).

Вказане повідомлення було отримано відповідачем 15.05.2015 року, проте, заборгованість погашена не була. (т.1, а.с. 48).

Отже, з позовної заяви вбачається, що станом на 21.08.2015 року (дата подання позовної заяви), заборгованість відповідача по кредитному договору №ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року становить 5 000 000, 00 доларів США прострочена заборгованість по тілу кредиту, 578 333, 32 доларів США прострочена заборгованість за процентами, 87 566, 24 доларів США пеня.

Крім цього, у жовтні 2015 року, позивач за первісним позовом подав до суду першої інстанції письмові пояснення щодо алгоритму нарахування заборгованості за пенею, відповідно до яких він вказував, що максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки НБУ, згідно ч. 2 ст. 343 ГК України. Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Оскільки чинне законодаство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися лише у національній валюті України (Постанова Пленуму ВГС України від 23.03.2012 року № 6). У зв`язку з чим, позивач за первісним позовом просив суд першої інстанції стягнути з відповідача пеню в сумі 1 932 251 грн. 80 коп. (т.1, а.с. 200-201).

В подальшому 05.09.2018 року згідно розпорядження ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" сума пені за кредитним договором була змінена шляхом списання зайво нарахованої пені за період з 01.01.2015 року до 26.03.2015 року в розмірі 6 493, 61 доларів США, тобто станом на 21.08.2015 року, розмір пені становить 1 786 111, 11 грн., що еквівалентно 81 072, 63 доларів США.

Також, в суді першої інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав пояснення щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, в яких повідомив, що право вимоги за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року було відступлено ТОВ "ФАСТЛАЙН КАПІТАЛ" (ЄДРПОУ 43115986) у складі лоту GL15N618950. (т.10, а.с. 10-13).

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з доводів та вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду в межах поданої апеляційної скарги є ухвалене у справі № 920/1396/15 рішення в частині первісних позовних вимог щодо стягнення відсотків, зокрема скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не є стороною Кредитного договору, а отже він не може заявляти до стягнення нараховані відсотки.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, щодо відступлення права вимоги позивачу зазначає наступне.

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 910/9828/17).

За висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.03.2019 у справі № 905/635/18 у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

Відповідно до договору № 159 про відступлення права вимоги, який укладено 08.10.2020 року між ПАТ "ВБР" та ТОВ "Фастлайн Капітал", банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів в порядку та на умовах визначених даним договором. Договір про відступлення права вимоги укладений відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2020-09-09-000001-b від 15.09.2020 року. (т.10, а.с. 14-15).

Відповідно до п. 2 Договору № 159 від 08.10.2020 року за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №l до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізацій заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно за до умов Основних договорів.

Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступити (продавити, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Згідно додатку № 1 до Договору № 159 від 08.10.2020 року ТОВ "Фастлайн Капітал" (новий кредитор) набув права вимоги Банку до боржників, зазначених у додатку № 1 до цього Договору, зокрема, до ПАТ "Сумське НВО" (нове найменування АТ "СУМСЬКЕ НВО") за кредитним договором № ККРОD80407.017 від 22.05.2013 року: залишок по тілу кредиту 5 000 000, 00 доларів США та 6 828 333, 33 доларів США залишок по відсотках. (т.10, а.с. 99-102).

Отже, ТОВ "Фастлайн Капітал" є правонаступником ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" у зобов`язаннях, встановлених кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року.

В подальшому, 26.03.2021 року між ТОВ "Фастлайн Капітал" та ТОВ "Кампсіс Фінанс" було укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами боржником за якими є АТ "Сумське НВО". (т.10, а.с. 25-26).

Відповідно до п. 1 договору № 1 від 26.03.2021 року за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до позичальників, заставодавців, та інших боржників зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами застави та будь-якими іншими договорами, згідно реєстру у Додатку №l до цього Договору, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом - «Права вимоги» які належать первісному кредитору на підставі Договору №159 про відступлення прав вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фастлайн Капітал» Та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» "08" жовтня 2020 року. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно п. 2 договору № 1 від 26.03.2021 року за цим Договором Новий кредитор в день отримання Первісним кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 5 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами (надалі - Дата переходу: Прав вимоги), включаючи (але не обмежуючись): право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, оплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право нараховувати проценти за користування коштами, штрафні санкції (неустойку, пені, штрафи), проценти за неправомірне користування кредитними коштами та інші платежі і вимагати їх сплати у випадках та в порядку, передбачених Основники договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу та/або чинним законодавством України право вимагати, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги, станом на 26.03.2021 року вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Прав вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку /рахунків Боржників, відповідно до умов Основних договорів.

13.05.2021 року між сторонами підписано акт приймання-передачі прав вимоги за кредитними договорами, яким сторони підтверджують, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв права вимоги за кредитними договорами. (т.10, а.с. 108).

Також сторонами підписано акти прийому-передачі від 13.05.2021 року року про передачу оригіналу кредитної справи АТ "Сумське НВО" за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року, кредитного договору з додатковими угодами 1-8 до нього. (т.10, а.с. 109-115).

Крім цього, в подальшому 17.05.2021 року між ТОВ "Кампсіс Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" було укладено Договір № 1 про відступлення прав вимоги, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. за реєстровим № 1697. (т.10, а.с. 28-30).

Відповідно до даного договору до ТОВ "ФК "ГЕЛІОС" перейшло право вимоги за Кредитними договорами, боржником за якими є АТ "Сумське НВО".

Відповідно до п. 1 Договору відступлення прав вимоги, за цим договором первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до позичальників, заставодавців, та інших боржників, зазначених у додатку № 1 до договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами застави та будь-якими іншими договорами, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - "Основні договори", надалі за текстом - "Права вимоги", які належать первісному кредитору на підставі договору № 1 про відступлення прав вимоги, укладеного між ТОВ "Фастлайн Капітал" та ТОВ "Кампсіс Фінанс" 26.03.2021. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно п. 2 Договору відступлення права вимоги № 1 від 17.05.2021 року за цим договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами (надалі - Дата переходу Прав вимоги), включаючи (але не обмежуючись): право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у Додатку до цього Договору, право нараховувати проценти за користування коштами, штрафи санкції (неустойку, пені, штрафи), проценти за неправомірне користування кредитними коштами та інші платежі і вимагати їх сплати у випадках та в порядку, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу та/або чинним законодавством України право вимагати, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги, станом на 08.10.2020 року вказаний у Додатку №l до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Прав вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, відповідно до умов Основних договорів.

Факт переходу до ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" права вимоги первісного кредитора до АТ "Сумське НВО" за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року у розмірі 11 828 333,33 доларів США та договорами застави підтверджується додатком № 1 до договору № 1 від 17.05.2021 року, актом приймання-передачі прав вимоги, актом приймання-передачі оригіналів документів, актом прийому-передачі кредитної справи. (т.10, зворот а.с. 31-34).

Додатком № 4 до договору є лист повідомлення боржнику про відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року, що надіслане АТ "Сумське НВО" 18.05.2021 року. (т.10, а.с. 36).

Колегія суддів зазначає, що Цивільний кодекс встановлює загальне правило про принципову можливість переходу права кредитора від однієї особи до іншої як в порядку загального (універсального) правонаступництва, так і в порядку правонаступництва в окремому правовідношенні (сингулярного правонаступництва). В ч. 1 ст. 512 ЦК України ці види правонаступництва розглядаються як самостійні підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Отже, заміна кредитора у зобов`язанні є родовим поняттям щодо передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, відповідач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Аналогічних за своїм змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, у постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18.

Вiдповiдно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір відступлення права вимоги є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні.

Зміст зобов`язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов`язків, відповідно, у разі описаного відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. А отже, у спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов`язаних із обов`язком з повернення суми кредиту і виконанням усіх похідних від цього зобов`язань.

Наведене не стосується конкретного розміру та грошового вираження вимог за усіма складовими такого зобов`язання, оскільки в силу такого відступлення права вимоги відбувається перенесення на нового кредитора усіх прав, що випливають із договору, укладеного первісним кредитором з боржником, окрім тих, що нерозривно не пов`язані з особою первісного кредитора.

Оскільки, правочини про відступлення права вимоги відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, у судовому порядку недійсними не визнавалися, колегія суддів дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» набуло прав вимоги (стало новим кредитором) до боржника за Кредитним договором № ККРОD80407.017 від 22.05.2013 року, тобто позивач замінив кредитора за даним кредитним договором.

Щодо доводів скаржник стосовно стягнення простроченої заборгованості по процентам колегія суддів зазначає наступне.

За своєю правовою природою, укладений між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та відповідачем договір, є кредитним договором, відносини щодо якого регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п`ять Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Банк, на виконання умов Кредитного Договору № ККРОD.80407.017 від 22.05.2013 року, надав Кредит Позичальнику, згідно його заяв, на загальну суму 5 000 000, 00 доларів США.

Сторонами у справі сума тіла кредиту не оспорюється.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нарахування відсотків здійснюється щоденно, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами (п. 2.8. Кредитного договору).

Відповідно до п. 6.2 Кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі подвійної облікової ставки, що встановлена в п. 1.1.3 Кредитного договору, що до 06.03.2014 року складало 22 % річних, а з 06.03.2014 року 23 % річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Поняття «користування кредитом», є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із розрахунку позовних вимог вбачається, що Банк, нарахував Позичальнику прострочену заборгованість по процентам у розмірі 24% за період з 26.02.2015 року до 21.08.2015 року в сумі 578 333, 32 доларів США.

В свою чергу, ТОВ "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" збільшила позовні вимоги, посилаючись на п. 2.7 та п. 6.2 Кредитного договору, та просила стягнути з відповідача збільшену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 06.08.2015 року до 30.09.2021 року в розмірі 7 493 333,33 доларів США (199 142 826 грн. 67 коп.), які нараховано на суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 000, 00 доларів США. (т.11, а.с. 1-2).

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування Кредитом Банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в п. 1.1.3 цього договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. При розрахунку приймаються: рік - 360 днів, місяць - рівний календарній кількості днів.

Тобто, як встановлено колегією суддів, позивачем додатково, після пред`явлення вимоги до боржника, нараховано такому боржнику проценти саме за користування кредитом у розмірі визначеному умовами договору, а не за користування чужими грошовими коштами, як це передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Колегія суддів зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Також колегія суддів зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також колегія суддів нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Також слід мати на увазі, що на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Колегія суддів також звертає увагу, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.1, ч. 2, ст. 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає безпідставним збільшення розміру позовних вимог позивачем, а саме збільшення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за період з 06.08.2015 року до 30.09.2021 року в розмірі 7 493 333,33 доларів США (199 142 826 грн. 67 коп.), які нараховано на суму заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000 000, 00 доларів США.

У цій справі суд першої інстанції послався на можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування на підставі частини другої статті 625 ЦК України, однак при цьому кваліфікував такі проценти як проценти за «користування кредитом» та встановив, що проценти в розмірі 578 333, 32 доларів США нараховані у відповідності до п. 2.7. Кредитного договору є обґрунтованими.

Окрім цього, як слідує з розрахунку позовних вимог, проценти за період поза межами строку кредитування нараховані саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.

Водночас, колегія суддів наголошує, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Колегія суддів звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 року у справі № 3-188/2020(455/20), у якому останній вказав, що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Відтак, колегія суддів зазначає, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Як вже було зазначено вище, згідно п. 2.7. Кредитного договору розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості за Кредитом на суму залишку заборгованості за Кредитом.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки повідомленню № 1232 від 08.05.2015 року, не встановив як змінилися умови виконання основного зобов`язання Позичальника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за зазначеним повідомленням-вимогою Банку, зокрема як змінилися строк дії кредитної лінії, термін повернення кредиту, строк дії договору, у який строк та до якого терміну Позичальник мав виконати свої зобов`язання з повернення повної суми заборгованості за кредитним договором за цим повідомленням-вимогою та чи закінчився та якщо закінчився, то коли, строк кредитування, тобто строк протягом якого Позичальник законно користувався позиченими коштами та мав сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, а з якого моменту розпочав свій перебіг строк протиправного користування Позичальником кредитними грошовими коштами, яке підпадає під дію положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд першої інстанції не перевірив належним чином наданий банком суду розрахунок відсотків за користування кредитом, не перевірив правильність періоду нарахованого та заявленого банком до стягнення розміру процентів за користування кредитними коштами відповідно до зазначених вище висновків Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку, не з`ясував чи відповідає проведений банком розрахунок відсотків за користування кредитом зазначеним нормам матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи, 08.05.2015 року Банк направив повідомлення № 1232 відповідачу про необхідність погашення не пізніше семи календарних днів з дати одержання повідомлення, існуючої заборгованості в сумі 5 212 116, 22 доларів США та 10 000, 00 гривень, станом на 29.04.2015 року, та заборгованість, яка виникне на момент погашення. (т.1, а.с. 47).

Вказане повідомлення було отримано відповідачем 15.05.2015 року, проте, заборгованість погашена не була. (т.1, а.с. 48).

З огляду на факт пред`явлення Банком вимоги боржнику (тобто зміни умов договору в частині строків), подальше нарахування процентів за користування кредитом є можливим лише на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Однак, як вбачається з даного позову, позивачем не було здійснено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Водночас, Банк, нарахував Позичальнику прострочену заборгованість по процентам за період з 26.02.2015 року до 21.08.2015 року в сумі 578 333, 32 доларів США. (т.1, а.с. 10-19).

Втім, колегія суддів вважає, що правомірним нарахуванням процентів в даному випадку буде до моменту отримання відповідачем повідомлення №1232 від 08.05.2015 року, тобто до 15.05.2015 року, що становить суму в розмірі 251 666, 66 доларів США. (т.1, а.с. 15).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню в даному випадку частково, а саме в розмірі 251 666, 66 доларів США, який було нараховано банком станом на момент отримання боржником повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що банк реалізував своє право на задоволення вимог до відповідача за рахунок заставленого майна (майнових прав на грошові кошти) шляхом отримання 25.04.2015 року права вимоги до ТОВ «Єнергетический стандарт» колегія суддів зазначає, що матеріали справи не місять доказів реалізації банком такого права.

Колегія суддів звертає увагу відповідача, що укладання між банком та відповідачем договір застави не зобов`язує банк задовольнити своє право за рахунок заставлених прав, а лише надає банку таке право.

Отже, доводи відповідача, що усі його зобов`язання перед Банком за кредитним договором є забезпеченими заставою майна третіх осіб, у зв`язку з чим він не має заборгованості по кредиту перед Банком, є безпідставними, оскільки сама лише наявність забезпечувальних правочинів, на що посилається відповідач, не підтверджує обставини виконання зобов`язання з повернення кредиту та не є підставою вважати зобов`язання виконаним, а питання вибору способу задоволення вимог належить безпосередньо кредитору.

Відтак, у банка є право на вибір, або задовольнити своє право за рахунок заставлених прав, або стягнути заборгованість з боржника в тому числі шляхом пред`явлення відповідного позову.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС".

В той же час, з огляду на не вірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 512-514, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 року підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 251 666, 66 доларів США.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" на рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 року у справі №920/1396/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 року у справі №920/1396/15 скасувати в частині стягнення відсотків за користування кредитом та прийняти в цій частині нове рішення, яким:

«Стягнути з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" (04052, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 7-9, а/с №8, код ЄДРПОУ 42322556) 251 666, 66 доларів США відсотків за користування кредитом.»

3. В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 18.01.2023 року у справі № 920/1396/15 залишити без змін.

4. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1396/15.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.06.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз