Постанова

від 30.05.2023 по справі 910/7860/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. Справа № 910/7860/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Хілінський А.О.

відповідача - Ніколаєнко Ю.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 (повне рішення складено 02.02.2023)

у справі №910/7860/22 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" про стягнення заборгованості у розмірі 1736748,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання з оплати наданих послуг за укладеним між сторонами договором про надання транспортно-експедиторських послуг №42/20 від 10.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 відкрито провадження у справі №910/7860/22, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 (повне рішення складено 02.02.2023) у справі №910/7860/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене за умов нез`ясування обставини, що мають значення для справи, а також недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Узагальнено доводи відповідача зводяться до наступного:

- судом не здійснено тлумачення умов п. 3 додатку до договору від 26.11.2021 щодо плати за понаднормове користування вагонами. На переконання скаржника, вказаний пункт не встановлює обов`язку вносити плату за користування вагонами, якщо наступна (друга) операція з навантаження відбувається не в рамках договору, оскільки в такому випадку відповідач не користується вагонами, а за строки навантаження відповідає зовсім інша особа;

- позивачем не вжито необхідних заходів для направлення та отримання відповідачем акту виконаних робіт від 19.01.2022, рахунку №Э01001 від 19.01.2022, звіту експедитора та акту звірки розрахунків за січень 2022 року, а отже акт виконаних робіт не може вважатися підписаним. Як наслідок, на переконання скаржника, строк остаточного розрахунку у розумінні п. 3.11 договору не розпочався;

- акт звірки розрахунків за грудень 2021 року не містить дати його підписання, що унеможливлює у розумінні п. 3.11 договору встановлення початку перебігу строку для остаточного розрахунку, а отже заборгованість за актом виконаних робіт від 31.12.2021 не може вважатися простроченою;

- суд взагалі не з`ясував, коли саме розпочалося прострочення відповідача з оплати, що свідчить про відсутність будь-якого порушення суб`єктивних прав позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" у справі №910/7860/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Гаврилюк О.М., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 апеляційну скаргу у справі №910/7860/22 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

До суду 14.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1029/23 від 20.03.2023 у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7860/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційну скаргу у справі №910/7860/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7860/22, призначено її до розгляду на 25.04.2023, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" у встановлений процесуальний строк не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До суду 24.04.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю прибути у засідання суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 вказане клопотання задоволено та відкладено розгляд справи до 30.05.2023.

У призначене засідання суду 30.05.2023 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 10.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" (клієнт) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №42/20, відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 якого експедитор приймає на себе зобов`язання за дорученням клієнта, за винагороду здійснювати від свого імені і за рахунок клієнта організацію перевезень вантажів клієнта в залізничному рухомому складі. Клієнт відшкодовує експедитору всі витрати, пов`язані з перевезенням і транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, сплачує експедитору винагороду (плату) за надані відповідно до цього договору послуги.

Згідно з п. п. 3.1 та 3.2 договору клієнт відшкодовує експедитору витрати, пов`язані зі здійсненням перевезень вантажів та транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів клієнта на підставі рахунків експедитора. Клієнт здійснює 100% попередню оплату вартості послуг з організації перевезень вантажів до початку кожного місяця здійснення перевезень. За згодою експедитора можлива оплата послуг (їхньої частини) з організації перевезень вантажів за фактом надання відповідних послуг впродовж 3-х банківських днів з моменту надання рахунку експедитором.

Пунктом 3.8 договору визначено, що узгоджена вартість послуг з організації перевезень вантажів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками, розмір винагороди експедитора, порядок оплати винагороди та інші витрати, пов`язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Сторони підписують акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків. В акті виконаних робіт експедитор зазначає суму всіх фактично понесених витрат у зв`язку з виконанням зобов`язань (п. 3.9 договору).

Згідно з п. 3.10 укладеного правочину акт виконаних робіт та акт звірки розрахунків повинні бути розглянуті клієнтом впродовж 3-х робочих днів з дня отримання від експедитора та повернуті йому підписаними (з розшифруванням посади, прізвища, ім`я та по-батькові особи, що підписала акт) та скріпленими печаткою або з мотивованими запереченнями до акту. Якщо впродовж 3-х робочих днів з дати передачі актів по факсу або електронною поштою не надійде мотивованих заперечень клієнта до акту виконаних робіт та акту звірки розрахунків, експедитор вважає їх підписаними та приймає для відображення в бухгалтерському обліку. Акти надаються клієнту не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Остаточний розрахунок здійснюється сторонами впродовж 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п. 3.10 договору) та акту звірки розрахунків (п. 3.11 договору).

Пунктами 10.1 та 10.2 укладеного правочину сторонами узгоджено, що договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 30.12.2020 включно. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік якщо жодна зі сторін не менш, ніж за 30 днів до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

На виконання умов п. 3.8 договору між сторонами 26.11.2021 підписано додаток до договору, відповідно до п. 1 якого сторони узгодили, що вартість послуг з організації перевезень вантажу "окатиші залізорудні" у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі ст. Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками становить 18500,04 грн. Вартість послуг з організації перевезень вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України за вищевказаним маршрутом експедирування включає:

- плату за користування власним (орендованим) вагоном;

- винагороду (плату) експедитору.

Пунктом 2 додатку до договору визначено, що оплата вартості послуг з організації перевезень сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати впродовж 3-х робочих днів з дати виставлення експедитором рахунку.

Відповідно до п. 3 додатку до договору клієнту надається пільговий час з дати навантаження (операція ПГР) до дати наступного навантаження (операція ПГР) 240 годин (10 діб). Після спливу зазначеного пільгового часу клієнт сплачує експедитору плату за користування вагонами з 241-ї години за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину. Кожна розпочата година вважається як повна.

Як стверджує відповідач та що не заперечується відповідачем, станом на 01.12.2021 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" була наявна заборгованість за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №42/20 від 10.11.2020 у розмірі 74002,69 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторонами підписано та скріплено печатками акт виконаних робіт за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 2183004,72 грн, звіт експедитора №13120114502 а також акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2021 року на вказану суму.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" виставлено відповідачу рахунок на оплату №Э01220027 від 31.12.2021 на суму 2183004,72 грн.

Поряд з цим, оплата отриманих послуг за договором здійснена відповідачем частково в сумі 2076504,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (т. 1, а. с. 202-209). Вбачається, що відповідачем оплачена заборгованість в сумі 74002,69 грн, яка існувала станом на 01.12.2021, та частково оплачені послуги за актом виконаних робіт від 31.12.2021 на суму 2002501,31 грн.

Окрім цього, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем складено та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" акт виконаних робіт за січень 2022 року від 19.01.2022 на суму 1556245,20 грн, рахунок на оплату №Э01001 від 19.01.2022, звіт експедитора з розрахунку плати за користування вагонами за період з 28.11.2021 по 31.12.2021 №13120114502, а також акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 20.01.2022 на вказану суму.

З матеріалів справи вбачається, що акт звірки розрахунків за грудень 2021 року, акт виконаних робіт від 31.12.2021, рахунок №Э01220027 від 31.12.2021, звіт експедитора №13120114502 до рахунку №Э01220027 від 31.12.2021, акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, акт виконаних робіт від 19.01.2022, рахунок №Э01001 від 19.01.2022 та звіт експедитора з розрахунку плати за користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 були надіслані позивачем на адресу місцезнаходження відповідача за допомогою служби кур`єрської доставки, національного оператора поштового зв`язку, а також на його офіційну електронну адресу, зазначену в розділі 12 договору.

На підтвердження факту надсилання вказаних документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" позивачем до матеріалів справи надано копії накладної служби кур`єрської доставки "Нова пошта" №59000789080627 від 31.01.2022, конверту з трек-номером поштового відправлення 0208108026308 з описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком від 10.02.2022.

Поряд з цим, відповідачем не отримано від позивача вказані документи та не підписано акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022 та акт виконаних робіт від 19.01.2022.

З метою досудового врегулювання спору позивач 06.07.2022 звернувся до відповідача з вимогою №523 від 20.06.2022 про сплату заборгованості за спірним договором у розмірі 1736748,61 грн впродовж семи робочих днів з моменту отримання даної вимоги.

Вказана вимога також надіслана на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з описом вкладення, проте докази вручення останньої у матеріалах справи відсутні.

Окрім цього, позивач 22.07.2022 здійснив надсилання первинних документів, на підставі яких нарахована плата за понаднормативне користування вагонами в сумі 1556245,20 грн (згідно акту виконаних робіт від 19.01.2022), на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену у розділі 12 договору - itt2018@ukr.net. На підтвердження зазначеного позивачем надано до матеріалів справи роздруківку електронного листа від 22.07.2022 та додатків до нього.

Поряд з цим, відповідачем не надано відповіді на вимогу позивача та, відповідно, не підписано акт виконаних робіт від 19.01.2022 і не здійснено сплату заборгованості за спірним договором.

Додатково на підтвердження факту надання послуг за договором позивачем до матеріалів справи надано копії залізничних накладних та відомості з бази даних філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця", які містять інформацію про вагонні операції.

Таким чином, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія", заборгованість відповідача перед позивачем за актами виконаних робіт від 31.12.2021 та 19.01.2022 становить 1736748,61 грн і складається із заборгованості:

- за актом виконаних робіт від 31.12.2021 в сумі 180503,41 грн;

- за актом виконаних робіт від 19.01.2022 в сумі 1556245,20 грн.

Як наслідок, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" в порушення умов п. 3.10 договору не підписано та не повернуто акт виконаних робіт, не надано мотивованих заперечень щодо такого акту, а отже і не сплачено наявну заборгованість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" звернулося з даним позовом та просило стягнути основний борг за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №42/20 від 10.11.2020 у розмірі 1736748,61 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що позиція позивача ґрунтується на хибному тлумаченні умови п. 3 додатку від 26.11.2021 до договору щодо плати за понаднормове користування вагонами. На переконання відповідача, 158 вагонів, попередньо подані позивачем відповідачу для організації перевезень, були повернуті на станцію відправлення під операції з навантаження, що відбулися не в рамках договору про надання транспортно-експедиторських послуг №42/20 від 10.11.2020.

Також відповідач вказував на те, що позивачем не вжито необхідних заходів для направлення відповідачу акту від 19.01.2022, рахунку №Э01001 від 19.01.2022, звіту експедитора з розрахунку плати за користування вагонами та вимоги №523 від 20.06.2022 у зв`язку з зазначенням на поштовому відправленні неналежного номеру телефону. Поряд з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" також стверджувало і про неналежність як доказу, електронного листа з копіями документів, які, нібито, надсилалися на його електронну адресу.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, встановив, що оскільки позивач здійснив усі можливі та належні дії з метою направлення відповідачу акту виконаних робіт за січень 2022 року від 19.01.2022, рахунку на оплату №Э01001 від 19.01.2022, звіту експедитора з розрахунку плати за користування вагонами за період з 28.11.2021 по 31.12.2021 №13120114502, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 20.01.2022, а також вимоги про сплату заборгованості, враховуючи положення п. 3.10 договору, акт вважається підписаним зі сторони відповідача, а послуги наданими належним чином. Також судом зазначено, що умовами додатку до договору від 26.11.2021 не було обумовлено, що позивач зобов`язується надавати відповідачу транспортно-експедиторські послуги за кільцевим маршрутом, чим спростовуються доводи відповідача щодо невірного тлумачення п. 3 додатку. Як наслідок, суд першої інстанції встановив, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання в частині оплати послуг згідно з актами виконаних робіт від 31.12.2021 та 19.01.2022.

З такими висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторською діяльністю є підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, а транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Дія цього закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (ст. 2 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" унормовано, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, п. п. 3.1 та 3.8 договору про надання транспортно-експедиторських послуг №42/20 від 10.11.2020 передбачено, що клієнт відшкодовує експедитору витрати, пов`язані зі здійсненням перевезень вантажів та транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів клієнта на підставі рахунків експедитора. Узгоджена вартість послуг з організації перевезень вантажів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками, розмір винагороди експедитора, порядок оплати винагороди та інші витрати, пов`язані з конкретним перевезенням, зазначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Додатком до договору від 26.11.2021 сторонами узгоджено, що вартість послуг з організації перевезень вантажу "окатиші залізорудні" у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України зі ст. Золотнишине Південної залізниці з призначенням на станції Західних прикордонних переходів за кожний перевезений вагон згідно з наданими клієнтом заявками становить 18500,04 грн. Вартість послуг з організації перевезень вантажу у власних (орендованих) вагонах експедитора територією України за вищевказаним маршрутом експедирування включає:

- плату за користування власним (орендованим) вагоном;

- винагороду (плату) експедитору.

Оплата вартості послуг з організації перевезень сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати впродовж 3-х робочих днів з дати виставлення експедитором рахунку. Клієнту надається пільговий час з дати навантаження (операція ПГР) до дати наступного навантаження (операція ПГР) 240 годин (10 діб). Після спливу зазначеного пільгового часу клієнт сплачує експедитору плату за користування вагонами з 241-ї години за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину. Кожна розпочата година вважається як повна.

Отже, сторонами узгоджено вартість послуг та порядок їх оплати.

31.12.2021 сторонами підписано та скріплено печатками акт виконаних робіт за грудень 2021 року на суму 2183004,72 грн, звіт експедитора №13120114502 а також акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2021 року на вказану суму.

Поряд з цим, оплата послуг за вказаним актом здійснена відповідачем лише частково на суму 2002501,31 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та не заперечується відповідачем.

Таким чином, за актом виконаних робіт від 31.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" не здійснено оплату за надані позивачем послуги в сумі 180503,41 грн.

Поряд з цим, у поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що акт звірки розрахунків за грудень 2021 року не містить дати його підписання, що унеможливлює у розумінні п. 3.11 договору встановлення початку перебігу строку для остаточного розрахунку, а отже заборгованість за актом виконаних робіт від 31.12.2021 не може вважатися простроченою.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що, по-перше, вказані аргументи скаржника суперечать його попередній поведінці, оскільки як встановлено судом вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" здійснювало оплати за актом від 31.12.2021 на загальну суму 2002501,31 грн.

Суд вважає, що встановлені у справі обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у ст. I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно з ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Отже, суд констатує, що обставини справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології", яке змінило свою позицію щодо невизнання позовних вимог в частині заборгованості за актом від 31.12.2021, в такий спосіб діє недобросовісно та з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 ЦК України, що не відповідає ані конституційним принципам, ані загальним принципам права, встановленим ст. 3 ЦК України.

Враховуючи обставини даного спору та поведінку відповідача, який займає взаємовиключні позиції з метою невиконання зобов`язань за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за актом від 31.12.2021.

По-друге, відповідно до п. 3.11 укладеного правочину остаточний розрахунок здійснюється сторонами впродовж 5-ти банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт (дати визнання актів підписаними згідно з п. 3.10 договору) та акту звірки розрахунків.

Тобто, зі встановлених обставин справи вбачається, що остаточний розрахунок за актом від 31.12.2021 відповідач повинен був здійснити у строк до 11.01.2022 включно.

При цьому, суд також констатує, що відсутність в акті звірки взаємних розрахунків дати його підписання жодним чином не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку з оплати послуг, оскільки сторонами підписано акт виконаних робіт, який є достатньою і самостійною підставою для оплати.

Отже, вказані аргументи скаржника колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані.

Також скаржник посилається на те, що позивачем не вжито необхідних заходів для направлення та отримання відповідачем акту виконаних робіт від 19.01.2022, рахунку №Э01001 від 19.01.2022, звіту експедитора та акту звірки розрахунків за січень 2022 року, а отже вказаний акт виконаних робіт не може вважатися підписаним. Як наслідок, на переконання скаржника, строк остаточного розрахунку за актом від 19.01.2022 у розумінні п. 3.11 договору не розпочався.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що акт виконаних робіт від 19.01.2022 на суму 1556245,20 грн, акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, рахунок №Э01001 від 19.01.2022 та звіт експедитора з розрахунку плати за користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 були надіслані позивачем на адресу місцезнаходження відповідача спочатку за допомогою служби кур`єрської доставки, потім за допомогою засобів поштового зв`язку, а також на офіційну електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології", зазначену в розділі 12 договору.

При цьому, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" є: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1, кім. 175. Саме на цю адресу позивач 10.02.2022 засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення повторно надіслав відповідачу вищевказані документи, оскільки після їх надсилання через службу кур`єрської доставки підписаний акт виконаних робіт не було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія".

На підтвердження факту надсилання документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" позивачем до матеріалів справи надано копію конверту з трек-номером поштового відправлення 0208108026308 з описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком від 10.02.2022.

Поряд з цим, вказане поштове відправлення також не було вручене відповідачеві та повернуто поштовим відділенням на адресу позивача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів вказує на те, що виходячи зі змісту п. п. 11, 17, 99, 116 та 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі якщо документи направлено рекомендованим листом за належною поштовою адресою, наявність якої підтверджується у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і такі документи повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що такі документи є врученими належним чином. Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення зі змістом документів. Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати документи врученими, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія".

Поряд з цим, в контексті доводів скаржника також слід зазначити, що відповідно до п. 21 Правил надання послуг поштового зв`язку адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу через смс-повідомлення, повідомлення, що підтримується засобами Інтернету, або повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв`язку зразком.

Отже, існує декілька альтернативних способів повідомлення адресата про надходження поштового відправлення, зокрема, і шляхом надсилання повідомлення у паперовому вигляді за встановленим оператором поштового зв`язку зразком.

Цінний лист з описом вкладення було подано до пересилання 10.02.2022, тому з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, у відповідача було достатньо часу для отримання кореспонденції, що надійшла за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" до 24.02.2022, тобто до початку повномасштабного вторгнення російської федерації та запровадження воєнного стану.

Отже, не зазначення або зазначення неправильного номеру телефону адресата на поштовому відправленні жодним чином не свідчить про відсутність можливості отримання адресатом сповіщення про надходження на його адресу відправлення в інший спосіб, аніж через смс-повідомлення.

Як наслідок, на переконання апеляційного суду, акт виконаних робіт від 19.01.2022 на суму 1556245,20 грн, акт звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, рахунок №Э01001 від 19.01.2022 та звіт експедитора з розрахунку плати за користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022 вважаються належним чином врученими відповідачу.

Також, як було зазначено, позивач 22.07.2022 здійснив надсилання первинних документів, на підставі яких нарахована плата за понаднормативне користування вагонами в сумі 1556245,20 грн (згідно акту виконаних робіт від 19.01.2022), на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену у розділі 12 договору - itt2018@ukr.net. На підтвердження зазначеного позивачем надано до матеріалів справи роздруківку електронного листа від 22.07.2022 та додатків до нього.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Також, у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 Верховний Суд вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

У вже згаданій постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 касаційним судом зазначено, що чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Таким чином, Верховний Суд застосував відомий у світі принцип самоідентифікації автора. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.

Отже, апеляційний суд вказує на належність і допустимість наданої позивачем роздруківки з електронної пошти, яка підтверджує факт надсилання та отримання відповідачем акту виконаних робіт.

Окрім цього, з метою досудового врегулювання спору позивач 06.07.2022 звертався до відповідача з вимогою №523 від 20.06.2022 про сплату заборгованості за спірним договором у розмірі 1736748,61 грн впродовж семи робочих днів з моменту отримання даної вимоги. Ця вимога також надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача рекомендованим листом з описом вкладення.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів констатує, що позивач здійснив всі необхідні дії з метою належного вручення відповідачеві акту виконаних робіт від 19.01.2022 на суму 1556245,20 грн, акту звірки розрахунків за період 01.01.2022 по 20.01.2022, рахунку №Э01001 від 19.01.2022 та звіту експедитора з розрахунку плати за користування вагонами до рахунку №Э01001 від 19.01.2022.

Тому аргументи скаржника в цій частині підлягають відхиленню.

Таким чином, з урахування змісту п. п. 3.10 та 3.11 договору, оскільки від відповідача не надійшло мотивованих заперечень до акту виконаних робіт та акту звірки розрахунків, такі документи вважаються підписаними, а послуги підлягають оплаті, і в будь-якому випадку строк виконання зобов`язання відповідача з оплати послуг в сумі 1556245,20 грн є таким, що настав, навіть без урахування факту надсилання позивачем вимоги про сплату заборгованості.

Щодо доводів відповідача в частині не здійснення місцевим господарським судом тлумачення умов п. 3 додатку до договору від 26.11.2021 щодо плати за понаднормове користування вагонами. На переконання скаржника, вказаний пункт не встановлює обов`язку вносити плату за користування вагонами, якщо наступна (друга) операція з навантаження відбувається не в рамках договору, оскільки в такому випадку відповідач не користується вагонами, а за строки навантаження відповідає зовсім інша особа.

Суд вкотре нагадує, що акт виконаних робіт від 19.01.2022 стосується плати за користування відповідачем вагонами позивача (власними або орендованими) за період з 28.11.2021 по 31.12.2021.

Відповідно до п. 3 додатку до договору від 26.11.2021 клієнту надається пільговий час з дати навантаження (операція ПГР) до дати наступного навантаження (операція ПГР) 240 годин (10 діб). Після спливу зазначеного пільгового часу клієнт сплачує експедитору плату за користування вагонами з 241-ї години за вартістю 77,08 грн (з ПДВ) за 1 вагон за кожну наступну за пільговим періодом годину. Кожна розпочата година вважається як повна.

На підтвердження дат операцій з навантаження вагонів позивачем до матеріалів справи надано відповідну інформацію з бази даних філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця", на підставі якої було визначено період понаднормативного користування вагонами, відображений у звіті експедитора до акту виконаних робіт від 19.01.2022.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, умовами додатку до договору від 26.11.2021 жодним чином не було обумовлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" взяло на себе зобов`язання надавати відповідачу послуги за кільцевим маршрутом.

Натомість, скаржник помилково стверджує, що дата другої операції з навантаження як кінцева точка пільгового періоду, повинна була залежати саме від нього і саме він повинен був контролювати проміжок часу між двома операціями з навантаження, оскільки при такому тлумаченні умов п. 3 додатку до договору відповідач мав би користуватися вагонами експедитора невизначений термін.

Отже, доводи скаржника в частині невідповідності змісту експедиторських послуг за актом виконаних робіт від 19.01.2022 умовам договору та обставинам справи не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

За висновками суду апеляційної інстанції, факт надання послуг за договором підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не спростований відповідачем.

Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

За вказаних обставин, оскільки відповідачем не виконано обов`язку з оплати наданих послуг в сумі 1736748,61 грн, зважаючи на наявні докази надання таких послуг з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія", колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими.

При цьому, як було зазначено, доводи апеляційної скарги, відхилені судом вище, встановлених обставин справи не спростовують.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/7860/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/7860/22 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні транспортні технології".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 08.06.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов