Постанова

від 08.06.2023 по справі 910/5856/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2023 р. Справа№ 910/5856/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бобер Ганни Анатоліївни

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 про повернення позовної заяви без розгляду

у справі № 910/5856/23 (суддя: Паламар П.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Бобер Ганни Анатоліївни

до Державного підприємства "Кримський Дім"

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Бобер Ганна Анатоліївна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Кримський Дім" про стягнення боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/5856/23 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Бобер Ганни Анатоліївни з доданими до неї документами повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що у позовній заяві об`єднано вимоги про стягнення боргу за двадцятьма п`ятьма договорами про надання послуг №№ 22-12, 22-13, 22-14, 22-15, 22-16, 22-17 від 8 листопада 2022 р., 22-19, 22-20, 22-21, 22-22, 22-23, 22-24 від 16 листопада 2022 р., 22-25, 22-26, 22-27, 22-28, 22-29, 22-30 від 5 грудня 2022 р., 22-31, 22-32, 22-33, 22-34, 22-35, 22-36, 22-37 від 15 грудня 2022 р., які не зв`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами і сумісний розгляд цих вимог суттєво утруднить вирішення спору.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ФОП Бобер Г.А. звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/5856/23, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та без дотримання засад верховенства права. Апелянт стверджує, що всі договори про надання послуг поєднані єдиним початком, спільним виконанням та завершенням. Наголошує, що факт пов`язаності всіх позовних вимог підставами виникнення та поданими доказами підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків по послугам, отриманим відповідачем в результаті їх закупівлі за тендерними процедурами за 2022 рік. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції за наявності підстав утруднення вирішення спору був зобов`язаний до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження відповідно до частини 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

Також в апеляційній скарзі скаржник просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/5856/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 апеляційна скарга у справі № 910/5856/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 клопотання ФОП Бобер Г.А. про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/5856/23 задоволено; поновлено ФОП Бобер Г.А. строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/5856/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Бобер Г.А. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/5856/23; справу № 910/5856/23 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; запропонувано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/5856/23 в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

В межах встановлених судом процесуальних строків від ДП "Кримський Дім" письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 представнику позивача було відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги у загальному провадженні з викликом сторін.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявнику).

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 173 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, із викладеного вбачається, що позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо порушення правил об`єднання вимог в позовній заяві, пославшись на те, що в одній позовній заяві об`єднані вимоги не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами, на яких вони ґрунтуються.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом, позивач стверджує, що вона є переможцем конкурсу з розробки концепцій та змістовного наповнення контенту культурно-мистецьких заходів Державного підприємства "Кримський Дім".

У зв`язку з цим між сторонами упродовж 2022 року було укладено договори про надання послуг з розробки концепцій та змістовного наповнення контенту культурно-мистецьких заходів, які проводились відповідачем, зокрема, договори про надання послуг №№ 22-12, 22-13, 22-14, 22-15, 22-16, 22-17 від 8 листопада 2022 р., 22-19, 22-20, 22-21, 22-22, 22-23, 22-24 від 16 листопада 2022 р., 22-25, 22-26, 22-27, 22-28, 22-29, 22-30 від 5 грудня 2022 р., 22-31, 22-32, 22-33, 22-34, 22-35, 22-36, 22-37 від 15 грудня 2022 р.

Позивач зазначає, що надані нею на виконання вказаних договорів послуги не були сплачені відповідачем як замовником, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у сумі 884 700,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви, окрім договорів, додано копії калькуляцій наданих послуг, актів приймання-передачі послуг, а також акта звіряння взаємних розрахунків за період: з 01.01.2022 по 31.12.2022 між ФОП Бобер Г.А. і Державним підприємством "Кримський Дім".

Проаналізувавши зміст позовної заяви та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що цивільні права та обов`язки між сторонами виникли на підставі зазначених договорів, які фактично об`єднані ідентичними предметом та метою внаслідок невиконання відповідачем як замовником зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг, що і є спільною підставою для звернення із позовом у даній справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами у розрізі необхідності встановлення наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Отже, позовні вимоги, заявлені у цій справі, відповідно до положень частини 1 статті 173 ГПК України можуть бути об`єднані в одній позовній заяві.

Також слід зазначити, що місцевим господарським судом при констатації, що позивачем було порушено правила об`єднання позовних вимог, не було враховано положення частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України, яка надає суду право з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Окрім того, посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що сумісний розгляд заявлених вимог суттєво утруднить вирішення спору є безпідставним, оскільки таке право суду було передбачено та закріплено в ст. 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

Проте, на час постановлення оскаржуваної ухвали статтею 174 ГПК України (в редакції після 15.12.2017), на відміну від статті 63 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), не передбачено повернення позовної заяви з таких мотивів, що об`єднання позовних вимог суттєво утруднює вирішення спору.

В контексті викладеного, слід зауважити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року, § 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року).

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Поряд з викладеним судова колегія звертає увагу на те, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, суди першої інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на захист порушених прав. Відповідний висновок має бути зроблено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на звернення до суду.

Крім того, у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Можливість для особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

У пункті 52 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" (заява № 377/02) ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду у даній справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/5856/23 підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

Відтак, апеляційна скарга ФОП Бобер Г.А. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/5856/23 підлягає задоволенню.

Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат, за перегляд справи в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, за загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бобер Ганни Анатоліївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 про повернення позовної заяви без розгляду у справі № 910/5856/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 про повернення позовної заяви без розгляду у справі № 910/5856/23 скасувати.

3. Справу № 910/5856/23 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст. ст. 286, 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак