Постанова

від 07.06.2023 по справі 903/51/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року Справа № 903/51/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Савченко Г.І. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Романець Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 07.02.2023 (повний текст - 13.02.2023) у справі №903/51/20 (суддя Шум М.С.)

за заявою Головного управління ДПС у Волинській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІЗІ"

про банкрутство

за участю представників:

ДПС - Гаврилова Н.В.

ВСТАНОВИВ:

07.12.2022 до господарського суду Волинської області надійшла заява Головного управління ДПС у Волинській області (вх.№01-78/96/23) про грошові вимоги до банкрута на суму 10106026 грн 00 коп. Кредитор зазначав, що після визнання боржника банкрутом податковий борг ТОВ АВТО-ІЗІ збільшився на суму 10106026 грн 00 коп. Кредитор звертає увагу суду, що податкові зобов`язання виникли за період 01.01.2017 по 02.08.2022, тобто до відкриття провадження у справі. Відповідні нарахування здійснювалися податковою на підставі п.п.78.1.7 ст.78 ПК України та листа Волинської обласної прокуратури від 04.07.2022 №15-758вих22 про те, що арбітражний керуючий Кулагін О. О. звернувся із заявою до прокуратури з приводу виявлених під час проведення ліквідаційної процедури банкрута порушень у здійсненні господарської діяльності попереднім керівництвом ТОВ АВТО-ІЗІ. Відтак, працівниками ГУ ДПС у Волинській області було негайно розпочато документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 02.08.2022 за наслідками чого винесено зазначені у заяві з грошовими вимогами податкові повідомлення-рішення. Додатково кредитор зауважує, що ст.60 КУзПБ не містить обмежень щодо строків заявлення поточних грошових вимог у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.02.2023 у справі №903/51/20 в задоволенні заяви ГУ ДПС у Волинській області від 23.11.2022 (вх.№01-78/96/22 від 07.12.2022) про визнання кредиторських вимог до ТОВ "АВТО-ІЗІ" на суму 10106026,00 грн відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ГУ ДПС у Волинській області звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на підставі п.п.78.1.7 ст.78 Податкового Кодексу та листа Волинської обласної прокуратури (лист від 04.07.2022 вих.15-758 вих22), зі змісту якого вбачається, що арбітражний керуючий Кулагін О.О. звернувся із заявою до прокуратури з приводу виявлених, під час проведення ліквідаційної процедури товариства, порушень, здійснення господарської діяльності попереднім керівництвом ТОВ "АВТО-ІЗІ", працівниками ГУ ДПС у Волинській області було розпочато документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 02.08.2022. На підставі акту перевірки, контролюючим органом було винесено податкові повідомлення рішення, по яких ГУ ДПС у Волинській області звернулось із заявою про визнання кредиторських вимог. При цьому, звертає увагу суду, що податкові зобов`язання Боржника виникли за період 01.01.2017 по 02.08.2022, тобто до відкриття судом ліквідаційної процедури 05.05.2020.

Зазначає, що суд першої інстанції з посиланням на ст.59 КУзПБ вказує, що з дня визнання боржника банкрутом, та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів, які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом. Також слід звернути увагу, що судом не заперечується те, що податкові зобов`язання були нараховані за період травень 2017, лютий 2018, червень 2018, липень 2018, та перше півріччя 2022року, тобто за період до визнання боржника банкрутом.

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них не відповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №913/479/18).

Апелянт звертає увагу, що зауважень господарського суду щодо необґрунтованості кредиторських вимог не було, тобто суду надано документальні підтвердження податкового боргу.

Додаткового зауважує, що ст.60 КУзПБ не містить обмежень щодо строків заявлення кредиторських вимог у межах ліквідаційної процедури. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження

На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Волинській області про визнання кредиторських вимог до ТОВ "АВТО-ІЗІ" на суму 10106026,00 грн задоволити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 поновлено Головному управлінню ДПС у Волинській області строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Волинської області від 07.02.2023 у справі №903/51/20, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 17 травня 2023 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 28.04.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.06.2023 представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційних скарг, надав пояснення по справі. Просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Волинській області про визнання кредиторських вимог до ТОВ "АВТО-ІЗІ" на суму 10106026,00 грн задоволити.

Інші учасники не забезпечили явку своїх представників.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

05.05.2020 господарським судом Волинської області винесено постанову про припинення процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ІЗІ та повноважень розпорядника майном боржника арбітражного керуючого Кулагіна Олега Олександровича; визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО-ІЗІ, відкриття ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ІЗІ строком на 12 місяців, призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ІЗІ арбітражного керуючого Кулагіна Олега Олександровича.

Волинська обласна прокуратура надіслала лист від 04.07.2022 №15-758вих22 до ГУ ДПС у Волинській області, яким скерувала для організації розгляду та перевірки доводів повідомлення-заяву арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ АВТО-ІЗІ Кулагіна О.О. з приводу можливих порушень податкового законодавства керівником товариства-банкрута Руденком Г.П. при здійсненні господарської діяльності товариством.

В свою чергу, ГУ ДПС у Волинські області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-ІЗІ, код ЄДРПОУ 38527630, за результатами чого складено Акт від 15.08.2022 №3087/07-02/38527630, яким встановлено порушення податкового законодавства та винесено податкові повідомлення-рішення від 30.09.2022 №0034560702, 0034540702 згідно з яким банкруту збільшено податкову заборгованість на 1095640 грн 00 коп. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів та на 9010386 грн 00 коп. за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства відповідно, а загалом на суму 10106026 грн 00 коп.

Відповідні податкові повідомлення-рішення надіслані ліквідатору ТОВ АВТО-ІЗІ Кулагіну О.О. та повернуті на адресу ГУ ДПС у Волинській області за закінченням терміну зберігання.

Стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутство визначає, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства). Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

З моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом (ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі №916/1965/13, від 21.09.2020 у справі №916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Грошові вимоги ГУ ДПС у Волинській області у сумі 10106026 грн 00 коп. нараховані на підставі проведеної 15.08.2022 Головним управлінням ДПС у Волинській області документальної позапланової невиїзної перевірки господарської діяльності ТОВ АВТО-ІЗІ, за підсумками якої контролюючим органом направлено ліквідатору банкрута податкові повідомлення-рішення від 30.09.2022. Періодом фінансової господарської діяльності платника податків при здійсненні якої вчинено правопорушення: травень 2017, лютий 2018, червень 2018, липень 2018 та перше півріччя 2022.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначені положеннями статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до частини першої якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом; скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Згідно висновку Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зазначеного в постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Звільнення від обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №916/4181/14 зазначено, що з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено підставу для припинення обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила.

Пунктом 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Частиною 14.1.157. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Частиною 58.1. статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Згідно з частиною 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14 зазначив, що в КУзПБ (як і в ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, який втратив чинність із введенням в дію 21.10.2019 КУзПБ) законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Відтак, грошові вимоги, що заявлені ГУ ДПС у Волинській області не є поточними в розумінні КУзПБ, оскільки як зазначив сам податковий орган нарахування проведені за період з 01.01.2017 (провадження у справі про банкрутство ТОВ АВТО-ІЗІ відкрито ухвалою від 11.02.2020).

Однак, заявлені грошові вимоги ГУ ДПС у Волинській області не можуть бути віднесені і до конкурсних.

Виходячи із змісту положень статей 57-58 Податкового кодексу України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.

Аналогічний висновок виклав Верховний Суд в постанові від 14.08.2019 у справі №913/412/16.

В даному випадку, оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Волинській області 30.09.2022, то грошове зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів за цими повідомленнями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в будь-якому випадку не раніше 30.09.2022, водночас, постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята господарським судом 05.05.2020.

Підсумовуючи зазначене, необґрунтованим є нарахування боржнику податкових зобов`язань за період після 05.05.2020.

Тому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження ГУ ДПС у Волинській області про те, що податкові зобов`язання боржника виникли за період 01.01.2017 по 02.2022, а тому мають бути визнані та включені до реєстру вимог кредиторів як поточні грошові вимоги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні грошових вимог Головного управління ДПС у Волинській області в сумі 10106026 грн 00 коп. на підставі положень частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки такі вимоги виникли на підставі податкових повідомлень-рішень після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.08.2019 у справі №913/412/16, у якій також вирішувалося питання щодо податкової заборгованості, що нарахована за період до відкриття провадження у справі про банкрутство до періоду після визнання боржника банкрутом на підставі податкових повідомлень-рішень, що винесені податковим органом та надіслані боржнику після визнання його банкрутом.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на наведені приписи законодавства, враховуючи наявні у справі документи, та встановлені обставини справи, господарський суд Волинської області дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ГУ ДПС у Волинській області від 23.11.2022 (вх.№01-78/96/22 від 07.12.2022) про визнання кредиторських вимог до ТОВ АВТО-ІЗІ на суму 10 106 026 грн 00 коп.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 чт.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу господарського суду Волинської області від 07.02.2023 у справі №903/51/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - без задоволення.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу господарського суду Волинської області від 07.02.2023 у справі №903/51/20 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскарженою до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 08.06.2023

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Коломис В.В.