Рішення

від 19.05.2023 по справі 907/353/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"19" травня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/353/22

За позовом Громадської організації Національно-культурне товариство німців м. Мукачево Паланок, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача 1 Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача 2 Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області

з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Мукачівського історичного музею, м. Мукачево Закарпатської області

про визнання незаконним та скасування рішення Мукачівської міської ради №560 від 30.09.2021 Про передачу в оперативне управління нерухомого майна комунальної власності Мукачівському історичному музею за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, 4; усунення перешкод у користуванні майном,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача Никитюк Н.О., адвокат, ордер серії АО №1063542 від 23.06.2022

Відповідача 1 Ільтьо І.І., представник у порядку самопредставництва

Відповідача 2 Ільтьо І.І., представник у порядку самопредставництва

Третьої особи не з`явилася

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Громадською організацією Національно-культурне товариство німців м. Мукачево Паланок, м. Мукачево Закарпатської області заявлено позов до відповідача 1 Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області, до відповідача 2 Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення Мукачівської міської ради №560 від 30.09.2021 Про передачу в оперативне управління нерухомого майна комунальної власності Мукачівському історичному музею за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, 4; усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2022 відкрито провадження у справі №907/353/22 в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Мукачівський історичний музей, м. Мукачево Закарпатської області, призначено підготовче засідання на 18.08.2022. Явку уповноважених представників учасників спору у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачам строк на подання суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії таких позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачам відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено залученій третій особі строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали; витребувано в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України від Комунального підприємства Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки оригінал для огляду, а належним чином засвідчену копію у матеріали справи інвентарної справи на будівлю за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, будинок 4.

Ухвалами суду від 18.08.2022 та 25.10.2022 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 18.08.2022 відмовлено у клопотанні позивача б/н від 19.05.2022, долученому до позовної заяви та зазначеному у відповіді на відзив б/н від 18.07.2022 про письмове опитування учасників справи як свідків в порядку ст. 90 ГПК України.

У підготовчих засіданнях 21.09.2022, 24.11.2022 та 20.12.2022 судом за участю уповноважених представників учасників процесу оголошувались перерви.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.02.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/353/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 14.03.2023. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

У судовому засіданні 14.03.2023 судом за участю уповноважених представників сторін оголошено перерву до 11.04.2023.

Ухвалою суду від 11.04.2023 судове засідання у справі відкладалося з підстав, наведених в ухвалі суду.

В судовому засіданні 16.05.2023 судом за участю уповноважених представників позивача та відповідачів оголошено перерву перед стадією судові дебати до 19.05.2023.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, водночас поданим через канцелярію суду клопотанням №22 від 09.03.2023 (вх. №02.3.1-02/1846/23 від 14.03.2023) просить розгляд справи здійснити за її відсутності та відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками спору.

В судовому засіданні 19.05.2023 судом у присутності уповноважених представників сторін проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що рішенням 15 сесії 8-го скликання Мукачівської міської ради №560 від 30.09.2021 Про передачу в оперативне управління нерухомого майна комунальної власності Мукачівському історичному музею за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 Мукачівська міська рада доручила Управлінню освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради безоплатно передати Мукачівському історичному музею на баланс із закріпленням на праві оперативного управління нерухоме майно (будівлю) загальною площею 312,9 кв.м., розташоване за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4; водночас відповідачем 1 вирішено передати Мукачівському історичному музею земельну ділянку комунальної форми власності, площею 0,2276 га, за кадастровим номером 2110400000:01:011:0352, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування.

Позивач вважає, що рішення Мукачівської міської ради №560 від 30.09.2021 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки таке прийняте відповідачем 1 без урахування історично обумовленого, понад століття, використання спірної будівлі в якості закладу шкільної, дошкільної та позашкільної освіти, зокрема, в якості закладу освіти для етнічних німців у дорадянський та пострадянський періоди.

На переконання позивача, оскаржуваним рішенням порушуються його права на здійснення статутної діяльності як німецького культурного товариства у історично обумовленому місці, зменшується обсяг та погіршуються умови надання культурних послуг німецькому населенню мікрорайону Підгород Паланок, яке історично компактно проживає в означеному мікрорайоні.

Вказує на те, що будівля за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 ще з 1895 року слугувала державною початковою школою з німецькою мовою викладання у селі Паланок, яке у 1946 році було приєднане до території м. Мукачево, а із середини 18 століття у селі Паланок компактно проживали німці.

Наголошує на тому, що у виданні Історії Мукачева чехословацької доби автора Олексія Філіпова зазначено, що село Паланок нараховувало 191 будинок, у ньому проживало 1298 жителів, з них - 846 німців; у селі Паланок діяла 6-ти класна сільська державна школа, в якій залишили на роботі з мадярських часів 4-х викладачів. За періоди перебування міста Мукачева та прилеглих сіл у складі різних держав (до 1919 року у складі Австро-Угорської імперії, з 1919 по 1939 року у складі Чехословацької республіки, з 1939 по 1945 року у складі Королівства Угорщина) вказана будівля також слугувала для розміщення німецької школи.

Згідно з даними архівної довідки Державного архіву Закарпатської області, в частково збережених документах Мукачівського окружного суду в поземельній вкладці №254 с. Паланок значиться: - на парцелі 133 - будинок №57в з двором (державна німецька початкова школа) на території села загальною площею 479 кв. сажнів; - згідно судового запису №711 від 12.01.1840 майно, зареєстроване у поземельній вкладці №254 знаходилося у власності Угорської королівської скарбниці.

Зазначає, що впродовж радянської доби, з 1945 року по 1991 рік, у будівлі за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 розміщувався дитячий садок.

Розпорядженням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів №118/02-5 від 11.06.1992 будівлю за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 (колишня вул. Островського), передано під культурний центр німців, розподіливши його в рівних долях для використання німецькими товариствами Відродження та Надія.

Як вказує позивач, ГО Товариство німців Паланок була створена у 1993 році на установчих зборах німців, жителів мікрорайону Паланок-Підгород м. Мукачева, про що було складено протокол установчих зборів німців м. Мукачева від 14.03.1993 та рішення установчих зборів німців м. Мукачева від 14.03.1993. Відповідно до протоколу установчих зборів німців м. Мукачева від 14.03.1993 метою створення товариства є проведення заходів для національно-культурного відродження німецького населення цього району міста. Установчими зборами було ініційоване питання щодо надання товариству будівлі (колишнього дитячого садка №4) по вул. Островського, 4, тобто саме цієї будівлі, саме у цьому мікрорайоні м. Мукачево.

Рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради №83 від 14.04.1993 на базі будівлі за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 (колишня вул. Островського) вирішено створити культурний центр для населення німецької національності мікрорайону Підгород-Паланок. Пунктом 2 цього рішення відділу культури міськвиконкому було доручено виділити кошти для капітального ремонту приміщень цієї будівлі, придбання інвентаря, технічних засобів для вказаного центру, а також спільно з національно-культурним товариством німців Паланок завершити ремонтні роботи та відкрити центр для відвідувачів, організувавши у ньому культурно-масову роботу.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області Про упорядкування адресного господарства міста від 29.11.1996 №231, вулицю Островського у м. Мукачево було перейменовано на вулицю Графа фон Шенборна.

За твердженням позивача, із 1993 року і по даний час у будівлі за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 знаходиться та здійснює свою діяльність ЦКВ Паланок разом з ГО Товариство німців Паланок, що підтверджується, в тому числі, інформацією, розміщеною на сайті Мукачівської міської ради та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №709009 від 06.08.2012, згідно з якою місцезнаходженням ГО Товариство німців Паланок є будинок №4 по вул. Шенборна в м. Мукачево Закарпатської області.

Численні грамоти, подяки, нагороди, дипломи свідчать про активну статутну діяльність ГО Товариство німців Паланок, здійснення якої було б неможливим без законного права користування спірною будівлею.

Позивач наголошує на тому, що впродовж майже тридцятирічного існування ГО Товариство німців Паланок здійснювала свою статутну діяльність у приміщенні будівлі за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4, разом із Мукачівською міською радою несла витрати по утриманню цієї будівлі, зокрема, за спонсорські кошти партнерів - небайдужих громадян та організацій Федеративної Республіки Німеччина, які підтримують розвиток німецької культури в Україні, проводила поточний ремонт приміщень будівлі, сплачувала послуги з постачання газу, електроенергії, води, підтвердженням чому є відповідні квитанції про оплату, несла витрати по охороні будівлі, підтвердженням чому є відповідний договір про централізовану охорону, укладений з приватним підприємством Варта І П та акти виконаних робіт.

Незважаючи на всі вищеописані обставини, із 18.03.2022 позивача в незаконний спосіб фактично позбавлено можливості користуватися будівлею за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4, підтвердженням чому є лист приватного підприємства Варта І П №149 від 18.03.2022.

За твердженням позивача, дії відповідачів 1 та 2 по володінню, користуванню та розпорядженню будівлею за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 є незаконними та створюють перешкоди ГО Національно-культурне товариство німців м. Мукачево Паланок, в законному праві сервітутного користування цією будівлею в цілях здійснення своєї статутної діяльності.

Водночас на думку позивача, сервітутне користування вищевказаною будівлею виникло в нього в силу закону та рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №83 від 14.04.1993 Про створення німецького культурного центру в мікрорайоні Підгород Паланок.

Покликаючись на приписи Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України Про культуру, Цивільного кодексу України, Закону України Про громадські об`єднання, позивач наголошує, що рішення Мукачівської міської ради №560 від 30.09.2021 Про передачу в оперативне управління нерухомого майна комунальної власності Мукачівському історичному музею за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 слід визнати незаконним та скасувати, а також усунути позивачу перешкоди у користуванні нерухомим майном будівлею із наданням цілодобового, безперешкодного доступу до усіх приміщень будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4.

ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧІВ ТА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Відповідач 1 Мукачівська міська рада через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву №2462/01-32/42-22 від 12.07.2022 (вх. №02.3.1-02/3565/22 від 13.07.2022), яким просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи вказане тим, що розпорядженням голови виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №118/02-5 від 11.06.1992 Про виділення приміщення для культурного центру німців приміщення будинку №4 по вул. Островського передано під культурний центр німців; рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №83 від 14.04.1993 Про створення німецького культурного центру в мікрорайоні Підгород Паланок на базі будинку №4 по вул. Островського: 1) створено культурний центр для населення німецької національності мікрорайону Підгород-Паланок; 2) виділено кошти для капітального ремонту приміщення, придбання інвентаря, технічних засобів, а також відповідних штатів для згаданого центру; та 3) визнано таким, що втратило чинність, розпорядження голови виконкому Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №118/02-5 від 11.06.1992 Про виділення приміщення для культурного центру німців; рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №62 від 24.03.1993 Про реєстрацію Статутів об`єднань громадян зареєстровано Статут національно-культурного товариства німців м. Мукачево з наданням означеному товариству дозволу на виготовлення круглої печатки та кутового штампу та відкриттям банківського рахунку; рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №231 від 29.11.1996 Про упорядкування адресного господарства міста затверджено переліки перейменованих вулиць міста згідно додатку; cкасовано рішення міськвиконкому №104 в частині перейменування вулиці Пушкіна на вул. Ф.Ракоці; доручено заступнику голови міськвиконкому п. Ціцаку розглянути та подати міськвиконкому пропозиції по перейменуванню вулиць; присвоєно нову назву вулиці, де введено в експлуатацію новий приватний житловий будинок з перспективою забудови в районі вулиці Північної, 9.

Таким чином, відповідач 1 стверджує, що розпорядчими документами, на які покликається в позові позивач, не вирішувалось питання використання майна комунальної форми власності ні ГО Національно-культурне товариство німців м. Мукачево Паланок, ні будь-якою іншою фізичною чи юридичною особами.

Також відповідач 1 вважає необґрунтованими посилання позивача на видання Історії Мукачева чехословацької доби автора Олексія Філіпова, грамоти, подяки, нагороди, дипломи, які видані ГО Товариство німців Паланок, квитанції про оплату за послуги постачання газу, електроенергії, води, охорони будівлі, оскільки вказані матеріали, на переконання Мукачівської міської ради, в жодній мірі не доводять правомірності використання позивачем майна Мукачівської міської територіальної громади.

Що стосується тверджень позивача про підставність використання ним спірного приміщення комунальної власності, відповідач 1 такі вважає помилковими з огляду і на положення законодавства України, яке діяло в період, зазначений у позові. Як вказує відповідач 1, положеннями ст. 35 Закону України Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування було унормовано, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, зокрема, здійснює управління майном, яке належить до комунальної власності, майновими фондами житлово-комунального господарства та іншим майном для задоволення потреб і запитів населення (п. 1 ст. 35 Закону); вирішує питання створення, придбання, використання, оренди або безоплатної передачі майнових об`єктів, які перебувають у комунальній власності (п. 2 ст. 35 Закону). Відтак, на переконання відповідача 1, у будь-якому випадку використанню майна комунальної форми власності передувало прийняття виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради народних депутатів відповідного рішення про таке використання, однак матеріали справи такого рішення не містять.

Відповідач 1 наголошує, що нормативно-правове обґрунтування заявленого позову зводиться до наведення позивачем норм Конституції України (ст. 19), Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (ст. 1, 2, 4, 10, 60), Закону України Про культуру (ст. 1, 20), Цивільного кодексу України (ст. 80, 93, 401, 402, 404), Закону України Про громадські об`єднання (ст. 1, 22, 24), однак, вказані норми, на погляд Мукачівської міської ради, не доводять підставності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Водночас відповідач 1 звертає увагу, що згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.11.2012, об`єкт за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна (Островського), буд. 4 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Мукачево в особі Мукачівської міської ради, а його балансоутримувачем є Відділ культури виконавчого комітету Мукачівської міської ради. У подальшому, рішенням Мукачівської міської ради №560 від 30.09.2021, яке оскаржується позивачем у межах даної справи, нерухоме майно (будівлю) за реєстраційним номером 38195096, загальною площею 312,90 кв.м., розташовану за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4, безоплатно передано на праві оперативного управління Мукачівському історичному музею; крім того, вирішено передати Мукачівському історичному музею на праві постійного користування земельну ділянку комунальної форми власності площею 0,2276 га, за кадастровим номером 2110400000:01:011:0352, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування.

Як стверджує відповідач 1, оспорюване позивачем рішення було прийнято у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства та з метою забезпечення ефективного використання нерухомого майна комунальної форми власності Мукачівської міської територіальної громади. Відтак, без належного підтвердження факту виникнення у позивача права на користування майном комунальної форми власності, за твердженням відповідача 1, залишається безпідставним, невмотивованим та необґрунтованим посилання позивача на користування останнім спірним майном впродовж зазначеного строку.

Аналогічні за змістом доводи на противагу аргументів позивача викладені відповідачем 2 Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради у відзиві на позовну заяву №605/0/9-22/01-35 від 12.07.2022 (вх. №02.3.1-02/3563 від 13.07.2022) та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Мукачівським історичним музеєм у письмових поясненнях по суті спору №53 від 01.07.2022 (вх. №02.3.1-02/3569/22 від 13.07.2022).

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Позивач на адресу суду надіслав відповідь на відзив б/н від 18.07.2022 (вх. №02.3.1-02/3754/22 від 21.07.2022), в якій, зокрема, наголошує на безпідставності тверджень відповідачів 1 та 2 щодо відсутності рішень виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області чи Мукачівської міської ради про передачу в користування ГО Національно-культурне товариство німців м. Мукачево Паланок нерухомого майна комунальної власності та пов`язаної з цим відсутності порушень прав та законних інтересів позивача.

Вважає, що наведені відповідачами 1 та 2 аргументи спростовуються рішеннями установчих зборів німців м. Мукачева від 14.03.1993 та рішеннями виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №62 від 24.03.1993 та №83 від 14.04.1993.

На переконання позивача, відповідачем 1 не надано жодних документальних підтверджень щодо підстав та мети прийняття оскаржуваного рішення, чим, у свою чергу, нівелюється основоположний принцип місцевого самоврядування здійснення виборним органом повноважень місцевого самоврядування виключно від імені та в інтересах територіальної громади.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

За матеріалами справи судом встановлено, що 30.09.2021 15 сесією 8-го скликання Мукачівської міської ради прийнято рішення №560 Про передачу в оперативне управління нерухомого майна комунальної власності Мукачівському історичному музею за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, 4, відповідно до якого Управлінню освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради доручено безоплатно передати, а Мукачівському історичному музею прийняти на баланс та закріпити на праві оперативного управління нерухоме майно (будівлю) за реєстраційним номером 38195096, загальною площею 312,90 кв.м., розташоване по вул. Графа фон Шенборна, 4 в м. Мукачево. Крім того, вказаним рішенням передано Мукачівському історичному музею на праві постійного користування земельну ділянку комунальної форми власності, площею 0,2276 га за кадастровим номером: 2110400000:01:011:0352 та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування.

За змістом ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач самостійно визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи інтереси територіальної громади села, селища та міста, приймають нормативні та ненормативні акти.

Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

В силу положень ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Мукачівської міської ради №560 від 30.09.2021 Про передачу в оперативне управління нерухомого майна комунальної власності Мукачівському історичному музею за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, 4 позивач посилається на те, що: 1) із 1993 року і по даний час у будівлі за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 знаходиться та здійснює свою діяльність Центр культури і відпочинку Паланок разом із Громадською організацією Національно-культурне товариство німців м. Мукачево Паланок; 2) впродовж майже тридцятирічного існування позивачем здійснювалась статутна діяльність у приміщенні (будівлі) за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4; 3) разом із Мукачівською міською радою Громадська організація Національно-культурне товариство німців м. Мукачево Паланок несла витрати по утриманню означеної будівлі.

Вищенаведені обставини, на переконання позивача, підтверджуються: 1) виданням Історії Мукачева чехословацької доби автора ОСОБА_1 ; 2) розпорядженням голови виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №118/02-5 від 11.06.1992 Про виділення приміщення для культурного центру німців; 3) рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №62 від 24.03.1993 Про реєстрацію Статутів об`єднань громадян; 4) рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №83 від 14.04.1993 Про створення німецького культурного центру в мікрорайоні Підгород Паланок; 5) рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №231 від 29.11.1996 Про упорядкування адресного господарства міста.

У даному контексті суд вважає за доцільне відзначити наступне.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи документальних доказів, розпорядженням виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №118/02-5 від 11.06.1992 Про виділення приміщення для культурного центру німців приміщення будинку №4 по вул. Островського передано під культурний центр німців, розподілено означене приміщення в рівних долях для використання німецькими товариствами Відродження та Надія.

В подальшому, відповідно до рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №83 від 14.04.1993 Про створення німецького культурного центру в мікрорайоні Підгород Паланок, на базі будинку №4 по вул. Островського створено культурний центр для населення німецької національності мікрорайону Підгород Паланок, доручено Відділу культури міськвиконкому виділити кошти для капітального ремонту приміщення, придбання інвентаря, технічних засобів, а також відповідних штатів для згаданого центру та визнано таким, що втратило чинність, розпорядження виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №118/02-5 від 11.06.1992 Про виділення приміщення для культурного центру німців.

Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №62 від 24.03.1993 Про реєстрацію Статутів об`єднань громадян зареєстровано Статут Національно-культурного товариства німців м. Мукачево Паланок із наданням останньому дозволу на виготовлення круглої печатки та кутового штампу, а також відкриття банківського рахунку.

На підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №231 від 29.11.1996 Про упорядкування адресного господарства міста затверджено переліки перейменованих вулиць міста згідно додатку; відмінено рішення міськвиконкому №104 в частині перейменування вулиці Пушкіна на вул. Ф.Ракоці; доручено заступнику голови міськвиконкому п. Ціцаку розглянути та подати міськвиконкому пропозиції по перейменуванню вулиць відповідно до переліку; присвоєно нову назву вулиці, де введено в експлуатацію новий приватний житловий будинок з перспективою подальшої забудови в районі вулиці Північної, 9.

Аналіз змісту вищезазначених розпорядчих документів, прийнятих виконавчим комітетом Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області, дозволяє дійти висновку про те, що останніми не вирішувалось питання використання майна комунальної форми власності, а саме, будівлі за реєстраційним номером 38195096, загальною площею 312,90 кв.м., розташованої по вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 в м. Мукачево, а також земельної ділянки площею 0,2276 га за кадастровим номером: 2110400000:01:011:0352, позивачем у справі.

Не заслуговують на увагу і подані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог копії видання Історії Мукачева чехословацької доби автора Олексія Філіпова, грамоти, подяки, нагороди, дипломи, які видані ГО Національно-культурне товариство німців м. Мукачево Паланок, квитанції про оплату комунальних послуг (постачання газу, електроенергії, водопостачання, охорона будівлі), оскільки такі жодним чином не доводять правомірності та підставності використання позивачем комунального майна Мукачівської міської територіальної громади.

Водночас суд звертає увагу і на те, що наведене позивачем обґрунтування правомірності використання ним майна Мукачівської міської територіальної громади є за своєю суттю помилковим з огляду і на положення законодавства України, що діяло станом на момент прийняття виконавчим комітетом Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області рішень, про які йшла мова попередньо.

Так, ст. 35 Закону України Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування (в редакції чинній у період, вказаний позивачем) було унормовано, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, зокрема: 1) здійснює управління майном, яке належить до комунальної власності, майновими фондами житлово-комунального господарства та іншим майном для задоволення потреб і запитів населення; 2) вирішує питання створення, придбання, використання, оренди або безоплатної передачі майнових об`єктів, які перебувають у комунальній власності.

Аналіз наведеної законодавчої норми дозволяє дійти висновку про те, що в будь-якому випадку використанню майна комунальної форми власності мало б передувати прийняття виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради народних депутатів відповідного рішення про таке використання.

Водночас матеріали справи не містять доказів у підтвердження факту прийняття органом місцевого самоврядування рішення, яке би свідчило про правомірність використання позивачем спірного комунального майна Мукачівської міської територіальної громади.

Слід також зауважити, що Закон України Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування втратив свою чинність у зв`язку із прийняттям 21.05.1997 Верховною Радою України Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, що набрав чинності 12.06.1997.

Так, ч. 5 ст. 60 означеного Закону унормовано, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства через призму фактичних обставин справи та поданих сторонами документальних доказів дає підстави для висновку про безпідставність та недоведеність тверджень позивача щодо правомірності використання ним спірного майна Мукачівської міської територіальної громади.

Із приводу доводів позивача стосовно того, що оспорюване рішення Мукачівської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки таке прийнято відповідачем 1 без урахування історично обумовленого використання спірної будівлі в якості закладу шкільної, дошкільної та позашкільної освіти, зокрема, в якості закладу освіти для етнічних німців у дорадянський та пострадянський періоди, а також щодо того, що відповідним рішенням порушено право позивача на здійснення його статутної діяльності, зменшено обсяг та погіршено умови надання культурних послуг німецькому населенню мікрорайону Підгород-Паланок, яке історично компактно проживає в цьому мікрорайоні, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Абзацом 15 статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що право комунальної власності право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

За змістом пунктів 30, 31 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, стосовно прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Вищенаведені приписи законодавства дають підстави для висновку, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд.

Звідси випливає, що власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі і шляхом надання майна іншим особам.

За таких обставин, відповідач 1 Мукачівська міська рада, яка від імені та в інтересах Мукачівської міської територіальної громади відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, має право самостійно вирішувати питання щодо передачі об`єктів права комунальної власності, у тому числі і в оперативне управління.

Аналізуючи нормативно-правове обґрунтування заявленої позивачем вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, суд встановив, що така мотивована положеннями Конституції України (ст. 19), Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (ст. 1, 2, 4, 10, 60), Закону України Про культуру (ст. 1, 20), Цивільного кодексу України (ст. 80, 93, 401, 402, 404), Закону України Про громадські об`єднання (ст. 1, 22, 24), із порушенням яких, на думку позивача, відповідачем 1 прийнято оскаржуване рішення.

Водночас доводи позивача щодо порушення відповідачами 1 та 2 положень чинного законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а обставини, на які посилається позивач в обґрунтування підставності заявленого позову не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, у зв`язку з чим суд доходить висновку про те, що позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Із приводу заявленої позивачем вимоги, що стосується усунення перешкод у користуванні ним нерухомим майном будівлею за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4, шляхом зобов`язання Мукачівської міської ради та Управління освіти, культури, молоді та спорту Мукачівської міської ради надати Громадській організації Національно-культурне товариство німців м. Мукачево Паланок цілодобовий, безперешкодний доступ до усіх приміщень означеної будівлі суд зауважує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач в обґрунтування вказаної позовної вимоги зазначає про те, що дії відповідачів 1 та 2 по володінню, користуванню та розпорядженню будівлею за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна, буд. 4 є незаконними та створюють перешкоди Громадській організації Національно-культурне товариство німців м. Мукачево Паланок у законному праві сервітутного користування цією будівлею в цілях здійснення своєї статутної діяльності.

Водночас на переконання позивача, сервітутне користування будівлею виникло в нього в силу закону та рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №83 від 14.04.1993 Про створення німецького культурного центру в мікрорайоні Підгород Паланок.

За приписами ст. 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 8 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

При цьому, як уже зазначалось судом попередньо, приписи чинного законодавства України дають підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив повноваження самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У той же час, заслуговує на увагу і той факт, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів із приводу необхідності встановлення за позивачем права користування спірним майном Мукачівської міської територіальної громади саме шляхом відповідного сервітутного користування.

Водночас суд зважає і на те, що право користування чужим майном може бути встановлене щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб лише у випадку неможливості задоволення таких потреб іншим способом, доказів у підтвердження чого матеріали справи також не містять.

Фактичними обставинами спірних правовідносин та наявними у даній справі матеріалами стверджується, що позивач є добровільним громадським об`єднанням та являється юридичною особою.

Положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України Про громадські об`єднання визначено, що громадське об`єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об`єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об`єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Водночас матеріали судової справи не містять належних та допустимих доказів у підтвердження того факту, що будівля Мукачівської міської територіальної громади, яка розміщена за адресою: м. Мукачево, вул. Графа фон Шенборна (вулиця Островського), буд. 4, передана позивачу в користування у відповідності до норм чинного законодавства.

Що ж стосується рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області №83 від 14.04.1993 Про створення німецького культурного центру в мікрорайоні Підгород Паланок, яким позивач також обґрунтовує заявлену позовну вимогу в частині усунення перешкод у користуванні ним нерухомим майном, то суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту означеного рішення, виконавчим комітетом Мукачівської міської Ради народних депутатів створено на базі будинку №4 по вул. Островського культурний центр для населення німецької національності мікрорайону Підгород Паланок (п. 1 рішення) та доручено Відділу культури міськвиконкому виділити кошти для капітального ремонту приміщення, придбання інвентаря, технічних засобів, а також відповідних штатів для згаданого центру, з відкриттям центру для відвідувачів, організувавши в ньому змістовну культурно-масову роботу (п. 2 рішення).

Проте, в рішенні №83 від 14.04.1993 виконавчим комітетом Мукачівської міської ради народних депутатів Закарпатської області не врегульовувалось питання щодо користування спірною будівлею позивачем у справі, у зв`язку з чим доводи останнього в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас Верховний Суд у своїх постановах наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.03.2023 у справі №906/908/21.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №910/1421/20 наголосив, що позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, невизнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Водночас позивач, звертаючись із позовом до суду, жодним чином не обґрунтував того факту, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування, як і не довів наявності правових підстав для усунення перешкод у користування спірним майном.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, наявні в матеріалах справи документальні докази та аргументи, озвучені сторонами в ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо усунення перешкод у користуванні майном є необґрунтованою та безпідставною, а відтак, у задоволенні такої слід відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи позивача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту порушення його прав та законних інтересів прийнятим відповідачем 1 рішенням, що оспорюється в межах даної справи, а також про відсутність правових підстав для усунення перешкод у користуванні майном.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 08.06.2023.

Суддя Пригара Л.І.