Повістка

від 30.05.2023 по справі 908/2083/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/151/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2023 справа № 908/2083/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді: Левкут Вікторії Вікторівни,

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.,

розглянувши матеріали клопотання товариства з обмеженою відповідальністю ДП ТРІОМЕТ про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2083/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДП ТРІОМЕТ (бул. Центральний, буд. 25, прим. 158, м. Запоріжжя, 69005)

до відповідача приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (вул. Південне шосе, буд. 81, м. Запоріжжя, 69008)

про стягнення 2219506,42 грн.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДП ТРІОМЕТ звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна 2219506,42 грн., які складаються з: 173599,80 грн. 3% річних та 2045906,62 грн. інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 справу № 908/2083/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2083/22, присвоєно справі номер провадження 18/151/22, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. В ухвалі зазначено, що про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасників судового процесу буде повідомлено Господарським судом Запорізької області відповідною ухвалою додатково. Ухвалою від 13.01.2023 поновлено процесуальні строки розгляду справи, ухвалено продовжити розгляд справи та призначено підготовче засідання на 16.02.2023. У судовому засіданні оголошено протокольну ухвали про перерву у підготовчому засіданні до 22.03.3023.

У зв`язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 13.03.2023 по 27.03.2023 на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.03.2023 о 09 год. 45 хв. не відбулось. Сторони телефонограмами повідомлені про неможливість проведення судового засідання 22.03.2023, про дату наступного судового засідання буде повідомлено додатково відповідною ухвалою.

Ухвалою від 28.03.2023 підготовче засідання призначене на 25.04.2023.

В судовому засіданні 25.04.2023 за письмовою згодою всіх учасників справи розпочато розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі №908/2083/22 позов товариства з обмеженою відповідальністю ДП ТРІОМЕТ задоволено. Стягнуто з тягнути з приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДП ТРІОМЕТ 173599,80 грн. 3% річних, 2040618,26 грн. інфляційних втрат та 33213,27 грн. судового збору.

Від позивача 28.04.2023 надійшло клопотання від 27.04.2023 про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2083/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою від 08.05.2023 клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2083/22 прийнято до розгляду, розгляд клопотання призначено на 30.05.2023.

У наданому суду 25.05.2023 засобами електронного зв`язку клопотанні представник позивача просив судове засідання 30.05.2023 проводити за його відсутності. Вимогу про стягнення 9000,00 грн. витрат на правничу допомогу підтримав у повному обсязі.

В обґрунтування клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач, посилаючись на висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, наведені у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначив що розмір витрат на правову допомогу в сумі 9000,00 грн. є правомірним та підтвердженим.

Від відповідача 25.05.2023 надійшла заява щодо незгоди з розміром витрат на правову допомогу та клопотання, в якому відповідач не погодився із заявленим позивачем розміром витрат на професійну правничу допомогу, просив здійснити розгляд завив без участі його представника, у задоволенні вимоги про стягнення 9000,00 грн. витрат на правничу допомогу відмовити повністю. Доводи відповідача стосуються того, що позивачем не зазначено ані кількість часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, ані детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не наведена калькуляція або кошторис визначення вартості послуг. Відповідач зазначив, що справа не є складною і не потребувала багато часу для опрацювання та збирання доказів.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

За змістом ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на обмежений статтею 244 ГПК України строк розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, заява розглядається за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю ДП ТРІОМЕТ про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2083/22, господарський суд виходить наступного.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу задля надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з позовною заявою позивач, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України зазначав про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Позовна заява, відповідь на відзив та інші процесуальні документи позивача підписані адвокатом Д.Ю. Алілуєвим на підставі договору про надання правової допомоги від 30.04.2021 строком дії до 31.12.2021 та довіреності від 29.04.2022 строком дії на три роки. До матеріалів справи також надано додаткову угоду від 30.12.2022 до договору про надання правової допомоги від 30.04.2021, якою строк дії цього договору продовжено до 31.12.2024.

Повноваження адвоката Алілуєва Д.Ю. діяти від імені ТОВ ДП ТРІОМЕТ у справі №908/2083/22 суд визнав підтвердженими.

Так, 30.04.2021 ТОВ ДП ТРІОМЕТ (Клієнт) укладено з адвокатом Алілуєвим Дмитром Юрієвичем (Адвокат) договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатом за дорученням Клієнта юридичних послуг.

Відповідно до п. 4.2 договору про надання правової допомоги від 30.04.2021 гонорар Виконавця погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється протоколом до цього договору.

В наданому суду 15.02.2023 попередньому описі робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги Клієнту у господарській справі за позовом ТОВ ДП ТРІОМЕТ до ПрАТ Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім.А.М. Кузьміна, адвокатом наведено попередній опис послуг, що надані та будуть надаватись при розгляді даної справи: аналіз позовних вимог ТОВ ДП ТРІОМЕТ на відповідність чинному законодавству в умовах воєнного стану; підготовка позовної заяви з розрахунком 3% річних та інфляційних втрат; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, за умови його надання; участь у судових засіданнях з представлення інтересів Клієнта.

Протоколом погодження вартості правової допомоги Клієнт та Адвокат погодили вартість наступних послуг з правничої допомоги:

- складання позовної заяви з урахуванням вимог чинного законодавства в розмірі 5000,00 грн.;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву в розмірі 1000,00 грн.;

- участь в судових засіданнях в розмірі 1500,00 грн. за 1 (одне) судове засідання.

На виконання умов договору Клієнтом та Адвокатом складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, яким сторони підтвердили надання Адвокатом якісно і в повному обсязі юридичних послуг, а саме:

- ознайомлення з наданим Клієнтом первинними документами, судовим рішенням та поясненнями щодо фактичних обставин відносин між ТОВ ДП ТРІОМЕТ та ПрАТ Дніпроспецсталь та підготовка позовної заяви;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву;

- підготовка пояснень з урахуванням заперечень ПрАТ Дніпроспецсталь на відповідь на відзив;

- прийняття участі у двох судових засіданнях.

Вказаним актом сторони погодили вартість послуг Адвоката в розмірі 9000,00 грн.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у запереченнях на клопотання позивача проти стягнення витрат на правову допомогу заперечив. Визнав їх розмір непідтвердженим та завищеним. Просив у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю. Однак, в чому полягає завищеність та неспівмірність витрат на правову допомогу і яка сума може бути обґрунтованою відповідачем не наведено.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Алілуєва Дмитра Юрійовича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ ДП ТРІОМЕТ є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

При цьому суд враховує, що договором про надання правової допомоги від 30.04.2021 сторони узгодили, що гонорар виконавця оформляється протоколом до цього договору. Протоколом погодження вартості правової допомоги та Актом приймання-передачі наданих послуг вартість послуг Адвоката визначено у фіксованому розмірі за певні послуги.

За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Відносно відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу суд зауважує, що виходячи із положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

На підставі викладеного, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/2083/22.

Керуючись ст.ст. 119, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю ДП ТРІОМЕТ задовольнити.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (вул. Південне шосе, буд. 81, м. Запоріжжя, 69008; ідентифікаційний код 00186536) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДП ТРІОМЕТ (бул. Центральний, буд. 25, прим. 158, м.Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код 41534962) 9000,00 грн. (дев`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241, 244 ГПК України 07.06.2023.

Суддя В.В. Левкут