Рішення

від 13.03.2023 по справі 910/12668/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2023Справа № 910/12668/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нова брама»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

про стягнення 75000,00 грн,

Представники:

від позивача Фесик І.А.

від відповідача Шишлов О.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Нова брама» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПАТ «СК «АРКС») про стягнення 75000,00 грн.

Суд своєю ухвалою від 16.12.2022 відкрив провадження у справі № 910/12668/22, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

13 квітня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Брама» (страхувальник) та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АРКС» (страховик) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 39411а1к3, предметом договору страхування був автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, д/н НОМЕР_1 (далі - автомобіль). 11.10.2021 на паркувальному майданчику біля будинку № 117 по вул. Костянтинівська в м. Прилуки, директор ТОВ «Нова Брама» виявив пошкодження автомобіля. Позивач повідомив відповідач про настання страхового випадку. Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» подало клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Суд постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач відхилив позовні вимоги з огляду на таке:

- пошкодження деталей автомобіля, перелічені в акті його огляду від 12.10.2021, відбувалось при русі цього автомобіля, що не відповідає обставинам дорожньо-транспортної пригоди, наведеним у поясненнях водія;

- з технічної точки зору, утворення комплексу механічних пошкоджень, наявних на деталях, перелічених в акті огляду автомобіля, не могло статися за обставин та у час, вказаних у поясненнях водія, а саме при нерухомому положенні цього автомобіля.

- позивач не надав належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували вартість матеріального збитку завданого пошкодженням автомобіля.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що надав належні докази понесення витрат на проведення робіт з відновлення пошкодженого автомобіля.

Відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу висновку експерта № 007-23 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи у справі № 910/12668/22.

Суд долучив до матеріалів справи вказаний висновок з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 5 ст. 80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

За загальним правилом, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (ч. 2 ст. 118 ГПК України). Частиною 1 статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Водночас, за приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

В рішенні у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001 ЄСПЛ вказав, шо ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та звернутися до вищої інстанції про його перегляд. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль правосуддя.

Право на справедливий судовий розгляд також включає базове право на подання доказів, що відображається у практиці і рішеннях ЄСПЛ.

Зокрема відхиляючи скаргу відповідно до ст. 6 параграфу 1 Конвенції ЄСПЛ вказав, що заявнику була надана можливість приймати участь у змагальних процесах, йому була надана можливість на різних стадіях проваджень надавати аргументи і докази (Garcia Ruiz v. Sраіп (Гарсіа Руїз проти Іспанії) [ВП], параг. 29).

Сторонам повинна бути надана можливість подати будь-які докази, необхідні для успіху скарги («Clinique des Асасіаs аnd Оthers v. Fгапсе» (Клінік дез Акація та інші проти Франції), парагр. 37).

Завданням Суду відповідно до Конвенції є визначення справедливості провадження загалом, враховуючи порядок прийняття доказів («ЕІsholz v. Gегmапу» (Ельсгольц проти Німеччини), параг. 66).

Процесуальні правила щодо збирання доказів та їх подання до суду не повинні призводити до того, що сторона не матиме змоги практично та ефективно реалізувати права, які гарантує ст. 6 Конвенції («Ходорковський та Лебедєв проти Росії» (Khodorkovskiy and Lebedev v. Russia), п. 731, та «Матиціна проти Росії» (Маtytsina v. Russia) п. 187).

Європейський суд у параграфі 38 у рішенні від 01.07.2003 року у справі «Суомінен (Suominen) проти Фінляндії» зазначив: Суд вважає, що заявниця була позбавлена можливості здійснити своє право на справедливий судовий розгляд у зв`язку з відмовою національного суду прийняти представлені нею докази. Це вбачається з того, що апеляційний суд відхилив прохання заявниці про розгляд її доказів на тій підставі, що їх необхідно було представити районному суду і що заявниця не довела, що їй не було дозволено або що вона не мала можливості це зробити. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року.

Європейський суд у рішеннях від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. Fгапсе», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України» наголосив, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

13 квітня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Брама» (страхувальник) та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АРКС» (страховик) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 39411а1к3.

Предметом договору страхування був автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, держаний номер НОМЕР_1 .

Пунктом 24.1 Договору визначено, що за умовами цього договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 24.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов`язується компенсувати понесені страховиком додаткові витрати згідно з п. 33.1 та п. 33.2 Договору в результаті настання страхового випадку.

Згідно з п. 23 Договору страховий випадок - виникнення пошкоджень транспортного засобу (далі - ТЗ) чи втрата транспортного ТЗ внаслідок однієї події, зазначеної у п. 24.2 Договору.

Пунктом 24.2.2 визначено, що збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ внаслідок ДТП.

Відповідно до п. 24.2.3 Договору збитки внаслідок інших подій - викрадення окремих складових частин ТЗ чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ вказаних в розділі 6 Договору, а також пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ, вказаних в розділі 6 Договору, внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених КК України, пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ, вказаних в розділі 6 Договору, внаслідок стихійного лиха (урагану, смерчу, повені, затоплення, паводку, сильної зливи, граду, селю, землетрусу, зсуву, обвалу, лавини, сильного морозу, сильного снігопаду, шторму) надзвичайних явищ природи, пожежі або вибуху, нападу тварин, падіння предметів на ТЗ (дерев, снігу, льоду, стовпів, рекламних щитів та ін.), попадання каміння або інших предметів, що відлетіли з-під коліс ТЗ, зовнішнього фізичного впливу інших випадкових, раптових та непередбачуваних подій (окрім вказаних в п. 24.2.1, п. 24.2.2 Договору), якщо такі події не є виключенням зі страхових випадків згідно з урахуванням розділу 29 цього Договору.

Відповідно до п. 26.1.10 Договору в разі настання передбаченої у п. 24.2 договору події страхувальник зобов`язаний надати страховику можливість провести розслідування обставин страхової події, надати йому докладну та достовірну інформацію (в т.ч. таку, яка являє собою комерційну таємницю), що стосується цього питання.

Згідно з п. 25.3 Договору страховик має право:

- перевіряти достовірність повідомленої страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання страхувальником умов договору та Правил (п. 25.3.1 Договору);

- робити запити про відомості щодо заявленої події, застрахованого ТЗ, щодо страхувальника/вигодонабувача/особи, допущеної до керування, попередніх власників ТЗ, документів та інформації щодо реєстрації/перереєстрації ТЗ, належного виконання страхувальником/вигодонабувачем/особою, допущеною до керування ТЗ, умов договору та Правил, до органів державної влади та місцевого самоврядування, правооохороннних органів, банків, медичних закладів, та інших підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, в т.ч. до тих, що володіють інформацією про обставини заявленої події, інформацією, яка стосується застрахованого ТЗ, страхувальника/вигодонабувача/особи, допущеної до керування застрахованим ТЗ, попередніх власників ТЗ, документів та інформації щодо реєстрації/перереєстрації ТЗ, а також самостійно з`ясовувати причини та обставини заявленої події (п. 25.3.3 Договору);

- визнати подію нестраховим випадком та/або відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі умов цього Договору та законодавства (п. 25.3.4 Договору).

Відповідно до п. 29.4.1 Договору страховик не відшкодовує та не включає до розрахунку суми страхового відшкодування вартість ремонтних робіт та/або вартість запасних частин, що підлягають заміні, які не пов`язані з усуненням пошкоджень, що викликані страховим випадком.

Згідно з п. 29.5 Договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо:

- страхувальник надав страховику неправдиву інформацію, в т.ч. про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку та/або у разі надання страхувальником на запит страховика відомостей, які не відповідають дійсності, в т.ч., але не виключно по фактах, що стосуються страхового випадку і його обставин (п. 29.5.3 Договору);

- страхувальник не дотримав строків надання заяви про подію та на виплату згідно з п. 26.1.3 договору та/або письмової заяви про подію та на виплату згідно з п. 27.1.1.5 договору без поважних на це причин або створював страховикові перешкоди у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків та/або визначенні наявності або відсутності підстав для визнання страховою/нестраховою та прийняття рішення за подією (своєчасно не надав пошкоджений ТЗ для огляду, не повідомив дійсні обставини страхового випадку, своєчасно не надав документи та/або інформацію на запит страховика, не прибув до страховика для надання пояснень, не надав пояснень, не надав довіреність згідно з умовами цього договору та ін.) (п. 29.5.4 Договору);

- страхувальник (його представник) не виконав обов`язків, передбачених умовами договору, окрім п. 26.1.11 Договору, в т. ч. не виконав вимоги страховика щодо надання всіх необхідних документів та/або інформації стосовно заявленої події (п. 29.5.6 Договору);

- згідно з висновком (звітом автотехнічного, трассологічного дослідження тощо) компетентного спеціаліста, експертним дослідженням буде встановлено, що заявлені страхувальником чи уповноваженою ним особою пошкодження ТЗ та/або їх частина з технічної точки зору не могли виникнути за заявлених обставин (наприклад неможливість виникнення пошкоджень при знаходженні ТЗ у нерухомому стані, неможливість виникнення пошкоджень при зіткненні з визначеним страхувальником об`єктом тощо). При цьому надання страхувальником (водієм ТЗ або іншою уповноваженою страхувальником особою) таких відомостей прирівнюється до надання неправдивої інформації щодо факту та/або обставин випадку (п. 29.5.23 Договору).

12 жовтня 2021 позивач звернувся з заявою до відповідача про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу. У заяві позивач зазначив, що 11 жовтня 2021 року виявив пошкодження автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, д/н НОМЕР_1 , який був припаркований за адресою: будинок № 117 по вул. Костянтинівська в м. Прилуки. У поясненнях, наданих страхувальнику водієм ОСОБА_1 , який є директором позивача, зазначено, що пошкодження заподіяні під час знаходження автомобіля на стоянці в нерухомому стані. Пошкоджено та деформовано передній бампер, переднє праве колесо, переднє праве крило, передня та задня праві двері, права підніжка праве заднє крило.

В рамках перевірки достовірності повідомленої інформації позивач замовив проведення експертного дослідження, відповідно до висновку якого № 089-21 від 10.11.2021:

- з технічної точки зору, пошкодження деталей автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер « НОМЕР_2 »), перелічених в акті його огляду від 12.10.2021, відбувалось при русі даного автомобіля, що не відповідає обставинам дорожньо-транспортної пригоди, наведеним у поясненнях водія;

- з технічної точки зору, утворення комплексу механічних пошкоджень, наявних на деталях, перелічених в акті огляду автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер « НОМЕР_2 ») від 12.10.2021, не могло статися за обставин та у час, вказаних у поясненнях водія, а саме при нерухомому положенні даного автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 по вул. Костянтинівській, 117 в м. Прилуки Чернігівської області.

24.11.2021 відповідач своїм листом № 10760 відмовив у виплаті страхового відшкодування. Підставою для відмови є:

- подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

- несвоєчасне повідомлення страхувальника про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відносини у сфері страхування регулює Закон України «Про страхування» (далі - Закон), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону).

Закон розрізняє дві форми страхування: добровільне або обов`язкове.

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком (ч. 1 ст. 6 Закону). Одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту (п. 7 ч. 4 ст. 6 Закону).

Отже правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, є правовідносинам добровільного страхування.

У розумінні Закону (ст. 8) страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Стаття 26 Закону передбачає випадки відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, які на є виключними і за згодою сторін можуть бути розширені умовами договору страхування. Пунктом 3 частини 1 цієї норми підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Як зазначено судом вище, умовами Договору сторони розширили перелік випадків відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування, виклавши їх у п. 29.5 Договору. Наведені у цьому пункті такі підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як: надання страхувальником страховику неправдивої інформації про факт настання страхового випадку (підпункт 29.5.3 Договору); страхувальник не повідомив дійсні обставини страхового випадку (підпункт 29.5.4 Договору); встановлення висновком експертного дослідженням неможливість виникнення заявлених страхувальником пошкоджень ТЗ та/або його частин з технічної точки зору за заявлених обставин (п. 29.5.23 Договору) - фактично складають об`єктивну сторону передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 26 Закону підстави для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування як подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.

При встановленні наявності цієї підстави (подання позивачем свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку) суд керується висновком експерта N 007-232 від 19.01.2023 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи. Ця експертиза проведена у зв`язку з розглядом справи № 910/12668/22, за замовленням адвокатського об`єднання «Акта Лекс», що діє в інтересах АТ «СК «АРКС».

На вирішення експерта були поставлені такі питання:

- чи відповідають пошкодження автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 обставинам, які наведені у заяві та поясненнях про подію ОСОБА_1 , з технічної точки зору?

- чи міг утворитися комплекс пошкоджень на автомобілі TOYOTA LAND CRUISER 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 за обставин та у час, що вказані у заяві та в поясненнях про подію ОСОБА_1 , з технічної точки зору?

Дослідження виконував судовий експерт Автономов Микола Васильович, який має кваліфікацію судового експерта за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» (свідоцтво № 1735 видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 31.07.2015, дійсне до 16.02.2024) та 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» (свідоцтво № 1775 видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 27.05.2016, дійсне до 01.03.2022), має стаж експертної роботи з 2004 року.

Експерт дійшов таких висновків:

1. З технічної точки зору, пошкодження деталей автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер « НОМЕР_2 »), перелічених в акті його огляду від 12.10.2021, відбувалось при русі даного автомобіля, що не відповідає обставинам дорожньо-транспортної пригоди, наведеним у поясненнях водія.

2. З технічної точки зору, утворення комплексу механічних пошкоджень, наявних на деталях, перелічених в акті огляду автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер « НОМЕР_2 ») від 12.10.2021, не могло статися за обставин та у час, вказаних у поясненнях водія, а саме при нерухомому положенні даного автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 по вул. Костянтинівській, 117 в м. Прилуки Чернігівської області.

Мотивуючи свої висновки експерт зазначив, що по довжині автомобіля пошкодження розташовані від правого краю накладки переднього бамперу до бризковика правого заднього крила. Пошкодження всіх перелічених кузовних деталей розташовані на одній і тій же висоті від опорної поверхні за відмінністю об`єму (ширини та глибини) слідоутворення. Пошкодження мають вигляд подряпин та потертості лакофарбового покриття, орієнтованих паралельно опорній поверхні, різної протяжності та інтенсивності на окремих ділянках поверхні кузова, забійних деформувань торцевих частин деталей облицювання правого борту (крил, дверей), пошкодження накладки правої підніжки. За напрямком дії зусилля, внаслідок якого утворилися вказані вище пошкодження, то воно було спрямоване від передньої до задньої частини автомобіля. Виходячи з перелічених характеристик, можна констатувати, що ці пошкодження утворилися внаслідок контакту правого борту автомобіля з обмеженим по висоті, вертикально орієнтованим, міцним слідоутворюючим об`єктом з твердою поверхнею, що може свідчити про те, що пошкодження на правій боковій частині автомобіля Toyota утворилися при його пересуванні правим бортом вздовж перешкоди з вказаними характеристиками. На передньому правому колесі досліджуваного автомобіля, на зовнішній поверхні спиць має місце кілька груп подряпин. Особливостями цих подряпин є те, що вони мають дугоподібну форму і радіус цих дуг має різну величину. На кожній наступній пошкодженій спиці диску група подряпин розташована на різній відстані до осі колеса і має відмінну просторову орієнтацію. Характеристики форми пошкоджень на диску правого переднього колеса (дугоподібність) свідчать про те, що вони утворилися внаслідок контакту з перешкодою в процесі обертання цього колеса. Різновіддаленість груп подряпин на пошкоджених спицях диску цього колеса від їх середини вказує на те, що це колесо здійснювало обертальний рух і, відповідно, сам автомобіль також переміщувався вздовж перешкоди. Аналізуючи в комплексі характер і механізм утворення пошкоджень на правій боковій частині автомобіля та на диску правого переднього колеса можна констатувати, що вони мають ознаки перебування цього транспортного засобу при утворенні вказаних пошкоджень в рухомому стані в процесі руху вздовж перешкоди, яка була розташована праворуч відносно кузова автомобіля. Таким чином, на підставі виявлених ознак, як зазначив експерт, він зробив висновок про те, що пошкодження деталей, перелічених в акті огляду автомобіля Toyota Land Cruiser 200 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер « НОМЕР_2 ») від 12.10.2021, відбувалось при русі зазначеного автомобіля Toyota Land Cruiser 200 у процесі поздовжньо-ковзного контактування його правого боку зі стороннім нерухомим, обмеженим по висоті, високоміцним, стаціонарно установленим об`єктом.

Висновок експерта відповідає вимогам до висновку експерта, що містить ст. 98 ГПК України. Оцінюючи цей висновок (ст. 104 ГПК України) за критеріями, передбаченими ст. 86 ГПК України, суд не знаходить підстав для його відхилення, а тому він є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні статей 76, 77, 78 ГПК України.

Отже, висновок експерта свідчить про те, позивач при зверненні до відповідача з заявою про здійснення страхового відшкодування вказав відомості, які не відповідають дійсним обставинам пошкодження автомобіля.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Під час оцінки достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд під час вирішення справи. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування «перевага доказів» слід розуміти як домінування доказів у якісному вимірі, яких достатньо для встановлення певного юридичного факту або сукупності фактів, якою сторона обґрунтовує свої вимоги чи заперечення. За відсутності доказів, які спростовують докази іншої сторони, обставини, що засвідчують ці докази вважаються встановленими.

Виходячи з цього стандарту доказування суд вважає, що відповідач довів подання позивачем свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку. Неправдивість полягає у невідповідності механізму заподіяння пошкоджень автомобілю (заподіяні під час руху, а не в нерухомому стані), і ці відомості подані свідомо, оскільки процесом руху автомобіля керує водій.

Наведене свідчить про те, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є правомірною, а тому позов задоволенню не підлягає.

Наведені вище обставини є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Нова брама» у позові до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС».

Покласти судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Нова брама».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 08.06.2023.

Суддя С. А. Ковтун