Постанова

від 02.04.2024 по справі 910/12668/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. Справа№ 910/12668/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова брама" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 (повний текст виготовлено 08.06.2023)

у справі №910/12668/22 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова брама"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"

про стягнення 75 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/12668/22 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова брама» у позові до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС».

Додатковим рішенням від 27.06.2023 задоволено частково заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова брама» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 33 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 5 670, 00 грн. витрат за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На додаткове рішення у справі позивачем також подано апеляційну скаргу, згідно з вимогами якої позивач просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Брама» (ТОВ «Нова брама», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «АРКС» (ПАТ «АРКС», відповідач) про стягнення коштів в сумі 75 000 грн., як стягнення страхового відшкодування.

Позовні вимоги обгрунтовані неправомірною відмовою страховика у виплаті страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 39411а1к3 від 13.04.2021 за наслідками настання страхового випадку - виявлених директором ТОВ «Нова Брама» пошкоджень застрахованого автомобіля 11.10.2021 на паркувальному майданчику біля будинку № 117 по вул. Костянтинівська в м. Прилуки, що є підставою для стягнення суми страхового відшкодування в судовому порядку у розмірі 75 000 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/12668/22 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова брама» у позові.

Відмовляючи в позові, при встановленні наявності у відповідача підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування (подання позивачем свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку), суд керувався висновком експерта №007-232 від 19.01.2023 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи; ця експертиза проведена у зв`язку з розглядом справи №910/12668/22, за замовленням адвокатського об`єднання «Акта Лекс», що діє в інтересах АТ «СК «АРКС».

Висновок експерта свідчить про те, що позивач при зверненні до відповідача з заявою про здійснення страхового відшкодування вказав відомості, які не відповідають дійсним обставинам пошкодження автомобіля; відповідно за висновками суду - відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є правомірною, а тому позов задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Згідно доводів апеляційної скарги суд першої інстанції проігнорував правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права і не з`ясовував, чи перешкодило таке повідомлення позивача про страховий випадок переконатися страховику в тому, що ця подія є страховим випадком.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що в матеріалах справи є докази, які свідчать, що позивачем були вчинені всі необхідні дії для того, щоб відповідач пересвідчився в тому, що відбувся страховий випадок; у зв`язку з повідомленням про страховий випадок, відповідач для визначення розміру збитків та огляду транспортного засобу, запропонував позивачу приїхати до ТОВ «Саміт Моторз Україна», яким за результатами огляду був складений акт від 12.10.2021, та виставлено рахунок на надання послуг з технічного обслуговування загальною вартістю робіт 105 472, 75 грн.

В обгрунтування своїх доводів апелянт посилався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 910/922/18 від 13.11.2018, у справі № 910/5726/21 від 17.12.2021, у справі № 227/3573/16-ц від 21.08.2018, у справі № 916/4613/15, згідно з якими, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування коли виникає страховий випадок, а решта умов договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховикові переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватися окремо у кожному випадку; при цьому слід враховувати, що закон пов`язує обов`язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником.

Так, за твердженнями скаржника, відповідач не намагався встановити чи є подія страховим випадком, а перед експертом не ставилось питання чи є технічні пошкодження страховим випадком.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова брама» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/12668/22, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До справи під час апеляційного провадження відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу , в якому представник просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Нова Брама» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 по справі № 910/12668/22 без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

13.04.2021 ТОВ «Нова Брама» (страхувальник) та ПАТ «Страхова компанія АРКС» (страховик) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 39411а1к3.

Предметом договору страхування був автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, держаний номер НОМЕР_1 .

Пунктом 24.1 Договору визначено, що за умовами цього договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 24.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов`язується компенсувати понесені страховиком додаткові витрати згідно з п. 33.1 та п. 33.2 Договору в результаті настання страхового випадку.

Згідно з п. 23 Договору страховий випадок - виникнення пошкоджень транспортного засобу (далі - ТЗ) чи втрата транспортного ТЗ внаслідок однієї події, зазначеної у п. 24.2 Договору.

Пунктом 24.2.2 визначено, що збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ внаслідок ДТП.

Відповідно до п. 24.2.3 Договору збитки внаслідок інших подій - викрадення окремих складових частин ТЗ чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ вказаних в розділі 6 Договору, а також пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ, вказаних в розділі 6 Договору, внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених КК України, пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ТЗ, вказаних в розділі 6 Договору, внаслідок стихійного лиха (урагану, смерчу, повені, затоплення, паводку, сильної зливи, граду, селю, землетрусу, зсуву, обвалу, лавини, сильного морозу, сильного снігопаду, шторму) надзвичайних явищ природи, пожежі або вибуху, нападу тварин, падіння предметів на ТЗ (дерев, снігу, льоду, стовпів, рекламних щитів та ін.), попадання каміння або інших предметів, що відлетіли з-під коліс ТЗ, зовнішнього фізичного впливу інших випадкових, раптових та непередбачуваних подій (окрім вказаних в п. 24.2.1, п. 24.2.2 Договору), якщо такі події не є виключенням зі страхових випадків згідно з урахуванням розділу 29 цього Договору.

Відповідно до п. 26.1.10 Договору в разі настання передбаченої у п. 24.2 договору події страхувальник зобов`язаний надати страховику можливість провести розслідування обставин страхової події, надати йому докладну та достовірну інформацію (в т.ч. таку, яка являє собою комерційну таємницю), що стосується цього питання.

Згідно з п. 25.3 Договору страховик має право:

- перевіряти достовірність повідомленої страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання страхувальником умов договору та Правил (п. 25.3.1 Договору);

- робити запити про відомості щодо заявленої події, застрахованого ТЗ, щодо страхувальника/вигодонабувача/особи, допущеної до керування, попередніх власників ТЗ, документів та інформації щодо реєстрації/перереєстрації ТЗ, належного виконання страхувальником/вигодонабувачем/особою, допущеною до керування ТЗ, умов договору та Правил, до органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, банків, медичних закладів, та інших підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, в т.ч. до тих, що володіють інформацією про обставини заявленої події, інформацією, яка стосується застрахованого ТЗ, страхувальника/вигодонабувача/особи, допущеної до керування застрахованим ТЗ, попередніх власників ТЗ, документів та інформації щодо реєстрації/перереєстрації ТЗ, а також самостійно з`ясовувати причини та обставини заявленої події (п. 25.3.3 Договору);

- визнати подію нестраховим випадком та/або відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі умов цього Договору та законодавства (п. 25.3.4 Договору).

Відповідно до п. 29.4.1 Договору страховик не відшкодовує та не включає до розрахунку суми страхового відшкодування вартість ремонтних робіт та/або вартість запасних частин, що підлягають заміні, які не пов`язані з усуненням пошкоджень, що викликані страховим випадком.

Згідно з п. 29.5 Договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо:

- страхувальник надав страховику неправдиву інформацію, в т.ч. про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку та/або у разі надання страхувальником на запит страховика відомостей, які не відповідають дійсності, в т.ч., але не виключно по фактах, що стосуються страхового випадку і його обставин (п. 29.5.3 Договору);

- страхувальник не дотримав строків надання заяви про подію та на виплату згідно з п. 26.1.3 договору та/або письмової заяви про подію та на виплату згідно з п. 27.1.1.5 договору без поважних на це причин або створював страховикові перешкоди у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків та/або визначенні наявності або відсутності підстав для визнання страховою/нестраховою та прийняття рішення за подією (своєчасно не надав пошкоджений ТЗ для огляду, не повідомив дійсні обставини страхового випадку, своєчасно не надав документи та/або інформацію на запит страховика, не прибув до страховика для надання пояснень, не надав пояснень, не надав довіреність згідно з умовами цього договору та ін.) (п. 29.5.4 Договору);

- страхувальник (його представник) не виконав обов`язків, передбачених умовами договору, окрім п. 26.1.11 Договору, в т. ч. не виконав вимоги страховика щодо надання всіх необхідних документів та/або інформації стосовно заявленої події (п. 29.5.6 Договору);

- згідно з висновком (звітом автотехнічного, трасологічного дослідження тощо) компетентного спеціаліста, експертним дослідженням буде встановлено, що заявлені страхувальником чи уповноваженою ним особою пошкодження ТЗ та/або їх частина з технічної точки зору не могли виникнути за заявлених обставин (наприклад неможливість виникнення пошкоджень при знаходженні ТЗ у нерухомому стані, неможливість виникнення пошкоджень при зіткненні з визначеним страхувальником об`єктом тощо). При цьому надання страхувальником (водієм ТЗ або іншою уповноваженою страхувальником особою) таких відомостей прирівнюється до надання неправдивої інформації щодо факту та/або обставин випадку (п. 29.5.23 Договору).

12 жовтня 2021 позивач звернувся з заявою до відповідача про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу. У заяві позивач зазначив, що 11 жовтня 2021 року виявив пошкодження автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, д/н НОМЕР_1 , який був припаркований за адресою: будинок № 117 по вул. Костянтинівська в м. Прилуки. У поясненнях, наданих страхувальнику водієм ОСОБА_1 , який є директором позивача, зазначено, що пошкодження заподіяні під час знаходження автомобіля на стоянці в нерухомому стані. Пошкоджено та деформовано передній бампер, переднє праве колесо, переднє праве крило, передня та задня праві двері, права підніжка праве заднє крило.

В рамках перевірки достовірності повідомленої інформації, позивач замовив проведення експертного дослідження, відповідно до висновку якого за № 089-21 від 10.11.2021:

- з технічної точки зору, пошкодження деталей автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перелічених в акті його огляду від 12.10.2021, відбувалось при русі даного автомобіля, що не відповідає обставинам дорожньо-транспортної пригоди, наведеним у поясненнях водія;

- з технічної точки зору, утворення комплексу механічних пошкоджень, наявних на деталях, перелічених в акті огляду автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від 12.10.2021, не могло статися за обставин та у час, вказаних у поясненнях водія, а саме при нерухомому положенні даного автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 по вул. Костянтинівській, 117 в м. Прилуки Чернігівської області.

24.11.2021 відповідач своїм листом № 10760/12ЦВ відмовив у виплаті страхового відшкодування. Підставою для відмови є:

- подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

- несвоєчасне повідомлення страхувальника про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Приймаючи оскаржуване у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з наступного:

- умовами Договору сторони розширили перелік випадків відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування, виклавши їх у п. 29.5 Договору. Наведені у цьому пункті такі підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як: надання страхувальником страховику неправдивої інформації про факт настання страхового випадку (підпункт 29.5.3 Договору); страхувальник не повідомив дійсні обставини страхового випадку (підпункт 29.5.4 Договору); встановлення висновком експертного дослідженням неможливість виникнення заявлених страхувальником пошкоджень ТЗ та/або його частин з технічної точки зору за заявлених обставин (п. 29.5.23 Договору) - фактично складають об`єктивну сторону передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 26 Закону підстави для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування як подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку;

- при встановленні наявності цієї підстави (подання позивачем свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку) суд керувався висновком експерта № 007-232 від 19.01.2023 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи. Ця експертиза проведена у зв`язку з розглядом справи № 910/12668/22, за замовленням адвокатського об`єднання «Акта Лекс», що діє в інтересах АТ «СК «АРКС»;

- за висновками експертизи:

з технічної точки зору, пошкодження деталей автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перелічених в акті його огляду від 12.10.2021, відбувалось при русі даного автомобіля, що не відповідає обставинам дорожньо-транспортної пригоди, наведеним у поясненнях водія;

з технічної точки зору, утворення комплексу механічних пошкоджень, наявних на деталях, перелічених в акті огляду автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 НОМЕР_1 від 12.10.2021, не могло статися за обставин та у час, вказаних у поясненнях водія, а саме при нерухомому положенні даного автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 по вул. Костянтинівській, 117 в м. Прилуки Чернігівської області;

- висновок експерта свідчить про те, позивач при зверненні до відповідача з заявою про здійснення страхового відшкодування вказав відомості, які не відповідають дійсним обставинам пошкодження автомобіля;

- відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є правомірною, а тому позов задоволенню не підлягає.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача (страхувальника) здійснити виплату суми страхового відшкодування у розмірі 75 000 грн. на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 39411а1к3 від 13.04.2021, завдані застрахованому ним автомобілю за обставин, вказаних у заяві від 12.10.2021.

В обґрунтування підстав заявлених вимог позивач посилався на необгрунтованість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування на користь позивача.

Згідно вимог передбачених ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування на законодавчому рівні визначені у ст. 26 Закону України «Про страхування», зокрема такими є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником-фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Частиною 2 вказаної статті також встановлено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 26 Закону України «Про страхування» рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Підставою для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування позивачу було визначено подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; несвоєчасне повідомлення страхувальника про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

У листі від 24.11.2021 за вих. № 10760/12ЦВ, зазначаючи про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за випадком, заявленим 12.10.2021, відповідач посилався на висновок експерта № 089-21 від 10.11.2021 за результатами експертного дослідження механізму та обставин пошкодження автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, державний номер НОМЕР_1 , яким встановлено:

- з технічної точки зору, пошкодження деталей автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), перелічених в акті його огляду від 12.10.2021, відбувалось при русі даного автомобіля, що не відповідає обставинам дорожньо-транспортної пригоди, наведеним у поясненнях водія;

- з технічної точки зору, утворення комплексу механічних пошкоджень, наявних на деталях, перелічених в акті огляду автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) від 12.10.2021, не могло статися за обставин та у час, вказаних у поясненнях водія, а саме при нерухомому положенні даного автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 по вул. Костянтинівській, 117 в м. Прилуки Чернігівської області.

Подібних висновків дійшов судовий експерт ДП «Центр експертних досліджень» Автономов М.В. під час проведення транспортно-трасологічної експертизи № 007-23 від 19.01.2023 року у справі № 910/12668/22.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Пунктом 3 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Належно оцінивши наданий відповідачем висновок за результатами проведення транспортно-трасологічної експертизи №007-23 від 19.01.2023 року у справі №910/12668/22, судом першої інстанції враховано вимоги Закону України «Про судову експертизу» та правильно визнано вказаний висновок належним та допустимим доказом, яким підтверджено, що технічні пошкодження транспортного засобу не відповідають обставинам, викладеним у заяві від 12.10.2021 про настання страхової події та в поясненнях водія ОСОБА_1 .

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Вирішуючи спір у межах предмета і підстав заявленого позову, у сукупності оцінивши надані сторонами докази та встановлені фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 39411а1к3 від 13.04.2021, а тому у відповідача відсутній обов`язок щодо виплати на користь позивача суми страхового відшкодування.

При цьому, апеляційним господарським судом враховується, що позивачем не спростовані викладені експертом у висновку обставини, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з тим, що факти, викладені у заяві та поясненнях страхувальника щодо події та обставин настання страхового випадку, не підтверджуються пошкодженнями, наявними на автомобілі за заявленими обставинами, що свідчить про порушення позивачем умов договору страхування й правових підстав до виплати страхового відшкодування не дає.

Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 569/6007/17, яка за змістом правовідносин є подібною спірним у даній справі.

При цьому, посилання заявника у апеляційній скарзі на неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №910/922/18 від 13.11.2018, у справі №910/5726/21 від 17.12.2021, у справі №227/3573/16-ц від 21.08.2018, у справі №916/4613/15, відхиляються колегією суддів, оскільки судове рішення у даній справі, з урахуванням встановлених обставин, не суперечить висновку, викладеному у вказаних постановах.

Так, у справі №910/922/18 підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування стали обставини несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку та неподання документів, передбачених умовами договору; відповідно правозастосування та висновки суду касаційної інстанції обгрунтовані саме у відношенні зазначених обставин та не підлягають застосуванню при встановленні та підтвердженні експертними висновками наявності інших підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

У справі №910/5726/21 заперечення страхової компанії зводились до того, що страхувальником не були виконані умови договору страхування, не було представлено автомобіль для проведення попереднього огляду перед укладенням договору страхування, і саме зазначене стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування по факту ДТП.

Правовідносини у справі №227/3573/16-ц взагалі стосуються обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, які регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а причиною виникнення спору було неповідомлення про страховий випадок страховика та стосувалося права страхової компанії подати регресний позов до страхувальника.

Висновки Верховного Суду у постанові від 26.03.2018 у справі №916/4613/15 не суперечать обгрунтованості оскаржуваного рішення в частині підстав для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно до встановлених у справі №916/4613/15 обставин, товариство не повідомило про настання події у встановленому договором порядку, не надало повної та достовірної інформації щодо обставин настання страхового випадку, що має істотне значення у визначенні причин, обставин та наслідків подій, чим створило перешкоди у визначенні характеру та розміру збитків.

Таким чином, проаналізувавши вказані постанови, апеляційний господарський суд встановив, що застосування норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить вказаним скаржником висновкам суду касаційної інстанції, оскільки у даній справі №910/12668/22 інші фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, що виключає як подібність спірних правовідносин.

Висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі є правильними, викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами, яким надана належна оцінка судом першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Брама» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/12668/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/12668/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Брама».

4. Матеріали справи № 910/12668/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко